Постанова

від 18.10.2013 по справі 13/260-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2013 р. Справа № 13/260-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І. , суддя Медуниця О.Є. , суддя Терещенко О.І.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

представник ДВС Сумського міського управління юстиції - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх. №2935С/1-38) на ухвалу господарського суду Сумської області від 09.09.2013 року у справі №13/260-09

за позовом Сумської міської ради, м.Суми

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Суми

за участю : Державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції, м.Суми

про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Сумська міська рада, звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до ФОП ОСОБА_1, в якому просив господарський суд першої інстанції зобов'язати відповідача звільнити, шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва по АДРЕСА_1, земельну ділянку площею 0,0020 га (кадастровий номер 5910136600:19:031:0056), що передана в оренду відповідно до договору оренди від 14.11.2007 року, і за власний рахунок привести земельну ділянку до стану, який передував початку проведення будівельних робіт.

Рішенням господарського суду Сумської області від 30.06.2010 року (суддя Моїсеєнко В.М.) позов Сумської міської ради до ФОП ОСОБА_1 задоволено: зобов'язано останнього звільнити шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва по АДРЕСА_1 земельну ділянку площею 0,0020 га (кадастровий № 5910136600:19:031:0056), що передана в оренду відповідно до договору оренди від 14.11.2007 року; і за власний рахунок привести звільнену земельну ділянку до стану, який передував початку проведення будівельних робіт.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.09.2010 року по справі №13/260-09 рішення господарського суду Сумської області від 30.06.2010 року залишено без змін.

На виконання вказаного рішення 01.10.2010 року господарським судом Сумської області були видані накази №13/260-09, в тому числі про звільнення шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва (а.с.59 т.2).

Рішення суду виконане не було, виконавче провадження, що було порушено на підставі вказаних наказів суду, закрито.

05.07.2013 року Сумська міська рада, звернулась до господарського суду Сумської області із скаргою на дії державної виконавчої служби ( ст. 121-2 ГПК України), в якій просила суд визнати неправомірними дії старшого державного виконавця, визнати недійсною постанову старшого державного виконавця ВДВС Сумського міського управління юстиції від 21.03.2013 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу №13/260-09, виданого господарським судом Сумської області 01.10.2010 року про зобов'язання ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку по АДРЕСА_1, на якій розташований об'єкт самочинного будівництва та привести її до стану, який передував початку проведення будівельних робіт.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 09.09.2013 р. по справі № 13/260-09 (суддя Левченко П.І.) скаргу позивача на постанову старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції про закінчення виконавчого провадження задоволено.

Відповідач, з ухвалою місцевого господарського суду від 09.09.2013 року не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвала винесена при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, а тому є незаконною. Просить вказану ухвалу скасувати, прийняте нове рішення, яким відмовити Сумській міській раді в задоволенні заяви в повному обсязі.

В судове засідання 10.10.2013 року сторони не забезпечили явку своїх представників, про причини неможливості з'явитись в дане судове засідання суд не повідомили.

Відділ державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції відзив на апеляційну скаргу не надав, представник в судове засідання не з'явився, про причини неможливості з'явитись в засідання суду, суд не повідомив.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року, у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою і не повернуто підприємством зв'язку, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що позивач, відповідач та ВДВС Сумського міського управління юстиції належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

01.10.2010 р. господарським судом Сумської області було видано наказ на примусове виконання рішення господарського суду Сумської області від 30.06.2010 року у справі №13/260-09, яке набрало законної сили, щодо звільнення земельної ділянки від об'єкту самочинного будівництва по АДРЕСА_1 і приведення її у попередній стан.

12.09.2012 року Сумська міська рада звернулась до Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції із заявою про примусове виконання виконавчого документа, а саме наказу №13/260-09 від 01.10.2010 року про примусове виконання рішення.

12 вересня 2012 року старшим державним виконавцем Відділу ДВС Сумського міського управління юстиції на підставі ст.ст. 17, 19, 20, 25 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 34288300 з виконання вище вказаного наказу.

Постановою про відкриття виконавчого провадження боржнику було надано строк для добровільного виконання рішення суду протягом 7 днів та зобов'язано повідомити відділ про добровільне виконання рішення в цей же строк (а.с.86 т.2).

Також в п.2 постанови про відкриття виконавчого провадження зазначено, що у разі ненадання документального підтвердження повного виконання у зазначений строк, буде розпочато примусове виконання рішення.

В своїх письмових поясненнях державна виконавча служба повідомляє,що

15.10.2012 року державним виконавцем при виході за адресою АДРЕСА_1 разом з представником стягувача встановлено, що судове рішення не виконано, про що складено акт і того ж дня винесено державним виконавцем постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 170,00 грн. за невиконання боржником судового рішення без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк, яку надіслано державним виконавцем на адресу боржника.

16.10.2012 року державним виконавцем повторно направлено повідомлення боржникові за тією ж адресою про призначені на 23.10.2012 року виконавчі дії по перевірці виконання рішення суду.

23.10.2012 року державним виконавцем при виході до об`єкту самочинного будівництва на АДРЕСА_1 разом з представником стягувача встановлено, що об`єкт самочинного будівництва не знесено, земельну ділянку не звільнено, про що складено акт держаного виконавця і того ж дня, згідно ст.ст. 75,89 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 340,00 грн. за невиконання рішення суду без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк.

05.11.2012 року державним виконавцем на вищезгадану адресу боржника направлено лист б/н з проханням надати письмові пояснення з приводу невиконання рішення суду.

20.11.2012 року державним виконавцем здійснено вихід до об`єкту самочинного будівництва і встановлено, що рішення суду залишається невиконаним.

16.11.2012 року державний виконавець, керуючись ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження", направив до прокуратури подання (повідомлення) про вирішення питання щодо притягнення боржника до кримінальної відповідальності за ознаками злочину, передбаченого ст. 382 КК України.

ВДВС Сумського міського управління юстиції також зазначає , що ним направлено до Сумської міської ради (відділу архітектури) листа від 23.11.2012 р. № 52, в якому державний виконавець просив повідомити, чи згодна Сумська міська рада (відділ архітектури) на авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій по знесенню самочинного будівництва по АДРЕСА_1.

29.12.2012 року державний виконавець отримав від стягувача листа № 8530/02.02.02-15 від 25.12.2012 р., в якому зазначено, що Сумська міська рада не має можливості авансувати витрати на організацію та проведення виконавчих дій.

Державним виконавцем на адресу КП "Шляхрембуд" та КП "Сумжилкомсервіс" направлено листи від 11.02.2013 року з проханням надати інформацію стосовно вартості робіт щодо знесення об`єкту самочинного будівництва.

14.03.2013 року державним виконавцем отримана відповідь від КП "Шляхрембуд", що згідно діючої системи ціноутворення в будівництві для підрахунку вартості робіт застосовуються ресурсні елементні кошторисні норми за видами робіт, які виражені фізичними одиницями обсягу, а тому підприємство просить вказати дані про види та обсяги робіт по знесенню об`єкту самочинного будівництва по АДРЕСА_1, без яких виконати розрахунок вартості робіт неможливо.

21.03.2013 року державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 34288300 на підставі п.11 ч.1 ст. 49 ; ст. 50 Закону України „Про виконаче провадження", тобто у зв'язку із тим, що виконати рішення суду без участі боржника неможливо (а.с. 69"б" т.2).

Судова колегія приймає до уваги наступне.

Приймаючи постанову про закінчення виконавчого провадження державний виконавець користувався п.11 ч.1 ст.49 та ст. 50 Закону України „Про виконавче провадження".

В статті 50 зазначеного закону передбачені наслідки завершення виконавчого провадження - повернення виконавчого документу до суду, який його видав, скасовується арешт, тощо.

Згідно п.11 ч.1 ст.49 Закону України „Про виконавче провадження" - виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку , передбаченому частиною третьою статі 75 цього Закону.

Частина „3" ст. 75 Закону України „Про виконавче провадження" передбачає: „У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу ( посадової особи), що його видав".

Отже, державний виконавець закінчив виконавче провадження з тих підстав, що виконати рішення суду по даній справі без участі відповідача не є можливим.

Державна виконавча служба не пояснила суду підстави такого висновку, відсутні такі обгрунтування і в апеляційній скарзі.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно зазначив в оскаржуваному судовому акті (ухвалі від 09.09.2013 року) про те, що знесення самовільно збудованої одноповерхової будівлі можливе без участі відповідача, а тому державна виконавча служба повинна була користуватися приписами абзацу другого частини другої статті 75 Закону України „Про виконавче провадження".

В зазначеній вище нормі передбачено, що в разі невиконання рішення боржником, і коли виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом...

Апелянт безпідставно посилається на те, що виконавче провадження було закрите, у звязку із тим, що стягувач - Сумська міська рада, не вніс аванс на організацію державною виконавчою службою виконання рішення суду.

Правовідносини між учасникам виконавчого провадження з приводу невнесення авансового платежу стягувачем врегульовані іншою нормою закону ніж та, що була застосована ДВС при прийнятті оскаржуваної постанови.

Згідно п."4" ч. 1 ст. 47 Закону України „Про виконавче провадження" , якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа, такий документ має бути повернений стягувачу.

Отже, в такому разі виконавчий документ мав би повертатися стягувачу, а не суду, як вчинила виконавча служба по даній справі. До повернення наказу стягувачеві виконавча служба повинна попереджати його про такі наслідки.

Крім того, державний виконавець в даному випадку не має права закривати виконавче провадження, а повинен був здійснити інші дії : повернення виконавчого документу стягувачу.

Державна виконавча служба не повертала виконавчий документ Сумській міській раді.

Про наслідки невнесення авансового платежу стягувач також не попереджався. Державною виконавчою службою були виконані зовсім інші дії - повернення наказу до суду, який його видав на підставі п. „11" ч.1 ст. 49 Закону України „Про виконавче провадження".

Згідно ч.1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» - завершене виконавче провадження( в тому числі закінчене) не може бути розпочате знову, крім випадків ,передбачених цим законом.

Наслідки застосування такого заходу, як повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.4 ч.1 ст. 47 Закону „Про виконавче провадження" є також іншими, вони не позбавляють стягувача права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання( ч.5 ст. 47 вказаного закону).

За таких обставин посилання ДВС на закінчення виконавчого провадження у зв'язку із тим, що стягувач не вніс авансовий платіж є неправомірними , такими що не відповідають ні п. „11" ч1 ст. 49, ні п."4" ч. 1 ст. 47 Закону України „Про виконавче провадження".

Сумська міська рада також пояснила, що, не маючи відомостей про хід виконавчого провадження вона двічі надсилала запити до ДВС ( а.с.92;93 т.2), але відповіді не одержувала.

Згідно пояснень стягувача від 26.07.2013 № 360-13/05-01Г, ( т.2 а.с.70 зв.) а також за апеляційною скаргою (а.с.73, т.2) Сумська міська рада не одержувала копію постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу по даній справі в порядку ч. 3 ст. 49 Закону України „Про виконавче провадження".

Про винесення ДВС даної постанови стягувач дізнався тільки в червні 2013 року з листа ДВС Сумського МУЮ від 19.06.2013р. № 39-6153, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції.

Крім того, судова колегія приймає до уваги доводи Сумської міської ради, що містяться в її поясненнях та апеляційній скарзі щодо практичних заходів, вжитих нею, для організації виконання рішення суду.

Так, листом від 25.12.2012року № 8530/02.02.02-15 Сумська міська рада не тільки повідомила виконавчу службу про відсутність у місцевому бюджеті спеціальних коштів на вказані витрати, про що зазначає і ВДВС у своїх доводах, але також повідомила, що дане питання розглядалося на засіданні міжвідомчої комісії по розгляду питань самовільного будівництва ... та було рекомендовано комунальним підприємствам Сумської міської ради "Сумижитлосервіс" та „Шляхрембуд" разом з відділом державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції вирішити питання щодо знесення самочинного будівництва по АДРЕСА_1.

Комунальне підприємство Сумської міської ради „Сумижитлосеріс" надало згоду на проведення робіт по демонтажу самовільного будівництва та здійснило відповідні кошторисні розрахунки для виконання вказаних робіт.

Локальний кошторис № 3-1-1 від 11.03.2013р. додано до матеріалів справи (а.с.80-85, т.2).

Частково про дані обставини повідомляє і державна виконавча служба в своїх запереченнях.

Судова колегія приймає до уваги дані обставини та вважає, що стягувач не маючи коштів на авансування виконавчих дій , як бюджетний комунальний орган, разом із тим знайшов шляхи практичного вирішення питання щодо виконання рішення суду по даній справі.

Виконавча служба не звернула уваги на дані пропозиції .

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовим актами, виданим відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Аналізуючи сукупність виконавчих дій, здійснених державним виконавцем на виконання судового рішення, колегія суддів вважає, що останнім не в повній мірі вжито заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, визначені Законом України "Про виконавче провадження".

При цьому, колегія суддів вважає, що спірні правовідносини з примусового виконання рішення господарського суду Сумської області від 30.06.2010 р. у справі №13/260-09, на підставі якого видано наказ від 01.10.2010 р. щодо зобов'язання боржника звільнити шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва по АДРЕСА_1, земельну ділянку та за власний рахунок привести земельну ділянку до стану, який передував початку проведення будівельних робіт, передбачають можливість здійснення таких дій без участі боржника.

Так, пунктом 19 частини 3 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державному виконавцю надано право, зокрема, у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача.

Таким чином, доводи заявника апеляційної скарги щодо здійснення державним виконавцем всіх передбачених законодавством дій по примусовому виконанню рішення суду є безпідставними та не відповідають дійсності.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи постанову про закінчення виконавчого провадження від 21.03.2013 року, державний виконавець відділу державної виконавчої служби не в повному обсязі вчинив виконавчі дії, визначені Законом України "Про виконавче провадження", чим фактично унеможливив реалізацію виконання рішення суду та обмежив законні права та інтереси стягувача.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про законність та обґрунтованість вимог стягувача щодо визнання недійсною постанови державного виконавця ВДВС Сумського МУЮ від 21.03.2013 р. про закінчення виконавчого провадження та задоволення його скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду Сумської області від 09.09.2013 року у справі №13/260-09 прийнята при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм процесуального права і підстави для її скасування відсутні, в зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, 102, п. 1 статті 103, статтями 105, 106, 121-2 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 09.09.2013 року у справі №13/260-09 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови по справі № №13/260-09 підписано 15.10.2013 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Терещенко О.І.