Рішення

від 24.10.2013 по справі 247/3380/13-ц

ТОРЕЗЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 247/3380/13-ц

2/247/979/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2013 року Торезький міський суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Стріжакової Т.В.

при секретарі Воробйової І.О.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Амадіка О.С.

розглянувши позовну заяву ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промресурси-2010" про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку та моральної шкоди, зобов'язання видати належними чином оформлену трудову книжку з внесенням до неї записів про роботу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку та моральної шкоди, зобов'язання видати належними чином оформлену трудову книжку з внесенням до неї записів про роботу. Свої вимоги обґрунтовує тим, що, починаючи з 18.02.2013 року до 01.07.2013 року вона знаходилася в трудових відносинах із відповідачем, працювала юрисконсультом. При прийомі на роботу їй був встановлений посадовий оклад в розмірі 1400 грн. В її посадові обов'язки входило отримання кореспонденції, заказ та отримання довідок, складання скарг, заяв, підготовка тендерної документації (постачання вугілля) та інші. З моменту прийому на роботу відповідач перестав виплачувати їй заробітну плату, мотивуючи це тим, що на рахунку підприємства недостатньо коштів. При цьому керівник постійно обіцяв, що як тільки кошти надійдуть, то одразу виплатять усю заборгованість. Проте на момент її звільнення підприємство нічого не виплатило, тому вона була вимушена звільнитися з підприємства за власним бажанням по ч.3 ст.38 КЗпП України внаслідок порушення власником законодавства про працю та трудового договору. Це було її перше робоче місце, тому відповідно до ст.48 КЗпП України відповідач повинен оформити трудову книжку на її ім'я протягом п'яти днів після прийняття на роботу та внести до неї усі необхідні записи. Але на момент звільнення відповідач не видав оформлену належним чином трудову книжку та не провів остаточного розрахунку, чим порушив вимоги ст.ст.47,116 КЗпП України. Всього заборгованість склала: з 18.02.2013р. по 01.07.2013р. 5660грн.87коп.

Крім того, відповідно до ст.44 КЗпП України при звільненні на підставі ст.38 КЗпП України їй повинна бути виплачена вихідна допомога у розмірі не менше тримісячного середнього заробітку, розмір якої складає: 1400грн. х 3 = 4200 грн.

Враховуючи те, що згідно з наданою відповідачем довідкою середньоденна заробітна плата складає 75,66 грн., то сума середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку становить - 10днів (кількість днів затримки виплати на теперішній час) х 75,66грн. = 750грн.66 грн.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відповідач повинен відшкодувати їй моральну шкоду, так як внаслідок затримки видачі трудової книжки вона позбавлена можливості стати на облік в державну службу зайнятості як безробітна та отримувати допомогу по безробіттю, або влаштуватися на будь-яку іншу роботу. Такі незаконні дії відповідача призводять до того, що на даний час вона не має коштів на існування, вимушена постійно їх позичати, звужувати раціон харчування та таке інше. Всі ці обставини вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Вважає, що відповідач повинен відшкодувати моральну шкоду в розмірі 4000грн.

Позовні вимоги підтверджуються відсутністю у відповідача відповідних документів про виплату коштів, наданими наказами про прийом та звільнення з роботи.

Просила стягнути з відповідача 13860грн.87коп., з яких: заборгованість по заробітній платі - 5660,87 грн.; відшкодування моральної шкоди - 4000грн.; вихідна допомога у розмірі 3-х місячного середнього заробітку - 4200грн.; стягнути середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку; зобов'язати відповідача видати їй оформлену належними чином трудову книжку із внесеним до неї записами про прийняття на роботу та про звільнення (а.с.1-2,8).

01.08.2013 року позивач подала заяву про уточнення позовних вимог , в якій вказала, що враховуючи надані відповідачем довідки, вона просить:

1) стягнути 9412грн.10коп., з яких: 4512грн.10коп. - заборгованість по заробітній платі; 4200грн. - вихідна допомога у розмірі тримісячного середнього заробітку; 700грн. - моральна шкода;

2) стягнути середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку в сумі 2194грн.72коп. за період з 02.07.2013 року по 08.08.2013 року, виходячи з наступного розрахунку: 75грн.68грн. (середньоденна заробітна плата) х 29 (робочих днів) = 2194грн.72коп.;

3) зобов'язати відповідача видати їй на її ім'я належним чином оформлену трудову книжку із внесенням до неї записів про прийняття на роботу та про звільнення, оскільки ця робота у відповідача була її першим робочим місцем, до цього вона навчалася у вищому навчальному закладі (а.с.18).

Позивач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи, до суду подала заяву, просила розглянути справу без її участі (а.с.19). 11.10.2013 року вона до суду подала письмові пояснення, вказала, що, враховуючи пояснення представника відповідача щодо неможливості ФОП працювати за трудовим договором більш ніж 4 години в день, щодо відмови від видачі трудової книжки, звертає увагу на лист Мінпраці та соціальної політики України від 30.11.2005р. № 06-К54813/26, де вказано, що відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При виконанні цієї діяльності громадянин-підприємець ні з ким не перебуває у трудових відносинах, і це означає, що трудова книжка на нього не ведеться, оскільки ведення трудових книжок передбачено на працівників, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях або у фізичної особи (ст.48 КЗпП України).

Згідно з п.3 ч.1 ст.11 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, в тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, тощо), підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню. Цим Законом встановлено, що право на пенсію мають всі громадяни України, які застраховані у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та досягли відповідного пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсій страховий стаж. Фізична особа, зареєстрована як підприємець, без створення юридичної особи, виконує роботи, надає послуги своїм замовникам у рамках свого статусу підприємця виключно на основі цивільно-правових договорів (залучаючи чи не залучаючи для цього найманих працівників). Але статус громадянина як підприємця не перешкоджає тому, аби цей же громадянин як працівник уклав трудовий договір з іншим роботодавцем. В цьому випадку громадянин має право укласти трудовий договір з умовою ведення трудової книжки (це буде його основне місце роботи) і без такої умови (його робота в цьому разі буде вважатися сумісництвом.

Статус громадянина як підприємця без створення юридичної особи ніяк не впливає на обсяг його обов'язків і прав як працівника за основним місцем роботи і за місцем роботи за сумісництвом.

Але вона наголошувала, що праця у відповідача була її основним місцем роботи і вона ніяк не могла надати відповідачу трудову книжку, бо ФОП трудову книжку не заводить (і не веде), тому вимоги щодо оформлення та видачі трудової книжки до відповідача вважаю такими, що підлягають задоволенню, бо саме відповідач повинен завести трудову книжку на працівника, що працевлаштовується вперше.

Крім того, відповідно до ППВСУ від № 13 від 24.12.99р. Про практику застосування судами законодавства про оплату праці, визначені Кабінетом Міністрів України відповідно до ст.102-1 КЗпП України умови роботи за сумісництвом, у тому числі щодо її тривалості, яка протягом місяця не повинна перевищувати половину місячної норми робочого часу, поширюються лише на працівників державних підприємств, установ і організацій. Тобто навіть пояснення відповідача щодо тривалості у 4 години також не відповідають діючому законодавству.

Тому її позовні вимоги обґрунтовані у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 дав пояснення, аналогічні викладеним у позові, позовні вимоги підтримав повністю, пояснив, що позивач ОСОБА_3 працювала на підприємстві відповідача з 18.02.2013 року по 01.07.2013 року, директором були винесені відповідні накази про її прийом на роботу на посаду юрисконсульта та звільнення з займаної посади, які нею надані суду. Останнім днем її роботи було 01.07.2013 року. За період роботи у відповідача позивач готувала заяви, документи, тендерну документацію, отримувала кореспонденцію підприємства; заяви до суду не готувала та не представляла інтереси підприємства у суді. Для виконання покладених на неї функціональних обов'язків їй керівником відповідача була видана довіреність від 14.05.2013 року. Також у договорі на доставку поштових відправлень та періодичних друкованих видань юридичним особам відділенням поштового зв'язку Алчевськ від 30.12.2013 року в п.2.2.2 передбачалося, що ТОВ «Промресурси-2010» призначає уповноважених, яким доручається одержання усіх видів поштових відправлень, у тому числі: юристу ОСОБА_1., період дії договору з 01.01.2013 року по 01.01.2016 року. Те, що відповідач не подав відомості про заробітну плату позивачки до УПФУ свідчить про те, що ще існує порочна практика на підприємствах - приховувати від контролюючих органів наявність трудових відносин з фізичними особами, ухилення від сплати податків та обов'язкових платежів. Твердження відповідача, що позивач не мала права працювати за трудовим договором у відповідача, що відповідач не повинен був завести їй трудову книжку спростовується роз'ясненнями Мінпраці та соціальної політики України, наданими у листі від 30.11.2005р. № 06-К54813/26, Листом Держком України з питань регуляторної політики та підприємництва від 03.02.2011 року №999. Відповідач вказує, що накази про прийом та звільнення видавалися, йому судом роз'яснювалося право надати на підтвердження докази, заявити клопотання про призначення відповідної судової експертизи, але таких доказів ним не було надано, представником відповідача клопотання про призначення судової експертизи не заявлялося. Просив вимоги позивача задовольнити повністю.

Представник відповідача Амадіка О.С. пояснила, що ОСОБА_3 на підставі дружніх відносин керівник допустив їй на підприємство відповідача для того, щоб вона навчилася працювати, їй показували, як необхідно працювати, оформлювати юридичні документи, вона отримала один або два рази кореспонденцію, як би вона себе зарекомендувала як гарний робітник, їй би запропонували прийняти на роботу. Директор ТОВ "Промресурси-2010" пояснив, що ніяких наказів з приводу працевлаштування позивача не виносив, з його слів, він міг підписати документи не читаючи, випадково, міг допустити халатність. До роботи її допускали мало, один або два рази вона випадково розписалася в книзі кур'єра про отримання документів. Їй довірили зробити роботу, за її результатами з'ясувалося, що вона не підходить, її повідомили, що вона не підходить. Їй сплатили за це якісь гроші, але точно сказати не може.

З'ясувалося, що з 06.08.2012 року ОСОБА_3 зареєстрована як ФОП у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вид її діяльності - діяльність у сфері права. Тому її відповідач не міг прийняти на роботу по трудовому договору. Згідно з ст.4 ЗУ «Про зайнятість населення» вона не має право на звернення до центру зайнятості для постановки на облік як безробітної, її не могли прийняти на роботу за основним місцем роботи у відповідача і на неї не розповсюджується положення Інструкції про порядок ведення трудових книжок. На підприємстві вона може працювати за сумісництвом, і це було б не основне місце роботи, тому трудову книжку відповідач не зобов'язаний їй видавати, і вона не має права на відшкодування моральної шкоди. Позивач мала право укласти договір тільки на виконання визначеної роботи та отримувати гроші за фактично виконану роботу, тобто могла працювати тільки за цивільно-правовою угодою.

Крім того, 23.09.2013 року директором відповідача подано заяву до Торезького МВ УМВСУ в Донецькій області у зв'язку з подачею позивачкою суду підроблених документів про роботу на ТОВ «Промресурси». Але будь-яких процесуальних документів по даній заяві вона надати не може, результати їй не відомі. Позовні вимоги не визнає, просила в їх задоволенні повністю відмовити.

Вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено , що згідно з наказом директора ТОВ «Промресурси-2010» №5 від 18.02.2013р. позивач ОСОБА_3 була прийнята на посаду юрисконсульта з окладом 1400грн. з 18 лютого 2013 року на підставі її заяви (а.с.4,22). Наказом директора ТОВ «Промресурси-2010» № 6 від 01.07.2013 року ОСОБА_3 з посади юрисконсульта з 01 липня 2013року за власним бажанням звільнено за ч.3 ст.38 КЗпП України на підставі її заяви (а.с.23).

У довідці ТОВ «Промресурси-2010» від 13.07.2013 року, виданій ОСОБА_3, вказано, що заборгованість по заробітній платі за весь час роботи за 2013 рік склала:

- за лютий - нараховано 700грн., утримано (25,20+101,22)грн., виплачено 100грн., заборгованість - 473грн.58коп.;

- за березень, квітень, травень - щомісячно нараховано по 1400грн., утримано по (50,40+ 202,44) грн., виплачено по 200грн., заборгованість - по 947грн.16коп. (за три місяці 2841грн.48коп.);

- за червень - нараховано 1400грн., утримано по (50,40+202,44)грн виплачено - 0 грн., заборгованість - 1147грн.16коп.;

- за липень - нараховано - 60,87грн., утримано (2,19+8,80) грн., виплачено - 0грн., заборгованість - 49грн.88коп.,

всього за весь час праці заборгованість по заробітній платі склала - 4512грн.10коп. При звільненні (ч.3 ст.38 КЗпП України) вихідна допомога у розмірі тримісячного середнього заробітку, а також середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку ОСОБА_3 не виплачувався у зв'язку із відсутністю коштів на підприємстві (а.с.9, 20);

Згідно довідки ТОВ «Промресурси-2010» від 13.07.2013 року про середню заробітну плату ОСОБА_3 кількість відпрацьованих днів у травні 2013 року складає 19 днів, у червні 2013 року - 18, всього 37 днів; нарахована заробітна платі та з якої сплачено страхові внески - по 1400грн.; середньоденна заробітна плата складає 75грн.66коп. (а.с.10,21).

Оцінюючи вказані накази про прийом та звільнення позивача з роботи, довідки про заборгованість по заробітній платі та про її середню заробітну плату, суд звертає увагу на те, що вони оформлені на бланку підприємства відповідача, мають підпис директора Концевого О.О. та печатку, видані у межах повноважень керівника товариства (про що зазначено нижче), тобто оформлені належним чином. Будь яких відомостей та доказів про те, що вони підроблені, відповідачем не надано і в судовому засіданні не здобуто. Посилання відповідача на те, що керівник звернувся до Торезького МВ УМВСУ в Донецької області з заявою про підробку даних документів не спростовують їх, оскільки відсутні докази, що встановлена їх підробленість. Клопотань про проведення щодо них відповідної судової експертизи від відповідача не надійшло, хоча таке право представнику відповідача відомо та зрозуміле. Тому у суду відсутні підстави не приймати їх до уваги.

Згідно з випискою є Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виданою 26.02.2013 року, ТОВ «Промресурси-2010» є юридичною особою, згідно зі статутом керівником підприємства є Концевой О.О., основний вид економічної діяльності - 46.71 оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (а.с.5).

Статут ТОВ «Промресурси-2010» зареєстрований у державного реєстратора, товариство є юридичною особою (п.4.1), органами управління і контролю товариства є збори Учасників товариства -вищий орган, дирекція -виконавчий орган, ревізійна комісія -контрольний орган (п.9.1). Керівництво поточною діяльністю товариства та виконання рішень зборів здійснює дирекція, очолювана директором (п.11.1), до компетенції якого входять всі питання, пов'язані з повсякденною діяльністю товариства, які можуть бути вирішенні в рамках і на основі принципових напрямків в політиці товариства, прийнятою зборами, крім питань, віднесених до компетенції зборів (п.11.2). Директор має право першого підпису, без довіреності здійснює дії від імені товариства відповідно до статуту та контракту, наділяє повноваженнями третіх осіб (п.11.3) (а.с.107-116).

У довідці з ЄДРПОУ, виданій 31.10.2012р., вказана юридична особа ТОВ «Промресурси-2010», директор ОСОБА_6; у довідці, виданій 26.02.2013р., керівником вказаний Концевий О.О. (а.с.119,120).

Наказом директора ТОВ «Промресурси-2010» № 1/01від 03.01.2013 року (директор ОСОБА_6.) наказано затвердити штатний розклад ТОВ «Промресурси-2010», ввести його в дію з 03 січня 2013 року (а.с.83), у штатному розписі на 2013 рік вказана кількість штатних одиниць по підрозділу - 1 одиниця, посада - директор, посадовий оклад - 1600грн. (а.с.83) .

Згідно з протоколом №4 зборів учасників ТОВ «Промресурси-2010» від 04.02.2013 року постановлено звільнити з посади директора ТОВ «Промресурси-2010» ОСОБА_6 та призначити з 11.02.2013 року на посаду директора Концевого О.О. (а.с.85).

З вказаних документів вбачається, що директор Концевий О.О. мав повноваження на підписання наказів про прийом та звільнення з роботи та видачі довідок про заборгованість по заробітній платі та про середню заробітну плату.

Згідно з довідкою «Алчевське» АТ «ОТП Банк» від 18.03.2013 року в АТ «ОТП Банк» відкрито поточний рахунок ТОВ «Промресурси-2010» (а.с.6).

Згідно з договором б/н на доставку поштових відправлень та періодичних друкованих видань юридичним особам відділенням поштового зв'язку Алчевськ від 30.12.2013 року, укладеним між Українським державним підприємством поштового зв'язку «Укрпошта» (Пошта) та ТОВ «Промресурси-2010» (Установа), предмет договору - доставка поштової кореспонденції, повідомлень про надходження посилок та відправлень оголошеною цінністю, рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень з використанням абонентської поштової скриньки, вручається в приміщенні Пошти уповноваженому Установи (п.1). Установа зобов'язалася призначити уповноважених, яким доручається одержання усіх видів поштових відправлень, у тому числі: юристу ОСОБА_1. (п.2.2). Договір діє з 01.01.2013 року по 01.01.2016 року (п.5.1) (а.с.86).

14 травня 2013 року приватним нотаріусом Алчевського міського нотаріального округу Луганської області посвідчена довіреність від Концевого Олега Олександровича, якою він уповноважує ОСОБА_3 бути його представником з усіма необхідними повноваженнями в Головному управлінні юстиції у Луганській області з питань отримання довідки з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення (а.с.87)

У податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку ТОВ «Промресурси-2010», доставленим до Алчевської об'єднаної ДПІ, за 1,2 квартал 2013 року не зазначено про прийняття та звільнення з роботи, зазначено, що за 1 квартал 2013 року сума нарахованого доходу складає 4654грн.54коп., за 2 квартал 2013 року - 4800грн. (а.с.40-45).

У Звіті про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів УПФУ за лютий 2013 року, підписаному ОСОБА_6, вказано, що кількість застрахованих осіб у звітному періоді, яким нараховані виплати - 2, у тому числі чоловіків -2, сума їх заробітної плати -1454,54грн. (а.с.54-62). У Звіті за березень 2013 року, підписаному ОСОБА_6, вказано, що кількість застрахованих осіб у звітному періоді, яким нараховані виплати - 2, у тому числі чоловіків -1 , жінок - 1, сума їх заробітної плати -2240грн. (а.с.46-53). У Звіті за квітень 2013 року, підписаному ОСОБА_6, вказано, що кількість застрахованих осіб у звітному періоді, яким нараховані виплати - 1, у тому числі чоловіків -1, сума заробітної плати -1600грн. (а.с.62-68). У звіті за травень 2013 року, підписаному Кінцевим О.О. вказано, що виплати нараховані застрахованим особам -1, у тому числі чоловіків-2, сума заробітної плати -1600грн. (а.с.69-75). У звіті за червень 2013 року, підписаному Кінцевим О.О. вказано, що виплати нараховані застрахованим особам -1, у тому числі жінок -1, сума заробітної плати -1600грн. (а.с.76-81).

Суд звертає увагу, що з наданих відповідачем документів вбачається, що 04.02.2013 року постановлено звільнити з посади директора ТОВ «Промресурси-2010» ОСОБА_6 та призначити з 11.02.2013 року на посаду директора Концевого О.О., але вказані звіти за лютий, березень, квітень 2013 року підписані ОСОБА_6 Крім того, відповідач вказував, що весь період працював тільки одна особа - директор, у штатному розписі на 2013 рік вказана кількість штатних одиниць по підрозділу - 1 одиниця, посада - директор, посадовий оклад - 1600грн., а у звітах за лютий, березень травень зазначено 2 особи, яким нараховані виплати як застрахованим особам. Також відсутні докази отримання цих документів саме такого змісту УПФУ. Представник відповідача не змогла дати пояснення щодо цих документів. Тому суд ставить до них критично.

Згідно з випискою є Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виданою 30.09.2013 року, ОСОБА_3 зареєстрована в реєстрі з 06.08.2012 року, основний вид економічної діяльності - діяльність у сфері права, відомостей про припинення підприємницької діяльності відсутні (а.с.106).

Відповідно до ст.10,60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи у межах заявлених вимог та на підставі доказів сторін.

Позивачу та представнику відповідача роз'яснені дані положення, вони пояснили, що ці положення їм зрозумілі. Від них не надійшло інших клопотань про витребування або залучення до справи інших доказів, про призначення судової експертизи, сторони просили суд розглянути справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до ст.42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Це право закріплено і в ст.50 ЦК України, при цьому фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Тобто, громадянин, який бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого він набув з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - «підприємець».

Статус фізичної особи-підприємця - це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому, юридичний статус «фізична особа-підприємець» сам по собі не впливає і ніяким чином не обмежує будь-які правомочності особи, які випливають з її цивільної правоздатності та дієздатності.

Відповідно до ч.1 ст.128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання, саме у господарських відносинах фізичні особи-підприємці приймають участь перш за все як підприємці, а не як фізичні особи.

Статтею 51 ЦК України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Отже, фізична особа-підприємець в цивільно-господарських відносинах є різностороннім учасником. Принципи здійснення ним підприємницької діяльності роблять його подібним до юридичних осіб, тоді як в приватних відносинах, незважаючи на будь-які зміни в його статусі, він залишається бути громадянином-фізичною особою. А тому, слід чітко розмежовувати ці різні сфери відносин. Вбачається, що на підставі правила, встановленого у статті 51 Цивільного кодексу України, до фізичних осіб-підприємців слід застосовувати норми спеціального (господарського) законодавства, якщо предметом регулювання безпосередньо є їх підприємницька діяльність. Натомість, слід брати до уваги норми цивільного законодавства, якщо предмет регулювання виходить за межі підприємницької діяльності, зачіпаючи приватні інтереси суб'єкта, та в повній мірі врегульовується нормами Цивільного кодексу України (Роз'яснення Мінюсту України від 14.01.2011р. «Статус фізичної особи-підприємця: проблеми застосування).

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає в себе можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ч.2 ст. 21 КЗпП України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємства, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Відповідно доч.1,3,4 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

З матеріалів справи вбачається , що позивач ОСОБА_3 була прийнята на посаду юрисконсульта на ТОВ «Промресурси-2010» з окладом 1400грн., вона працювала на підприємстві відповідача по 01.07.2013 року, звільнена з підприємства по ч.3 ст.38 КЗпП України 01.07.2013 року. До теперішнього часу відповідач з позивачем не провів повний розрахунок та не видав їй належним чином оформлену трудову книжку.

Доказами укладення позивачем з відповідачем трудового договору та перебування позивачки з відповідачем у трудових відносинах в указаний період є зазначені вище накази про звільнення та прийом на роботу, довідки про заборгованість по заробітній платі та про її середню заробітну плату, які оформлені належним чином та в межах компетенції керівника підприємств. Також про укладення позивачем з відповідачем трудового договору свідчить сам факт її допуску до виконання роботи, який підтверджується виданою на її ім'я довіреністю від імені керівника відповідача Концевого О.О., якою він уповноважив позивача бути його представником з питань отримання довідки з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, надання якої є необхідною умовою для участі у прилюдних торгах згідно з ч.1 п.2 ст.17 ЗУ «Про здійснення державних закупівель», договором на доставку поштових відправлень, яким відповідач позивача призначив ОСОБА_3 уповноваженою на одержання усіх видів поштових відправлень. Підтверджується визнанням представником відповідача у судовому засіданні тих обставин, що відповідач допустив їй на підприємство для того, щоб вона навчилася працювати, їй показували, як необхідно працювати, оформлювати юридичні документи, вона отримала один або два рази кореспонденцію, виконувала якісь доручення, тобто позивач фактично була допущена до роботи.

При цьому позивач ОСОБА_3 з 06.08.2012 року є зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основний вид економічної діяльності - діяльність у сфері права. У зв'язку з цим відповідач вважає, що позивач не могла та не мала права працювати у нього за трудовим договором юрисконсультом.

Суд вважає, що, хоча позивач і придбала статус фізичної особи-підприємця, вона залишилася бути громадянином-фізичною особою. Тому, слід чітко розмежовувати ці різні сфери відносин. До позивача як фізичної особи-підприємця слід застосовувати норми спеціального (господарського) законодавства, якщо предметом регулювання безпосередньо є її підприємницька діяльність. У даному випадку слід брати до уваги норми трудового права, оскільки предмет регулювання не стосується підприємницької діяльності, зачіпає приватні інтереси позивача як фізичної особи.

Крім того, відповідачем не доведено, що позивач виконувала роботу, пов'язану з діяльністю у сфері права в Україні, яка передбачена КВЕД 2010 Клас 69.10.

Позивач, посилаючись на те, що місце роботи її у відповідача було першим її місцем роботи, що їй при звільнені не видана трудова книжка, що вона на роботі у вільний свій час та не здійснювала підприємницьку діяльність, а діяла як фізична особа, що це у неї було основне місце роботи, просить зобов'язати відповідача видати їй оформлену належними чином трудову книжку із внесеними до неї записами про прийняття на роботу та про звільнення.

Відповідно до ст.48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ПКМУ від 27.04.1993р. №301 «Про трудові книжки працівників при влаштуванні на роботу» працівники зобов'язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку. Без трудової книжки приймаються на роботу тільки ті особи, які працевлаштовуються вперше (п.2). Трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях як документи суворої звітності, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку (п.3). Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації (п.4).

Згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. На осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи (п.1.1). При влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку (п.1.3). Особи, які вперше шукають роботу і не мають трудової книжки, повинні пред'явити паспорт, диплом або інший документ про освіту чи професійну підготовку (1.4).

Враховуючи, що відповідач не спростував підстав, на яких позивач пред'явив дані вимоги (що місце роботи її у відповідача було першим її місцем роботи, що їй при звільнені не видана трудова книжка, що вона на роботі у вільний свій час та не здійснювала підприємницьку діяльність, а діяла як фізична особа, що це у неї було основне місце роботи); не надав доказів того, що позивач працювала у нього не за трудовим договором, а за цивільною угодою або за іншою домовленістю тощо; не спростував, що позивач у нього стала на роботу вперше; не заперечував, що не видавав позивачу при звільнені оформлену належними чином трудову книжку із внесеними до неї записами про прийняття на роботу та про звільнення, суд вважає, що позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню, необхідно зобов'язати відповідача видати позивачу оформлену належними чином трудову книжку із внесенням до неї записів про прийняття на роботу на посаду юрисконсульта 18.02.2013 року та про її звільнення 01.07.2013 року.

Відповідно до ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (ст.ст. 38 і 39) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Відповідно до ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення

Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначені в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору

З матеріалів справи вбачається, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем, позивач працював, а відповідач не виплачував їй своєчасно заробітну плату, в день звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України позивачеві належна при розрахунку сума не була виплачена: заборгованість по заробітній платі у сумі 4512грн.10коп. та вихідна допомога відповідно до ст.44 КЗпП України в розмірі тримісячного середнього заробітку, а саме: 1400грн. (середня заробітна плата за травень-червень 2013 року) х 3 місяці=4200грн., чим відповідач порушив права позивача, передбачені ст.115,116 КЗпП України. Сума заборгованості та розмір середнього заробітку за два місяці перед звільненням підтверджені довідкою відповідача, яка останнім не спростована. Тому позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платні у сумі 4512грн.10коп. та стягнення вихідної допомоги у розмірі 4200грн. підлягають задоволенню.

Оскільки фактичний розрахунок з позивачем не проведений до теперішнього часу, порушено права позивача на своєчасне отримання заробітної плати, суд вважає, що також підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Період затримки виплати позивачу належних йому сум складає з 02.07.2013 року по 24.10.2013 року (день винесення рішення) 82 робочих дня; середньоденний заробіток позивача перед звільненням складав: (1400грн.+1400грн.) (заробіток позивача за два місяці перед звільненням - травень, червень 2010 року): (19дн.+18дн.) (кількість відпрацьованих днів за цей час)=75,66грн.; сума середньомісячного заробітку за період затримки виплати належної позивачеві суми складе: 75,66грн.х82 робочих дня=6204грн.12коп. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у сумі 6204грн.12коп., тобто в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з постановою Пленуму ВСУ "Про судову практику в справах по відшкодуванню збитку морального (немайнової шкоди) від 31.03.1995р. під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру унаслідок моральних або фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Судом встановлено, що при звільнені позивача до теперішнього часу йому не виплачені усі суми, що належать їй отримати при звільнені, чим були порушені її законні права на своєчасне отримання заробітної плати та розрахунку при звільнені і це призвело до перенесення нею моральних страждань, вона душевно переживала та страждала, не могла розпорядитися належними їй сумами, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя та порушення нормальних життєвих зв'язків.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд вважає необхідним врахувати конкретні обставини по справі: характер та глибину страждань позивача, що вона зареєстрована як фізична особа-підприємець, враховуючі вказані обставини, вимоги розумності і справедливості, суд вважає, що у відшкодування моральної шкоди позивачу необхідно стягнути суму 300грн., що є достатнім для відшкодування моральної шкоди позивачу. Тому вимоги позивача у цій частині позову підлягають частковому задоволенню у сумі 300грн.

Доводи представників відповідача про те, що позивачу не завдана моральна шкода, що вимоги зовсім не обґрунтовані і відсутні докази, суд не може прийняти, вважає їх не заснованими на законі.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача у дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 ЗУ "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин;

Оскільки позивач звільнений від оплати судового збору, то з відповідача у дохід держави підлягає стягненню судовий збір у зв'язку з вимогами майнового характеру у сумі 229грн.40коп., немайнового характеру 229грн.40коп., у зв'язку з вимогами про стягнення моральної шкоди у сумі 229грн.40коп., всього 688грн.20коп.

На підставі п.2 ст.367 ЦПК України необхідно допустити негайне виконання рішення про присудження позивачу виплати заробітної плати, але не більше, ніж за 1 місяць, що складе за червень 2013 року суму 1400 грн.

Керуючись п.6 ч.1 ст.24, 24-1, 232, 233,237-1 КЗпП України, ЗУ "Про оплату праці", Пленумом Верховного Суду України від 24.12.1999р. №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", Порядком реєстрації трудового договору між працівником та фізичною особою, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики №260 від 08.06.2001р., Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Мінпраці та соцполітики № 58 від 29.07.1993, ст.ст.10,11,60,79,80,81,88,209,212,213,214,215,233 ЦПК України, -

Керуючись ст.42,43 Конституції України, ст.50,51 ЦК України, ст.21,24,44,48,115,116,117, 233, 237-1 КЗпП України», ПКМУ від 27.04.1993р. №301 «Про трудові книжки працівників при влаштуванні на роботу», Пленумом Верховного Суду України від 24.12.1999р. №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», ст.ст.10,11,60,79,80,81,88,209, 212,213, 214, 215,233,367 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промресурси-2010" на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі 4512грн.10коп., вихідній допомозі у сумі 4200грн.; середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку в сумі 6204грн.12коп., всього 14 916 грн. 12 коп.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Промресурси-2010" видати ОСОБА_3 на її ім'я належним чином оформлену трудову книжку із внесенням до неї записів про прийняття ОСОБА_3 на роботу на посаду юрисконсульта 18 лютого 2013 року та про її звільнення 01 липня 2013 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промресурси-2010" на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди 300 грн.;

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промресурси-2010 судовий збір у доход держави у сумі 688грн.20коп.

Рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць, за червень 2013 року у сумі 1400 грн. підлягає обов'язковому та негайному виконанню.

У решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Т. В. Стріжакова