Ухвала

від 22.10.2013 по справі 2а-7503/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/80829/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Голубєва Г. К. Маринчак Н. Є. Малюги Ю. В. Гурез І. О. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «СІТРІ» на постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2012 року Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 року у справі№ 2а-7503/12/2670 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СІТРІ» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2012 року у справі № 2а-7503/12/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийнявши нову постанову про задоволенні позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 204 Цивільного кодексу України, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, пп.7.2.3 п. 7.2 пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 9, 10, 11, 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «СІТРІ» з питань дотримання вимог діючого законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Ю Ей Девелопмент» за період з 01.08.2010 року по 30.09.2010 року складено акт № 219/22-08/32491651 від 26.04.2012 року, яким зафіксовано порушення позивачем вимог п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке призвело до заниження податку на прибуток за 9 місяців 2010 року на суму 380 578,00 грн., та пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 304 462,16 грн., в тому числі: за серпень 2010 року на суму 155 273,93 грн., за вересень 2010 року на суму 149 188,23 грн.

На підставі акта перевірки 21.052012 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0003692208, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 380 578,00 грн. за основним платежем та застосовані штрафні санкції в сумі 95 145,00 грн.;

- № 0003682208, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 304 462,00 грн. за основним платежем та застосовані штрафні санкції в сумі 76 116,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що жодної інформації стосовно розрахунків між підприємствами перевіряючим під час податкової перевірки надано не було, у зв'язку з чим по даним правовідносинам не можливо було встановити дебіторську заборгованість. При цьому, позивач жодним чином не довів реального існування повного пакету та в повному обсязі документів, що дають право на формування податкового кредиту з ПДВ.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (пп. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

Згідно із абз.4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного період) визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 цього Закону)

У відповідності до пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ю Ей Девелопмент» не підтверджена жодними допустимими доказами у справі. Відтак, відповідачем правомірно нараховано платнику суми зобов'язань оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Посилання позивача на втрату відповідних первинних документів відхиляється, оскільки відповідно до абз. 5 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 рази. Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТРІ» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 року у справі № 2а-7503/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді Г. К. Голубєва

Н. Є. Маринчак