Рішення

від 05.03.2009 по справі 6/187

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/187

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

05.03.2009                                                                                             Справа  № 6/187

За позовомНевицької сільської ради, с. Невицьке, Ужгородський р-н

до відповідача

3-тя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Ужгородське сільське споживче товариство, м. Ужгород

Ужгородське районне комунальне підприємство технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, м. Ужгород

провизнання безхазяйними будівель по вул. Центральній, 38а в с. Невицьке Ужгородського р-ну, передачу у комунальну власність територіальної громади с. Невицьке, Ужгородського р-ну Закарпатської області безхазяйних будівель, визнання права власності на об'єкти нерухомого майна та визнання за Невицькою сільською радою, с. Невицьке, Ужгородський р-н, право провести державну реєстрацію будівель (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог №6/02-08 від 02.01.2009 року).

         Суддя  Й.Й. Кадар

Представники:

Від позивача:Гартманн М.Р., представник за довіреністю від 16.02.2007 року,

Від відповідача:

Від 3-ї особи:

Дворак Є.І., представник за довіреністю №53 від 05.11.2008року,Мінєєва І.І., помічник юрисконсульта, представник за довіреністю від 2411.2008 року,

СУТЬ СПОРУ: Невицька сільська рада, с. Невицьке, Ужгородський р-н  (далі - Позивач), звернулась з позовом до Ужгородського сільського споживчого товариства, м. Ужгород (далі - Відповідач) про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна за Невицькою сільською радою, с. Невицьке, Ужгородський р-н.

У судовому засіданні Позивач подав уточнення позовних вимог (заява №6/02-08 від 02.01.2009 року), відповідно до яких просить визнати безхазяйними будівлі по вул. Центральній, 38а в с. Невицьке Ужгородського р-ну, передати у комунальну власність територіальної громади с. Невицьке, Ужгородського р-ну Закарпатської області безхазяйні будівлі та визнати право провести державну реєстрацію будівель.

Позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі з врахуванням уточнених позовних вимог, з мотивів, викладених у поданному суду письмовому поясненні (а.с. 58-61). Зокрема, позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем прав позивача, передбачених нормами Цивільного кодексу України, при цьому зазначає, що реєстраційне посвідчення, на яке помилково посилається відповідач як на доказ права власності, не є правовстановлюючим документом та лише засвідчує факт реєстрації об'єкту нерухомого майна на підставі рішення ІХ сесії Невицької сільської ради ХХІІ скликання від 26.12.1997 року „Про надання права власності на будівлі магазину „Промтовари” та „Закусочна” в с. Невицьке. Враховуючи, що Рішенням Невицької сільської ради від 29.08.2006 року „Про відміну рішення ІХ сесії Невицької сільської ради ХХІІ скликання від 26.12.1997 року „Про надання права власності на будівлі магазину „Промтовари” та „Закусочна” в с. Невицьке дію зазначеного рішення на підставі ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” припинено, позивач просить оспорювані об'єкти  визнати безхазяйними, передати у комунальну власність територіальної громади с. Невицьке Ужгородського р-ну, визнавши право власності на ці об'єкти за територіальною громадою та право проведення державної реєстрації будівель по вул. Центральній, 38а в с. Невицьке Ужгородського р-ну.

У судових засіданнях 11.11.2008 року, 02.12.2008 року та 22.01.2009 року представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на докази, додані до позовної заяви.

Як зазначає позивач, Рішенням Невицької сільської ради від 26.12.1997 року, прийнятим за результатами розгляду заяви Ужгородського сільського споживчого товариства (Відповідача), визнано право власності останнього на будівлі магазину „Промтовари” та „Закусочна” у селі Невицьке та зобов'язано Ужгородське райдержінвентарбюро оформити свідоцтво на право власності на будівлі.

На підставі цього рішення Ужгородським районним державним підприємством технічної інвентаризації за Ужгородським споживчим товариством було зареєстровано магазин „Промтовари” по вул. Центральній, 38”а”, про що було внесено запис в реєстрову книгу №291, та видано відповідне реєстраційне посвідчення від 16.06.1998 року, яким констатовано, що будівля магазину „Промтовари”, розташована в с. Невицьке, № 38„а”, зареєстрована за Ужгородським сільським споживчим товариством на підставі рішення ІХ сесії ХХІІ-го скликання Невицької сільської Ради народних депутатів від 26 грудня 1997 року і складається з основної будівлі –літ. „А”, складу –літ. „Б”, навісу –літ. „В”.

Як вже зазначалося, Рішенням Невицької сільської ради від 29.08.2006 року „Про відміну рішення ІХ сесії Невицької сільської ради ХХІІ скликання від 26.12.1997 року „Про надання права власності на будівлі магазину „Промтовари” та „Закусочна” в с. Невицьке дію зазначеного рішення Позивача на підставі ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” припинено.

У зв'язку з цим, Ужгородське споживче товариство звернулося з адміністративним позовом до Невицької сільської ради про визнання нечинним рішення Невицької сільської ради від 29.08.2006 року. Постановою господарського суду Закарпатської області від 24.11.2006 року позов було задоволено. Згідно з постановою Львівського апеляційного господарського суду по справі №3/192 від 20.02.2007 року Постанову господарського суду Закарпатської області від 24.11.2006 року у справі №3/192 було скасовано, прийнято нове рішення –відмовлено у позові. Постанова суду мотивована тим, що у відповідності до чинного законодавства орган місцевого самоврядування в межах однієї адміністративно-територіальної одиниці вправі самостійно, поза судовим порядком скасовувати рішення, прийняті у межах повноважень, що не відповідають Конституції України чи Законам України, іншим актам законодавства.

Зазначена Постанова Львівського апеляційного господарського суду набуло законної сили.

Крім того, Рішенням виконавчого комітету Невицької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 27.04.2006 року №12 спірні об'єкти були визнані безхазяйними, про що було опубліковано оголошення у газеті „Вісті Ужгородщини” №45-46(7376) від 10.06.2006 року. Дане рішення було прийнято у зв'язку з відсутністю у Невицької сільської ради правовстановлюючих документів на вищевказані будівлі.

08.08.2007 року рішенням Ужгородського міськрайонного суду у справі №2о-241/06 Невицьку сільську раду було визнано власником безхазяйних нерухомих об'єктів (в т.ч. об'єктів по вул. Центральній, 38 в с. Невицьке) в порядку ст. 335 Цивільного кодексу України.

Ухвалою колегії суддів  палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області від 02.09.2008 року дане рішення суду частково скасоване, залишено заяву Невицької сільської ради про передачу у комунальну власність територіальної громади с. Невицьке Ужгородського р-ну будівлі по вул. Центральній, 38”а” без розгляду та роз'яснено, що питання визнання права власності вирішується в порядку позовного провадження на загальних підставах, оскільки право власності територіальної громади с. Невицьке на спірні будівлі заперечується сільським споживчим товариством (відповідачем по даній справі).

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у поданому письмовому запереченні на позовну заяву (а.с.27-28) та письмовому запереченні на уточнення позовних вимог (а.с. 70-71), відповідно до яких просить залишити позовну заяву без розгляду на підставі п.2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, з покликанням на справи господарського суду №3/193, №2/240, №3/197 про визнання права власності на будівлі, які позивач просить визнати безхазяйними та визнання нечинним рішення виконавчого комітету Невицької сільської ради № 2 від 31.01.2003 року „Про визнання права власності на приміщення складської будівлі в с. Невицьке по вул. Центральна, 38”.  На підтвердження своїх заперечень подав суду довідку про перебування на балансі відповідача будівлі магазину-кафе з допоміжними спорудами, що знаходяться за адресою с. Невицьке по вул. Центральна, 38 "а". Також подав суду копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.12.208 року №К-7658/07, відповідно до якої відкрито касаційне провадження по справі №3/192 за позовом Ужгородського сільського споживчого товариства, м. Ужгород до Невицької сільської ради, с. Невицьке Ужгородського району, про визнання нечинним рішення Невицької сільської ради від 29.08.2006 року „Про відміну рішення сесії Невицької сільської ради XXII скликання від 26.12.1997 року „Про надання права власності на будівлі магазину „Промтовари” та „Закусочної” в с. Невицьке”.  

Клопотання  Відповідача про залишення позову без розгляду на підставі п.2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України з покликанням на справу господарського суду №3/193 судом відхилено, оскільки позовні вимоги у вказаній справі - визнання права власності на будівлю складу під літерою В, що входить в цілісний майновий комплекс за адресою: с. Невицьке, вул. Головна, 38а, та заявлені з інших підстав.

З-я особа на виконання вимог суду подала письмові пояснення, відповідно до яких оспорюване нерухоме майно входить в майновий комплекс Ужгородського сільського споживчого товариства, рішення про оформлення права власності відсутнє, реєстрацію права власності на дану будівлю сільська рада не проводила.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та подані докази, оцінивши фактичні обставини справи, суд встановив:

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право  власності вважається набутим правомірно,  якщо інше прямо  не  випливає  із  закону  або  незаконність  набуття права власності  не встановлена судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 335 ст. Цивільного кодексу України  безхазяйні  нерухомі  речі  беруться на облік органом,  що здійснює державну реєстрацію прав на  нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування,  на  території  якого  вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації.  Така постановка на облік є адміністративним актом, а не юридичним фактом, що впливає на цивільні правовідносини, об'єктом яких є дана нерухомість. Після спливу одного  року  з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за  заявою органу,  уповноваженого  управляти майном  відповідної територіальної громади,  може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

Розгляд відповідної заяви проводиться в порядку  розділу IV ЦПК України „Окреме провадження”, п. 7 ч. 2 ст. 223 якого передбачає розгляд в порядку окремого провадження справ про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність.

У разі, якщо наявність суб'єктивного права власника підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється, захист права власності здійснюється на загальних підставах.

Отже, враховуючи наявність спору щодо будівель по вул. Центральній, 38„а” в с. Невицьке, застосування положень ст. 335 ст. Цивільного кодексу України  унеможливлюється, з огляду на що у задоволенні позову в частині визнання безхазяйними будівель по вул. Центральній, 38а в с. Невицьке Ужгородського р-ну, а як наслідок - передачі у комунальну власність територіальної громади с. Невицьке, Ужгородського р-ну Закарпатської області безхазяйних будівель слід відмовити, незважаючи на те, що Позивачем долучено до матеріалів справи належні докази, зокрема Рішення виконавчого комітету Невицької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 27.04.2006 року №12 (а.с. 62), яким спірні об'єкти були визнані безхазяйними, та оголошення у газеті „Вісті Ужгородщини” №45-46(7376) від 10.06.2006 року (а.с. 65).

Зі змісту ст. 392 Цивільного кодексу вбачається, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно визначено Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5 (далі - Тимчасове положення).

Відповідно до пункту 6.1 Тимчасового положення, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності.

Матеріали даної справи не містять належних доказів (а саме - неодноразово витребуваних судом правовстановлюючих документів) на підтвердження права власності на спірні будівлі як Позивача, так і Відповідача. Відповідно до пояснень 3-ї особи, листа від10.11.2006 року (а.с. 25-26) та матеріалів інвентарних справ (а.с. 72-128), реєстрація свідоцтва про право власності за електронним номером 14755939 не проводилась.

Відповідно до положень ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, враховуючи, що: Рішенням Невицької сільської ради від 29.08.2006 року „Про відміну рішення ІХ сесії Невицької сільської ради ХХІІ скликання від 26.12.1997 року „Про надання права власності на будівлі магазину „Промтовари” та „Закусочна” в с. Невицьке дію зазначеного рішення на підставі ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” припинено;  Постановою Львівського апеляційного господарського суду по справі №3/192, що набрала законної сили встановлено право Позивача на скасування явно незаконного рішення - суд дійшов висновку, що реєстраційне посвідчення, на яке посилається Відповідач, як і вищевказане незареєстроване свідоцтво про право власності видані на підставі рішення сільської ради, що прийняте з порушенням чинного законодавства, дію якого припинено, а отже –у  Відповідача за вказаних обставин відсутня підстава набуття права власності на спірне майно у встановленому законом порядку.

Дослідження наявних в матеріалах справи докази, на які покликається Відповідач в обґрунтування своїх заперечень, зокрема Постанови господарського суду Закарпатської області від 29.12.2006 року по справі №2/240 (а.с. 33-35), Постанови господарського суду Закарпатської області від 24.11.2006 року по справі №3/197 (а.с. 29-30), інші наявні  в матеріалах справи судові акти (а.с.16-20, 31-32, 36-38) дають суду у даній справі підстави дійти обґрунтованого висновку, що вказані судові акти не спростовують того факту, що Невицька сільська рада (Позивач по даній справі) наділена повноваженнями власника, зокрема щодо розпорядження спірними об'єктами, натомість встановлюють, що Позивач вправі розпоряджатися цим майном тільки у визначений законом спосіб. При цьому, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно в комунальних підприємствах бюро технічної інвентаризації не робить розпорядження Позивачем цим майном як власником неправомірним, враховуючи, що законність права розпорядження Позивачем спірними об'єктами у законний спосіб ніким не оспорювалася та судовими актами не ставилася під сумнів.

Щодо тверджень відповідача стосовно розташування спірних будівель, на окремій земельній ділянці, яка перебуває у його користуванні, суд вважає звернути увагу на наступне. Дані обставини підтверджено документами про встановлення зовнішніх меж землекористування та Державним актом на право постійного користування  землею серія ІІ-ЗК № 000030 від 16.09.1997 року, відповідно до якого Ужгородському сільському споживчому товариству Ужгородського райСТ Невицькою сільською радою надано у постійне користування 0,06 га землі для розміщення торгових та складських приміщень (згідно рішення УІІІ сесії ХХІІ скликання Невицької сільської ради від 02.09.1997 року); однак, при цьому слід враховувати, що право постійного  користування Відповідачем земельною  ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, що не є підставою набуття права власності на спірні будівлі, розташовані на даній земельній ділянці.

Разом з тим, сам факт перебування майна на балансі Відповідача (довідка Ужгородського сільського споживчого товариства, м. Ужгород, а.с. 68) також не є доказом права власності Відповідача на спірне майно, оскільки останній є формою бухгалтерського обліку, визначення складу та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату і тому не визначає підстав перебування майна у власності.

Додані до матеріалів справи інвентарні справи, у зведених актах яких містяться відомості щодо спірних будівель, в т.ч. складських приміщень, не спростовують того, що спірні будівлі, в т.ч. складські приміщення фактично належали на праві комунальної власності територіальній громаді с. Невицьке Ужгородського р-ну до передачі їх у власність Відповідача Рішенням сільської ради (Позивача) від 26.12.1997 року „Про надання права власності на будівлі магазину „Промтовари” та „Закусочна” в с. Невицьке). Вищеприведені докази свідчать також про те, що Позивач як первісний власник, не зважаючи на відсутність у нього державної реєстрації права власності на нерухоме майно (спірні будівлі) володів та розпоряджався вказаним майном, перебування якого у комунальній власності до того ж передбачено, відповідно до положень п. 1 ст. 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні, ст. 143 Конституції України. Відповідач, в свою чергу, користувався спірними об'єктами виключно на підставі рішення сільської ради (Позивача) від 26.12.1997 року „Про надання права власності на будівлі магазину „Промтовари” та „Закусочна” в с. Невицьке, дію якого припинено, що зазначалося вище, в той час як будь-яких інших доказів чи доводів Відповідачем, які б заслуговували на увагу не наведено.

Таким чином, керуючись ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог в частині визнання права власності, підтвердження їх належними та допустимими доказами, отже позов підлягає задоволенню в цій частині.

Відповідно до п. 1.4. Тимчасового положення  Державна  реєстрація  прав  власності на нерухоме майно (далі  -  реєстрація  прав)  -  це внесення запису до Реєстру прав власності  на  нерухоме  майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ  за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних  документів  коштом  особи, що звернулася до БТІ.

Відповідно до п. 2.1 Тимчасового положення, для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлюючі документи, їх копії, а також інші документи, визначені цим Положенням, зокрема, судове рішення.

Таким чином, відповідно до положень вищенаведених норм, правовим наслідком Рішення господарського суду, яким визнається право власності на спірні об'єкти є очевидний обов'язок Ужгородського районного комунального підприємства технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, м. Ужгород здійснити реєстрацію права власності.

З огляду на викладене, у задоволенні позовних вимог в частині визнання права провести державну реєстрацію будівель слід відмовити у зв'язку з відсутністю спору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 44, 49, 75, 77, 82–85 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Визнати за територіальною громадою с. Невицьке, Ужгородського р-ну Закарпатської області право власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані по вул. Центральній, 38а в с. Невицьке Ужгородського р-ну.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Ужгородського сільського споживчого товариства  (м. Ужгород, вул. Гагаріна, 273, код 01750950) на користь Невицької сільської ради (с. Невицьке, Ужгородський р-н, вул. Садова, 128, код 04349797) суму 85,00 грн. (вісімдесят п'ять грн. 00 коп.) у відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 118,00 грн. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ на вимогу позивача.

5. Копію рішення надіслати сторонам.

У судовому засіданні 05.03.2009 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення оформлено у відповідності до ст. 84 ГПК України та підписано  12.03.2009 року

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                         Й.Й. Кадар