Ухвала

від 16.06.2014 по справі 2а-3937/12/1470

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2014 року м. Київ К/800/58299/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В. Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013

та постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.04.2013

у справі № 2а-3937/12/1470

за позовом Іноземного підприємства «Хімтранс-Україна»

до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Іноземне підприємство «Хімтранс-Україна» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, від 18.01.2012 № 0000020070, № 0000030070 та № 0000040070.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.04.2013, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013, позов задоволено; скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів протиправності їх прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ІП «Хімтранс-Україна» з питань взаємовідносин з контрагентами за березень 2010 року, червень-грудень 2010 року, січень-травень 2011 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2010 року, серпень 2010 року - грудень 2010 року, січень 2011 року - травень 2011 року, складено акт № 4940/070-19/33853462 від 30.12.2011, в якому зафіксовано порушення: п. 1.8 ст. 1, пп. пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено задекларовану суму бюджетного відшкодування за квітень 2010 року на суму 2 458 800 грн., за серпень 2010 року на суму 54 532 грн., за вересень 2010 року на суму 158 820 грн., за жовтень 2010 року на суму 69 123 грн., за листопад 2010 року на суму 26 107 грн., за грудень 2010 року на суму 35 662 грн.; пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено задекларовану суму бюджетного відшкодування за січень 2011 року на 96 271 грн.; п. п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за лютий 2011 року на суму 22 044 грн.; за квітень 2011 року на суму 17 254 грн.; п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.4, 201.6 ст. 201, п. п. 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено задекларовану суму бюджетного відшкодування за березень 2011 року на 13 231 грн.; п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту в квітні 2011 року на 39 041 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет за квітень 2011 року на 39 041 грн.; п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту в травні 2011 року на 1 677 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за травень 2011 року на суму 1 677 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 18.01.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000020070 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 40 719 грн., в т.ч.: 40 718 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000030070 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2010 року - квітень 2011 року в розмірі 2 951 844 грн.;

- № 0000040070 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2011 року на 19 469 грн.

Матеріалами справи встановлено, що 02.02.2010 між позивачем та ТОВ «Главстрой» укладено договір № 7/1 про будівництво «Комплексу по перевантаженню зернових вантажів на причалі № 13».

30.08.2010 між позивачем та ТОВ «Ремстройелектро», ТОВ «Оскар-Груп» укладено договори № 30/08/01 та № 30, відповідно, про виконання будівельних та інших робіт.

Між позивачем та ТОВ «Форсаж» укладено договори про виконання будівельних та інших робіт: б/н від 12.02.2010, № 84 від 10.08.2010, № 95 від 01.09.2010, № 100 від 23.09.2010, № 101 від 06.10.2010.

18.10.2010 між позивачем та ТОВ «Автобуд-Нікма» укладено договір № 21 про виконання будівельних та інших робіт.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Главстрой», ТОВ «Ремстройелектро», ТОВ «Оскар-Груп», ТОВ «Форсаж» та ТОВ «Автобуд-Нікма» судами попередніх інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в); довідками про вартість виконаних будівельних робіт (КБ-3); податковими накладними, рахунками, банківськими виписками тощо.

На думку відповідача, в період квітень, серпень-листопад 2010 року діяли ланцюги постачання: ІП «Хімтранс-Україна» - ТОВ «Главстрой» - ТОВ «Ремстройелектро» - ТОВ «Вектор МСТ»; ІП «Хімтранс-Україна» - ТОВ «Главстрой» - ТОВ «Ремстройелектро» - ТОВ «АМБ-Трейд»; в період вересень - листопад 2010 року, січень 2011 року: ІП «Хімтранс-Україна» - ТОВ «Ремстройелектро» - ПП «Райдуга»; ІП «Хімтранс-Україна» - ТОВ «Ремстройелектро» - ТОВ «Оскар-Груп»; в період грудень 2010 року, січень - квітень 2011 року: ІП «Хімтранс-Україна» - ТОВ «Форсаж» - ТОВ «Т.С.Т.» - ТОВ «Синтезторг»; ІП «Хімтранс-Україна» - ТОВ «Автобуд-Нікма» - ТОВ «Віко-Миколаїв»; ІП «Хімтранс-Україна» - ТОВ «Форсаж» - ТОВ «Строй-Технологія»; ІП «Хімтранс-Україна» - ТОВ «Форсаж» - ТОВ « 1-ша Компанія»; ІП «Хімтранс-Україна» - ТОВ «Форсаж» - ТОВ «Метаком-Миколаїв».

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Аналогічні положення зазначені в Податковому кодексі України, який набрав чинності з 01.01.2011.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 зазначеного Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг) платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

В судовому порядку встановлено наявність всіх зазначених підстав у позивача для включення спірної суми податку на додану вартість до податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних періодів.

Згідно з п. п. 200.1, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п. 200.4 ст. 200 ПК України).

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами. При цьому, будь-які порушення такими контрагентами вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку - покупця отримати бюджетне відшкодування за умови дотримання останнім цих вимог.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області відхилити.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 та постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.04.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний