Постанова

від 13.03.2014 по справі 915/1354/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2014 року Справа № 915/1354/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Швеця В.О. (доповідач), суддівКравчука Г.А., Рогач Л.І. розглянувши касаційну скаргуФермерського господарства "Виктан" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 03.12.13 у справі№ 915/1354/13 Господарського суду Миколаївської області за позовомФермерського господарства "Виктан" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Сандора" прозастосування наслідків нікчемного правочину за участю представників сторін від:

позивача : не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

відповідача : Бачинська О.І. (дов. від 01.01.14).

ВСТАНОВИВ :

Фермерське господарство "Виктан" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандора" про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом зобов'язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку площею 0,1576 га, яка знаходиться на території Воскресенської селищної ради. Позовні вимоги обґрунтовані обставинами нікчемності укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,1576 га, наданої для будівництва та експлуатації гідротехнічних споруд без зміни її цільового призначення. При цьому позивач посилався на приписи статей 203, 215, 216, 319, 1212 Цивільного кодексу України, статей 20, 22, 91 Земельного кодексу України, статті 35 Закону України "Про землеустрій".

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 15.10.13, ухваленим суддею Смородіновою О.Г., у позові відмовлено. Вмотивовуючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про недоведеність та необґрунтованість заявлених позовних вимог щодо встановлення нікчемності правочину. Водночас суд виходив з того, що умовами договору оренди цільове призначення земельної ділянки змінено не було, а будівництво та експлуатація гідротехнічних споруд не суперечить цільовому призначенню земельної ділянки. При цьому суд керувався приписами статей 203, 207, 215, 228, 256 Цивільного кодексу України, статей 124, 125, 126 Земельного кодексу України, статей 14, 15, 25 Закону України "Про оренду землі", статті 14 Закону України "Про фермерське господарство".

Одеський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Бойко Л.І. - головуючий, Величко Т.А., Таран С.В, постановою від 03.12.13 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Фермерське господарство "Виктан" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення і постанову у справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на недослідження судами обставин того, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту. Водночас скаржник зазначає про відсутність у договорі оренди усіх істотних умов, у зв'язку із чим останній є неукладеним. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 205, 638, 640 Цивільного кодексу України, статей 180, 181 Господарського кодексу України, статті 15 Закону України "Про оренду землі".

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандора" судом отримано клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 13.03.14, яке залишається колегію суддів без задоволення через обмеженість строків розгляду касаційної скарги, крім того колегія суддів зауважує, що явка представників сторін не визнавалася обов'язковою.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представника відповідача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 05.07.06 між Фермерським господарством "Виктан" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сандора" (орендар) укладено договір оренди землі № S-11-804, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування частину належної йому на праві власності земельної ділянки площею 0,1576 га, яка належить орендодавцеві відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 749386 від 17.01.06, в тому числі пасовища - 0,1576 га, для ведення фермерського господарства в межах території Воскресенської сільської ради. Пунктами 3, 4, 5 та 6 цього договору сторони визначили, що: земельна ділянка надається в оренду для будівництва та експлуатації гідротехнічних споруд, які будуть використовуватися для зрошення земель орендодавця. В оренду передається земельна ділянка без будинків, будівель, споруд та інших об'єктів. Недоліків, які могли б перешкоджати ефективному використанню земельної ділянки за цільовим призначенням, не виявлено. Відповідно до пункту 8 договору його укладено на 50 років, починаючи з моменту державної реєстрації. Також судами установлено, що у розділах договору "Умови використання земельної ділянки" та "Умови і строки передачі земельної ділянки в оренду" сторонами погоджено, що земельна ділянка передається в оренду для будівництва та експлуатації гідротехнічних споруд, які будуть використовуватися для зрошення земель орендодавця. Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства. Умови збереження стану об'єкта оренди: - утримання в належному стані. Передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її ведення. Інші умови передачі земельної ділянки в оренду відсутні. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у триденний термін після реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі. Установлено судами і те, що даний договір підписаний керівниками обох сторін, скріплений печатками підприємств та зареєстрований у Жовтневому реєстраційному окрузі Миколаївської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис в розділі книги від 28.07.06 за № 030601500886505004. Водночас, 28.07.06 на виконання умов вищевказаного договору, сторони уклали та підписали акт приймання-передачі земельної ділянки по договору в якому також зауважили, що земельна ділянка надається в оренду з метою будівництва та експлуатації гідротехнічних споруд, які будуть виконуватися для зрошення земель орендодавця. Як убачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога Фермерського господарство "Виктан" про зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Сандора" повернути позивачу земельну ділянку площею 0,1576 га отриману за нікчемним правочином, а саме, договором оренди землі від 05.07.06 № S-11-804. Підставою позову визначено невідповідність спірного договору вимогам закону щодо надання у оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення для будівництва та експлуатації гідротехнічних споруд без зміни її цільового призначення. Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним також є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Згідно з приписами частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, окрім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Відповідно до статті 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. При цьому відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених статтею 15 Закону України "Про оренду землі", а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди , а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. Між тим судами установлено, що укладаючи спірний договір оренди, цільове призначення орендованої земельної ділянки, а саме - ведення фермерського господарства (категорія земель - землі сільськогосподарського призначення), сторонами не змінювалось, а умова договору щодо передачі земельної ділянки в оренду для будівництва та експлуатації гідротехнічних споруд для зрошення земель орендодавця відповідає такому цільовому призначенню та не тягне за собою нікчемності правочину. Установлено судами і те, що осопрюваний договір оренди землі відповідає вимогам, визначеним статтею 15 Закону України "Про оренду землі" та пройшов реєстрацію у Жовтневому реєстраційному окрузі Миколаївської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис. Виходячи з того, що судами попередніх інстанцій на підставі повного та всебічного розгляду даного спору не установлено обставини, з якими законодавство пов'язує нікчемність договору оренди, висновок судів про відсутність правових підстав для задоволення позову визнається правомірним. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства "Виктан" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.12.13 у справі № 915/1354/13 Господарського суду Миколаївської області залишити без змін.

Головуючий суддя: В. Швець

Судді: Г. Кравчук

Л. Рогач