Рішення

від 23.10.2013 по справі 913/2267/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

23 жовтня 2013 року Справа № 913/2267/13

Провадження №3/913/2267/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-впроваджувальна фірма «Еліта», м. Луганськ,

до відповідача Луганської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту рослинництва імені В.Я. Юр'єва Національної академії аграрних наук України, смт. Металіст, Слов'яносербський район Луганської області,

про стягнення 272 438 грн. 80 коп.

суддя Секірський А.В.

секретар судового засідання Хухрянська І.В. (до перерви),

Дохняк І.В.

у засіданні брали участь:

від позивача - Кулик А.В. , довіреність б/н від 10.04.2013;

від відповідача - Ревенко С.С., довіреність №154 від 08.04.2013.

У відповідності до приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях: 08.10.2013 оголошено перерву на 21.10.2013, 12 год. 00 хв.; 21.10.2013 оголошено перерву на 23.10.2013, 10 год. 15 хв.

Після перерви в судове засідання прибули повноважні представники сторін.

в с т а н о в и в:

Суть спору : Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-впроваджувальна фірма «Еліта» (далі - позивач) заявлено вимогу про стягнення з Луганської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту рослинництва імені В.Я. Юр'єва Національної академії аграрних наук України (далі - відповідач) 272438,80 грн. за актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000027 від 03.12.2007 та № ОУ-0000028 від 31.12.2007 та договором оренди від 30.10.2004.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 30.10.2004 б/н. За згодою відповідача, позивачем було зроблене поліпшення орендованого майна на загальну суму 272 438,80 грн. Відповідач прийняв у позивача роботи, щодо поліпшення орендованого майна, але після закінчення строку дії договору відповідні кошти не відшкодував. У зв'язку з тим, що після закінчення строку дії договору відповідач, на вимогу позивача, не компенсував зазначені кошти в межах збільшення в результаті поліпшення вартості орендованого майна, позивач змушений був звернутися до суду, що і стало підставою звернення з відповідним позовом.

23.10.2013 представником позивача було надано до канцелярії суду додаткові пояснення до позовної заяви, в яких, зокрема, посилається на наступне.

Відповідно до п. 2 ст. 793 та п. 1 ст. 794 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в редакції чинній на момент укладення договору, договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 30.10.2004 підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Оскільки укладений між сторонами договір оренди не був нотаріально посвідчений та не пройшов державну реєстрацію, він не є вчиненим.

Крім того, позивач просить суд стягнути зазначені кошти на підставі ст. 1212 ЦК України.

Запереченнями на позовну заяву від 24.09.2013 та від 21.10.2013 відповідач не погоджується з позовними вимогами з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву, в яких, зокрема, посилається на наступне.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує як підставу договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № б/н від 30.04.2004 та акти здачі-прийняття робіт № ОУ-0000027 від 03.12.2007 на суму 145838,80 грн. і № № ОУ-0000028 від 31.12.2007 на суму 126600,00 грн. Також на підтвердження проведення будівельних робіт позивач посилається на акти КБ з додатками за червень-грудень 2007 року, видані ПП "Стройдизайн-Март".

Жоден з актів не має дати складання, не вказана адреса, за якою знаходяться приміщення, не має згоди відповідача на проведення саме цих робіт. Крім того, в цих актах йде посилання на інші об'єкти, а не на ті, що фактично орендував позивач. Таким чином, вказані документи не відповідають вимогам ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) і не можуть бути, на думку відповідача, належними доказами проведення позивачем робіт по поліпшенню орендованого майна.

Також позивачем не надано доказів щодо оплати виконаних ПП "Стройдизайн-Март" ремонтних робіт.

Відповідач вважає, що всі виконані ремонтні роботи, на які посилається позивач, проводилися на виконання пункту 5.4 Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № б/н від 30.04.2004, згідно з яким позивач, як орендар, був зобов'язаний своєчасно здійснювати капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна. Вказаним договором не передбачена компенсація орендарю за проведення будь-якого ремонту.

Крім того, відповідно до договору № 2 від 27.11.2008 про внесення змін до Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № б/н від 30.04.2004, сторони домовилися про передачу орендарю майна - групу інвентарних об'єктів, загальною площею 727,7 кв.м., а саме:

- одноповерховий склад-навіс без обладнання - 519,4 кв.м.,

- одноповерхова будівля складу готової продукції без обладнання - 208,3 кв.м.

Таким чином, дія договору оренди була припинена з 27.11.2008 стосовно наступного майна:

- одноповерхова будівля сортувального відділення з технологічним обладнанням - 86,3 кв.м.,

- триповерхова будівля камерної сушильні з технологічним обладнанням - 373,8 кв.м.,

- одноповерховий навіс без обладнання - 848,9 кв.м.,

- двоповерхова будівля паливного відділення з технологічним обладнанням - 47,9 кв.м.,

- двоповерхова будівля корпусу обмолоту та обрушу насіння з технологічним обладнанням - 961,6 кв.м.

Листом № 44 від 08.04.2012 ТОВ "Науково-впроваджувальна фірма "ЕЛІТА" повідомило про припинення з 18.04.2012 договору оренди № б/н від 30.04.2004, з чим відповідач погодився, а орендоване майно позивачем, а саме:

- одноповерховий склад-навіс без обладнання - 519,4 кв.м.,

- одноповерхова будівля складу готової продукції без обладнання - 208,3 кв.м., було повернуто і з квітня 2012 року орендна плата не нараховувалась.

Отже, як зазначає відповідач, враховуючи предмет позову у даній справі - про стягнення вартості поліпшень орендованого майна, а також виходячи із норм ст. 786 ЦК України та змістом резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 03.07.2012 N 14-рп/2012 у справі №1-20/2012, до даних правовідносин слід застосувати спеціальну позовну давність строком в один рік, перебіг якої почався з моменту припинення договору:

- щодо оренди одноповерхової будівлі сортувального відділення з технологічним обладнанням - 86,3 кв.м., триповерхової будівлі камерної сушильні з технологічним обладнанням - 373,8 кв.м., одноповерхового навісу без обладнання - 848,9 кв.м., двоповерхової будівлі паливного відділення з технологічним обладнанням - 47,9 кв.м., двоповерхової будівлі корпусу обмолоту та обрушу насіння з технологічним обладнанням - 961,6 кв.м. з 27.11.2008 року,

- щодо оренди одноповерхового складу-навісу без обладнання - 519,4 кв.м., одноповерхової будівлі складу готової продукції без обладнання - 208,3 кв.м. з 18.04.2012, та сплинув відповідно 27.11.2008 та 18.04.2013.

Крім того, майно що було предметом договору оренди було повернуто відповідачу за актом приймання-передачі від 18.04.2012 року.

Позивач звернувся до суду з даним позовом 28.08.2013, тобто, на думку відповідача, з пропуском строку позовної давності передбаченої ст. 786 ЦК України.

На підставі викладеного, відповідач просить суд застосувати позовну давність та відмовити ТОВ "НВФ "ЕЛІТА" в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши присутніх в судовому засіданні представників позивача та відповідача, суд встановив такі фактичні обставини.

30.10.2004 між сторонами було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності б/н (а.с. 8-12). Відповідно до п. 1.1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - групу інвентарних об'єктів загальною площею 2526,8 кв.м., а саме:

- Одноповерхова будівля сортувального відділення з технологічним обладнанням - 86,3 кв.м;

- Трьохповерхова будівля камерної сушильні з технологічним обладнанням - 47,9 кв.м;

- Одноповерховий навіс без обладнання - 848,9 кв.м;

- Двохповерхова будівля паливного відділення з технологічним обладнанням - 47,9 кв.м;

- Двоповерхова будівля корпусу обмолоту та обрушу насіння з технологічним обладнанням - 961,6 кв.м.;

- Одноповерхова складу готової продукції без обладнання - 208,3 кв.м, розміщене за адресою: Луганська область, Словяносербський р-н, с. Металіст, що знаходиться на балансі Луганського інституту агропромислового виробництва, вартість якого визначена згідно з актом оцінки і становить за експертною оцінкою 120360 грн. Майно передається в оренду для сушіння та обрушу насіння кукурудзи.

Відповідно до п. 2.1 договору орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Майно за даним договором, було передано відповідно до акту приймання-передачі майна від 01.11.2004 (а.с. 14).

Відповідно до п. 10.1 цей договір укладено строком на п'ять років, що діє з 30.10.2004 до 30.10.2009 включно.

30.11.2009 сторонами була підписана додаткова угода №1 до договору, відповідно до якої сторони домовились викласти п. 10.1 даного договору у наступній редакції: «цей договір укладено строком на два роки одинадцять місяців, що діє з 30.11.2009 до 30.10.2012 включно» (а.с. 15).

Пунктом 6.2 договору передбачено право орендаря з дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння, що зумовлює підвищення його вартості.

Позивач листами №44 від 26.05.2005 та №49 від 28.05.2007 звертався до відповідача з проханням надати дозвіл на проведення реконструкції та технічне переозброєння групи інвентарних об'єктів, які орендує позивач.

Відповідач листами №310 від 02.06.2005 та №331 від 31.05.2007 надав позивачу погодження на проведення реконструкції та технічне переозброєння групи інвентарних об'єктів, які орендує позивач. По результатах проведення будівельних робіт відповідач просив надати довідку.

На виконання вказаних домовленостей позивачем були зроблені поліпшення орендованого майна, що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт за червень-грудень 2007 року на загальну суму 272438,80 грн. (а.с. 20-69).

За наступними актами здачі-приймання робіт (надання послуг) відповідач прийняв у позивача роботи за договором оренди від 30.10.2004, а саме:

- Акт №ОУ-0000027 від 03.12.2007 на загальну суму 145838,80 грн. (а.с. 70);

- Акт №ОУ-0000028 від 31.12.2007 на загальну суму 126600,00 грн. (а.с. 71).

Всього виконано робіт по поліпшенню майна за договором оренди від 30.10.2004 на загальну суму 272 438,80 грн.

Згідно з п. 10.5 договору у разі припинення або розірвання договору поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого майна не завдаючи йому шкоди, визнаються власністю орендаря, а невідокремлювані поліпшення - власністю орендодавця. Питання компенсації орендодавцем збільшення вартості орендованого майна в результаті зазначених невідокремлюваних поліпшень вирішуються відповідно до умов цього договору та чинного законодавства.

27.11.2008 між сторонами було укладено договір №2 про внесення змін до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 30.10.2004, відповідно до якого сторони домовились викласти п. 1.1 даного договору у наступній редакції: «орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно групу інвентарних об'єктів загальною площею 727,7 кв.м., а саме:

- Одноповерховий склад-навіс без обладнання - 519,4 кв.м;

- Одноповерхова будівля складу готової продукції без обладнання - 208,3 кв.м, розміщене за адресою: Луганська область, Словяносербський р-н, с. Металіст, що знаходиться на балансі Луганського інституту агропромислового виробництва, вартість якого визначена згідно з актом оцінки і становить за експертною оцінкою 117232,50 грн. Майно передається в оренду з метою підготовки насіння сільськогосподарських культур до посівних кондицій та його зберігання.» (а.с. 99).

Листом №44 від 08.04.2012 позивач повідомив про припинення договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № б/н від 30.10.2004 з 18.04.2012 (а.с. 100).

18.04.2012 між сторонами було підписано акт приймання-передачі, за яким орендарем було повернуто орендодавцю майно за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № б/н від 30.10.2004.

Оцінивши всі обставини справи, суд вважає, позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № б/н від 30.10.2004, строком на п'ять років, який закінчувався 30.10.2009. Додатковою угодою №1 від 30.11.2009 сторони продовжили строк дії договору до 30.10.2012.

Відповідно до ст. 793 ЦК України, в редакції, яка діяла на час підписання договору оренди, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

На підставі ст. 794 ЦК України, в редакції, яка діяла на час підписання договору оренди, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше одного року, підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Як унормовано ч. 3 ст. 640 ЦК України, в редакції, яка діяла на час підписання договору оренди, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Отже, у зв'язку з тим, що договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № б/н від 30.10.2004, із строком дії понад один рік, потребував і нотаріального посвідчення і державної реєстрації, то за відсутності останніх такий договір є неукладеним, так як момент його вчинення пов'язувався із державною реєстрацією та є таким, що не створює прав та обов'язків для сторін.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна», в постанові Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», а також в постанові Вищого господарського суду України від 30.05.2013 по справі №3пн/5014/840/2012.

У зв'язку з тим, що договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № б/н від 30.10.2004 є неукладеним, відсутні будь-які підстави для стягнення вартості поліпшення орендованого майна.

Посилання відповідача на приписи ст. 1212 ЦК України судом не приймаються, оскільки підставою та основою позовної заяви є саме стягнення вартості поліпшення орендованого майна за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № б/н від 30.10.2004.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 (із змінами і доповненнями) право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Відповідачем взагалі не подано ніякої заяви.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. В протоколі від 10.09.2013 суд перейшов до розгляду справи по суті.

З урахуванням викладеного вище, позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі з віднесенням на позивача судових витрат у справі на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статями 4 3 , 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

2. Судові витрати покласти на позивача.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 24.10.2013.

Суддя А.В. Секірський