Постанова

від 16.10.2013 по справі 5011-13/411-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2013 р. Справа№ 5011-13/411-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Тищенко О.В.

Чорної Л.В.

при секретарі судового засідання Дмитрина Д.О.

за участю представників:

від прокурора: Лєлиця В.В. - за посвідченням

від позивача: Телицька В.А. - за довіреністю

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортник 13066»

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2013 року

у справі № 5011-13/411-2012 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Автотранспортник 13066"

про розірвання договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Автотранспортник 13066" про:

1. розірвання договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.11.2004р. за № 66-6-00208 у Книзі записів державної реєстрації договорів

2. зобов'язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку площею 31434,48 кв.м, що знаходиться на вул. Червоногвардійський, 34 у м. Києві, вартістю 20562698,97 грн.

Позовні вимоги були вмотивовані невиконанням умов договору щодо сплати орендної плати та наявністю заборгованості в сумі 177693,11 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.06.2013 року у справі № 5011-13/411-2012 (суддя Курдельчук І.Д.) зазначені позовні вимоги були задоволені повністю, а саме:

1. Розірвано Договір оренди земельної ділянки від 01.11.2004р., укладений між Київської міської радою, як орендодавцем, та Відкритим акціонерним товариством "Автотранспортник 13066", зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.11.2004р. за № 66-6-00208 у Книзі записів державної реєстрації договорів.

2. Зобов'язано Відкрите акціонерне товариство "Автотранспортник 13066" повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 31434,48 кв.м, що знаходиться на вул. Червоногвардійський, 34 у м. Києві, вартістю 20562698,97 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, Відкрите акціонерне товариство «Автотранспортник 13066» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить апеляційний суд скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог прокурора відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2013р. у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді - Смірнова Л.Г., Тищенко О.В., апеляційна скарга прийнята до розгляду, порушено апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 11.09.2013 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013 року розгляд справи відкладено на 25.09.2013 року.

У зв'язку з перебуванням судді Смірнової Л.Г. у відпустці, розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2013 року, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Гончаров С.А., судді Іоннікова І.А., Тищенко О.В.

В судовому засіданні, що відбулось 25.09.2013 року, судом оголошено перерву до 16.10.2013 року о 10:50 год.

У зв'язку з перебуванням судді Іоннікової І.А. у відпустці, розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2013 року, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Чорна Л.В.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що, по-перше, відповідач не був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засіданні в суді першої інстанції, по-друге, розірвання спірного договору саме з заявлених підстав неможливо, оскільки орендну плату повинен був платити новий власник нерухомого майна, яке на момент укладення договору знаходилось у власності відповідача, та яке розташовано на земельній ділянці, щодо якої було укладено спірний договір.

25.09.2013 року відповідачем заявлено клопотання про витребування у ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів м. Києва: довідки про наявність заборгованості ВАТ «Автотранспортник 13066» по орендній платі згідно спірного договору; інформацію (довідку) про наявність інших землекористувачів спірної земельної ділянки.

Наведене клопотання судом не задоволено з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Подане відповідачем клопотання про витребування доказів не відповідає положенням статті 38 Господарського процесуального кодексу України, оскільки з нього не вбачається наявність неможливості подати відповідачем самостійно докази, що вимагаються ним до витребування; відповідачем не зазначено ані жодних обставин, які перешкоджають наданню таких доказів.

Відповідач до судового засідання, що відбулось 16.10.2013 року, не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представників відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи за відсутності відповідача є можливим.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

Рішенням Київської міської ради № 34/1253 від 12.02.2004 року "Про оформлення права користування земельними ділянками" відповідачу було надано в довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку площею 3,14 га для експлуатації та обслуговування будівель та споруд адміністративно-виробничого комплексу на вул. Червогвардійській, 34 у Дніпровському районі м. Києва.

01.11.2004 року між Київської міської радою, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, було укладено Договір оренди земельної ділянки (надалі - договір), відповідно до п.1.1. якого орендодавець на підставі п. 8 рішення Київської міської ради від 12.02.2004р. № 43/1253, за Актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку визначену цим Договором.

Так, за умовами п. 2.1. договору, об'єктом оренди відповідно до цього Договору є Земельна ділянка площею 3,1434 га, що знаходиться на вул. Червоногвардійський, 34 у м. Києві, кадастровий номер - 8000000000:66:247:0014.

Договір укладено на 25 років (п. 3.1. договору).

Пунктами 4.1.-4.3. договору обумовлено, що визначена цим договором орендна плата за Земельну ділянку становить платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування Земельною ділянкою у грошові формі, річна орендна плата за Земельну ділянку встановлюється у розмірі 1,5 % від її нормативної грошової оцінки, розмір орендної плати може змінюватися за згодою сторін.

Відповідно до п.4.5. Договору орендна плата вноситься орендарем за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного періоду місяця на відповідний рахунок.

Згідно з п.8.4 договору Відповідач зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату.

Відповідно до п. 11.5. договору він може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків, визначених у пунктах 5.1. та 8.4. цього договору.

Пунктом 12.2. договору обумовлено, що в разі невиконання орендарем умов цього договору та обов'язків, передбачених законодавством України, договір може бути достроково розірваний.

Вказаний Договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 12.11.2004р. за № 66-6- 00208 у Книзі записів державної реєстрації договорів.

Як зазначалось, позовними вимогами у даній справі є:

1. розірвання договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.11.2004р. за № 66-6-00208 у Книзі записів державної реєстрації договорів

2. зобов'язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку площею 31434,48 кв.м., що знаходиться на вул. Червоногвардійський, 34 у м. Києві, вартістю 20562698,97 грн.

Вказані позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати.

Судова колегія погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті рішення про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Визначення терміну „оренда землі" наведене в ст. 1 Закону України „Про оренду землі" від 06.10.1998р. № 161-ХІV.

За приписами цієї норми оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 цього Закону, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений законом чи договором строк, однобічна відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач стверджує про відсутність в нього обов'язку сплачувати орендну плату за спірним договором. В обґрунтування такої позиції апелянт стверджує, що на земельній ділянці, щодо якої було укладено спірний договір, знаходиться нерухоме майно, яке належало на праві власності відповідачу; в 2008 році право власності на це майно було зареєстровано за ПАТ «Піреус Банк МКБ» згідно умов договору іпотеки, а згодом відчужено на користь ТОВ «Солум». З огляду на таке, за твердженням відповідача, згідно положень ст. 120 Земельного кодексу України, право користування відповідача на спірну земельну ділянку припинено, та обов'язок щодо сплати орендної плати наявний у наступних землекористувачів.

Наведені посилання відповідача суд до уваги не приймає, оскільки відповідачем, в порушення положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано жодних доказів, які б підтверджували обставини, на які посилається відповідач.

Крім того, відповідно до п. 11.9. Договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до третьої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання Договору.

Спірний договір є чинним, розірваним або визнаним недійсним не був, а тому зобов'язання за цим договором повинні виконуватись відповідачем належним чином, як того вимагають положення законодавства України та умови Договору.

Відповідно до ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Статтею 32 Закону України „Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору.

Тобто, законодавством України передбачена можливість розірвання у судовому порядку договору оренди землі в разі, зокрема, невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору.

Відповідно до листа Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 23.06.2011р. від 13722/10/2411 відповідач орендну плату систематично не сплачує, внаслідок чого з 30.06.2010 року виникла заборгованість.

В матеріалах справи наявні рішення адміністративних судів, що підтверджують факт невиконання відповідачем умов Договору щодо сплати орендної плати та податку на землю.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.2012р. у справі № 2-а-4761/12/2670, яка набрала законної сили 30.10.2012р., у задоволенні позову ВАТ "Автотранспортник 13066" про скасування податкових повідомлень-рішень було відмовлено повністю.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.02.2013р. у справі № 2а-3957/11/2670, яка набрала законної сили 16.04.2013р., було задоволено позов Заступника прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у дніпровському районі міста Києва до ВАТ "Автотранспортник 13066" про стягнення податкової заборгованості у розмірі 110891,29 грн. Як вбачається з наведеної Постанови, вказана сума заборгованості виникла внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань щодо сплати орендної плати за землю.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач порушив умови Договору, а саме, п.4.5. щодо перерахування орендної плати.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на таке, оскільки апеляційним господарським судом встановлено порушення відповідачем зобов'язань за спірним договором оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати за земельну ділянку, що, у відповідності до ст. 32 Закону України „Про оренду землі" є підставою для дострокового розірвання наведеного договору за рішенням суду.

Посилання відповідача на те, що станом на 25.09.2013 року ним в повному обсязі сплачено заборгованість з орендної плати за спірним договором судом до уваги не приймається, оскільки, по-перше, відповідачем наведене жодним чином не підтверджено, та, по-друге, можлива сплата відповідачем суми заборгованості за договором не свідчить про відсутність факту порушення умов договору.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Статтею 651 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З огляду на правову природу договору оренди землі, за яким, відповідно в ст. 13 Закону України «Про оренду землі», орендодавцем передається земельна ділянка за плату, та з огляду на положення спірного договору оренди земельної ділянки, суд робить висновок про те, що при укладанні цього договору орендодавець розраховував на отримання від орендаря передбаченої договором суми орендної плати в передбачені договором строки.

Відповідно до п. 2.23 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року N 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

З огляду на встановлені судом обставини порушення відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати, які належним чином підтверджені, у даному випадку вбачається наявність факту значного позбавлення орендодавця того, що він розраховував отримати при укладенні договору.

Наведені обставини є підставою для розірвання спірного договору у судовому порядку.

За таких обставин, договір оренди земельної ділянки від 01.11.2004р., укладений між Київської міської радою, як орендодавцем, та Відкритим акціонерним товариством "Автотранспортник 13066", зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.11.2004р. за № 66-6-00208 у Книзі записів державної реєстрації договорів, є таким, що підлягає розірванню, а позовні вимоги в цій частині - обґрунтованими та такими, що вірно задоволені судом першої інстанції.

Заступником прокурора міста Києва було заявлено до суду також вимогу про зобов'язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку площею 31434,48 кв.м, що знаходиться на вул. Червоногвардійський, 34 у м. Києві, вартістю 20562698,97 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Відповідно до п.11.8. спірного Договору, у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Згідно з витягом з технічної документації КП "Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі" №Ю-30856/2010 про нормативно грошову оцінку земельної ділянки 800000000:66:247:0014 за адресою: м. Київ, вул. Червоногвардійська, 34, грошова оцінка становить - 20562698, 97 грн.

З огляду на таке, враховуючи розірвання спірного договору у судовому порядку, судова колегія робить висновок про наявність у відповідача обов'язку повернути орендодавцю - Київській міській раді земельну ділянку, щодо якої такий договір було укладено.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2013 року у справі № 5011-13/411-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортник 13066», викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не повідомив належним чином відповідача про дату, час та місце засідання суду, судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач був обізнаний про розгляд даної справи у суді, був присутній у судових засіданнях, подавав клопотання, відзив. Зокрема, за клопотанням відповідача, судом першої інстанції 22.02.2013 року було зупинено провадження у справі до вирішення інших пов'язаних з нею адміністративних справ № №2а-3957/11/2670 та №2а-6278/11/2670.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.05.2013 року провадження у справі поновлено, судове засідання призначено на 19.06.2013 року об 11:00 год. Як вбачається з наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, вказана ухвала була надіслана судом першої інстанції на юридичну адресу відповідача 01.06.2013 року.

За висновками суду, відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, виходячи з наступного.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 02094, м. Київ, вул.. Червоногвардійська, 34.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було направлено ухвалу від 29.05.2013 про поновлення провадження у справі, отримання якої відповідачем підтверджується повідомленням № 0103024502191.

У п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою відповідача, яка наявна в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, враховуючи позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортник 13066» на рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2013 року у справі № 5011-13/411-2012 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортник 13066» на рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2013 року у справі № 5011-13/411-2012 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2013 року у справі № 5011-13/411-2012 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 5011-13/411-2012 повернути до суду першої інстанції.

Повний текст постанови складено та підписано 16.10.2013 року.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Гончаров С.А.

Судді Тищенко О.В.

Чорна Л.В.