Постанова

від 03.12.2013 по справі 915/1354/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2013 р.Справа № 915/1354/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді : Бойко Л.І.,

суддів : Величко Т.А., Таран С.В.

при секретарі: Альошиній Г.М.

за участю представників сторін:

від позивача - Єгоров Б.С.

від відповідача - Сергеєва К.О., Тумилович Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства „Виктан"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 15.10.2013р.

у справі № 915/1354/13

за позовом Фермерського господарства „Виктан"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сандора"

про застосування наслідків нікчемного правочину

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство „Виктан" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сандора" про застосування наслідків нікчемного правочину, в якій просило зобов'язати відповідача повернути фермерському господарству "Виктан" земельну ділянку площею у 0,1576 га, в тому числі пасовищ 0,1576 га, яка знаходиться на території Воскресенської селищної ради, кадастровий номер 4823355300:02:000:0147.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 15.10.2013р. у справі № 915/1354/13 в позові Фермерського господарства „Виктан" відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Фермерське господарство „Виктан" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представники відповідача просять залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення як необґрунтовану.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 05 липня 2006 року між сторонами був укладений договір оренди землі № S - 11-804 згідно з предметом якого позивач, як орендодавець, надає, а відповідач, як орендар, приймає в строкове платне користування частину належної йому на праві власності земельної ділянки площею 0,1576 га, яка належить орендодавцеві відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 749386 від 17.01.06р, в тому числі пасовища - 0,1576 га, для ведення фермерського господарства в межах території Воскресенської сільської ради.

Пунктами 3, 4, 5 та 6 цього договору сторони визначили що: земельна ділянка надається в оренду для будівництва та експлуатації гідротехнічних споруд, які будуть використовуватися для зрошення земель орендодавця .

В оренду передана земельна ділянка без будинків, будівель, споруд та інших об'єктів. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладення договору оренди : становила 325 гривень 69 копійок. Недоліків, які могли б перешкоджати ефективному використанню земельної ділянки за цільовим призначенням, не виявлено.

Відповідно до змісту п. 8 договір укладено на 50 років, починаючи з моменту його державної реєстрації.

В розділах договору "Умови використання земельної ділянки" та "Умови і строки передачі земельної ділянки в оренду" сторони дійшли згоди, що земельна ділянка передається в оренду для будівництва та експлуатації гідротехнічних споруд, які будуть використовуватися для зрошення земель орендодавця.

Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства. Умови збереження стану об'єкта оренди: - утримання в належному стані. Передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її ведення. Інші умови передачі земельної ділянки в оренду відсутні. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у триденний термін після реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Відповідно до умов договору орендодавець має право, зокрема, вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, а орендар має право, зокрема, самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі. При цьому, орендар зобов'язався використовувати надану земельну ділянку відповідно до її призначення та умов її надання.

Пунктом 43 договору сторони обумовили, що цей договір набирає чинності після підписання його сторонами та його державної реєстрації. Цей договір укладено у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендодавця, другий - в орендаря, третій - в Жовтневому реєстраційному Окрузі Миколаївської регіональної філії Центру ДЗК. Невід'ємними частинами договору є :план земельної ділянки; державний акт на право власності на землю, серія ЯА № 749386, реєстр. № 0601500886502429 від 17.01.06р. та акт приймання-передачі об'єкта оренди.

Даний договір підписаний керівниками обох сторін, скріплений печатками підприємств та зареєстрований у Жовтневому реєстраційному окрузі Миколаївської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис в розділі книги від 28.07.06р за № 030601500886505004.

28.07.2006р, на виконання умов вищевказаного договору, сторони уклали та підписали акт приймання-передачі земельної ділянки по договору № 030601500886505004 від 28.07.06р. в якому, також, зауважили, що земельна ділянка надається в оренду з метою будівництва та експлуатації гідротехнічних споруд, які будуть виконуватися для зрощення земель орендодавця.

Позивач звернувся з позовом про застосування наслідків нікчемного правочину, в якій просив зобов'язати відповідача повернути фермерському господарству "Виктан" земельну ділянку площею у 0,1576 га, в тому числі пасовищ 0,1576 га, яка знаходиться на території Воскресенської селищної ради посилаючись на наступне.

Сторони не мали права укладати договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення для будівництва та експлуатації гідротехнічних споруд без зміни її цільового призначення. Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства , а також моральним засадам суспільства. Відповідно частин 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які становленні частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Отже договір оренди землі № S-11-804 від 05.07.2006, укладений між ФГ „Виктан" та ТОВ „Сандора" відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України є нікчемним. Правочини, які не відповідають вимогам закону не породжують будь-яких бажаних сторонами результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Фактично ТОВ „Сандора" зайнято земельну ділянку ФГ „Виктан" площею 0,1892 га, з яких 0,1576га на підставі нікчемного договору оренди, інші без будь - якої правової підстави, тому відповідач повинен звільнити спірну земельну ділянку.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Фермерського господарства „Виктан" суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність та необґрунтованість заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

За приписами частин 1 та 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу зміст правочину не може суперечити Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства , а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Отже, необхідно з урахуванням приписів статті 215 ЦК України та статті 207 ГК України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, частина перша статті 220, частина друга статті 228 ЦК України, частина друга статті 207 ГК України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, частина перша статті 227, частина перша статті 229, частина перша статті 230, частина перша статті 232 ЦК України, частина перша статті 207 ГК України).

Матеріали даної справи свідчать, що згідно договору від 05.07.06 р. в оренду відповідачу була надана частина земельної ділянки площею 0,1576 га із земель для ведення фермерського господарства загальною площею 16,89 га, що належить орендодавцеві на праві власності відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №749386, реєстровий №010601500886502429. Кадастровий номер земельної ділянки площею 16,89 га - 4823355000:02:000:0056.

В даному державному акті серії ЯА № 749386 на право власності на земельну ділянку визначено цільове призначення (використання) земельної ділянки - для ведення фермерського господарства.

Вищевказаними умовами договору оренди, також, передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для будівництва та експлуатації гідротехнічних споруд, які будуть використовуватись для зрошення земель орендодавця. Цільове призначення земельної ділянки - ведення фермерського господарства, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.

Отже, умовами договору оренди, при його укладанні сторонами, цільове призначення земельної ділянки не було змінено.

Оскільки земельна ділянка надана для ведення фермерського господарства, то на неї розповсюджується дія Закону України "Про фермерське господарство".

Відповідно до пунктів "а" та "г" частини 1 ст.14 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство та його члени відповідно до закону мають право: продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину; споруджувати житлові будинки, господарські будівлі та споруди.

Статтею 25 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендар, за письмовою згодою орендодавця, має право зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження.

Таким чином, пункти 3 та 15 договору оренди від 05 липня 2006 року, також акт приймання-передачі, в яких зафіксовано, що земельна ділянка надається орендарю для будівництва та експлуатації гідротехнічних споруд, не суперечать вищенаведеним нормам матеріального права.

Позивач зазначає про те, що якщо на земельній ділянці сільськогосподарського призначення були побудовані або планувалося побудувати гідротехнічні споруди, то ці землі повинні були бути переведені до земель промислового призначення з оформленням відповідних документів.

Відповідно до Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів, затвердженої Наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури № 252 від 19.12.1995 р., гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби зі шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водостоки, водоспуски, споруди водовідведення: тонелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

В даному випадку, з наданих сторонами фотознімків вбачається, що будівлі та великі ями (відстійники) були побудовані на земельній ділянці, яка знаходиться в користуванні відповідача, а на земельній ділянці, що належить позивачу, були розташовані огорожа та малі ями з трубами, через які саме і подавалася вода до колодязя позивача.

При цьому слід вказати, що обов'язкове встановлення огорожі навколо гідротехнічних споруд вимагається НПАОП 01.41-1.12.00 "Правила безпечної експлуатації каналів, трубопроводів, інших гідротехнічних споруд у водогосподарських системах меліорації".

Частиною 4 ст. 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Нормами статті 124 Земельного кодексу України не передбачено розроблення проектів відведення землі, у випадку передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Частиною другою ст.15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції станом на 05.07.2006 рік) прямо встановлено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також визнання договору недійсним відповідно до закону.

При дослідженні вказаних підстав судом обґрунтовано встановлено, що договір оренди укладений 05 липня 2006 року між сторонами відповідає умовам зазначеної нормі Закону.

Даний договір оренди № S-11-804 від 05.07.2006 року був зареєстрований у Жовтневому реєстраційному окрузі Миколаївської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис. Сам же договір оренди не містить умови про його нотаріальне посвідчення, отже з моменту його реєстрації відповідач цілком правомірно набув право на оренду вказаної земельної ділянки, що виникло на підставі договору оренди землі.

Позивач всупереч наведеним нормам не навів суду законні підстави для встановлення нікчемності даного правочину, також не довів суду факту спрямованості спірного договору на досягнення протисуспільних цілей, що перелічені в статті 228 ЦК України, в зв'язку з чим суд обґрунтовано відмовив ФГ „Виктан" в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи та оцінки доказів, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101,103 - 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства „Виктан" залишити без задоволення, рішення господарського суду Миколаївської області від 15.10.2013р. у справі № 915/1354/13 без змін.

Постанова в порядку ст. 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 09.12.2013р.

Головуючий суддя Л.І. Бойко

Суддя Т.А. Величко

Суддя С.В. Таран