Рішення

від 09.04.2009 по справі 37/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/24

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

09.04.09 р.                                                                                                       Справа № 37/24                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

присекретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з  обмеженою відповідальністю „Большая медведица”, м.Донецьк, ідентифікаційний код 35044350

до Відповідача: Товариства з  обмеженою відповідальністю „Агрокомплекс”, с. Тетянівка, Донецька область, ідентифікаційний код 24639066

про: стягнення заборгованості в сумі 65459,49грн., суми інфляції в розмірі 2225,62грн., 3% річних в сумі 456,07грн., пені в сумі 3648,56грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Виноградов Г.А. (за довіреністю №б/н від 09.01.2009р.);

від Відповідача  – Софіщенко В.А. (за довіреністю № б/н від 04.12.2008р.);

викликана посадова особа – головний бухгалтер Відповідача Жигалова І.В. (за наказом №13К від 01.12.2005р.)

Відповідно до вимог ст.4-4 ГПК України, п.7 ст. 129 Конституції України судовий розгляд здійснювався  з фіксацією технічними засобами аудиозапису.

Згідно із ст.77 ГПК України  у судове засідання відкладалось з 10.03.2009р. на 24.03.2009р., з 24.03.2009р. на 09.04.2009р. У судовому засіданні 09.04.2009р. оголошувалась перерва з 11:53 до 16.00. для підготовки повного тексту судового рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з  обмеженою відповідальністю „Большая медведица”, м. Донецьк (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з  обмеженою відповідальністю „Агрокомплекс”, с. Тетянівка, Донецька область (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 65459,49грн.,  суми інфляції в розмірі 2225,62грн., 3% річних в сумі 456,07грн., штрафу в сумі 3648,56грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором постачання № 335 від 06.02.2008р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій, річних та інфляційної індексації.  

На  підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір постачання № 335 від 06.02.2008р. з додатками №№1-6, видаткові накладні, підписаний сторонами акт звіряння розрахунків.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. ст. 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 625, 631, 692 Цивільного кодексу України; ст.ст. 1, 12, 15, 49, 54, 61, 83 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем надані документи, як витребувані судом, так і додаткові на підтвердження власної позиції,  для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.69-82).

Заявою від 13.03.2009р. про уточнення предмету позову (а.с.85,86) Позивач  змінив предмет вимог щодо штрафу, зазначивши про стягнення суми у розмірі 3648,56грн. у якості пені, а також надав додаткові документи для залучення у справу (а.с.87-94).

Відповідач надав відзив від 30.03.2009р. (а.с.122,123), в якому проти позову заперечив, посилаючись на не доведення Позивачем факту отримання товару та ненадання рахунків разом із видатковими накладними, а також звернувся із клопотанням від 24.03.2009р. (а.с.159) про зобов'язання Позивача надати копії документів, на які той посилається на обґрунтування своїх вимог, та надав документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.124-178), у тому числі  - витребувані судом.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі не надані Відповідачем документи у світлі приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судових засіданнях представників сторін, викликану посадову особу дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

06.02.2008р. між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) укладений договір постачання № 335 (а.с.а.с.7-13), згідно п.п. 1.1., 8.1 якого  Постачальник постачає і передає у власність, а Покупець приймає та сплачує товари, згідно з замовленнями Покупця (Додаток №1 „Бланк замовлення”) та товаросупровідною документацією, які складають невід'ємну частину цього Договору, на умовах цього договору. Покупець надає замовлення Постачальнику на підставі Прайс-листа, затвердженого Сторонами та діючого на дату замовлення, в якому наведено список товарів, що поставляються за цим договором, та їх ціни, який є невід'ємною частиною цього договору (Додаток №2 „Специфікації”). Крім того, відповідно до п.1.2 Договору, Покупець надає Постачальникові рекламні та маркетингові послуги в порядку згідно з умовами, передбаченими у Додатку №3.

Згідно умов розділу 3 зазначеного договору передбачені, зокрема, наступні умови та форма розрахунків:

-          Постачальник поставляє, а Покупець оплачує товари за цінами, зазначеними у Специфікації (додаток №2 до договору);

-          Покупець здійснює вчасний розрахунок за товари. Оплата виконується шляхом банківського переказу на рахунок Постачальника, протягом терміну платежу зазначеного у п.1.1 додатку №3, за умови що сума платежу не менше 50,00грн., та що Постачальник надасть належним чином оформлені рахунки та накладні на адресу покупця.

В п. 1.1. додатку № 3 до договору (а.с.а.с.15,16) сторони домовилися, що Покупець оплачує реалізовані товари за період один календарний тиждень у магазинах Покупця протягом 14 календарних днів з дня закінчення календарного тижня поставки за умови, що Постачальник надасть належним чином оформлені рахунки та накладні на адресу Покупця протягом не більше 7 днів з дня поставки. Якщо Постачальник не надасть рахунки та накладні вчасно, Покупець має право затримати розрахунок на відповідний час затримки наданих документів.

Розділ 2 зазначеного договору фіксує домовленості сторін щодо умов постачання та приймання товару, з яких:

-          Постачальник повинен поставляти товари вчасно, до відповідного філіалу, представництва, магазину Покупця, який вказаний у Замовленні, у відповідній кількості та належної якості, а також у відповідності до усіх інших вимог згідно з Замовленням, договором та законодавством;

-          Товари поставляються і передаються у власність Покупця вільними від всіх і будь-яких зобов'язань і обтяжень перед третіми особами, окремо до кожного Місця доставки товару, зазначеного Покупцем у відповідному замовленні;

-          Постачальник поставляє товари разом з усією відповідною документацією: накладні на товар, податкові накладні, сертифікати якості, ветеринарні посвідчення, сертифікати відповідності, гігієнічні висновки, інструкції з використання, гарантійні сертифікати, тощо, яка вимагається відповідно до законодавства України для оптової чи роздрібної реалізації товару;

-          Товари приймаються за кількістю та якістю у відповідному магазині, куди товари поставляються, на підставі товаросупроводжувальних документів, які підтверджують якість та повноту товару.  

Пунктом 8.1. договору сторони встановили його строк до 31.12.2008р.

На виконання умов договору, Позивачем у період з квітня по вересень 2008р. була здійснена Відповідачу поставка товару, передбаченого Специфікаціями (а.с.а.с.70-75), що підтверджується видатковими накладними, доданими до матеріалів справи (а.с.а.с.21-61).

За операціями із постачання товару згідно зазначених видаткових накладних Позивачем були складані відповідні податкові накладні (а.с.а.с.97-115).

Згідно пояснень Позивача, рахунки щодо оплати товарів за вказаними видатковими накладними вручалися Відповідачу одночасно із оформленням таких накладних, проте доказів такого вручення до матеріалів справи не надано, а Відповідач факт отримання рахунків заперечив.

Сторонами був складаний  та підписаний акт звіряння розрахунків станом на 03.11.2008р. (а.с.62), яким підтверджено борг Відповідача перед Позивачем у розмірі заявленої до стягнення заборгованості.

Відповідач ухилився від підписання (з зауваженнями або без) акту звірення (а.с.а.с.89 -91), складеного  Позивачем на вимогу суду, проте надав виписки з банківського рахунку (а.с.а.с.124-156), на підтвердження здійснення до 03.11.2008р. (дати підписання останнього акту звірення розрахунків) платежів на користь Позивача за договором постачання № 335 від 06.02.2008р. Наразі, згідно довідки Позивача від 19.03.2009р. (а.с.95), інших правовідносин з Відповідачем, крім передбачених вказаним договором, не існує, проти чого Відповідач у судових засіданнях не заперечував.

Як вбачається із матеріалів справи грошові зобов'язання Відповідачем за договором постачання  № 335 від 06.02.2008р.  виконані не у повному обсягу, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 65459,49грн.

Листом № 1 від 12.01.2009р. (а.с.92) Позивач надіслав (а.с.93) Відповідачеві рахунки у кількості 90 шт. на суму заборгованості з вимогою про їх сплату протягом 3 банківських днів.

У зв'язку із невиконанням грошових зобов'язань Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві від 30.03.2009р. (а.с.а.с.122,123).

Суд, задля формування належної доказової бази в порядку ст. 30 Господарського процесуального кодексу України викликав у судове засіданні посадову особу – головного бухгалтера Відповідача, яка  у судовому засіданні 09.04.2009р. підтвердила дійсність акту звірення розрахунків (а.с.62) і відображення ним заборгованості за поставлений товар, співпадіння  наданих податкових накладних (а.с.а.с.97-115) з видатковими (а.с.а.с.21-61) та прийняття їх до обліку Відповідачем,  а також – відсутність змін у розмірі заборгованості перед Позивачем станом на 09.04.2009р., про що надала письмові пояснення (а.с.180)

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві від № б/н від 13.03.2009р., оскільки згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач управнений до прийняття рішення у справі змінювати предмет позовних вимог.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача  такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені, 3% річних та індексу інфляції.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами договору № 335 від 06.02.2008р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом  з урахуванням приписів  законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір № 335 від 06.02.2008р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений  інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином,  Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежу за поставлену продукцію відповідно до Додатку №3  договору № 335 від 06.02.2008р., а саме - протягом 14 календарних днів з дня закінчення календарного тижня за умови, що Постачальник надасть належним чином оформлені рахунки та накладні на адресу Покупця протягом не більше 7 днів з дня поставки. При цьому, якщо Постачальник не надасть рахунки та накладні вчасно, Покупець має право затримати розрахунок на відповідний час затримки наданих документів.

Отже, наведені положення договору момент виникнення у Відповідача обов'язку із здійснення розрахунку покладає у залежність від наявності як накладної, так і виставлення рахунку Позивачем.

Наразі, належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів виставлення (надання)  рахунків щодо стягуваної заборгованості одночасно із складанням відповідних видаткових накладних або акту звірення розрахунків станом на 03.11.2008р. Позивачем всупереч ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано, що унеможливлює встановлення факту порушення прав, як обов'язкової умови можливості здійснення їх судового захисту, датою, вказаною у позовній заяві (03.11.2008р.). Зазначений висновок суду у повній мірі узгоджується із передбаченим п.1.1. додатку № 3 до договору правом Відповідача на затримку здійснення розрахунків до отримання відповідних документів.

Разом із тим, оскільки відповідні рахунки були надіслані Відповідачеві разом із вимогою про їх оплату   12.01.2009р. (а.с.а.с.92,93), суд, враховуючи факт підписання сторонами видаткових накладних на підтвердження факту постачання, дійшов висновку, що по закінченню перебігу 14 денного строку з моменту спливу відповідного календарного тижня (в якому були виставлені рахунки) у Відповідача виник обов'язок з оплати отриманого товару.

При цьому суд вважає юридично неспроможними посилання Відповідача, викладені у відзиві щодо недоведеності факту постачання наявними в матеріалах справи видатковими накладними, оскільки:

- зазначені накладні відповідають вимогам ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” щодо первинних документів, які опосередковують здійснення господарської операції з постачання Позивачем товару Відповідачу;

- видаткові накладні містять відбитки печаток Відповідача, що, за відсутністю в матеріалах справи доказів втрати або протиправного отримання не уповноваженими особами відповідних печаток, в контексті приписів п. 3.4.1. Інструкції, затвердженої Наказом МВС України від 11.01.1999р. № 17 , які покладають відповідальність і контроль за дотримання порядку зберігання і законністю користування такими печатками на керівника підприємства, унеможливлюють необізнаність Відповідача про прийняття ним (в особі відповідних співробітників) товару від Позивача;

- у своєму відзиві Відповідач визначає надання Позивачем за договором видаткових накладних, вказуючи при цьому на їх недостатність (без рахунків-фактур) для здійснення розрахунку.

У світлі зазначених висновків останнім днем належного виконання Відповідачем грошового зобов'язання перед Позивачем з оплати товарів за наявними в матеріалах справи видатковими накладними суд вважає 01.02.2009р., з огляду на що наявний в матеріалах акт звірення розрахунків станом на 03.11.2008р. кваліфікується як такий, що визначає лише розмір грошових зобов'язань перед Позивачем, а не факт їх прострочення.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598  Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається із матеріалів справи, Відповідачем не були виконані грошові зобов'язання із оплати поставленої Позивачем продукції – належних у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів протилежного Відповідач всупереч ст.ст. 4-3, 33 зазначеного Кодексу не надав. При цьому, надані банківські виписки (а.с.а.с.124-157) такими доказами вважатися не можуть, оскільки вказують на здійснення платежів на користь Позивача до дати складеного сторонами акту звірення розрахунків (а.с.62), які (платежі) до того ж не містять у своєму призначені посилання ані на рахунки-фактури згідно реєстру (а.с.92), ані на видаткові накладні (а.с.а.с.21-61), що унеможливлює кваліфікацію зазначених документів як доказів за критерієм належності, встановленим ч. 1 ст.34 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, факт непогашення стягуваної заборгованості підтвердив у судовому засіданні викликаний в порядку ст. 30 Господарського процесуального кодексу України головний бухгалтер Відповідача.

Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлену продукцію, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу – у сумі 65459,49грн.

Враховуючи, що за змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, інфляційну індексацію та 3% річних, суд, здійснивши арифметичних розрахунок  позовних вимог в цій частині за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” з урахуванням висновку щодо останнього дня періоду належного виконання грошового зобов'язання, та, відповідно, дати виникнення прострочення – 02.02.2009р.,  дійшов висновку про безпідставність нарахування інфляційної індексації та 3% річних за період з 04.11.2008р. по 28.01.2009р. – відмовляючи у задоволенні вимог в цій частині у повному обсягу.

Як вже зазначалося судом, невиконання Відповідачем грошових зобов'язань перед Позивачем відповідно до умов укладеного договору є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.  

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати придбаного товару сформульована безпосередньо у п. 3.8. договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Проте, приймаючи до уваги, що період нарахування пені (з 04.11.2008р. по 28.01.2009р.) Позивачем здійснений до встановленої судом дати виникнення прострочення з боку Відповідача, суд відмовляє у задоволенні вимог щодо стягнення пені у вказаний період як нарахованої безпідставно.  

Суд відмовляє у задоволенні клопотання Відповідача від 24.03.2009р. (а.с.159) про зобов'язання Позивача надати представникові першого документи на обґрунтування позовних вимог, оскільки такі документи  за своїм характером складалися за участю Відповідача, а отже –мають бути у нього наявними, що у світлі ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України звільняє Позивача від обов'язку їх надсилання Відповідачу разом із позовною заявою. Крім того, всі необхідні документи у засвідчених копіях достатньої якості, відповідність яких оригіналам, наданим для огляду, була встановлена у судових засіданнях, представлені в матеріалах справи, з якими Відповідач ознайомився 27.02.2009р.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно суми задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з  обмеженою відповідальністю „Большая медведица”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 35044350) до Товариства з  обмеженою відповідальністю „Агрокомплекс”, с. Тетянівка, Донецька область (ідентифікаційний код 24639066) про стягнення заборгованості в сумі 65459,49грн., суми інфляції в розмірі 2225,62грн., 3% річних в сумі 456,07грн., пені в сумі 3648,56грн.,  задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з  обмеженою відповідальністю „Агрокомплекс” (334992, Донецька область, с. Тетянівка, вул. Калова, ідентифікаційний код 24639066) на користь Товариства з  обмеженою відповідальністю „Большая медведица” (83037, м. Донецьк, вул. Комсомолець Донбасу, 43а, ідентифікаційний код 35044350) заборгованість в сумі 65459,49грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволені решти вимог щодо інфляційної індексації, 3% річних та пені відмовити.

4. Стягнути з Товариства з  обмеженою відповідальністю „Агрокомплекс” (334992, Донецька область, с. Тетянівка, вул. Калова, ідентифікаційний код 24639066) на користь Товариства з  обмеженою відповідальністю „Большая медведица” (83037, м. Донецьк, вул. Комсомолець Донбасу, 43а, ідентифікаційний код 35044350) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 654 грн. 59 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 107 грн.60 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 09.04.2009р. оголошено та підписано повний текст судового рішення.

6. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття  або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

               Суддя