Рішення

від 14.10.2013 по справі 5020-351/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2013 року справа № 5020-351/2012

Господарський суд міста Севастополя у складі: головуючого судді Єфременко О.О., суддів - Архипенко О.М., Щербаков С.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Прокурора Ленінського району м. Севастополя

(99011, м. Севастополь, вул. Вороніна, 11)

в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3)

до Приватного підприємства "Торгово-промислова компанія "Мобі Дік"

(99008, АДРЕСА_17)

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1);

ОСОБА_2 (АДРЕСА_2);

ОСОБА_3 (АДРЕСА_3);

ОСОБА_4 (АДРЕСА_4);

ОСОБА_5 (АДРЕСА_5);

ОСОБА_6 (АДРЕСА_6);

ОСОБА_7 (АДРЕСА_7);

Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра-Фінанс" (м.Севастополь, вул.Советська, 26 кв.1);

ОСОБА_8 (АДРЕСА_8);

ОСОБА_9 (АДРЕСА_9);

ОСОБА_10 (АДРЕСА_10);

ОСОБА_11 (АДРЕСА_11);

ОСОБА_12 (АДРЕСА_12);

ОСОБА_13 (АДРЕСА_13);

ОСОБА_14 (АДРЕСА_14);

ОСОБА_15 (АДРЕСА_15);

ОСОБА_16 (АДРЕСА_16),

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Держкомзему у місті Севастополі

(99011, м. Севастополь, вул. Демідова, 13)

Державна інспекція сільського господарства у м. Севастополі

(м. Севастополь, вул. Д. Ульянова, 16)

про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки,

за участю представників:

прокурора - Шульга А.М., посвідчення в„–005749 від 25.09.2012;

позивача - не з'явився;

відповідачів - не з'явились;

третіх осіб - не з'явились;

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Ленінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства "Торгово-промислова компанія "Мобі Дік" про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,5247 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_17 шляхом знесення капітальної багатоповерхової будівлі з елінгами, набережної з бетонним покриттям та 2 сліпи і дерев'яні причальні споруди, повернути зазначені земельну ділянку власнику - Севастопольській міській Раді в стані, придатному для подальшого використання.

Позовні вимоги, з посиланням на статті 116, 125, 126, 212 Земельного кодексу України, обґрунтовані самовільним, на думку прокурора, зайняттям відповідачем земельної ділянки площею 0,5247 га, оскільки уповноваженим органом виконавчої влади або місцевого самоврядування зазначена земельна ділянка у власність або користування Приватному підприємству "Торгово-промислова компанія "Мобі Дік" не передавалась.

Ухвалою від 28.03.2012 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Ухвалою від 12.04.2012 в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Головне управління Держкомзему у місті Севастополі.

07.05.2012 прокурор звернувся до суду із заявою в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про уточнення позовних вимог та просить суд зобов'язати відповідача звільнити за власний рахунок самовільно зайняті земельні ділянки площею 0,5247 га, розташовані в районі АДРЕСА_17 шляхом знесення капітальної багатоповерхової будівлі з елінгами, набережної з бетонним покриттям та 2 сліпи і дерев'яні причальні споруди (т.1 арк.с.61).

Ухвалою від 14.05.2012 провадження по справі зупинено до отримання результатів призначеної комплексної судової будівельно-технічної та землевпорядної експертизи та повернення матеріалів справи №5020-351/2012 до господарського суду міста Севастополя.

Супровідним листом за вих.№885 від 12.07.2012 Севастопольським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.засл.професора М.С.Бокаріуса на адресу суду повернуто матеріали справи №5020-351/2012 у зв'язку з тим, що експертиза Севастопольською міською Радою не сплачена.

Ухвалою від 18.07.2012, оскільки обставини, які зумовили зупинення провадження усунені, провадження у справі поновлено, справа призначена до розгляду у судовому засіданні. Цією же ухвалою в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Державну інспекцію сільського господарства у м.Севастополі.

Ухвалою від 27.07.2012 вирішено здійснювати розгляд справи № 5020-351/2012 колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Севастополя № 167 від 27.07.2012 призначений повторний автоматичний розподіл справи, за результатом якого у справі № 5020-351/2012 призначено наступний склад колегії суддів: головуючий -суддя Єфременко О.О., судді -Погребняк О.С., Харченко І.А.

Ухвалою від 27.07.2012 справа прийнята до провадження зазначеною колегією суддів.

Ухвалою від 30.07.2012 в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України до участі у справі в якості третіх осіб залучені треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ТОВ "Терра-Фінанс", ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_17, ОСОБА_11, ОСОБА_18, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, оскільки право власності на об'єкт нерухомості - яхтенний комплекс по АДРЕСА_17, зареєстровано за Приватним підприємством "Торгово-промислова компанія "Мобі Дік на підставі свідоцтва про право власності від 31.03.2006, право власності на елінги, які є невід'ємною частиною капітальної будівлі -яхтенний комплекс, зареєстровано за юридичною та фізичними особами за переліком та рішення у справі може вплинути на їх права або обов'язки.

Цією же ухвалою провадження у справі зупинено до 08.11.2012 в порядку частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України на період належного повідомлення третіх осіб, ОСОБА_1 (АДРЕСА_1), ОСОБА_6 (АДРЕСА_6) та ОСОБА_3 (АДРЕСА_3) про дату судового засідання.

Ухвалою від 08.11.2012, оскільки обставини, які зумовили зупинення провадження усунені, провадження у справі поновлено.

Ухвалою від 08.11.2012 в порядку статті 24 Господарського процесуального кодексу України суд залучив до участі у справі інших відповідачів - власників еллінгів, які є невід'ємною частиною капітальної будівлі яхтеного комплексу по АДРЕСА_17, а саме: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Товариство з обмеженою відповідальністю "Терра-Фінанс", ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_18, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, виключивши їх зі складу третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача, враховуючи той факт, що станом на час звернення прокурора Ленінського району м.Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради до суду із цим позовом, право власності на нерухоме майно -еллінги, вже було зареєстровано за фізичними особами та Товариством з обмеженою відповідальністю "Терра-Фінанс", а прокурор просить суд зобов'язати відповідача звільнити за власний рахунок самовільно зайняті земельні ділянки площею 0,5247 га шляхом знесення капітальної багатоповерхової будівлі з еллінгами, набережної з бетонним покриттям та 2 сліпи і дерев'яні причальні споруди.

18.04.2013 прокурор в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України звернувся до суду із клопотанням про зменшення позовних вимог, просить суд зобов'язати Приватне підприємство "Торгово-промислова компанія "Мобі Дік" звільнити самовільно зайняту ділянку площею 0,5187 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_17 та повернути зазначену земельну ділянку Севастопольській міській Раді в стані, придатному для подальшого використання (т.4 арк.с. 19).

В обґрунтування зменшення площі земельної ділянки, яку, на думку прокурора, самовільно займає відповідач, наданий акт перевірки, проведеної 16.04.2013 фахівцями Державної інспекції сільського господарства у м.Севастополі.

Ухвалою від 18.04.2013 розгляд справи відкладений, провадження у справі зупинено до 14.10.2013 на період належного повідомлення ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_10 про дату судового засідання.

Розпорядженням керівника апарату суду №430 від 14.10.2013, у зв'язку із перебуванням судді Погребняк О.С. у відряджені, призначений повторний перерозподіл справи № 5020-351/2012, за результатами якого призначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Єфременко О.О., судді -Архипенко О.М., Щербаков О.С.

Ухвалою від 14.10.2013 справу прийнята до провадження колегією суддів у новому складі, провадження у справі поновлено.

10.10.2013 прокурор звернувся до суду із клопотанням про зменшення позовних вимог, просить суд зобов'язати Приватне підприємство «Торгово-промислова компанія «Мобі Дік» звільнити самовільно зайняту ділянку площею 0,4598 га по АДРЕСА_17 та повернути зазначену ділянку власнику - Севастопольській міській Раді в стані, придатному для подальшого використання; провадження по справі щодо зобов'язання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра Фінанс», ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_18, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 звільнити земельну ділянку по АДРЕСА_17 та її передачі в стані, придатному для використання Севастопольській міській Раді, припинити (т.4 арк.с.101-102).

Відповідно до положень частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки заява прокурора від 10.10.2013 фактично направлена на зменшення розміру земельної ділянки, що підлягає звільненню, як самовільно зайнята, а зменшення позовних вимог є правом позивача (прокурора), суд задовольнив заявлене клопотання прокурора про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач, Приватне підприємство «Торгово-промислова компанія «Мобі Дік», в судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи за відсутністю свого представника, проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов (т.2 арк.с.76) та наданих письмових пояснень (т.4 арк.с.135-136).

Третя особа, Державна інспекція сільського господарства в м.Севастополі, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, проте заявою від 14.10.2013 просить суд розглянути справу за відсутності свого представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі (т.4 арк.с.186).

Позивач, відповідачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Товариство з обмеженою відповідальністю «Терра Фінанс», ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_18, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16, третя особа - Головне управління Держкомзему у місті Севастополі, в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином та своєчасно.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням викладеного, оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

В ході судового засідання, яке відбулося 14.10.2013, прокурор на заявленому 10.10.2013 клопотанні наполягав, просив його задовольнити у повному обсязі.

Розглянув клопотання прокурора від 10.10.2013 в частині припинення провадження у справі щодо зобов'язання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра Фінанс», ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_18, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 звільнити земельну ділянку по АДРЕСА_17 та її передачі Севастопольській міській Раді в стані, придатному для використання, суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» № 10 від 24.10.2011 (далі - Постанова Пленуму № 10 ) підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів підвідомчі господарським судам .

З огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 41, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер (пункт 2 Постанови Пленуму № 10).

Пунктом 3.1 Постанови Пленуму № 10 роз'яснено, що господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Таким чином справи, які віднесені до підвідомчості господарських судів, кваліфікуються за сукупністю предметного та суб'єктивного критеріїв.

З боку суб'єктного складу спору, який підвідомчий господарським судам, з огляду на приписи пункту 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, статті 21 та частини другої статті 1 Господарського процесуального кодексу України, зазначені справи підвідомчі господарським судам і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

З огляду на те, що зазначені особи, як власники нерухомого майна - еллінгів, які є невід'ємною частиною капітальної будівлі яхтеного комплексу по АДРЕСА_17, були залучені судом до участі у справі як інші відповідачі в порядку статті 24 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку щодо підвідомчості зазначеної справи господарському суду, у зв'язку з чим підстав для припинення провадження у справі щодо зобов'язання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Товариство з обмеженою відповідальністю «Терра Фінанс», ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_18, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку по АДРЕСА_17 та її передачі в стані, придатному для використання Севастопольській міській Раді, немає.

Прокурор позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Прокурору в судовому засіданні роз'яснені процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 29 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення прокурора, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до частини другої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що державні інтереси є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

При цьому, відповідні повноваження органу місцевого самоврядування визначаються з огляду на вимоги Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Статтею 13 Конституції України проголошено, що земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Виходячи зі змісту статті 12 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальної громади міста Севастополя належить до повноважень Севастопольської міської Ради, а відтак прокурор вірно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

З матеріалів справи вбачається, що 27.09.2004 між Севастопольською міською Радою (орендодавець) та Приватним підприємством "Торгово-промислова компанія "Мобі Дік" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець, згідно рішення Севастопольської міської Ради №1930 від 20.04.2004 надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування яхтового морського комплексу, що включає до себе набережну та пляж загального користування, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_18 (т.1, а.с. 68-77).

Згідно з пунктом 2.1. Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,5332 га.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що він укладений строком на 25 років.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 Договору земельна ділянка передається до оренди на землях рекреаційного призначення; цільове призначення земельної ділянки - будівництво та обслуговування яхтеного морського комплексу, що включає набережну та пляж загального користування.

Головним управління Держкомзему у місті Севастополі, на підставі направлення на перевірку № 770 від 04.11.2011 та наказу № 90 від 03.10.2011, в період з 14.11.2011 по 23.11.2011 було проведено планову перевірку дотримання вимог земельного законодавства, за наслідками якої був складений відповідний акт (т. 1, а.с. 12).

В зазначеному акті перевірки встановлено, що відповідач використовує на землях водного фонду земельну ділянку орієнованою площею 0,4 га - під сліпи, причал для маломірних суден, дерев'яну набережну, набережну з бетонним покриттям, частину капітальної будівлі з елінгами для яхт.

За наслідками перевірки був складений протокол про адміністративне правопорушення №000186 від 24.11.2011 відносно директора Приватного підприємства "Торгово-промислова компанія "Мобі Дік" Остапченко П.В.

Постановою № 000186 від 29.11.2011 Остапченко П.В. визнаний винним у вчинені адміністративного правопорушення, на останнього накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700,00 грн (т.1 арк.с.17).

До акту перевірки додані плани-схеми, на яких відмічено самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки орієнтованою площею 0,4 га (т.1 арк.с. 19-22).

01.03.2012 Головним управлінням Держкомзему у місті Севастополі була проведена оперативна перевірка за вимогою прокуратури міста Севастополя від 14.02.2012 №05/3/172вих-11 з питань законності використання відповідачем земельної ділянки по АДРЕСА_17 під розміщення яхт-клубу, елінгів, бетонної та дерев'яної набережної, за наслідками якої було виявлено самовільне зайняття земельної ділянки загальною площею 0,5247 га, що відображено у відповідному акті перевірки (т.1 арк.с.24).

Постановою № 000370 від 01.03.2012 директор Приватного підприємства "Торгово-промислова компанія "Мобі Дік" Остапченко П.В. визнаний винним у вчинені адміністративного правопорушення, на останнього накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн (т.1 арк.с.29).

В подальшому, в ході судового розгляду цієї справи, 16.04.2013 Державною інспекцією сільського господарства в місті Севастополі проведено позапланову перевірку щодо дотримання Приватним підприємством "Торгово-промислова компанія "Мобі Дік" вимог земельного законодавства, за результатами якої складено акт, в якому відображено самовільне зайняття земельної ділянки на землях водного фонду орієнтованою площею 0,5187 га під сліпи, причал для маломірних суден, дерев'яну набережну, набережну з бетонним покриттям та частину капітальної будівлі з елінгами для яхт (т.4 арк.с.8-13).

До акту перевірки доданий фотоплан території, виконаний ДП "Севгеоцентр", на якому відмічено самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки (т.4 арк.с. 15).

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Спірні правовідносини є земельними правовідносинами, а тому підпадають під правове регулювання як загальних норм Цивільного кодексу України, так і спеціальних норм Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі" та Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Статтею 123 Земельного кодексу України визначено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та, зокрема, встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди землі (стаття 124 вказаного Кодексу).

За приписами статей 125, 126 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Згідно з пунктом "б" частини першої статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення, як зокрема, самовільне зайняття земельних ділянок.

Приписами статті 212 Земельного кодексу України встановлено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначені правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, та передбачено, що цей Закон спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Розділом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.2011 (далі - Постанова Пленуму № 6 ) визначені положення щодо відповідальності за порушення земельного законодавства та у пункті 3.1 Постанови Пленуму роз'яснено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки. Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

З пункту 3.8. Постанови Пленуму № 6 випливає, що сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої земельної ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав можуть підтвердити наступні документи в їх сукупності :

- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

- протокол про адміністративне правопорушення;

- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

- акт обстеження земельної ділянки.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №132 від 25.02.2013, зареєстрований в Міністерстві юстиції України

14.03.2013 за № 412/22944 (далі - Порядок ) для здійснення планового чи позапланового заходу інспекційний орган видає наказ, який підписує керівник інспекційного органу чи посадова особа, що виконує його обов'язки. Наказ має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися відповідний захід, та предмет перевірки.

Згідно пункту 4.2 Порядку на підставі наказу інспекційний орган оформляє направлення на проведення планової/позапланової перевірки, яке підписується керівником чи заступником керівника інспекційного органу та засвідчується печаткою інспекційного органу.

Пунктом 4.4. Порядку визначено, що направлення на проведення відповідного заходу є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.

В порушення зазначених норм, прокурором не надано суду належних та допустимих доказів дотримання вимог Порядку при проведенні перевірки 01.03.2012 та 16.04.2013.

Крім того, постановою Гагарінського районного суду міста Севастополя від 06.02.2012 постанова № 000186 від 29.11.2011 відносно директора Приватного підприємства "Торгово-промислова компанія "Мобі Дік" Остапченко П.В. скасована, провадження у справі про адміністративне правопорушення, у зв'язку із відсутністю у його діях складу та події адміністративного правопорушення, закрите (т.2 арк.с.104).

Постанова № 000370 від 01.03.2012 про притягнення директора Приватного підприємства "Торгово-промислова компанія "Мобі Дік" Остапченко П.В. до адміністративної відповідальності скасована постановою Ленінського районного суду міста Севастополя від 27.04.2012, провадження по справі про адміністративне правопорушення закрите (т.2 арк.с.105).

З матеріалів справи вбачається, що право власності на об'єкт нерухомого майна - яхтений комплекс по АДРЕСА_17 зареєстровано за Приватним підприємством "Торгово-промислова компанія "Мобі Дік" на підставі свідоцтва про право власності від 31.03.2006 (т.4 арк.с.7).

Право власності на елінги, які є невід'ємною частиною яхтеного комплексу зареєстровано за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Товариством з обмеженою відповідальністю "Терра-Фінанс", ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_18, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 (т.1 арк.с. 122-137).

За приписами частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Стаття 321 Цивільного кодексу України також передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

З аналізу вказаних норм вбачається, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, окрім випадків примусового відчуження об'єктів власності з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості.

Положенням статті 181 Цивільного кодексу України визначено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Відповідно ж до частини першої статті 317 цього Кодексу, яка визначає зміст права власності, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). З огляду на приписи статті 182, частини другої статті 331, статті 657 Цивільного кодексу України покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно. У разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку, та земельну ділянку, необхідну для його обслуговування. З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Тому відсутність у такої особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки. З урахуванням викладеного в таких випадках положення статті 212 Земельного кодексу України застосуванню не підлягають (пункт 3.4 Постанови Пленуму № 6).

Відтак, враховуючи правомірність набуття відповідачами права на нерухоме майно, розташоване у АДРЕСА_17, зазначені особи мають право і на земельну ділянку, на якій розміщено нерухоме майно, і на земельну ділянку, необхідну для його обслуговування. Відсутність у відповідачів правовстановлюючих документів на земельну ділянку, розташовану під придбаними будівлями та спорудами, та необхідну для їх обслуговування, не може кваліфікуватись як самовільне зайняття земельної ділянки.

При цьому, інші обставини справи свідчать про правомірне використання спірної земельної ділянки відповідачем.

Так, з матеріалів справи вбачається, що Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 26.07.2006 реконструкція причалу №160 другої черги будівництва яхтенно-морського комплексу «Мобі Дік», затвердженого розпорядженням Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя № 669-р від 06.07.2006 та зареєстрованої Інспекцією ДАБК № 199 від 07.07.2006, зазначений об'єкт прийнятий до експлуатації (т. 4, а.с. 139-142).

При цьому слід зазначити, що будівництво об'єкта здійснено генеральним підрядником - Приватним підприємством "Торгово-промислова компанія "Мобі Дік".

Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації №07-р від 06.01.1999 затверджено «Реєстр причальних споруд, розташованих на узбережжі міста Севастополя, та їх нову нумерацію».

Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації №871-р від 17.08.2006 внесено зміни до пункту Реєстру причальних споруд, яким до пункту 161 «Порядковий номер «Реєстру причальних споруд, розташованих на узбережжі міста Севастополя», для причалу під новим номером НОМЕР_1 (АДРЕСА_18), та внесені зміни:

- в графі 7 - «ЧФ РФ» замінити на «ПП "ТПК «Мобі Дік»;

- в графі 8 - «зруйнований» замінити на «для стоянки маломірних суден» (т.4 арк.с.144).

Відповідно до Інструкції щодо складання держаного статистичного спостереження за формою № 2-вод "Звіт про наявність власних морських і річкових суден, вантажних та пасажирських причалів-набережних", затвердженій наказом Державного комітету статистики України № 102 від 22.02.2001 та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 13.03.2001 за № 221/5412, причал - це гідротехнічна споруда (або їх комплекс), яка функціонує у складі порту або самостійно і призначена для підходу, швартування, стоянки та обслуговування суден, посадки і висадки пасажирів, вантажних операцій тощо.

ГОСТ 19185-73 "Гідротехніка. Основні поняття" та ОСТ 31.0006-77 "Гідротехніка. Морські гідротехнічні споруди. Терміни та визначення" до гідротехнічних споруд відносять набережну (огороджувальна та захисна споруда уздовж берегової смуги; причал (гідротехнічна споруда, яка має швартові та вбійні пристрої та призначена для стоянки, обробки та обслуговування суден).

Пункт 4 Правил технічної експлуатації річкових портових гідротехнічних споруд, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 251 від 29.03.2004 та зареєстрованих Міністерством юстиції України 27.07.2004 за № 932/9531, берегоукріплювальну споруду визначають як гідротехнічну споруду для захисту берега від розмивання та обвалів, гідротехнічну споруду (ГТС) - як споруду для використання водних ресурсів, а також для боротьби зі шкідливою дією вод, причальну споруду - як гідротехнічну споруду для швартування суден. Правила технічної експлуатації річкових портових гідротехнічних споруд регламентують порядок експлуатації, підтримання у робочому стані і ремонту причальних, загороджувальних та берегоукріплювальних споруд, а також акваторій рейдів і підхідних каналів у річкових портах України (пункт 1.1 зазначених Правил).

Відповідно до пункту 1.9.18 Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів, затвердженої наказом Держкоммістобудування № 252 від 19.12.1995, гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про транспорт" центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському та річковому транспорті у тому числі: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства і стандартів на морському та річковому транспорті; здійснює державний контроль і нагляд за дотриманням законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України; здійснює контроль і нагляд за дотриманням правил користування засобами морського та річкового транспорту, охорони порядку і безпеки руху на морському та річковому транспорті, утримання та експлуатації баз (споруд) для стоянки маломірних суден, а також за дотриманням правил щодо забезпечення безпеки експлуатації суден на внутрішніх водних шляхах і щодо забезпечення збереження вантажів на морському та річковому транспорті; здійснює контроль навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства в територіальному морі, внутрішніх морських водах і на внутрішніх водних шляхах України; здійснює реєстрацію баз для стоянки маломірних (малих) суден з розміщенням інформації на своєму офіційному веб-сайті; виконує функції експертної організації з питань безпеки судноплавства, запобігання забрудненню навколишнього природного середовища із суден, надає експертні висновки із зазначених питань щодо проектів правил, норм, стандартів, планів і проектів будівництва, реконструкції і модернізації об'єктів морського та річкового транспорту, у тому числі судноплавних шляхів, портів, гідротехнічних споруд воднотранспортного комплексу різного функціонального призначення, що використовуються з метою забезпечення безпеки судноплавства, судноплавних шлюзів, мостів, підводних та надводних переходів, баз для стоянок суден, берегових об'єктів зв'язку, навігації, спостереження тощо; здійснює інші повноваження, визначені законами та покладені на нього Президентом України.

Наказом Міністерства транспорту України від 16.07.2004 № 642, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.07.2004 за № 915/9514, затвердженні Правила безпечної експлуатації баз для стоянки маломірних (малих) суден (далі - Правила ).

Згідно з розділом 2 Правил усі бази підлягають реєстрації в Укрморрічінспекції України, реєстрація бази здійснюється на підставі письмової заяви адміністрації бази. До заяви додаються такі документи, завірені в установленому порядку: копія правовстановлювального документа бази; реєстраційна картка (додаток 1); копія акта відводу земельної ділянки; довідка про балансову належність основних фондів бази (споруд, плавзасобів тощо); копія технічного паспорта (технічного звіту) бази; копії свідоцтв Регістра судноплавства України на гідротехнічні споруди, що належать базі або експлуатуються нею (за наявності); схема бази з визначенням основних технічних характеристик бази; копія наказу про призначення особи, відповідальної за забезпечення БС на базі; довідка про кількість суден на базі (окремо для фізичних та юридичних осіб). Укрморрічінспекція у місячний термін перевіряє надані документи і приймає рішення про реєстрацію (відмову в реєстрації) бази. При цьому робиться відповідний запис у Журналі реєстрації баз (додаток 2) та видається (у разі прийняття рішення про реєстрацію) Свідоцтво про реєстрацію бази (додаток 3).

Пунктами 3.4., 3.5. та 3.10 Правил передбачено, що межа акваторії та території бази повинна бути огороджена (у тому числі понтонами, бонами або плавучими знаками на воді), для безпечного утримання суден та причалів на базі можуть бути побудовані захисні споруди (дамби, хвилеломи та інше). Територія бази повинна мати: під'їзні автомобільні шляхи; спеціальну ділянку (місце) з ємностями для сухого сміття та відходів нафтопродуктів; спеціально обладнаний причал для посадки та висадки пасажирів; обладнану штрафну площадку для зберігання суден, плавання яких заборонено в порядку, установленому законодавством, та тих, що не мають власника.

20.04.2011 Регістром судноплавства України схвалено паспорт гідротехнічної споруди - причал № НОМЕР_1 для стоянки маломірних судів в Мартиновій бухті м.Севастополя ОП-74/02-11 (т. 4 а.с. 145-185).

Таким чином, Приватним підприємством "Торгово-промислова компанія "Мобі Дік" та іншими відповідачами у встановленому порядку надані належні та допустимі докази, які свідчать про правомірність здійснення експлуатації та обслуговування гідротехнічної споруди, до складу якої входять, зокрема, набережна з бетонним покриттям та 2 сліпи і дерев'яні причальні споруди.

За умовами договору оренди земельної ділянки від 27.09.2004, земельна ділянка надавалась відповідачу - Приватному підприємству "Торгово-промислова компанія "Мобі Дік", саме для будівництва та обслуговування яхтеного морського комплексу (капітальної багатоповерхової будівлі з елінгами), що включає набережну та пляж загального користування, що також підтверджує правомірність використання відповідачами цих споруд.

Як вбачається з фотоплану території Приватного підприємства "Торгово-промислова компанія "Мобі Дік", до площа земельної ділянки, яку прокурор просить звільнити, як самовільно зайняту, є урізом води (т.4 арк.с.103)

З наданих матеріалів слідує, що бетонна основа, про знесення частини якої заявлені позовні вимоги, знаходиться на морському дні, є конструктивним елементом самого причалу, створена для закріплення споруд причалу та збереження берегової смуги. Крім того, ця основа необхідна для забезпечення державних вимог до обслуговування гідротехнічних споруд, забезпечення безпеки та кріплення причалів до нестабільної берегової смуги. Часткове руйнування цієї комплексної та багатофункціональної споруди призведе до її повного знищення, неможливості її використання, у тому числі і унеможливить збереження функціональності пірсів.

Зазначені обставини не спростовані у судовому засіданні ані прокурором, ані позивачем.

Крім того, з прохальної частини позову вбачається, що прокурор просить звільнити земельну ділянку, забетоновану, саме, в бік моря.

Проте, прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою, що передбачено статтею 60 Земельного кодексу України та статтею 88 Водного кодексу України.

Разом з цим, суду не надано належних та допустимих доказів встановлення Севастопольською міською Радою порядку відведення земельних ділянок морського дна.

Більш того, площа земельної ділянки у розмірі 0,4598 га, яку прокурор просить звільнити відповідно до клопотання про зменшення позовних вимог від 10.10.2013, не підтверджена відповідними документами, зокрема, актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства на предмет зафіксованого правопорушення, протоколом про адміністративне правопорушення; приписом (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); актом обстеження земельної ділянки.

Частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до положень статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення зазначених норм, прокурором та позивачем належних та допустимих доказів того, що відповідачем здійснено самовільне зайняття земельної ділянки.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для кваліфікування використання відповідачем земельної ділянки як самовільне її зайняття, позовна заява прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 43, 75, 82-85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 21.10.2013.

Головуючий суддя О.О. Єфременко Суддя О.М. Архипенко Суддя С.О. Щербаков