Рішення

від 15.10.2013 по справі 915/1354/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2013 р. Справа № 915/1354/13

За позовом: Фермерського господарства "Виктан"

57210, Миколаївська область, Жовтневий район, смт. Воскресенське

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандора"

57262, Миколаївська область, Жовтневий район, с. Миколаївське

Про: застосування наслідків нікчемного правочину.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Питомець Г.П., за довіреністю;

Від відповідача: Сергєєва К.О., за довіреністю;

Тумилович Л.В., за довіреністю;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач 30.07.13 р. звернувся до господарського суду з позовом застосувати наслідки нікчемного правочину та зобов'язати відповідача повернути фермерському господарству «Виктан» 0,1576 га, в тому числі пасовищ 0,1576 га, яка знаходиться на території Воскресенської селищної ради, кадастровий номер 4823355300:02:000:0147, власником якої є фермерське господарство «Виктан».

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов пунктів 1, 2, 3, 5 договору оренди землі № S - 11-804 від 05.07.2006 року, державного акта на право власності на земельну ділянку ЯА № 749386 від 17.01.2006 року, листа ФГ «Виктан» від 10.07.13, листа ТОВ «Сандора» № 10-05-1378, норм ст.ст. 19, 22, 20, 91 Земельного кодексу, ст. 35 Закону України «Про охорону земель», ст.1 Закону України «Про землеустрій», ст.ст. 319, 203, 215, 216, 1212 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що сторони не мали право укладати договір № S - 11-804 від 05.07.2006 року земельної ділянки сільськогосподарського призначення для будівництва та експлуатації гідротехнічних споруд без зміни її цільового призначення. Отже, договір оренди землі № S - 11-804 від 05.07.2006 року, укладений між Фермерським господарством «Виктан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сандора», відповідно до ч. 1 ст.203 та ст. 215 ЦК України, є нікчемним. Фактично ТОВ «Сандора» зайнято земельну ділянку Фермерського господарства «Віктан» площею 0,1892 га, з яких 0,1576 га - на підставі нікчемного договору оренди, отже - без будь-якої правової підстави.

При цьому, позивач в судових засіданнях неодноразово звертав увагу суду на те, що не вважає цей договір оспорюваним.

02.10.13 та 11.10.13 р позивач скерував до суду додаткові пояснення по справі, в яких вказує не те, що: фактично уклавши всупереч вимогам законодавства договір оренди № 8-11-804 від 05.07.2006 р., відповідач почав незаконно використовувати землі сільськогосподарського призначення в якості земель промисловості для будівництва та експлуатації гідротехнічних споруд. Враховуючи викладене, укладеному між ФГ «Виктан» та ТОВ «Сандора» договору оренди земельної ділянки мало передувати розроблення проекту відведення земельної ділянки, що передається в оренду (оскільки орендується лише частина відведеної ФГ «Виктан» земельної ділянки), погодження цього проекту відведення земельної ділянки з місцевими органами виконавчої влади (районним (міським) органом земельних ресурсів, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом містобудування й архітектури та охорони культурної спадщини, та отримання рішення уповноваженого органу про зміну цільового призначення земельної ділянки.

Крім цього, позивач в поясненнях фактично доповнив підстави для визначення нікчемності спірного договору - відповідно до ст.ст. 220, 228, Цивільного кодексу України та ст. 290 Господарського кодексу України.

Відповідач в письмових запереченнях на позов просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову мотивуючи наступним:

1) договір оренди земельної ділянки від 05 липня 2006 року № 8- 11- 804 укладено сторонами відповідно до вимог діючого на той час законодавства, а саме:

- сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору і скріпили його підписами;

- укладений договір, зареєстрований у Жовтневому реєстраційному окрузі Миколаївської філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис в розділі Книги від 28 липня 2006 року за № 030601500886505004;

2) позивачем не надано суду жодного доказу того, що договір оренди земельної ділянки від 05 липня 2006 року № 8- 11- 804, укладений між сторонами договору строком на 50 років є припиненим, а державна реєстрація цього договору у Державному реєстру земель скасована;

3) враховуючи, що ТОВ «Сандора» будь - якої згоди на розірвання цього договору оренди землі, або визнання його нікчемним ФГ «Виктан» не надавало і будь - які рішення суду про визнання договору оренди землі від 05 липня 2006 року № 8- 11- 804 нікчемним або визнання його недійсним не приймалось, то ствердження позивача про нікчемність договору оренди є юридично необґрунтованим, а посилання на статті 203 та 215 ЦКУ є безпідставними;

4) позовна заява не відповідає вимогам підпункту 5 та 6 пункту 2 ст. 119 Цивільного процесуального кодексу України, пункту 5 ст.54 ГПК України, оскільки позивачем не викладно обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги та не зазначено доказів, що підтверджують кожну обставину.

В додаткових письмових запереченнях відповідач наполягає на відмові позивачу в задоволенні заявлених вимог посилаючись на приписи ст.ст. 124, 118, 123 Земельного кодексу України, ст.ст. 15, 25 Закону України «Про оренду землі», ст. 14 Закону України «Про фермерське господарство» та вважає, що діючим договором порушення цільового призначення земельної ділянки не здійснено.

Також, 11.10.2013 року відповідач звернувся до суду з заявою в/х № 19902/13, в якій просить на підставі ст.ст. 261, 267, 257 Цивільного кодексу України застосувати до спірних відносин позовну давність, строк якої закінчився ще 28 липня 2009 року.

Представник позивача усно заперечив на заявлене прохання відповідача та вважає, що строк позовної давності на спірні відносини не сплив.

03.10.13р. суд оголошував перерву в судовому засіданні до 15.10.13р.

15.10.13р. за результатами розгляду справи суд, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частину рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, суд -

встановив:

05 липня 2006 року між сторонами був укладений договір оренди землі № S - 11-804 згідно з предметом якого позивач, як орендодавець, надає, а відповідач, як орендар, приймає в строкове платне користування частину належної йому на праві власності земельної ділянки площею 0,1576 га, яка належить орендодавцеві відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 749386 від 17.01.06р, в тому числі пасовища - 0,1576 га, для ведення фермерського господарства в межах території Воскресенської сільської ради.

Пунктами 3, 4, 5 та 6 цього договору сторони визначили що: земельна ділянка надається в оренду для будівництва та експлуатації гідротехнічних споруд, які будуть використовуватися для зрошення земель орендодавця. В оренду передається земельна ділянка без будинків, будівель, споруд та інших об'єктів. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладення договору оренди : становить 325 гривень 69 копійок. Недоліків, які могли б перешкоджати ефективному використанню земельної ділянки за цільовим призначенням, не виявлено.

Відповідно до змісту п. 8 договір укладено на 50 років, починаючи з моменту його державної реєстрації.

В розділах договору «Умови використання земельної ділянки» та «Умови і строки передачі земельної ділянки в оренду» сторони дійшли згоди, що земельна ділянка передається в оренду для будівництва та експлуатації гідротехнічних споруд, які будуть використовуватися для зрошення земель орендодавця. Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства . Умови збереження стану об'єкта оренди: - утримання в належному стані. Передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її ведення . Інші умови передачі земельної ділянки в оренду відсутні. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у триденний термін після реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Відповідно до умов договору орендодавець має право, зокрема, вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, а орендар має право, зокрема, самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі. При цьому, орендар зобов'язався використовувати надану земельну ділянку відповідно до її призначення та умов її надання.

Пунктом 43 договору сторони обумовили, що цей договір набирає чинності після підписання його сторонами та його державної реєстрації. Цей договір укладено у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендодавця, другий - в орендаря, третій - в Жовтневому реєстраційному Окрузі Миколаївської регіональної філії Центру ДЗК. Невід'ємними частинами договору є :план земельної ділянки; державний акт на право власності на землю, серія ЯА № 749386, реєстр. № 0601500886502429 від 17.01.06р. та акт приймання-передачі об'єкта оренди.

Даний договір підписаний керівниками обох сторін, скріплений печатками підприємств та зареєстрований у Жовтневому реєстраційному окрузі Миколаївської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис в розділі книги від 28.07.06р за № 030601500886505004.

Водночас, 28.07.2006р, на виконання умов вищевказаного договору, сторони уклали та підписали акт приймання-передачі земельної ділянки по договору № 030601500886505004 від 28.07.06р. в якому, також, зауважили, що земельна ділянка надається в оренду з метою будівництва та експлуатації гідротехнічних споруд, які будуть виконуватися для зрощення земель орендодавця.

З матеріалів справи вбачається, що 10.07.2013р. орендодавець звернувся до орендаря з листом в якому вказав на незаконність зайняття останнім земельної ділянки, оскільки фактичне використання цієї земельної ділянки не відповідає його цільовому призначенню, та просив орендаря в найкоротший термін звільнити належну фермерському господарству «Виктан» земельну ділянку площею 0,1892 га, привести її у стан, придатний для цільового використання - під пасовища, та повернути власнику фермерському господарству «Виктан».

У відповіді на вказаний лист, ТОВ «Сандора» письмово повідомила ФГ «Виктан» відмовою на пропозицію останнього, мотивуючи тим, що ТОВ «Сандора» не порушувала вимоги п. «а» ст. 15 Закону та вимог п. 16 договору тому, що Законом прямо передбачено право будувати споруди на землях сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства.

Предметом даного спору виступає ініціатива орендодавця щодо виявлення нікчемності договору оренди від 05.07.06р. та вимог до суду про застосування наслідків нікчемності цього правочину.

Дослідивши надані сторонами докази, оцінивши їх відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши норми діючого законодавства, які регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про недоведеність та не обґрунтованість заявлених позовних вимог виходячи з наступного:

За приписами частин 1 та 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першого - третьою п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу зміст правочину не може суперечити Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства , а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Отже, необхідно з урахуванням приписів статті 215 ЦК України та статті 207 ГК України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, частина перша статті 220, частина друга статті 228 ЦК України, частина друга статті 207 ГК України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, частина перша статті 227, частина перша статті 229, частина перша статті 230, частина перша статті 232 ЦК України, частина перша статті 207 ГК України).

Матеріали даної справи свідчать, що згідно договору від 05.07.06 р. в оренду відповідачу була надана частина земельної ділянки площею 0,1576 га із земель для ведення фермерського господарства загальною площею 16,89 га, що належить орендодавцеві на праві власності відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №749386, реєстровий №010601500886502429. Кадастровий номер земельної ділянки площею 16,89 га - 4823355000:02:000:0056.

В даному державному акті серії ЯА № 749386 на право власності на земельну ділянку визначено цільове призначення (використання) земельної ділянки - для ведення фермерського господарства.

Вищевказаними умовами договору оренди, також, передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для будівництва та експлуатації гідротехнічних споруд, які будуть використовуватись для зрошення земель орендодавця. Цільове призначення земельної ділянки - ведення фермерського господарства, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.

Отже, умовами договору оренди, при його укладанні сторонами, цільове призначення земельної ділянки не було змінено.

Оскільки земельна ділянка надана для ведення фермерського господарства, то на неї розповсюджується дія Закону України «Про фермерське господарство».

Відповідно до пунктів «а» та «г» частини 1 ст.14 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство та його члени відповідно до закону мають право: продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину; споруджувати житлові будинки, господарські будівлі та споруди.

Статтею 25 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендар, за письмовою згодою орендодавця, має право зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження.

Таким чином, пункти 3 та 15 договору оренди від 05 липня 2006 року, також акт приймання-передачі, в яких зафіксовано, що земельна ділянка надається орендарю для будівництва та експлуатації гідротехнічних споруд, не суперечать вищенаведеним нормам матеріального права.

Позивач зазначає про те, що якщо на земельній ділянці сільськогосподарського призначення були побудовані або планувалося побудувати гідротехнічні споруди, то ці землі повинні були бути переведені до земель промислового призначення з оформленням відповідних документів.

Відповідно ж до Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів, затвердженої Наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури № 252 від 19.12.95 р., гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби зі шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водостоки, водоспуски, споруди водовідведення: тонелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

В даному випадку, з наданих сторонами фотознімків вбачається, що будівлі та великі ями (відстійники)) були побудовані на земельній ділянці, яка знаходиться в користуванні відповідача, а на земельній ділянці, що належить позивачу, були розташовані огорожа та малі ями з трубами, через які саме і подавалася вода до колодязя позивача.

При цьому слід вказати, що обов'язкове встановлення огорожі навколо гідротехнічних споруд вимагається НПАОП 01.41-1.12.00 «Правила безпечної експлуатації каналів, трубопроводів, інших гідротехнічних споруд у водогосподарських системах меліорації».

Частиною 4 ст. 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Нормами статті 124 Земельного кодексу України не передбачено розроблення проектів відведення землі, у випадку передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Частиною другою ст.15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції станом на 05.07.2006 рік) прямо встановлено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також визнання договору недійсним відповідно до закону.

При дослідженні вказаних підстав судом встановлено, що договір оренди укладений 05 липня 2006 року між сторонами відповідає умовам зазначеної нормі Закону.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації.

Статтею 126 Земельного кодексу України визначено, що право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законів та інших нормативно-правових актів, або, у разі невідповідності законодавству, приймає рішення про відмову в державній реєстрації.

Даний договір оренди № S-11-804 від 05.07.2006 року був зареєстрований у Жовтневому реєстраційному окрузі Миколаївської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис. Сам же договір оренди не містить умови про його нотаріальне посвідчення, отже з моменту його реєстрації відповідач цілком правомірно набув право на оренду вказаної земельної ділянки, що виникло на підставі договору оренди землі.

За приписами ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач всупереч наведеним нормам не навів суду законні підстави для встановлення нікчемності даного правочину, також не довів суду факту спрямованості спірного договору на досягнення протисуспільних цілей, що перелічені в статті 228 ЦК України, в зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до змісту ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Правила щодо позовної давності використовуються виключно для визначення своєчасного звернення до суду з позовом про захист цивільного права.

В зв'язку з тим, що судом не встановлено в спірних відносинах факту порушення відповідачем суб'єктивного права позивача та вимога захисту цього права позивача не підлягає задоволенню, то саме тому питання застосування судом строку позовної давності в даній справі дослідженню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 21 жовтня 2013 року.

Суддя О.Г.Смородінова