Постанова

від 22.10.2013 по справі 919/385/13

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 року Справа № 919/385/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Проценко О.І.,

суддів Воронцової Н.В.,

Котлярової О.Л.,

за участю представників сторін:

прокурор, Шульга Антон Миколайович, посвідчення № 005749 від 25.09.12, старший прокурор відділу прокуратури міста Севастополя;

представник позивача , не з'явився, Севастопольська міська рада;

представник відповідача , не з'явився, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пантакль";

представник третьої особи , не з'явився, Відділ освіти Ленінської районної державної адміністрації в місті Севастополі;

представник третьої особи , Степаненко Катерина Борисівна (повноваження перевірені), наказ № 61-к від 12.03.13, завідувачка, Севастопольський комунальний дошкільний навчальний заклад № 14 Севастопольської міської ради;

розглянувши апеляційну скаргу Прокурора Ленінського району міста Севастополя на рішення господарського суду міста Севастополя (головуючого судді Головко В.О., суддів Грицай О.С., Харченко І.А.) від 22 серпня 2013 року у справі №919/385/13

за позовом Прокурора Ленінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пантакль"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Відділ освіти Ленінської районної державної адміністрації в місті Севастополі

Севастопольський комунальний дошкільний навчальний заклад № 14 Севастопольської міської ради

про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, звільнення та повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ :

Прокурор Ленінського району міста Севастополя, діючи в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Пантакль" (далі по тесту ТОВ „Пантакль"), про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 22.06.2005 року, укладеного між Севастопольською міською Радою та ТОВ „Пантакль", зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку, площею 0,1985 га по вул. Кожанова, 6 в м. Севастополі, кадастровий номер 8536600000:01:015:0059, вартістю 437 775,00 грн. та повернути її позивачу.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на статті 203, 215, 321, 346 Цивільного кодексу України, статтю 137 Господарського кодексу України, статті 16, 36 Закону України „Про дошкільну освіту", статтю 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" і зазначає, що оспорюваний договір передбачає фактичне відчуження частини території Севастопольського комунального дошкільного навчального закладу № 14 Севастопольської міської Ради та знищення об'єктів комунальної власності, розташованих на неї, за відсутності відповідного рішення власника, що суперечить вимогам законодавства та є підставою для визнання цього Договору недійсним.

Рішенням господарського суду міста Севастополя (головуючого судді Головко В.О., суддів Грицай О.С., Харченко І.А.) від 22 серпня 2013 року у справі №919/385/13 у задоволенні позовної заяви Прокурора Ленінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, звільнення та повернення земельної ділянки відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач набув право строкового платного користування земельною ділянкою, розташованою по вул. Кожанова, 6 у м. Севастополі, у порядку, передбаченому чинним законодавством України, за рішенням уповноваженого органу, після розробки та затвердження проекту землеустрою, зазначивши, що в момент передачі земельної ділянки в оренду на ній були відсутні як об'єкти нерухомого майна, так і обмеження у його використанні, тобто договір було укладено без порушень чинного законодавства.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Прокурор Ленінського району міста Севастополя звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивовані тим, що судом першої інстанції не були враховані доводи позовної заяви відносно того, що відповідно до вимог п. 30 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання відчуження комунального майна вирішується виключно на пленарному засіданні ради. Крім того, апелянт вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо можливості переміщення майна, навчального закладу літери „О", без його пошкодження та знищення, а також про його відсутність на земельній ділянці на момент укладання договору оренди від 22.06.2005 року.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 вересня 2013 року апеляційна скарга прокурора Ленінського району міста Севастополя прийнята до провадження у складі колегії суддів, головуючий суддя: Проценко О.І., судді Воронцова Н.В., Котлярова О.Л. та призначена до розгляду на 22 жовтня 2013 року.

17 жовтня 2013 року до канцелярії Севастопольського апеляційного господарського суду від директора ТОВ „Пантакль" надійшов відзив на апеляційну скаргу та клопотання про відкладання розгляду справи.

17 жовтня 2013 року від заступника прокурора Ленінського району надійшли додаткові матеріли по справі, а саме довідка з технічного обстеження частини споруди, розташованої за адресою вул. Кожанова, 6 в м. Севастополі.

22 жовтня 2013 року в судовому засіданні приймав участь прокурор, який просив суд задовольнити апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. Представник Севастопольського комунального дошкільного навчального закладу № 14 Севастопольської міської ради доводи апеляційної скарги не підтримав, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Судова колегія вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання ТОВ „Пантакль" про відкладання розгляду справи оскільки, згідно з пунктом 3.9.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Представник позивача, відповідача та представник Відділу освіти Ленінської районної державної адміністрації в місті Севастополі у судове засідання не з'явилися про час та місце судового засідання були сповіщені належним чином .

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 року №2-7/10608-2008.

На підставі викладеного, враховуючи термін розгляду господарських справ судами апеляційної інстанції, передбачений ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковою явка не визнавалась, судова колегія дійшла висновку про необхідність розгляду справи у відсутність представника позивача, відповідача та представника третьої особи.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду встановила наступне.

22.06.2005 року між Севастопольською міською Радою (Орендодавець) та ТОВ „Пантакль" (Орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, площею 0,1985 га, розташованої в місті Севастополі по вулиці Кожанова, 6 (том І арк. с. 14-18).

Згідно з пунктом 1.1 Договору Орендодавець відповідно до рішення Севастопольської міської Ради № 2776 від 02.03.2005 року зобов'язався надати, а Орендар - прийняти у строкове платне користування земельну ділянку для будівництва багатоквартирного жилого будинку з віднесенням цих земель до категорії земель жилої та громадської забудови, наданих для жилої забудови та суспільного призначення, що розташована у місті Севастополі по вулиці Кожанова, 6.

Відповідно до кадастрового плану на земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна (пункт 2.2 Договору).

Земельна ділянка, що надається в оренду, не має яких-небудь недоліків, які можуть перешкоджати її ефективному використанню (пункт 2.4 Договору).

Цільове призначення земельної ділянки - будівництво багатоквартирного жилого будинку (пункт 5.2 Договору).

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що передача земельної ділянки Орендарю здійснюється після підписання Договору за Актом приймання-передачі.

На орендовану земельну ділянку не встановлені обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб відповідно до кадастрового плану (пункт 8.1 Договору).

Відповідно до підпункту 9.2.2 вказаного договору оренди землі орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням (пункт "в"), почати освоєння земельної ділянки та закінчити будівництво багатоквартирного житлового будинку протягом двох років з моменту підписання акту прийому - передачі земельної ділянки; при цьому, якщо затвердженою проектною документацією встановлений інший строк будівництва, то за клопотанням орендаря землі в договір оренди землі вносяться зміни в частині збільшення вказаного строку (пункт "г") .

Пункт 10.1 договору оренди землі передбачає прийняття орендарем зобов'язання з участі в утворенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Севастополя, для чого він зобов'язаний до отримання дозволу ДАБК на виконання будівельних робіт (після розробки проектно - кошторисної документації, але не пізніше одного року з дати прийому-передачі земельної ділянки) укласти з міською адміністрацією договір про пайову участь .

Пункт 12.3 договору оренди землі передбачає, що договір припиняється шляхом його розірвання по рішенню суду за вимогою однієї з сторін у випадку невиконання іншою стороною зобов'язань, які передбачені договором, та по іншим підставам, передбаченим законом .

Пункт 12.4 договору оренди землі передбачає право орендодавця розірвати договір в односторонньому порядку якщо орендар не використовує земельну ділянку під будівництво протягом трьох років підряд .

Пункт 13.7 договору передбачає відповідальність сторін, в тому числі орендаря - розірвання договору через повне чи часткове невиконання умов договору за рахунок орендаря .

Згідно з пунктом 14.1 Договору він набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Спірний Договір зареєстровано в Книзі реєстрації договорів оренди землі 07.07.2005 року за № 320 (як встановлено постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.04.2011 року у справі № 5020-5/193-12/240, яка набрала законної сили 21.04.2011 року, а отже в силу вимог статті 18 Закону України „Про оренду землі" (в редакції, яка діяла на час його укладення) набув чинності з 07.07.2005 року) (том І арк. с. 170-175).

23.06.2005 року відповідно до Акта приймання-передачі земельної ділянки Орендодавець (позивач) передав, а Орендар (відповідач) прийняв земельну ділянку, площею 0,1985 га, розташовану по вулиці Кожанова, 6 ( том І арк. с. 25).

Вважаючи, що умови Договору оренди земельної ділянки від 22.06.2005 року порушує майнові права позивача та суперечить законодавству, прокурор звернувся до господарського суду міста Севастополя із даним позовом про визнання вказаного Договору недійсним.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника третьої особи та позивача, судова колегія вважає, що висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам у справі, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду.

Предметом розгляду даної справи є встановлення наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до пункту 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки, в той час як зобов'язанням є різновид цивільного правовідношення, яке може виникати як із договору, так і на інших підставах передбачених цивільним законодавством.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У статті 204 Цивільного Кодексу України проголошується презумпція правомірності правочину. Усі інші треті особи, у тому числі державні органи, не можуть нехтувати правами і обов'язками, що виникли в учасників такого правочину, а відтак не повинні порушувати ці права та не перешкоджати здійсненню їх обов'язків. Однак така презумпція може бути спростована у двох випадках.

По-перше, неправомірними мають вважатися такі правочини, які за своїм змістом, формою чи іншими елементами в імперативній формі визнаються законом недійсними з моменту їх вчинення (нікчемні правочини).

По-друге, вважатимуться неправомірними також ті правочини, недійсність яких встановлюється судом на вимогу заінтересованої особи у встановлених законом випадках (оспорювані правочини).

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6 ст. 203 ЦК України).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (абз. 4 п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Як вірно вказав в рішенні суд першої інстанції та вбачається з матеріалів справи Рішенням Севастопольської міської ради народних депутатів від 01.01.1959 року засновано навчальний заклад „Дитячий садок № 14 по вулиці Рябова, будинок 51". В подальшому, рішенням Севастопольської міської ради № 391 від 22.02.2011 на його базі утворено юридичну особу - Севастопольський комунальний дошкільний навчальний заклад № 14 Севастопольської міської Ради.

Згідно з пунктом 1.2 Статуту Севастопольського комунального дошкільного навчального закладу № 14 Севастопольської міської Ради, його засновником і власником є територіальна громада міста Севастополя в особі Севастопольської міської Ради ( том І арк. с. 38-50).

Майно навчального закладу належить йому на праві оперативного управління, відповідно до чинного законодавства, рішення засновника, Статуту закладу та укладених ним угод (пункт 10.2 Статуту).

Відповідно до частини першої статті 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах , встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Тобто, право оперативного управління не є тотожним праву власності, адже власник здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядженням належним йому майном на власний розсуд (ст. 319 ЦК України). В даному випадку власником майна Севастопольського комунального дошкільного навчального закладу № 14 Севастопольської міської Ради є позивач.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на час укладення оспорюваного Договору) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

02.03.2005 року Севастопольською міською Радою було прийнято рішення № 2776 „Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ „Пантакль" по вул. Кожанова, 6 для будівництва багатоквартирного жилого будинку" ( том І арк. с. 165). Вказане рішення у судовому провадженні не оскаржувалося не змінено, не скасовано, не визнано недійсним. Саме на підставі цього рішення сторони уклали Договір оренди.

Тобто, відповідач набув право строкового платного користування земельною ділянкою, розташованою по вул. Кожанова, 6 у м. Севастополі, у порядку, передбаченому чинним законодавством України, за рішенням уповноваженого органу, після розробки та затвердження проекту землеустрою.

23.06.2005 року відповідно до Акта приймання-передачі земельної ділянки на ній відсутні об'єкти нерухомого майна, обмеження у її використанні, що підтверджується кадастровим планом земельної ділянки. Цей Акт підписано представниками обох сторін (в тому числі позивача), підписи скріплені печатками підприємств ( том І арк. с. 25).

Отже, як вбачається із акту приймання-передачі, на який звертає увагу суд першої інстанції, в момент передачі земельної ділянки в оренду на ній були відсутні як об'єкти нерухомого майна, так і обмеження у його використанні, тобто договір було укладено без порушень чинного законодавства. Належних та допустимих доказів які б підтверджували зворотне в матеріалах справи не містяться.

Таким чином, враховуючи той факт, що до даного часу рішення Севастопольської міської ради, про передачу в оренду земельної ділянки, на підставі якого був укладений спірний договір оренди є чинним, недійсним не визнано, судова колегія вважає неспроможними доводи прокурора щодо неправомірного відчуження цієї земельної ділянки, при цьому суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції з цього приводу.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що доводи заявника апеляційної скарги стосовно помилковості висновків суду першої інстанції щодо можливості переміщення майна, навчального закладу літери „О", без його пошкодження та знищення, а також щодо його відсутності на земельній ділянці на момент укладання договору оренди від 22.06.2005 року не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, не можна прийняти до уваги, оскільки, з матеріалів справи які були на момент розгляду судом першої інстанції, а саме Плану земельної ділянки, переданої в оренду ТОВ „Пантакль", вбачається, що веранди (згідно з даними інвентаризації БТІ - навіс літ. „О", навіс літ. „П") є лише тимчасовими спорудами (том І арк. с. 109), при цьому матеріали справи не містять доказів того, що ці верандинавіси є об'єктами нерухомості.

Довідка № 147 від 08.10.2013 року по технічному обстеженню частини споруди, що надійшла до Апеляційного господарського суду 17.10.2013 року, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції , не може бути прийнята в якості додаткового доказу судом апеляційної інстанції, оскільки вони не були предметом дослідження судом першої інстанції складена довідка 08.10.2013 року, крім того в супереч ст. 101 Господарського процесуального кодексу України прокурор не довів суду апеляційної інстанції чому саме ці докази не були надані ним до суду першої інстанції, аналогічна позиція міститься у п. 9 Пленуму Вищого Господарського суду України.

Що стосується доводів прокурора щодо недійсності договору оренди з тих підстав, що він передбачає фактичне знищення розташованих на спірній земельній ділянці об'єктів комунальної власності при відсутності відповідного рішення власника, суд апеляційної інстанції також вважає їх необґрунтованими та погоджується із висновками суду першої інстанції, з цього приводу.

Як зазначає прокурор, на території спірної земельної ділянки, переданої в оренду ТОВ „Пантакль", знаходяться об'єкти нерухомості, а саме: навіс літ. „О", навіс літ. „П", вбиральня літ. „М", сарай літ. „Н", сходи (інв. № 8 та 9), підпірна стіна (інв. № 10), кам'яний паркан (інв. № 1). На підтвердження цих обставин прокурором надано документи інвентарної справи на домоволодіння по вул. Кожанова, 4 в м. Севастополі (том І арк. с. 28-32); Акт перевірки наявності будівель і споруд на території дошкільного навчального закладу № 14 від 01.02.2013 № 01 (том І арк. с. 35); інвентарні картки обліку основних засобів у бюджетних установах (форма № ОС-7) (том І арк. с. 36); план ділянки (том І арк. с. 37); графічні схеми та креслення, складені фахівцями Державного підприємства „Севгеоцентр" (том І а. с. 96-99).

Проте, як вбачається із спірного договору оренди земельної ділянки, договір взагалі не містить будь-яких пунктів що стосуються комунального майна, тоді як зазначалося вище: веранди (навіс літер „О", навіс літер „П") є тимчасовими спорудами, до того ж під час розгляду справи у суді першої інстанції було встановлено, що відповідач уклав із третіми особами Угоду, відповідно до якої відшкодував їм вартість веранд: інвентарний № 10300318 у розмірі 3 084,00 грн, інвентарний № 10300319 у розмірі 3 085,00 грн., що підтверджується відповідними квитанціями, копії яких долучено до матеріалів справи.

Також слід зауважити, що вказаний прокурором у позовній заяві сарай літ. „Н" згідно з наданими ним же схемами знаходиться за межами спірної земельної ділянки, так само як і сходи № 8 /арк. с. 32 та арк. с. 98/, а вбиральня літ. „М" - взагалі зруйнована /арк. с. 32 та арк. с. 37/.

Як вбачається з матеріалів справи, в Севастопольському комунальному дошкільному навчальному закладі № 14 Севастопольської міської Ради обліковуються веранди: інв. № 10300318 вартістю 3 084,00 грн., та інв. № 10300319, вартістю 3 085,00 грн. (том І арк. с. 36).

Також слід зауважити, що вказаний прокурором у позовній заяві сарай літ. „Н" згідно з наданими ним же схемами знаходиться за межами спірної земельної ділянки, так само як і сходи № 8 ( том І арк. с. 32 та арк. с. 98), а вбиральня літ. „М" - зруйнована ( том І арк. с. 32 та арк. с. 37).

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним вище, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення у справі, у зв'язку з чим, рішення господарського суду міста Севастополя (головуючого судді Головко В.О., суддів Грицай О.С., Харченко І.А.) від 22 серпня 2013 року у справі №919/385/13 слід залишити без змін, як таке, що прийняте при повному з'ясуванні судом всіх обставин справи та при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Прокурора Ленінського району міста Севастополя - залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду міста Севастополя (головуючого судді Головко В.О., суддів Грицай О.С., Харченко І.А.) від 22 серпня 2013 року у справі №919/385/13 - залишити без змін.

Головуючий суддя О.І. Проценко

Судді Н.В. Воронцова

О.Л. Котлярова

Розсилка:

1. Прокурор Ленінського району міста Севастополя (вул. Вороніна, 11, Севастополь, 99011).

2. Севастопольська міська рада (вул. Леніна, 3, Севастополь, 99011). з повідомленням

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Пантакль" (вул. Гоголя, 26а, кв.15, Севастополь, 99011).

4. Відділ освіти Ленінської районної державної адміністрації в місті Севастополі (вул. Суворова, 9, Севастополь, 99011). з повідомленням

5. Севастопольський комунальний дошкільний навчальний заклад № 14 Севастопольської міської ради (вул. Кожанова, 4, Севастополь, 99003).

6. Прокуратура міста Севастополя (вул. Л.Павліченко, 1, Севастополь, 99011) до відома.