Ухвала

від 15.10.2013 по справі 2а-3937/12/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2013 р.Справа № 2а-3937/12/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В., судді -Федусика А.Г., судді -Вербицької Н.В. при секретарі -Конончук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року по справі за позовом Іноземного підприємства «Хімтранс-Україна» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В липні 2013 року Іноземне підприємство «Хімтранс-Україна» (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ) про скасування наступних податкових повідомлень-рішень ДПІ від 18.01.2013 року:

№0000020070, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 40719,00 грн., у тому числі за основним платежем - 40718,00 грн. та за штрафними санкціями - 1,00 грн.;

№0000040070, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 19469,00 грн.;

№0000030070, яким позивачу за квітень, серпень, вересень-грудень 2010 року, січень-квітень 2011 року зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 2951844,00 грн..

Спірні податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту від 30.12.2011 №4940/070-19/33853462 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Іноземного підприємства «Хімтранс - Україна» (код ЄДРПОУ 33853462) з питань взаємовідносин з контрагентами за період березень 2010 року, червень - грудень 2010 року, січень - травень 2011 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2010 року, серпень 2010 року - грудень 2010 року, січень 2011 - травень 2011 року»

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам справи, є упередженими, не узгоджуються з приписами законодавства та спростовуються наданими позивачем первинними документами.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.04.2013 року позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про відмову у задоволені позову.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом акту перевірки підставами для винесення спірних повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту по певним операціям з придбання товарів та послуг у таких підприємств, як ТОВ «Главстрой», ТОВ «Ремстройелектро», ТОВ «Оскар-Груп», ТОВ «Форсаж» та ТОВ «Автобуд-Нікма», оскільки, як вважає ДПІ, за результатами проведених зустрічних перевірок не було підтверджено сплату ПДВ до бюджету постачальниками у другому та третьому ланцюгах поставок, а саме: ТОВ «Сельзернострой», ТОВ «Вектор МСТ», ТОВ «АМБ-Трейд», ТОВ «Оскар-Груп», ПП «Райдуга», ПП «Приматех», ТОВ «Синтезторг», ТОВ «Віко-Миколаїв», ТОВ «Строй-Технологія», ТОВ « 1-ша Компанія», ТОВ «Метаком-Миколаїв».

В обґрунтування своїх висновків ДПІ в акті перевірки посилається на отриману з баз даних ДПА України та від інших податкових органів, на обліку в яких перебувають вказані контрагенти у другому та третьому ланцюгу постачання, інформацію про те, що ці контрагенти не знаходяться за місцем реєстрації (ПП «Райдуга», ТОВ «Строй-Технологія»); до ЄДР внесені записи про відсутність підтвердження відомостей (ТОВ «Сельзернострой»), підприємство припинено але не знято з обліку (ТОВ «Вектор МСТ»), порушено справу про банкрутство (ТОВ «АМБ-Трейд»), підприємство ліквідовано з 21.04.2011 року (ТОВ «Оскар-Груп»); є запит на встановлення місцезнаходження підприємства (ПП «Приматех», ТОВ «Синтезторг»).

Саме ця інформація відносно вказаних контрагентів другого та третього ланцюга постачання позивачу товарів та послуг в акті перевірки визначається як єдина підстава для висновку про завищення позивачем податкового кредиту, про завищення задекларованого позивачем бюджетного відшкодування за квітень, серпень, вересень-грудень 2010 року, січень -квітень 2011 року на загальну суму 2951844,00 грн., а також про завищення задекларованого позивачем від'ємного значення з цього податку за січень 2011 року на суму 19469,00 грн. та про заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за квітень-травень 2011 року на суму 40718,00 грн..

Будь-яких інших підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень в акті перевірки не наведено.

При цьому дії позивача ДПІ у висновках акту перевірки кваліфікує як порушення п.п.7.7.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР, п.198.3, п.198.6. ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200, п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наведені в акті перевірки обставини діяльності контрагентів у 2 та 3 ланцюгу не впливають на право позивача на формування податкового кредиту, а всі господарські операції з придбання товарів та послуг у таких підприємств, як ТОВ «Главстрой», ТОВ «Ремстройелектро», ТОВ «Оскар-Груп», ТОВ «Форсаж» та ТОВ «Автобуд-Нікма», по яким ДПІ не визнає суми податкового кредиту, підтверджені позивачем належним чином складеними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

В періодах проведення позивачем спірних операцій з придбання товарів та послуг вказаним контрагентом порядок формування податкового кредиту визначався п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97 та ст.198 Податкового кодексу України.

За змістом цих норм податкового законодавства не дозволяється включати до складу валових витрат та податкового кредиту суми, які не підтверджені належними первинними документами (платіжними документами, видатковими та податковими накладними, митними деклараціями, актами виконаних робіт тощо), а також суми витрат на придбання або виготовленням товарів та послуг, які не підлягають використанню в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В акті перевірки ДПІ не здійснює аналіз первинних документів по операціям з постачальниками, у яких позивач безпосередньо придбавав товари та послуги, а також не заперечує проти того, що позивач реально придбавав товари та послуги у своїх безпосередніх постачальників - ТОВ «Главстрой», ТОВ «Ремстройелектро», ТОВ «Оскар-Груп», ТОВ «Форсаж» та ТОВ «Автобуд-Нікма».

Позивач долучив до матеріалів справи копії первинних документів по операціям із ТОВ «Главстрой», ТОВ «Ремстройелектро», ТОВ «Оскар-Груп», ТОВ «Форсаж» та ТОВ «Автобуд-Нікма», а саме: договори, акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в); довідки про вартість виконаних будівельних робіт (КБ-3); податкові накладні, рахунки, банківські виписки та інше, що складені відповідно до вимог діючого законодавства України.

Факт того, що ці прямі контрагенти позивача на момент проведення операцій з позивачем мали право на виписку податкових накладних і були зареєстровані як платники податку на додану вартість, не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування та від'ємне значення, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Колегія суддів вважає, що наведені в акті перевірки обставини діяльності контрагентів у другому та третьому ланцюгу постачання, які слугували фактичною підставою для винесення спірних повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вимог п.п.7.7.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.3, п.198.6. ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200, п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України.

Інші норми Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України, так само як і інших законів не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів /послуг/, на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Вимога п.1.8 ст.1 Закону №168/97-ВР щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Факт того, що задекларовані позивачем за квітень, серпень, вересень-грудень 2010 року, січень-квітень 2011 року суми бюджетного відшкодування з ПДВ були попередньо сплачені позивачем в адрес своїх прямих постачальників у складі ціни поставлених товарів та послуг, відповідачем не заперечується та підтверджений позивачем належним чином оформленими податковими накладними та копіями відповідних платіжних доручень, що свідчить про дотримання позивачем вимог пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР та п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України.

При вирішенні даного спору колегія суддів враховує, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, податкові накладні, актив виконаних робіт тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, про що вірно було зазначено судом першої інстанції.

В той же час, з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товарів та послуг у ТОВ «Главстрой», ТОВ «Ремстройелектро», ТОВ «Оскар-Груп», ТОВ «Форсаж» та ТОВ «Автобуд-Нікма» в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення валових витрат та податкового кредиту без фактичного отримання від цих контрагентів товарів та послуг. А оскільки такі дії мають злочинний характер, то доказом їх вчинення може бути лише відповідне рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства.

Однак у даній справі ДПІ не посилається на факти вчинення представниками позивача таких дій, і не надає докази притягнення їх до відповідальності за такі дії.

Сама по собі інформацію з актів перевірок інших податкових інспекцій стосовно контрагентів у другому та третьому ланцюгу поставок, на яку посилається ДПІ в акті перевірки не може бути належним доказом порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій з ТОВ «Главстрой», ТОВ «Ремстройелектро», ТОВ «Оскар-Груп», ТОВ «Форсаж» та ТОВ «Автобуд-Нікма» та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з ними, висновок ДПІ про завищення позивачем податкового кредиту за такими операціями та відповідно бюджетного відшкодування та від'ємного значення не може вважатися законним та обґрунтованим.

Таким чином, постанова суду першої інстанції про скасування спірних податкових повідомлень-рішень є законною та обґрунтованою, а тому не підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року - без змін .

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 16 жовтня 2013 року.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: А.Г. Федусик Н.В. Вербицька