Постанова

від 16.10.2013 по справі 915/195/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 року Справа № 915/195/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМирошниченка С.В., суддівБарицької Т.Л., Картере В.І., розглянувши касаційну скаргуДержавного підприємства "Суднобудівний завод імені 61 комунара" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 09.07.2013 та на рішеннягосподарського суду Миколаївської області від 21.05.2013 у справі№915/195/13-г господарського суду Миколаївської області за позовомДержавного підприємства "Суднобудівний завод імені 61 комунара" доТовариства з обмеженою відповідальністю фірма - "Наш дом" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України в Миколаївській області проповернення орендованого майна за договором оренди від 10.08.1995, а саме: автозавантажувача "BOSS" 1994 року випуску вартістю 159 736,00 грн., в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Мерлянова С.М., - відповідача Лях Н.В., - третьої особи повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 21.05.2013 (суддя Мавродієва М.В.) позов Державного підприємства "Суднобудівний завод імені 61 комунара" задоволено частково, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю фірма - "Наш дом" повернути позивачу отриманий в оренду по договору оренди від 10.08.1995 автозавантажувач 1994 року випуску, інвентарний номер 28389, в решті позовних вимог, а саме у визначенні вказаного автозавантажувачу за ознаками "BOSS" та вартістю 159 736, 00 грн. відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.08.2011 (судді: Мирошниченко М.А., Михайлов М.В., Шевченко В.В.) вказане рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю.

До Вищого господарського суду України позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати повністю, а рішення місцевого господарського суду в частині відмовлених позовних вимог змінити, прийнявши в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Предметом даного спору є вимога позивача (орендодавця) про спонукання відповідача (орендаря) повернути передане в оренду майно, а саме: автозавантажувач "BOSS" 1994 року випуску, заводський № 022604, інвентарний № 28389, вартістю 159 736,00 грн.

Обґрунтовуючи підстави даного позову, позивач посилається на те, що між ним та відповідачем укладено договір оренди майна від 10.08.1995 (далі договір), за яким відповідачу, у складі цілісного майнового комплексу було передано в оренду автозавантажувач "BOSS" 1994 року випуску (інвентарний номер 28389, заводський номер 022604). Угодою від 15.03.2012 сторони домовились про розірвання договору оренди майна від 10.08.1995 та повернення орендованого майна протягом семи днів з дати підписання угоди. Однак, при поверненні майна, відповідачем автозавантажувач переданий не був, що зафіксовано в акті приймання-передачі від 01.06.2012. Претензія, направлена на адресу відповідача з вимогою про повернення майна також залишилась без задоволення, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Розглядаючи заявлені позовні вимоги, господарськими судами обох інстанцій встановлено, що на умовах укладеного між позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) договору від 10.08.1995 орендодавець за актом приймання-передачі від цієї ж дати передав, а орендар прийняв в платне володіння та користування майно (зазначене у додатку №1), необхідне останньому для здійснення підприємницької діяльності. В п. 2.3 договору передбачено, що передача майна в оренду здійснюється по вартості, встановленій сторонами, виходячи з оцінки цього майна на момент його передання в оренду з урахуванням фактичного зносу. Таким же чином визначається вартість майна, яке повертається орендарем орендодавцю по закінченню терміну дії договору, а також у разі розірвання договору. Пунктом 8.1 договору від 10.08.1995 сторони визначили строк його дії - 25 років з моменту підписання. Згідно з додатком № 1 до договору, орендодавець передав орендарю, поряд з іншим майном, автонавантажувач вантажопідйомністю до 2 тон р. в. 1989 інв. № 9270 у кількості - 1 шт., та автонавантажувач вантажопідйомністю понад 3 тони р. в. 1994, інв. № 28389. Факт отримання зазначених автонавантажувачів в оренду по акту приймання-передачі від 10.08.1995 відповідачем не заперечується. В подальшому, 21.08.2003, між сторонами договору підписано додаткову угоду до договору, пунктами 20 та 21 якої, погодили, що орендар протягом 20 днів з моменту набрання чинності даною угодою повертає орендодавцю частину майна, раніше отриманого по договору, яке не впливає на функціональну цілісність майнового комплексу (перелік майна, що повертається викладений у Додатку № 2 від 21.08.2003). Повернення орендарем основних фондів оформлюється шляхом підписання актів приймання-передачі по вартості конкретного майна, встановленої сторонами на момент укладання договору від 10.08.1995 з урахуванням фактичного зносу та проведеної в установленому порядку індексації вартості основних засобів. Додаток №2 від 21.08.2003 (перелік майна, що повертається орендарем на виконання додаткової угоди від 21.08.2003) містить автонавантажувач вантажопідйомністю до 2-х тон (1989 р.в., інв. №9270).

15.03.2012 сторонами підписано угоду про розірвання договору оренди з дати підписання даної угоди, за якою сторони зобов'язались здійснити приймання-передачу орендованого майна протягом семи днів з дати підписання угоди по акту приймання-передачі із зазначенням його стану.

Як встановили суди, в акті приймання-передачі автонавантажувача від 01.06.2012 у розділі "Примітки ", міститься запис позивача "не передано", з яким (записом) не погодилась представник відповідача Дуднікова Н.Г. та написала свої зауваження, де зазначила, що автонавантажувач отриманий від орендодавця в момент підписання договору оренди, знаходиться в приміщенні за адресою: пр. Героїв Сталінграду, 1-Л, що передається з оренди. Водночас, суди попередніх інстанцій, дослідивши акт приймання-передачі будівлі, що знаходиться за адресою: пр. Героїв Сталінграду, 1-Л та зауваження до вказаного акту, встановили, що ані сам акт, ані зауваження до нього, не містять жодної вказівки щодо знаходження автонавантажувача у переданій з оренди будівлі або ж на її території, так само, які і не містять згадувань щодо передання автонавантажувача наймодавцю.

Частина 1 статті 67 Господарського кодексу України встановлює, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 3. ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі.

При прийнятті рішення у даній справі, місцевий господарський суд, на відміну від апеляційного господарського суду, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким дав необхідну оцінку, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, встановивши, що орендні відносини між сторонами стосовно спірного майна припинились, проте відповідач орендований автонавантажувач позивачу не повернув, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у останнього обов'язку повернути вказане майно позивачу. При цьому, судом правомірно відхилено посилання позивача щодо ідентифікаційних даних автонавантажувача, а саме: щодо марки останнього "BOSS", оскільки, по-перше, за договором від 10.08.1995 відповідачу було передано річ з такими ідентифікуючими ознаками, як: автонавантажувач, рік випуску - 12 місяць 1994 року, інвентарний №28389, по-друге, дані, які містяться у акті приймання-передачі основних засобів - автозавантажувача (інв.№28389) та інвентарній картці стосовно марки останнього, не знайшли свого відображення у актах приймання-передачі основних засобів по договору від 10.08.1995 (у тому числі в редакціях від 21.08.2003 та від 16.07.2004).

Крім того, судом також правомірно відхилені посилання відповідача на розбіжності у заводському номері автозавантажувача 022604, який зазначений у наданій позивачем інвентарній картці із заводським номером, зазначеним на титульному листі технічного паспорту автозавантажувача "BOSS", придбаному заводом у 1994 році, оскільки невідповідності форми інвентарної картки та акту приписам нормативно-правових актів діючих на час їх складання, не спростовують факту отримання від позивача автозавантажувача (1994 року випуску, інвентарний номер 28389), існування обов'язку відповідача (орендаря) передати вказане майно позивачу (орендодавцю) після розірвання договору оренди та недоведеність факту виконання цього обов'язку з боку відповідача. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо вказаної позивачем ознаки - вартості автозавантажувача (159 736, 00 грн.) суд врахував, що зазначена у позові вартість автозавантажувача перевищує вартість, зазначену в договорі та у додаткових угодах до договору, а надані суду докази того, що вартість переданого відповідачу автонавантажувача на даний час становить 159 736, 00 грн. (довідка комісії, складена в односторонньому порядку представниками позивача, вартість автонавантажувача, визначена на підставі даних Інтернету, які не мають статусу офіційних) не є належними у розумінні ст. 34 ГПК України

Як вбачається з мотивувальної частини постанови Одеського апеляційного господарського суду, підставою для скасування рішення господарського суду Одеської області та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог став, висновок про те, що позивач, довівши належними та достатніми доказами факт неповернення відповідачем спірного автонавантажувача в розумінні ст. 387 ЦК України має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, проте, така вимога може бути задоволена судом лише у разі достеменного доведення позивачем факту знаходження цього майна на час розгляду спору саме у відповідача. А тому, з огляду на відсутність будь-яких доказів того, що на час звернення позивача до суду першої інстанції з цим позовом та розгляду спору в суді першої інстанції, вказаний автонавантажувач дійсно (фактично) знаходиться у володінні відповідача матеріали справи не містять, і відповідач не визнає цей факт, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про спонукання відповідача повернути майно, зазначивши при цьому, що це не позбавляє позивача можливості звернутись до суду з позовом до цієї особи з вимогою про стягнення вартості неповернутого майна.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись із такою правовою позицією апеляційного господарського суду, оскільки реалізація орендодавцем передбаченого ст. 785 Цивільного кодексу України права вимагати у орендаря повернення об'єкту оренди після припинення договору найму жодним чином не пов'язана із його обов'язком пошуку свого майна та доведенням факту його знаходження саме у відповідача.

Наведене вище свідчить про помилкове застосування судом апеляційної інстанції положень ст. 387 Цивільного кодексу України, якою встановлено загальні засади захисту права власності, до правовідносин, врегульованих спеціальною нормою матеріального права, що призвело до безпідставного скасування прийнятого місцевим господарським судом рішення, що має своїм наслідком скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 09.07.2013 та залишення без змін рішення господарського суду Миколаївської області від 21.05.2013 у справі №915/195/13-г.

В силу ст.ст. 4 2 , 4 3 , 4 7 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Господарським судом першої інстанції, на відміну від господарського суду апеляційної інстанції, використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, наслідком чого є правильний висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення позову у даній справі.

Щодо доводів скаржника про наявність правових підстав для задоволення решти заявлених позовних вимог щодо визначення вказаного автозавантажувачу за ознаками "BOSS" та вартістю 159 736, 00 грн., колегія суддів зазначає, що, суд касаційної інстанції погоджується із обґрунтуванням місцевого господарського суду щодо відмови у вказаних частинах позовних вимог, з підстав, наведених судом першої інстанції; в силу приписів ст. 111 7 ГПК України, суд касаційної інстанції не має права на встановлення обставин, що не були встановлені у рішенні або постанові суду, або ж права на переоцінку чи надання переваги одних доказів над іншими, тощо. Враховуючи, що матеріали справи свідчать про всебічну оцінку місцевим судом всіх необхідних обставин даної справи, за наслідком якої зроблено вичерпний висновок про обґрунтованість та доведеність вимог в частині зобов'язання відповідача повернути позивачу отриманий по договору оренди від 10.08.1995 автозавантажувач, із визначенням 1994 року випуску та інвентарного номеру 28389, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення на підставі викладених в касаційній скарзі доводів.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Суднобудівний завод імені 61 комунара" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.07.2013 у справі №915/195/13-г скасувати.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 21.05.2013 у справі №915/195/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко

Судді: Т.Л. Барицька

В.І. Картере