Рішення

від 23.10.2013 по справі

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження № 22-ц/785/835/13

Головуючий у першій інстанції Куриленко

Доповідач Мартинова К. П.

Категорія ЦП:27

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Мартинової К.П.,

суддів - Журавльова О.Г., Оверіної О.В.,

за участю секретаря - Счастлівцевої Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю будівельна компанія «Кримар», Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «КМБ», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційними скаргами ОСОБА_2, подану через свого представника ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю будівельна компанія «Кримар», Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «КМБ» на заочне рішення Київського районного суду м.Одеси від 25 липня 2012 року ,

ВСТАНОВИЛА :

У жовтні 2011 року ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю будівельна компанія «Кримар», Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «КМБ», ОСОБА_2 про стягнення з відповідачів у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором № 11221984000 від 27.09.2007 року в сумі 1 025 411, 53 доларів США та судових витрат.

Позивач посилався на те, що 27.09.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ТОВ будівельна компанія «Кримар» укладено кредитний договір №11221984000 про надання кредиту (грошових коштів) в іноземній валюті в сумі 865 000,00 дол. США, строком з 27.09.2007 року по 27.09.2018 року.

ТОВ будівельна компанія «Кримар» зобов'язалося повернути кредит та сплатити проценти, комісії в порядку, в строки та на умовах, визначених Кредитним договором.

У забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, 27.09.2007 року між позивачем та ОСОБА_2 укладений іпотечний договір нерухомого майна, відповідно до якого ОСОБА_2 передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: - земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 1,0000 (га), яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності.

Наданий ТОВ будівельна компанія «Кримар» кредит також забезпечений порукою ТОВ Фірми «КМБ» та ОСОБА_2, про що між позивачем та ТОВ Фірма «КМБ», ОСОБА_2 укладено договори поруки № 144844 та № 144300 від 27.09.2007 року.

В результаті невиконання умов кредитного договору станом на 19.10.2011 року заборгованість складає 1 025 411, 53 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ на зазначену дату складає 8 178 374, 74 грн., які складаються з заборгованості за кредитом - 803 215 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 6 406 201, 88 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 220 402, 94 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 1 757 867, 73 грн.; суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 956, 11 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 7 625, 64 грн.; суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом - 837, 48 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 6 679, 49 грн., - яку позивач просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку, як з позичальника та поручителів.

Справа розглянута судом першої інстанції в заочному порядку у відсутності відповідачів.

Заочним рішенням Київського районного суду м.Одеси від 25 липня 2012 року позовні вимоги ПАТ «Укрсиббанк» задоволено.

Стягнуто в солідарному порядку з Відповідачів - ТОВ будівельна компанія «Кримар» (місцезнаходження: вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, буд. 1 м. Одеса 65070. ЄДРПОУ 22474750, п/р 26005011679800 в АТ «УкрСиббанк» МФО 351005), ТОВ Фірми «КМБ» (місцезнаходження: вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, буд. 1 м. Одеса 65070, ЄДРПОУ 19209932, п/р 26003301535366 в БВ № 1 Іллічівської філії ОЦВ Промінвестбанку, МФО 328135) та ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: м. Одеса, зареєстрований та проживає: АДРЕСА_2, 1ПН НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Приморським РВ УМВС України в Одеській області 23.09.1996 року) на користь ПАТ«УкрСиббанк» (пр. Московський, 60, м. Харків, 61050, кореспондентський рахунок 32009100100 в УНБУ в Харківській області, МФО 351005, код за ЄДРПОУ 09807750) загальну суму заборгованості за Кредитним договором № 11221984000 від 27.09.2007 року в сумі 1 025 411.53 дол. США (один мільйон двадцять п'ять тисяч чотириста одинадцять дол. США 53 цент), що за офіційним курсом НБУ на день винесення рішення (100 доларів США = 799,3 гривень) становить 8 196 114, 36 (вісім мільйонів сто дев'яносто шість тисяч сто чотирнадцять )гривень 36 копійок.

Стягнуто з ТОВ будівельна компанія «Кримар», ТОВ Фірми «КМБ» та ОСОБА_2 на користь ПАТ«УкрСиббанк» суму сплачених судового збору в розмірі 1700 грн. (одна тисяча сімсот грн. 00 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120 (сто двадцять грн.) та інші судові витрати.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2012 року відмовлено в задоволенні заяв ОСОБА_2, ТОВ БК «Кримар», ТОВ Фірма «КМБ» про перегляд заочного рішення від 25 липня 2012 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, тому що воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В апеляційних скаргах ТОВ БК «Кримар» та ТОВ Фірма «КМБ» також просять рішення суду скасувати, тому що воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та закрити провадження по справі.

Справа в суді апеляційної інстанції розглянута в судовому засіданні 23.10.2013 року на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України у відсутності представника ПАТ «УкрСиббанк», який належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується розпискою про отримання судової повістки про виклик, яка знаходиться в матеріалах справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг, заперечення на них, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість заочного рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ БК «Кримар» підлягає відхиленню, апеляційна скарга ОСОБА_2 та апеляційна скарга ТОВ фірма «КМБ» підлягають частковому задоволенню.

Задовольняючи позов про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з боржника та з поручителів суд першої інстанції посилався на те, поручителі відповідають перед кредитором у тому ж обсязі, що й позичальник, у тому числі за повернення основної суми боргу, відсотків, комісії за користування кредитом, відшкодування можливих збитків, за сплату пені та інших штрафних санкцій, зазначених в Кредитному договорі.

Однак, колегія суддів з висновками суду першої інстанції повністю не погоджується, оскільки вони не відповідають обставинам справи та судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального закону, що, відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду в частині задоволення вимог до ТОВ Фірми "КМБ" та ОСОБА_2 з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні таких вимог.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 27 вересня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є позивач - АТ "УкрСиббанк", та ТОВ БК "Кримар" був укладений кредитний договір № 11221984000 про надання кредиту в іноземній валюті в сумі 865 000,00 дол. США строком з 27.09.2007 року по 27.09.2018 року з процентною ставкою за користування кредитними коштами з 27 вересня 2007 року по 27 грудня 2007 року у розмірі 12% річних. За користування кредитними коштами після 27 грудня 2007 року процентна ставка встановлюється у розмірі 14% річних, якщо інша процентна ставка не буде встановлена у відповідності до умов цього Договору та/або додаткових угод до Договору (п. 1.3.1 Кредитного договору).

Згідно п. 1.3.2 кредитного договору за користування кредитними коштами понад встановлений договором строк процентна ставка встановлюється у розмірі 17% річних.

Такий розмір ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу Позичальника за Договором.

За умовами п. 1.5 кредитного договору кредит надається шляхом зарахування Банком на поточний рахунок позичальника для подальшого використання за цільовим призначенням.

За пунктом 1.2.1 кредитного договору надання кредиту здійснюється в термін з 27.09.2007 року по 27.09.2018 рік.

Для забезпечення умов виконання кредитного договору 27.09.2007 року між банком та ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір.

Наданий кредит також забезпечений порукою ТОВ Фірми "КМБ" та ОСОБА_2, про що між ними та банком 27.09.2007 року були укладені договори поруки № 144844 та № 144300, згідно з пунктами 1.3, 1.4 яких поручителі відповідають перед Кредитором у тому ж обсязі, що й позичальник, у тому числі за повернення основної суми боргу, відсотків, комісії за користування кредитом, відшкодування можливих збитків, за сплату пені та інших штрафних санкцій, зазначених в Кредитному договорі.

В силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов"язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов"язок позичальника повернути позику частинами /з розстроченням/, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Зобов"язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів законодавства.

У разі порушення боржником зобов"язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову /субсидіарну/ відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки / стаття 554 ЦК України/.

Вимогами ч. 1 ст. 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку кількість речей такого ж роду та такої ж якості.

В силу вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Водночас вимогами ч. 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 1050 ЦПК України в разі прострочення повернення чергової частини позики позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Встановлені кредитним договором терміни повернення наданого кредиту та сплати процентів за кредит ТОВ БК «Кримар» не дотримувались, внаслідок чого виникла заборгованість ТОВ БК "Кримар" перед АТ "УкрСиббанк", яка станом на 19.10.2011 року складає 1 025 411, 53 дол. США (що за офіційним курсом НБУ на день винесення заочного рішення Київським районним судом м. Одеси від 25 липня 2012 року у цій справі (100 дол. США = 799, 3 грн.) складає 8 196 114, 36 грн.), які складаються з: заборгованості за кредитом - 803 215,00 дол. США; заборгованості по процентам за користування кредитом - 220 402, 94 дол. США; суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 956, 11 дол. США; суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості за користування кредитом - 837, 48 дол. США, що підтверджується матеріалами справи (довідками-розрахунками до позову та виписками за кредитом).

Так, виписками по кредиту за кредитним договором № 11221984000 від 27.09.2007 року наданими позивачем в суді апеляційної інстанції, підтверджується, що 27 вересня 2007 року Банком були перераховані кошти на позичковий рахунок ТОВ БК "Кримар" в сумі 865 000, 00 дол. США. Надання кредиту також підтверджується тим, що ТОВ БК "Кримар" здійснювалось часткове повернення основного боргу за кредитним договором та нарахованих Банком процентів.

Пунктом 5.5 Кредитного договору передбачено, що Банк має право змінити термін погашення кредиту та плати за кредит за цим Договором в порядку, визначеному розділом 11 Договору, у разі порушення позичальником термінів повернення кредиту та/або сплати плати за кредит строком більш ніж 5 календарних днів.

Пунктом 11.1 Кредитного договору встановлено, що у випадку настання обставин передбачених, зокрема, пунктом 5.5 Кредитного договору, Банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав, а кредит обов'язковим до повернення з дати отримання Позичальником відповідної письмової вимоги Банку.

Відповідна вимога була надіслана Банком позичальнику - ТОВ БК "Кримар" та отримана останнім 05.09.2011 року, що підтверджується матеріалами справи.

При встановлених обставинах суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення з ТОВ БК «Кримар» заборгованості за Кредитним договором № 112211984000 від 27.09.2007 року в сумі 1 025 411, 53 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на день винесення рішення становить 8 196 114, 36 гривень 36 копійок.

Доводи апеляційних скарг ТОВ БК "Кримар" та ТОВ Фірми "КМБ" про необхідність закриття провадження у справі в частині вимог Банку, виходячи з того, що спір виник між юридичними особами, який відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України та з урахуванням п. 4 ст. 1 ГПК України не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства, є безпідставними.

У спорі, що виник з кредитних правовідносин, сторонами є як юридичні, так і фізичні особи. З урахуванням вимог ст.ст. 15-16, ч. 2 ст. 118 ЦПК України при визначенні цивільної юрисдикції слід виходити із того, що такий спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства з врахуванням того, що однією із сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий. Позов Банку виник з одних і тих самих правовідносин - отримання кредиту. Договір поруки має додатковий характер до основного зобов'язання - кредитного договору - і укладається саме на забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно із ч. 1 ст. 554 ЦК України відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову відповідальність. Неможливість окремого розгляду цих договорів може бути пов'язана, зокрема, із визначенням суми заборгованості, способу виконання зобов'язання та іншими умовами договорів.

Доводи апеляційної скарги ТОВ БК «Кримар» про те, що спір між банком та ТОВ БК «Кримар» про стягнення кредитної заборгованості підвідомчий господарському суду є безпідставним, оскільки спір з приводу кредитних правовідносин, де однією із сторін є фізична особа / в даному випадку поручителем за кредитним договором є фізична особа/ розглядається в порядку цивільного судочинства.

Разом з тим, задовольняючи позов Банку до поручителів - ТОВ Фірми "КМБ" та ОСОБА_2, суд першої інстанції у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягали застосуванню, та неповно з'ясувавши обставини справи, не звернув уваги на умови укладених між сторонами договорів поруки, дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення у солідарному порядку з відповідачів ОСОБА_2 та ТОВ Фірми «КМБ» на користь банку кредитної заборгованості.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому обсязі, що і боржник, включаючи оплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інакше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

За положеннями ч. 2 ст. 543 ЦК України, що солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі, а відповідно до ст. 599 ЦК України, передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 вересня 2007 року між Позивачем та ТОВ Фірмою "КМБ", ОСОБА_2 були укладені два окремих договори поруки № 144844 та № 144300 для забезпечення умов виконання кредитного договору. Зазначеними договорами поруки передбачена солідарна відповідальність поручителів і боржника перед кредитором.

Згідно п. 9.2 кредитного договору банк має право збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при настанні певних обставин, перелічених у вказаному пункті договору.

Порядок збільшення процентної ставки та дії позичальника у разі незгоди із новим розміром процентної ставки, передбачені пунктом 9.2.1 кредитного договору.

Згідно довідки-розрахунку процентів за кредитом за кредитним договором станом на 19.10.2011 року, АТ "УкрСиббанк" з 31 березня 2008 року збільшив процентну ставку на прострочену заборгованість за кредитом за кредитним договором № 11221984000 від 27.09.2007 року з 17% до 24% річних, але відповідно до довідки-розрахунку процентів за кредитом, що надана позивачем в суді апеляційної інстанції за весь час нарахування процентів на прострочену заборгованість Банком застосовувалась процентна ставка 17% річних, а не 24% річних, як це зазначено в первісної довідці.

Доводи представника позивача в судовому засіданні про те, що рішення Банку про запровадження з 31 березня 2008 року підвищеної процентної ставки на прострочену заборгованість за користування кредитом у розмірі 24% річних в подальшому було скасоване та проценти на прострочену заборгованість за користування кредитом розраховувалась Банком за ставкою 17% річних, як це зазначено в Довідці-розрахунку заборгованості за кредитом (а.с. з 244 оборот по а.с. 248), спростовуються висновком судово-бухгалтерської експертизи, призначеної при розгляді справи в суді апеляційної інстанції з метою усунення суперечностей у визначені розміру процентної ставки, застосованої позивачем на прострочену заборгованість за користування кредитом.

Так згідно висновку судово-бухгалтерської експертизи № 2800/2801 від 09 вересня 2013 року при розрахунку процентів за кредитом та процентів на прострочену заборгованість за користування кредитом згідно Довідки-розрахунку заборгованості по процентам за користування кредитом ТОВ БК "Кримар" на 19 жовтня 2011 року за кредитним договором № 0011221984000 від 27 вересня 2007 року (а.с. 18 оборот по 27), що є додатком до позовної заяви АТ "УкрСиббанк" та згідно Довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором № 0011221984000 від 27 вересня 2007 року (а.с. з 244 оборот по а.с. 248), банком застосовувались наступні процентні ставки: 12% річних - на строкову заборгованість за кредитом протягом періоду з 27.09.2007 року по 19.10.2011 рік та 17% річних - на прострочену заборгованість за кредитом протягом періоду з 27.09.2007 року по 31.03.2008 року та з 31.03.2008 року по 19.10.2011 рік - у розмірі 24% річних (а.с. 301-311).

Отже, з 31 березня 2008 року процентна ставка на прострочену заборгованість за користування кредитом була збільшена з 17% річних до 24% річних.

Дані про те, що позивач узгодив з поручителями ОСОБА_2 та ТОВ Фірма "КМБ" відповідно до умов укладених договорів поруки збільшення розміру процентної ставки на прострочену заборгованість за користування кредитом, в матеріалах справи відсутні. Згідно даних виписки по цьому кредиту, заборгованість, що розрахована за ставкою 24% річних, сплачувалась позичальником, отже була з ним погоджена. Доказів протилежного позичальником ТОВ БК "Кримар" суду не надано.

З конструкції ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України випливає, що хоча поручитель із боржником пов'язаний певними зобов'язальними відносинами, він є самостійним суб'єктом у цих відносинах з кредитором, це підтверджується його правом висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст. 555 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України припинення поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Як роз'яснено в п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Якщо у договорі поруки не узгоджені умови щодо можливості зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, а з обставин справи не вбачається інформованість поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Виходячи з аналізу зазначеної норми, збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає у разі збільшення розміру плати за кредитом, відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; підвищення розміру процентів, в тому числі й процентів за користування кредитними коштами понад встановлений основним договором строк, встановлення (збільшення розміру) неустойки, зміна способу і форми майнового обтяження, умов відповідальності тощо.

Згідно з п. 1.1 договорів поруки № 144844 та № 144300 від 27 вересня 2007 року, поручителі зобов'язались відповідати за невиконання ТОВ БК "Кримар" усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору № 0011221984000 від 27 вересня 2007 року, укладеного між кредитором та боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Згідно положень п. 1.2 договорів поруки, поручителі підтвердили, що їм добре відомі усі умови вищезазначеного кредитного договору. Отже поручителям була відома й процентна ставка за користування кредитними коштами понад встановлений кредитним договором строк, передбачена п. 1.3.2 кредитного договору у розмірі 17% річних.

Відповідно до пунктів 2.1 договорів поруки № 144844 та № 144300 від 27 вересня 2007 року, кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови Основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя.

Під "згодою поручителя" сторони розуміють візування поручителем змін до Основного договору (шляхом проставлення підпису уповноваженої особи та печатки поручителя, якщо останній є юридичною особою) та/або отримання його письмової згоди з такими змінами та/або шляхом обміну листами, факсимільними повідомленнями та/або укладення поручителем додаткової угоди до цього Договору щодо внесення відповідних змін.

Оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які дані про згоду поручителів - ТОВ Фірми "КМБ" та ОСОБА_2 щодо змін у кредитному договорі - збільшення процентної ставки за користування кредитними коштами понад встановлений кредитним договором строк з 17% річних до 24% річних, судова колегія доходить до висновку, що договори поруки № 144844 та № 144300 від 27 вересня 2007 року, укладені між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є АТ "УкрСиббанк", з одного боку, та поручителями - ТОВ Фірмою "КМБ", ОСОБА_2, з іншого боку, є припиненими в силу ч. 1 ст. 559 ЦК України та з урахуванням п. 2.1 вказаних договорів поруки з дати застосування Банком підвищеної ставки на прострочену заборгованість за кредитом - з 31 березня 2008 року.

При цьому, доводи позивача про подальше скасування рішення про застосування підвищеної процентної ставки у розмірі 24% на прострочену заборгованість за користування кредитом не спростовують висновків про припинення вказаних договорів поруки з дати підвищення процентної ставки без згоди поручителів - з 31 березня 2008 року.

Разом з тим, судова колегія вважає, що не можна вважати фактичною згодою ОСОБА_2 як поручителя за договором поруки № 144300 від 27 вересня 2007 року на збільшення розміру його відповідальності погодження позивачем з позичальником - ТОВ БК "Кримар", директором якого є ОСОБА_2, збільшення розміру процентної ставки на прострочену заборгованість за кредитом, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які дані погодження таких змін до кредитного договору ОСОБА_2 саме як фізичною особою - поручителем.

Що стосується доводів усіх апеляційних скарг стосовно постановлення заочного рішення Київським районним судом м. Одеси від 25 липня 2012 року у цій справі без повідомлення їх про час та місце розгляду справи, то такі доводи є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, в якій відсутні докази про належне повідомлення всіх відповідачів про час та місце розгляду справи на 25 липня 2012 року. До того ж, ОСОБА_2 повідомлявся судом першої інстанції про розгляд справи за адресою, зазначеною позивачем, а не за зареєстрованим місцем проживання, інформація про яке надана адресно-довідковим бюро на запит суду першої інстанції.

Належне повідомлення осіб, які беруть участь у справі є обов'язковим (ч. 1 ст. 158 ЦПК України), участь у справі є процесуальним правом таких осіб (ст. 27 ЦПК України).

Судовою колегією встановлено порушення районним судом норм процесуального права. Так проведення заочного розгляду справи можливе лише у разі наявності умов, визначених у ст. 224 ЦПК України.

Законодавством встановлено, що у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. таким чином, належне повідомлення відповідача про час та місце судового засідання є однією з обов'язкових умов заочного розгляду справи.

В порушення вимог цього закону в матеріалах справи відсутні відомості про повідомлення відповідачів у встановленому законом порядку про час та місце слухання справи, яке відбулось 25 липня 2012 року.

В результаті суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідачів з ухваленням заочного рішення, не маючи достатніх даних про те, чи були вони сповіщені належним чином про час і місце судового засідання, чим порушив вимоги статей 74, 76 ЦПК України, та лишив відповідачів можливості надати свої заперечення і докази з приводу заявлених позовних вимог.

Внаслідок цього суд першої інстанції порушив принцип змагальності сторін, згідно якому сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, як це передбачено ч. 2 ст. 10 ЦПК України.

За таких обставин, судова колегія вважає, що підстав для проведення заочного розгляду справи не існувало і вказана справа повинна була розглядатися районним судом у загальному порядку. Зазначене має визначальне значення для правильного вирішення справи по суті, а тому ухвалення судом даного заочного рішення було передчасним.

Отже, при встановлених порушеннях судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права оскаржуване рішення суду не можна визнати законним та обґрунтованим.

Колегія судів погоджується з доводами апелянтів про те, що справа розглянута районним судом з порушенням правил підсудності справи, встановлених ст. 113 ЦПК України, згідно вимог якої позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходження одного з відповідачів за вибором позивача.

Так згідно інформації адресно-довідкового бюро зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 (т.с. 1 а.с. 8 об.) відноситься до Приморського району міста Одеси, місцезнаходження відповідачів - юридичних осіб - ТОВ БК "Кримар" та ТОВ Фірми "КМБ", яке підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що наявні в матеріалах справи, територіально знаходиться в межах Малиновського району міста Одеси відповідно до рішення Одеської міської ради № 197- XXIV від 26.07.2002 року (зі змінами за № 960-XXIV від 20.01.2003 року). Однак в порушення ст. 113 ЦПК України провадження по цій справі відкрито та справа розглянута в порядку заочного розгляду Київським районним судом міста Одеси.

Відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

В той же час порушення судом першої інстанції вимог ст. 113 ЦПК України не є підставою для скасування рішення суду.

В цьому сенсі, судова колегія вважає, що неналежне повідомлення відповідача - ТОВ БК "Кримар" в порушення вимог ст. 74 ЦПК України про розгляд зазначеної справи та обґрунтовані доводи відповідачів про розгляд даної справи судом, якому справа непідсудна, не призвели до прийняття неправильного вирішення цієї справи на підставах викладених вище в частині задоволення судом першої інстанції позовних вимог позивача до ТОВ БК "Кримар".

У зв"язку з викладеним колегія суддів прийшла до висновку про відсутність правових підстав для стягнення кредитної заборгованості з поручителів.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 305, 307, 309 ч. 1 п.п. 3, 4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю будівельна компанія "Кримар" відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану через свого представника ОСОБА_3, та Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "КМБ" задовольнити частково.

Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 липня 2012 року в частині стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором та судових витрат з ОСОБА_2 та ТОВ Фірма "КМБ" на користь ПАТ "УкрСиббанк" скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині вимог.

Відмовити в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "КМБ", ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

В решті заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 липня 2012 року залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий К.П. Мартинова

Судді О.Г. Журавльов

О.В. Оверіна