Рішення

від 22.10.2013 по справі 19/093-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2013 р. Справа № 19/093-12

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" до Приватного підприємства "Юридична фірма "Імператив" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела" про стягнення 353955,35 грн.,

за участю представників:

позивача: Гребенченко О.А. (дов. б/н від 22.05.2013);

відповідача: Лупейко О.В. (дов. б/н від 10.01.2013);

третьої особи: Кобзар Л.І. (дов. б/н від 18.01.2013).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" до Приватного підприємства "Юридична фірма "Імператив" про стягнення 353955,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 336465,00 грн, проте, сторони договір про надання послуг не підписували та відповідачем відповідні послуги не надавались, а отже позивач просить суд стягнути з відповідача суму 336465,00 грн., на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, як безпідставно отримані кошти.

Рішенням господарського суду Київської області від 06.02.2013 у справі 19/093-12 (суддя Т.П. Карпечкін) позовні вимоги задоволені частково, вирішено стягнути з Приватного підприємства «Юридична фірма «Імператив» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари» 336465,00 грн. - безпідставно отриманих грошових коштів, 470,13 грн. - 3% річних, 6738,70 грн - витрат по сплаті судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2013 рішення господарського суду Київської області від 06.02.2013 у справі 19/093-12 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2013 рішення господарського суду Київської області від 06.02.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2013 скасовано, а справу направлено для нового розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до розподілу автоматизованої системи документообігу суду справа №19/093-12 передана на новий розгляд судді А.Ф. Черногузу.

Ухвалою від 22.08.2013 справу прийнято до свого провадження суддею А.Ф.Черногузом, залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела", розгляд справи призначено на 10.09.2013.

Ухвалою від 10.09.2013 розгляд справи було відкладено на 08.10.2013.

08.10.2013 через канцелярію господарського суду Київської області надійшло клопотання відповідача про фіксацію судового розгляду за допомогою технічних засобів. Судом дане клопотання було розглянуто та задоволено. Під час розгляду справи здійснювалась фіксація судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 08.10.2013 було оголошену перерву до 15.10.2013.

Ухвалою від 15.10.2013 розгляд справи було відкладено на 22.10.2013 у зв'язку з клопотанням відповідача про витребування додаткових доказів.

В судовому засіданні 22.10.2013 суд заслухав пояснення представників сторін. Представник позивача підтримав позов в повному обсязі, відповідач проти задоволення позову заперечував.

Враховуючи, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

У судовому засіданні 22.10.2013, відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після виходу з нарадчої кімнати, суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

Відповідно до платіжних доручень від 02.07.2012 № 3597 та від 03.07.2012 № 3598 Товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" було перераховано Приватному підприємству "Юридична фірма "Імператив" грошові кошти у сумі 245025,00 грн та 91440,00 грн відповідно, що загалом становить 336465,00 грн, призначення платежу - оплата за надання правової допомоги за договором № 26-06/2012 від 26.06.2012. Вказані платіжні доручення посвідчені електронними підписами уповноважених осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" - А.Намічеішвілі та К.Бітроса.

Факт перерахування також підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача та не заперечується відповідачем.

Позивач звертався до відповідача з листом 1.2/165 від 26.09.2012 в якому вимагав повернути вищезазначені кошти протягом 7 днів з моменту отримання листа, у зв'язку з ненаданням відповідачем будь-яких послуг позивачу.

Вказаний лист був отриманий відповідачем 02.10.2012, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, проте залишений без відповіді та задоволення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідач, обґрунтовуючи свою відмову повернути спірні кошти, посилається на наступне. 01.09.2011 між Приватним підприємством «Юридична фірма «Імператив плюс» (виконавець), Товариством з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари» (замовник-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аїсі Бела» (замовник-2) було укладено договір про надання юридично-консультативних послуг, відповідно до п. 1 якого одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послуги, які споживаються в процесі вчинення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Як стверджує відповідач, в процесі виконання даного договору та додаткових угод до нього, сторони дійшли домовленості про необхідність укладення ще одного договору щодо правового супроводження Товариства з обмеженою відповідальністю «Аїсі Бела». Відповідно до вказаних домовленостей Товариством з обмеженою відповідальністю «Аїсі Бела» було надано проект договору № 26-06/2012 про надання правової допомоги від 26.06.2012. Відповідно до даного договору замовником виступає Товариство з обмеженою відповідальністю «Аїсі Бела», а виконавцем Приватне підприємство «Юридична фірма «Імператив». Відповідач стверджує, що саме за даним договором він надавав послуги Товариству з обмеженою відповідальністю «Аїсі Бела», а спірні грошові кошти були перераховані Товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Аїсі Бела» як оплата за отримані послуги за даним договором.

Суд з такими твердженнями відповідача не погоджується, виходячи з наступного. Як вбачається з преамбули договору, а також частини 7 останнього, в якій містяться реквізити та підписи сторін, договір має бути підписаний двома уповноваженими особами Товариства з обмеженою відповідальністю «Аїсі Бела» - директором та уповноваженим представником. Вказаний договір підписаний лише директором замовника А.Намічеішвілі та виконавцем. Крім того, на ньому міститься рукописний напис відповідача щодо необхідності доопрацювання договору, а саме щодо осіб в чиїх інтересах буде надаватися правова допомога та особи, яка буде здійснювати оплату за договором. У своїх заперечення на позов відповідач посилався на положення ст.ст. 638, 642 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. На думку відповідача, саме Товариством з обмеженою відповідальністю «Аїсі Бела» було зроблено оферту, шляхом надання проекту, та Приватним підприємством «Юридична фірма «Імператив» акцептовано останню, шляхом надання послуг а також здійснення поправок до договору.

З даною позицією суд не погоджується, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Сторонами ж фактично не було досягнуто згоди з приводу доповнень, які пропонував внести відповідач.

В матеріалах справи також відсутні докази направлення відповідачем пропозиції Товариству з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" щодо участі останнього у договорі № 26-06/2012 від 26.06.2013, у зв'язку з чим твердження відповідача про те, що спірні проплати є акцептом умов договору № 26-06/2012 від 26.06.2013 з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари"є безпідставним.

Крім того, суд дійшов висновку, що даний договір не можна вважати укладеним з наступних підстав. На вказаному договорі від 26.06.2012 наявний лише підпис директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Аїсі Бела» - А.Намічеішвілі, підпис - уповноваженого представника - К.Бітроса (копія довіреності міститься в матеріалах справи) відсутній, в той час як відповідно до статті 11 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Аїсі Бела» (що діяла на момент підписання договору) усі та будь-які документи, що зобов'язуть Товариство, у тому числі договори, включаючи банківські документи, мають бути підписані спільно і Аїсі Ріелті Паблік Лімітед (або будь-якою особою/особами, уповноваженою(ими) та її директором або будь-якою іншою особою, що діє на підставі чинної довіреності, виданої директором. Відтак, є підстави стверджувати, що даний договір укладений не був, оскільки не підписаний всіма особами, уповноваженими на здійснення такого правочину, наявність підписів яких є правовою підставою для виникнення факту укладання даного правочину.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався також на акт приймання-передачі виконаних робіт від 02.08.2012 за договором № 26-06/2012 від 26.06.2013, який на його думку свідчить про прийняття замовником робіт, а відтак і підтверджує його обов'язок сплатити їх вартість. З аналізу даного акту вбачається, що він підписаний Товариством з обмеженою відповідальністю «Аїсі Бела» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари» в особі директора А.Намічеішвілі. Проте, відповідно до протоколів загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Аїсі Бела» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари» від 01.08.2012 , А.Намічеішвілі, що був директором і в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Аїсі Бела», і в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари», даними рішеннями був усунутий з вказаних посад. Отже, на момент підписання даного акту, він вже не був директором, а відтак і особою, уповноваженою на здійснення будь-яких правочинів від імені товариства, або на підписання документів від імені товариства. Крім того, суду був наданий листок непрацездатності серії № 700103 (копія наявна в матеріалах справи), з якого вбачається, що 02.08.2013 А.Намічеішвілі знаходився на лікарняному, а відтак не мав змоги здійснювати функції директора. До того ж акт підписаний трьома сторонами, тоді як Товариство з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари» не було стороною по договору № 26-06/2012 від 26.06.2013. Крім того, у вказаному акті зазначена вартість робіт складає - 366465,00 грн, тоді як перерахована сума становить 336465,00 грн, що також оцінюється судом критично.

Також вбачається, що вказаний акт суперечить самому тексту договору № 26-06/2012 від 26.06.2013, на який посилається відповідач в частині вартості послуг, зокрема в тексті договору № 26-06/2012 від 26.06.2013 в п. 3.2. визначена ціна договору - 245025,00 грн, тоді як в акті 366465,00 грн.

Також, відповідачем долучалась до матеріалів справи нотаріально посвідчена заява А.Намічеішвілі від 18.02.2013 № 139, в якій він підтверджував факт укладання договору, та підписання акту приймання-передачі виконаних робіт. Проте, вказана заява не приймається судом до уваги, оскільки факт усунення його з посади директора та перебування останнього в момент підписання акту на лікарняному був доведений позивачем належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

До того ж, відповідач посилався на Постанову Вищого господарського суду України від 05.08.2013, в якій акцентується на необхідності всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, встановити дійсні права та обов'язки сторін, і в залежності від установленого правильно застосувати норми матеріального та процесуального права, якими урегульовано спірні правовідносини, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення, що на думку відповідача, викладену в його поясненнях від 08.10.2013 (вх. № 21201, 08.10.2013), а також в усних поясненнях, є вказівкою до ухвалення рішення про відмову у позові. Проте, відповідно до ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи. Тоді як, відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Отже, вказані заперечення також не приймаються судом.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що договір № 26-06/2012 від 26.06.2013 є неукладеним, а відтак не породжує будь-яких прав чи обов'язків для сторін, а також для Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари», яке не є стороною за текстом даного договору, та за відсутності оферти на його укладення.

Відтак, суд вважає грошові кошти, що були перераховані відповідно до платіжних доручень від 02.07.2012 № 3597 та від 03.07.2012 № 3598 Товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" на рахунок Приватного підприємства "Юридична фірма "Імператив" такими, що були перераховані помилково.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Відповідно до п.1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі; неналежний платник - особа, з рахунку якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.

Згідно з п.2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

З огляду на вищевикладене та вказані нормативні приписи, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 336465,00 грн безпідставно набутих коштів обґрунтованою, підтвердженою належними та допустимими доказами, відповідачем належним чином не спростованою, а відтак такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, у позовній заяві міститься вимога про стягнення з відповідача суми, яку б він міг одержати від користування своїми грошовими коштами у розмірі 14310,60 грн. В обґрунтування цієї вимоги позивач посилається на той факт, що він міг би покласти дані грошові кошти на депозитний рахунок в банківську установу та отримати дохід в розмірі середньозваженої процентної ставки - 13,5% річних, що підтверджується статистичними даними опублікованими на сайті Національного Банку України. Суд з такими твердженнями позивача не погоджується, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Всупереч вказаним положенням позивач посилається на не отриманий ним дохід, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Крім того, жодних доказів, які б свідчили, що позивач у разі своєчасного отримання вказаних коштів міг би отримати дохід саме в розмірі 14310,60 грн суду не надано. А отже, в задоволенні даної вимоги суд відмовляє.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних за користування чужими грошовими коштами у сумі 3179,75 грн за строк 115 днів.

Відповідно до ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 Цивільного кодексу України). Положеннями ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ст. 625. Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем, 3% були ним нараховані за 115 днів. З цим суд не погоджується, виходячи з наступного. Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з листом 1.2/165 від 26.09.2012 в якому вимагав повернути вищезазначені кошти протягом 7 днів з моменту отримання листа, у зв'язку з ненаданням відповідачем будь-яких послуг позивачу. Вказаний лист був отриманий відповідачем 02.10.2012. Отже, отримавши відповідну вимогу, відповідач дізнався про факт безпідставного перерахування коштів, відтак у нього в силу вимог закону виникло зворотне грошове зобов'язання повернути грошові кошти. Фактично період нарахування 3% річних потрібно починати з моменту виникнення прострочення відповідного обов'язку у відповідача, тобто з урахуванням вимог ст. 530 Цивільного кодексу України та строків повернення, встановлених позивачем.

Склавши власний розрахунок, суд дійшов висновку, що задоволенню підлягає лише вимога про стягнення з відповідача 470,13 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

В порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Юридична фірма "Імператив" (код ЄДРПОУ 33279956) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" (код ЄДРПОУ 33584049) 336465,00 грн безпідставно набутих коштів, 470,13 грн 3% річних, а також 6738,70 грн судового збору.

3. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ.

Повний текст рішення складено 24.10.2013.

Суддя Черногуз А.Ф.