Постанова

від 10.10.2013 по справі 810/2384/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2384/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю. «Конструктив П» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Конструктив П» (далі - Позивач, ТОВ «Конструктив П») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби (далі - Відповідач, ДПІ у Києво-Святошинському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.11.2012 року №0001412300, №0001402300, №0001422300.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18.06.2013 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем доведено правомірність віднесення до складу податкового кредиту 24 953 861,00 грн. податку на додану вартість, включення до валових витрат 120 000,00 грн., а також відсутність порушення законодавства при обрахуванні залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, в розмірі 19 445 987,00 грн. Крім іншого, суд першої інстанції наголосив на тому, що Відповідачем не подано жодних доказів нікчемності укладених Позивачем з ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Мінераліс», КП «Альянс», ПП «Талех», БВП «Строитель-плюс» договорів, на підставі яких ТОВ «Конструктив П» було сформовано податковий кредит з ПДВ та включені суми до валових витрат. Поряд з цим, Київський окружний адміністративний суд підкреслив той факт, що формування статутного капіталу Позивача за рахунок, зокрема, об'єкту незавершеного будівництва, здійснювалося у відповідності до вимог чинного законодавства.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні представник Відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив постанову суду скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Позивач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважного представника апелянта, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що у березні 2013 року працівниками ДПІ у Києво-Святошинському районі було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Конструктив П» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2009 року по 30.06.2012 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств на загальну суму 120 000,00 грн.; пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7, п. 3.1 ст. 3, п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 187.1 ст. 187, п. 189.9 ст. 189 Податкового кодексу України, що спричинило заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 24 953 861,00 грн. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 26 або 24 декларації з податку на додану вартість) на загальну суму 19 445 987,00 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 23.10.2012 року №403/22-03/36482331. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 19.11.2012 року: форми «Р» №0001412300, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 31 179 786,00 грн. (у тому числі за основним платежем - 24 953 861,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 6 225 925,00 грн.); форми «Р» №0001402300, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 150 000,00 грн. (у тому числі за основним платежем - 120 000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 30 000,00 грн.); форми «В4» №0001422300, яким Позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 19 445 987,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкові повідомленні-рішення були залишені без змін.

Вирішуючи питання про правомірність формування Позивачем валових витрат у 4 кварталі 2010 року в сумі 480 000,00 грн., суд першої інстанції встановив, що у липні 2010 року між ТОВ «Конструктив П» (Замовник) та ФОП ОСОБА_2 (Виконавець) було укладено договір від 07.07.2010 року №07/07/10 про надання консультаційних послуг у сфері бухгалтерського обліку (далі - Договір №07/07/10), за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надавати протягом липня-жовтня 2010 року у відповідності до умов даного Договору консультаційні послуги, послуги у сфері бухгалтерського обліку та аудиту для Замовника, а Замовник зобов'язується своєчасно прийняти та оплатити надані послуги.

Згідно ст. 2.1 вказаного Договору №07/07/10 протягом терміну дії цього Договору Виконавець виконуватиме (надаватиме) Замовнику ряд послуг, що пов'язані з господарською діяльністю Замовника.

Згідно п.3.2 Договору №07/07/10 після надання послуг за цим Договором Сторони не пізніше 5 числа місяця наступного за поточним підписують Акт здачі-прийняття послуг.

Замовник після отримання Акту здачі-прийняття послуг від Виконавця, складеного в 2-х екземплярах, зобов'язаний протягом 5-ти робочих днів підписати акт здачі-прийняття послуг та передати Виконавцю один підписаний екземпляр або направити Виконавцю у вищезазначений строк мотивовану письмову відмову від приймання послуг. В іншому випадку послуги вважаються наданими Виконавцем якісно, у повному обсязі і своєчасно та прийнятими Замовником.

У випадках відмови Замовника від приймання послуг представники Сторін складають двосторонній акт, в якому зазначають послуги , які потребеють доопрацювання, і строки їх доопрацювання, після чого послуги мають бути доопрацьовані Виконавцем на умовах, що визначені в акті.

Як зазначив суд першої інстанції, факт надання послуг Позивачу за Договором №07/07/10 підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів виконаних робіт (т. 5 а.с. 223-226), а факт оплати - копіями банківських платіжних доручень (т. 5 а.с. 232-234) та банківських виписок (т. 5 а.с. 235-242).

При цьому, на думку колегії суддів, Київський окружний адміністративний суд необґрунтовано надав критичну оцінку висновку податкового органу щодо того, що послуги за Договором №07/07/10 не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, оскільки ОСОБА_2 прийнята на посаду фінансового директора ТОВ «Конструктив П», а послуги, що були надані нею Позивачу як фізичною-особою підприємцем, входять до функціональних обов'язків фінансового директора підприємства та їх вартість не підлягає включенню до складу валових витрат, з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту Посадової інструкції Фінансового директора ТОВ «Конструктив П», затвердженої директором ТОВ «Конструктив П» 02.08.2010 року (т. 5 а.с. 222) на фінансового директора підприємства покладено обов'язки по організації ведення бухгалтерського обліку на звіту, координації бухгалтерії товариства, організації обліку основних та оборотних активів, контролю податкової політики.

Тобто, обов'язки бухгалтера фактично виконувала ОСОБА_2, яка отримувала заробітну плату у відповідності до займаної посади.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Частиною 4 ст. 8 вказаного Закону передбачено, що для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації, зокрема, самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства.

Отже, приписами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» прямо передбачена така можливість забезпечення суб'єктом господарювання ведення бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, Київський окружний адміністративний суд прийшов до передбаченого висновку, що Позивачем правомірно включено до складу валових витрат 480 000,00 витрат за Договором №07/07/10.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон про ОПП), який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону про ОПП до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Приписи пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону про ОПП визначають, що не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, зокрема фінансування особистих потреб інших осіб.

Враховуючи, що надані за Договором №07/07/10 послуги не могли бути використані Позивачем у власній господарській діяльності в силу приписів Закону про ОПП колегія суддів приходить до висновку про неправомірність формування ТОВ «Конструктив П» валових витрат у 4 кварталі 2010 року в сумі 480 000,00 грн. та, відповідно, правомірність податкового повідомлення-рішення від 19.11.2012 року №0001402300.

Надаючи оцінку правомірності формування Позивачем податкового кредиту та від'ємного значення податку на додану вартість, що після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного звітного періоду, суд першої інстанції встановив наступне.

18.02.2010 року ТОВ «Юг-Інвестстрой» передало до статутного капіталу ТОВ «Конструктив П» об'єкт незавершеного будівництва торгового комплексу, розташованого у м. Севастополь, пр-т. Генерала Острякова, 260, загальною площею 21812,28 кв.м., вартістю 63 840 610,00 грн., нежитлове приміщення площею 261,9 кв.м. вартістю 2 916 666,67 грн., нежитлове приміщення площею 397,4 кв.м. вартістю 441 666,67 грн. (далі - «Об'єкт»).

Оцінюючи твердження ДПІ у Києво-Святошинському районі про те, що передача вказаного майна є безоплатною передачею, а тому у Позивача немає права на податковий кредит за такою поставкою, Київський окружний адміністративний суд прийшов до висновку, що зазначена позиція податкового органу спростовується матеріалами справи.

Однак такий висновок суду першої інстанції є помилковим з огляду на наступне.

Як вірно встановив суд першої інстанції, рішенням Господарського суду Київської області від 23.03.2010 року у справі № К10/049-10 за позовом ТОВ «Юг-Інвестстрой» до ТОВ «Конструктив П» про визнання недійсним рішення загальних зборів та зустрічним позовом ТОВ «Конструктив П» до ТОВ «Юг-Інвестстрой» про визнання права власності задоволено зустрічний позов та визнано право власності товариства з обмеженою відповідальністю «Конструктив-П» (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Червоноармійська, буд. 2, оф. 75, код ЄДРПОУ 36482331) на об'єкт незавершеного будівництва торговельного комплексу, який знаходиться за адресою: м. Севастополь, проспект Генерала Острякова, 260, загальною площею 21812, 28 кв. м.

Крім того, рішенням Господарського суду м. Севастополя від 12.01.2010 року, яке набрало законної сили 25.01.2010 року, у справі №5020-1/124 за позовом ТОВ «Юг-Інвестстрой» до ТОВ «Севастополь-Інвестстрой» про розірвання договору та визнання права власності задоволено позовні вимоги та визнано за товариством з обмеженою відповідальністю «Юг-Інвестстрой» (вул. Хрустальова, 2, офіс 2, м. Севастополь, 99000;ідентифікаційний код 34464609) право власності на об'єкт незавершеного будівництва, який знаходиться за єдиною адресою: м. Севастополь, проспект Генерала Острякова, 260, загальною площею 21812,28 кв.м та складається з об'єкту незавершеного будівництва - торговельного комплексу «Універсал», що розташований за адресою: м. Севастополь, проспект Генерала Острякова, 258 (в межах будинку 248), площею 21 152,98 кв.м; об'єкту нерухомого майна - комплексу адміністративно-виробничих будівель та споруд, що розташований за адресою: м. Севастополь, проспект Генерала Острякова, 260, площею 397,40 кв.м та об'єкту нерухомого майна - нежилої будівлі з фундаментом під труби №1, №2, що розташована за адресою: м. Севастополь, проспект Генерала Острякова, 260 А, площею 261,90 кв.м.

З наведеного випливає, що ТОВ «Юг-Інвестстрой», будучи власником вказаного об'єкту незавершеного будівництва станом на 25.01.2010 року, передало останній до статутного капіталу ТОВ «Конструктив П» на виконання рішення загальних зборів учасників Позивача. При цьому, як зазначив суд першої інстанції, факт отримання ТОВ «Юг-Інвестстрой» корпоративних прав Позивача в обмін на Об'єкт підтверджується статутом ТОВ «Конструктив П» в редакції від 18.02.2010 року, а тому зазначена операція підлягає оподаткуванню податком на додану вартість.

Однак такий висновок суду першої інстанції є передчасним з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон про ПДВ) не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість поставки за компенсацію сукупних валових активів платника податку (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податку.

Під поставкою сукупних валових активів слід розуміти поставку підприємства як окремого об'єкта підприємництва або включення валових активів підприємства чи його частини до складу активів іншого підприємства. При цьому підприємство-покупець набуває прав і обов'язків (є правонаступником) підприємства, що продає такі активи.

Крім того, колегією суддів враховується, що відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно ст. 5 Закону України «Про державну речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються права на такі об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення: 1) житлові будинки; 2) квартири; 3) будівлі, в яких розташовані приміщення, призначені для перебування людини, розміщення рухомого майна, збереження матеріальних цінностей, здійснення виробництва тощо; 4) споруди (інженерні, гідротехнічні тощо) - земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій; 5) приміщення - частини внутрішнього об'єму житлових будинків, будівель, квартир, обмежені будівельними елементами.

Як було встановлено Відповідачем у ході проведення перевірки, доказів реєстрації Об'єкту спочатку за ТОВ «Юг-Інвестстрой», а потім за ТОВ «Конструктив П» (т. 1 а.с. 52) не подано.

Відповідно до п. 7.3 ст. 7 Закону про ПДВ Дата виникнення податкових зобов'язань

датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Отже, передача Об'єкта до статутного капіталу Позивача не була операцією, яка оподатковується ПДВ, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції погоджується з твердженням податкового органу про неправомірність нарахування ТОВ «Юг-Інвестстрой» за наслідками передачі Об'єкта ТОВ «Конструктив П» податкових зобов'язань з ПДВ на суму 12 914 788,66 грн.

Вирішуючи питання про правомірність висновків Відповідача щодо завищення Позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 18 602 969 грн., суд першої інстанції встановив наступне.

Між ТОВ «Севастополь - Інвестстрой» та ТОВ «Конструктив-П» 12.04.2010 року укладено договір про передачу частини функцій замовника будівництва., згідно якого ТОВ «Севастополь-Інвестстрой» доручає, а ТОВ «Конструктив П» бере на себе зобов'язання з виконання частини функцій Замовника з організації і завершення будівництва торгового комплексу, розташованого за адресою: м. Севастополь, пр-т Генерала Острякова, буд. 260.

Відповідно до пункту 1.2 договору від 12.04.2010 року власником Об'єкта будівництва є Виконавець (Позивач) на підставі делегованих йому Забудовником (ТОВ «Севастополь- Інвестстрой») функцій Замовника.

На виконання пункту 1.3 договору Позивачем було укладено договори будівельного підряду від 01.06.2010 року № 01/017-210-ТКУ, від 19.10.2010 року № 19/10-2010 ТКУ, від 15.03.2012 року №15/03-2012-ТКУ, від 06.03.2012 року №06/03-2012-ТКУ з генеральним підрядником будівництва Об'єкту ПП «Монтажбудсервіс».

На виконання умов п. 2.1 договору ТОВ «Конструктив П» сплачено виконані генеральним підрядником роботи на підставі актів виконаних робіт (т. 3 а.с. 10-141).

Крім того, судом встановлено, що Позивач як замовник здійснював фінансування будівництва об'єкту. На момент введення об'єкту в експлуатацію всі зобов'язання Позивача як замовника були виконані в повному об'ємі.

Поряд з цим, судом встановлено, що ТОВ «Мінераліс» надавало Позивачу послуги із заливу бетонної підлоги з наступним спорудженням основи під укладення плитки на підставі договорів підряду №12/07-2010-ТКУ від 12.07.2012 року та від 01/07/4-2010-ТКУ від 01.07.2012 року.

Реальність виконання зазначених договорів, на думку суду першої інстанції, підтверджується наявними у матеріалах справи: локальними кошторисами, договірними цінами, підсумковими відомостями ресурсів, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт, актами приймання-передачі виконаних будівельних робіт (т. 3 а.с. 186-199, 207-231). Факт оплати робіт підтверджується платіжними дорученнями (т. 5 а.с. 12-20), а формування податкового кредиту з податку на додану вартість - податковими накладними.

Однак, всупереч вимогам ДБН Д. 1.1-1-2000 договірні ціни не містять таких обов'язкових реквізитів як «Підрядник», «Замовник»; локальні кошториси - інформацію щодо посадових осіб, які його затверджували, а також підставу його складання та інформацію про погодження з замовником.

Також на підставі договору підряду №1182 від 11.10.2010 року укладений між КП «Альянс» та ТОВ «Конструктив П» контрагент Позивача виконував роботи по обшивці фасаду прибудов торгівельного комплексу «Універсал» на проспекті Генерала Острякова, 260, м. Севастополь.

Реальність виконання вказаного договору, як зазначив суд першої інстанції, підтверджується наявними у матеріалах справи договірною ціною, локальним кошторисом, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, актом приймання виконаних будівельних робіт (т. 3 а.с. 237-245). При цьому Київський окружний адміністративний суд зазначив, що факт оплати робіт підтверджується платіжними дорученнями (т. 5 а.с. 26-28), а формування податкового кредиту з податку на додану вартість - податковими накладними.

Крім іншого, роботи по підготовці стяжки, благоустрою території на Об'єкті Позивача на підставі договорів підряду №№01/07-2011-ТКУ від 01.07.2011 року, № 01/07-2011-ТКУ-2 від 01.07.2011 року, № 05/05-2011-ТКУ від 05.05.2011 року здійснювало ПП «Талех».

При цьому виконання зазначених робіт за вказаними договорами, на думку суду першої інстанції, підтверджується наявними у матеріалах справи: договірними цінами, локальними кошторисами, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт (т. 4 а.с. 22-67), а факт оплати робіт - платіжними дорученнями (т. 5 а.с. 21-25), а формування податкового кредиту з податку на додану вартість - податковими накладними.

Також, на підставі договорів підряду №959 від 16.09.2010 року, №959/2 від 01.07.2010 року, №1247 від 10.11.2010 року, № 597/1 від 01.07.2010 року, №1462 від 13.12.2010 року, №847 від 31.08.2010 року, №773 від 13.08.2010 року БВП «Строитель-плюс» виконувало на користь Позивача роботи з будівництва прогонів під вітражі прибудов.

Факт виконання контрагентом Позивача зазначених договорів підтверджується, на думку суду першої інстанції, наявними у матеріалах справи: довідками про вартість виконаних будівельних робіт, підсумковими відомостями ресурсів, договірними цінами, локальними кошторисами, актами приймання виконаних будівельних робіт (т. 4 а.с. 73-82, 87-98, 104-114, 120-132, 138-168, 174-195). При цьому Київський окружний адміністративний суд зазначив, що факт оплати робіт підтверджується платіжними дорученнями (т. 5 а.с. 29-43), а формування податкового кредиту з податку на додану вартість - податковими накладними.

Однак, суд першої інстанції не врахував, що наявні у матеріалах справи документи не відповідають вимогам затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 174 від 27.08.2000 року Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000), а саме не містять відомостей про осіб, які підписали останні, підстави для проведення будівельних робіт.

При цьому, висновок суду першої інстанції про те, що отримані Позивачем за договорами з вищезазначеним контрагентом роботи сплачені в повному об'ємі і надалі використані для завершення будівництва належного Позивачу нерухомого майна, а дане нерухоме майно введене в експлуатацію і на сьогодні активно використовується у господарській діяльності Позивача, є, на думку колегії суддів передчасним, та, як було встановлено раніше, не підтверджується матеріалами справи.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції дійшов до висновку, що підстав для визнання недійсними укладених Позивачем з ТОВ «Мінераліс», КП «Альянс», ПП «Талех», БВП «Строитель-плюс» договорів немає. При цьому, суд наголосив на тому, що податковим органом як суб'єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції Позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності Позивача та його контрагента. Крім того, доказів визнання нікчемними угод суду не надано, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Однак, суд апеляційної інстанції з таким висновком суду погодитися не може з огляду на наступне.

Згідно п.1.7. ст. 1 Закону про ПДВ, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону про ПДВ, п.198.1, п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закон про ПДВ, п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону, п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 Закону про ПДВ та п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року №969 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за №1401/18696) затверджений Порядок заповнення податкової накладної.

Відповідно до пп. 2 зазначеного Порядку, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 5 Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Відповідно до п. 16 Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак, всупереч зазначеним вище вимогам закону, Позивачем не було надано належним чином оформлені первинні документи, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій з контрагентами останнього, яке б давало право на формування податкового кредиту за результатами господарських відносин з ТОВ «Мінераліс», КП «Альянс», ПП «Талех», БВП «Строитель-плюс».

Про відсутність реального характеру господарських операцій можуть свідчити такі обставини: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Перевіривши реальність договорів, укладених Позивачем з ТОВ «Мінераліс», КП «Альянс», ПП «Талех», БВП «Строитель-плюс», колегія суддів погоджується з висновками податкового органу про відсутність підстав вважати товарними господарські операції з придбання Позивачем у вказаних суб'єктів господарювання будівельних робіт з огляду на відсутність належним чином оформлених первинних документів, а також фіктивним, на думку податкового органу, характером останніх - через відсутність технічних і фізичних можливостей виконаними договірні зобов'язання перед ТОВ «Конструктив П»

Крім того, Позивачем у ході перегляду справи в апеляційному порядку на було надано доказів використання Об'єкту у власній господарській діяльності, а саме введення останнього в експлуатацію, здачу в оренду приміщень тощо.

При цьому колегією суддів враховується, що встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Таким чином, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції щодо неправомірності винесення податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому вважає за необхідне скасувати постанову суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду - скасувати.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби - задовольнити повністю.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю. «Конструктив П» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.