Ухвала

від 25.04.2014 по справі 247/3380/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 247/3380/13-ц Номер провадження 22-ц/775/3613/2014

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2014 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі :

головуючого - судді Жданової В.С.

суддів : Принцевської В.П., Тимченко О.О.

при секретарі Забавіній М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Промресурси-2010» на рішення Торезького міського суду Донецької області від 24 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Промресурси-2010» про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку, відшкодування моральної шкоди та зобов'язання видати належним чином оформлену трудову книжку з внесенням до неї записів про роботу, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Торезького міського суду Донецької області від 24 жовтня 2013 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Промресурси-2010» про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку, відшкодування моральної шкоди та зобов'язання видати належним чином оформлену трудову книжку з внесенням до неї записів про роботу. Стягнуто з ТОВ «Промресурси-2010» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі 4512 грн. 10 коп., вихідну допомогу у сумі 4200 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 6204 грн. 12 коп., всього 14 916 грн. 12 коп. Зобов'язано ТОВ «Промресурси-2010» видати ОСОБА_1 належним чином оформлену трудову книжку із внесенням до неї записів про прийняття ОСОБА_1 на роботу на посаду юрисконсульта 18 лютого 2013 року та про її звільнення 01 липня 2013 року. Стягнуто з ТОВ «Промресурси-2010» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 300 грн. Вирішено питання про судовий збір. В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що накази про прийом позивачки на роботу та її звільнення директором ТОВ «Промресурси-2010» не видавались, згідно штатного розкладу підприємство складається з однієї особи - директора, інші працівники відсутні, зміни до штатного розкладу не вносились, прийом працівників на підприємство не проводився.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги у повному обсязі.

Представник позивача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що 18.02.2013 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду юрисконсульта у ТОВ «Промресурси-2010» з окладом 1400грн., працювала на підприємстві по 01.07.2013 року, звільнена з підприємства по ч.З ст.38 КЗпП України. На час звільнення відповідач не провів повний розрахунок з позивачкою та не видав їй належним чином оформлену трудову книжку, тому порушені трудові права позивачки підлягають захисту.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовну заяву частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка працювала у підприємстві відповідача - ТОВ «Промресурси-2010» юрисконсультом з 18.02.2013 року по 01.07.2013 року, звільнена з підстав ч. 3 ст. 38 КЗпП України. При звільненні працівника остаточний розрахунок відповідачем не проведений, тому з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі 4512 грн. 10 коп., вихідна допомога у сумі 4200 грн., середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку в сумі 6204 грн. 12 коп., та моральна шкода у розмірі 300 грн. Відповідача зобов»язано видати позивачці трудову книжку з записом про період роботи на підприємстві.

Такий висновок суду відповідає фактичним обставинам справи і вимогам діючого цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу №5 директора ТОВ «Промресурси-2010» Концевого О.О. від 18.02.2013 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду юрисконсульта з окладом 1400 грн. з 18 лютого 2013 року на підставі її заяви (а.с. 4, ). Наказом директора ТОВ «Промресурси -2010» від 01.07.2013 року ОСОБА_1 звільнено з посади за ч.3 ст.38 КЗпП України. ( а.с. 23).

Вказані накази про прийом та звільнення працівника з роботи є діючими, відповідачем не спростовані, твердження відповідача про те, що накази підписані не директором, а іншою особою, є припущенням та не ґрунтуються на фактичних матеріалах.

Доводи відповідача про те, що документи могли бути підписані керівником через неуважність також є необґрунтованими та не спростовують висновків суду про укладання трудового договору.

Крім того, про наявність між сторонами трудових відносин свідчить і видана відповідачем довідка від 13.07.2013 року про заборгованість по заробітній платі за час роботи ОСОБА_1, яка склала: за лютий 2013 року - 473,58 грн., за березень 2013 - 947,16 грн., за квітень 2013 року - 947,16 грн., за травень 2013 року - 947,16 грн., за червень 2013 року - 1147,16 грн., за липень 2013 року - 49,88 грн. Всього за весь час праці заборгованість по заробітній платі склала - 4512,10 грн. (а.с. 9).

Доказами укладення позивачем з відповідачем трудового договору та перебування позивачки з відповідачем у трудових відносинах в указаний період є зазначені вище накази про звільнення та прийом на роботу, довідки про заборгованість по заробітній платі та про її середню заробітну плату, які оформлені належним чином та в межах компетенції керівника підприємств. Про укладення трудового договору також свідчить факт допуску позивачки до виконання роботи, що підтверджено виданою на її ім'я довіреністю від імені керівника підприємства здійснювати певні дії.

Крім того, представником відповідача у судовому засіданні визнано, що відповідач допустив ОСОБА_1 на підприємство для того, щоб вона навчилася працювати, їй довірили оформлення юридичних документів, право отримувати кореспонденцію, виконувати доручення керівника, що свідчить про фактичний допуск до роботи.

Відповідно до ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (ст.ст. 38 і 39) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення

Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність між сторонами трудових відносин та наявну заборгованість по заробітній платі, яку належить стягнути на користь позивачки, стягненню на її користь також підлягає вихідна допомога та середній заробіток за час затримки розрахунку.

Розмір середньоденної заробітної плати визначений відповідачем, про що позивачці видано довідку від 13.07.2013 року, згідно якої середня заробітна плата складає 75 грн. 66 коп.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що згідно штатного розкладу підприємство ТОВ «Промресурси-2010» складається лише з однієї особи - директора, тому прийом інших працівників був не можливим, не є переконливим спростуванням висновку суду першої інстанції про те, що з позивачкою трудовий договір укладався і вона фактично була допущена до виконання роботи.

Відповідно до ст.48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів.

Згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. Оскільки судом встановлений факт наявності між сторонами трудових відносин, то висновок суду першої інстанції про зобов»язання відповідача видати позивачці трудову книжку із записом про прийом та звільнення є обґрунтованим.

Захищаючи порушені трудові права позивачки, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення моральної шкоди, що перебуває у відповідності до ст.. ст.237-1 КЗпП України, якою визначено, що відшкодування моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди 300 грн, суд першої інстанції врахував конкретні обставини справі, характер і глибину страждань позивачки, вимоги розумності і справедливості.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

Ухвалене рішення відповідає вимогам ст.213 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Промресурси-2010» відхилити.

Рішення Торезького міського суду Донецької області від 24 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга на неї може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді :