Рішення

від 22.04.2009 по справі 36/49

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

36/49

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

22.04.09 р.                                                                                                       Справа № 36/49                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Н.В.Будко

при секретарі судового засідання І.О.Губенко

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:                     Товариства з обмеженою відповідальністю „Ростанд” м.Донецьк

до відповідача:          Товариства з обмеженою відповідальністю „Асал-Строй” м.Донецьк

про:                              стягнення 94 198,08грн.

а також за зустрічним

позовом:                    Товариства з обмеженою відповідальністю „Асал-Строй” м.Донецьк

до:                              Товариства з обмеженою відповідальністю „Ростанд” м.Донецьк

про:                              стягнення 17 918,72грн.

за участю:

представників сторін

від позивача:                    Тернова В.О. по дов.;

від відповідача:          не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Ростанд” м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Асал-Строй” м.Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 89 593,6грн., пені в сумі 1605,01грн., 3% річних в сумі 401,26грн., суми інфляції 2 598,21грн., а всього 94 198,08грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на договір №05/12 від 05.12.08р., специфікацію №1 від 05.12.08р., видаткові накладні, довіреність, акт звірки взаєморозрахунків, претензію №27/01-1 від 27.01.09р.

Відповідач позовні вимоги не визнає, оскільки продукцію, яку він придбав у позивача для ВАТ „ДМЗК” на підставі договору комісії №1/09 від 20.08.07р. виявилася неякісною, а так як ВАТ „ДМЗК” відмовився від оплати даної продукції, відповідач допустив прострочення платежу. Позивач на вимогу відповідача неякісну продукцію на якісну не замінив, у зв'язку з чим відповідач вважає, що прострочка оплати товару сталася не по його вині.

Водночас, відповідач подав до господарського суду зустрічний позов про стягнення з позивача штрафу за поставку неякісної продукції в сумі 17 918,72грн.

Ухвалою від 18.03.09р. господарський суд згідно ст.60 Господарського процесуального кодексу України прийняв зустрічний позов для сумісного розгляду з первісним.

Позивач зустрічні позовні вимоги не визнає, оскільки приймання продукції відповідачем було здійснено без дотримання вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості №П-7 від 25.04.1966р., доказів в підтвердження того, що поставлена позивачем продукція виявилася неякісною відповідач не представив.

У судове засідання 07.04.09р. відповідач не з'явився з невідомих підстав, у судове засідання 22.04.09р. відповідач також не з'явився, направив письмове клопотання з проханням відкласти розгляд справи на інший день так як юрисконсульту необхідно знаходитися на території ВАТ „Донецький завод мостових конструкцій” з 21.04.09р. по 06.05.09р. у зв'язку з проведенням виїзної позапланової документальної перевірки.

В заявленому клопотанні господарський суд відповідачу відмовляє, так як передбачений ст.69 Господарського процесуального кодексу України двомісячний строк розгляду спору скінчився.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази господарським судом ВСТАНОВЛЕНО:

05.12.08р. сторони уклали договір №05/12, згідно якого позивач зобов'язався передати у власність, а відповідач прийняти та оплатити продукцію, найменування, одиниці виміру, загальна кількість, асортимент та номенклатура якої визначаються у специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору.

Згідно специфікації №1 від 05.12.08р. (додаток №1 до договору), позивач зобов'язався передати відповідачу щебінь фракції 5-20мм, у кількості 1120тн. за ціною 66,66грн. без урахування ПДВ на загальну суму 89 600,00грн. з урахуванням ПДВ.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу через його представника Дорофєєву О.М., яка діяла по довіреності НБМ №695261/11 від 04.12.08р., продукцію за видатковими накладними №7 від 11.12.08р. на суму 24366,40грн., №8 від 12.12.08р. на суму 19148,80грн., №9 від 13.12.08р. на суму 35414,40грн., №10 від 14.12.08р. на суму 10664,00грн., а всього на суму 89 593,60грн.

Пунктом 1 специфікації №1 до договору сторони визначили, що оплата продукції здійснюється по факту поставки або протягом 15 календарних днів з дати поставки.

Однак у порушення умов договору відповідач отриману продукцію не оплатив, внаслідок чого за ним виникла заборгованість в сумі 89 593,60грн.

Актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.08р., підписаним представниками сторін без зауважень та заперечень, і скріпленим печатками обох підприємств, сторони підтвердили наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 89 593,60грн.

Направлену позивачем претензію №27/01-1 від 27.01.09р. з вимогою оплатити борг відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Доказів оплати боргу в сумі 89 593,60грн. відповідач суду не представив, що є порушенням вимог ст.ст.525,526 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, враховуючи те, що факт заборгованості підтверджений матеріалами справи, господарський суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України за прострочку оплати товару позивачем нарахована сума інфляції 2 598,21грн. та 3% річних в сумі 401,26грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми інфляції, з огляду на наявність заборгованості, господарський суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та задовольняє їх.

Разом з тим, наданий позивачем розрахунок 3% річних судом відхиляється через неправильне визначення дати виникнення права вимоги та  днів календарного року (у 2009 році не 366, а 365днів), у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині господарський суд задовольняє частково та стягує з відповідача 3% річних в сумі 394,86грн. виходячи із розрахунку:   

(24366,40грн. х 5днів (з 27.12.08р. по 31.12.08р. включно) х 3% / 366)+(24366,40грн.х50днів (з 01.01.09р. по 19.02.09р.включно) х 3% / 365)=110,11грн.

(19148,80грн. х 4дня (з 28.12.08р. по 31.12.08р. включно) х 3% / 366) + (19148,80грн.х50днів (з 01.01.09р. по 19.02.09р. включно) х 3% / 365) = 84,96грн.

(35414,40грн. х 3дня (з 29.12.08р. по 31.12.08р. включно) х 3%/ 366) + (35414,40грн. х 50днів (з 01.01.09р. по 19.02.09р. включно) х 3% / 365) = 154,23грн.

(10664грн. х 2дня (з 30.12.08р. по 31.12.08р. включно) х 3% / 366) + (10664грн. х 50днів (з 01.01.09р. по 19.02.09р. включно) х 3% / 365) = 45,56грн.

З цих же підстав господарський суд частково задовольняє вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 1 605,01грн., нарахованої у розмірі 1 облікової ставки НБУ за несвоєчасну оплату товару згідно п.7.7 договору, та стягує з відповідача пеню в сумі 1 579,55грн. виходячи із розрахунку:

(24366,40грн. х 5днів (з 27.12.08р. по 31.12.08р. включно) х 12% / 366)+(24366,40грн.х50днів (з 01.01.09р. по 19.02.09р.включно) х 12% / 365)=440,44грн.

(19148,80грн. х 4дня (з 28.12.08р. по 31.12.08р. включно) х 12% / 366) + (19148,80грн.х50днів (з 01.01.09р. по 19.02.09р. включно) х 12% / 365) = 339,88грн.

(35414,40грн. х 3дня (з 29.12.08р. по 31.12.08р. включно) х 12%/ 366) + (35414,40грн. х 50днів (з 01.01.09р. по 19.02.09р. включно) х 12% / 365) = 616,69грн.

(10664грн. х 2дня (з 30.12.08р. по 31.12.08р. включно) х 12% / 366) + (10664грн. х 50днів (з 01.01.09р. по 19.02.09р. включно) х 12% / 365) = 182,28грн.

Водночас, господарський суд відмовляє відповідачу у задоволенні зустрічних позовних вимог в частині стягнення штрафу за поставку неякісної продукції в сумі 17 918,72грн. з наступних підстав.

20.08.07р. відповідач та ВАТ „Донецький завод мостових конструкцій” уклали договір комісії №1/09, за умовами якого відповідач зобов'язався за дорученням ВАТ „Донецький завод мостових конструкцій” за комісійну плату вчинити за рахунок ВАТ „Донецький завод мостових конструкцій” від свого імені один або декілька правочинів щодо придбання матеріалів (пісок, щебінь, цемент, шлак, відвальний шлак і т.п.) на суму 10 000 000грн.

Як вказує відповідач у зустрічному позові, на підставі даного договору він уклав договір з позивачем №05/12 від 05.12.08р., згідно якого він придбав у позивача щебінь фр.5-20 для ВАТ „Донецький завод мостових конструкцій”, однак жодних доказів в підтвердження того, що договір №05/12 від 05.12.08р. був укладений відповідачем саме на виконання умов договору комісії №1/09 від 20.08.07р. суду не представлено.

В подальшому, за твердженням відповідача, весь придбаний у позивача щебінь фр.5-20 на суму 89 593,60грн. за видатковими накладними №7 від 11.12.08р., №8 від 12.12.08р., №9 від 13.12.08р., №10 від 14.12.08р., він передав ВАТ „Донецький завод мостових конструкцій” згідно договору №1/09 від 20.08.07р. за видатковими накладними №АТ-0000014 від 11.12.08р., №АТ-0000015 від 12.12.08р., №АТ-0000016 від 13.12.08р., №АТ-0000017 від 14.12.08р.

Однак з вищевказаних документів не вбачається, що відповідач передав ВАТ „Донецький завод мостових конструкцій саме той щебінь, що був придбаний у позивача. До того ж, відповідач придбав у позивача за накладними №7 від 11.12.08р., №8 від 12.12.08р., №9 від 13.12.08р., №10 від 14.12.08р. 1119,92тн. щебеню,  а передав ВАТ „Донецький завод мостових конструкцій” щебінь в більшій кількості, а саме 2743,86тн.

Відповідач стверджує, що під час прийняття ВАТ „Донецький завод мостових конструкцій” поставленого позивачем щебеню виявилося, що цей щебінь є неякісним і не відповідає вимогам ДСТУ БВ. 2.7-75-98 за фракційним складом, що підтверджено актом від 16.02.09р., складеним працівниками ВАТ „Донецький завод мостових конструкцій”.

Як вказано у вищевказаному акті, складеному начальником виробництва Івашиною Н.П., начальником лабораторії Кувшинніковою Є.Ю., інженером лаборантом Горбачовою Є.В. ВАТ „Донецький завод мостових конструкцій”, щебінь Каранського кар'єру, поставлений у період з 11.12.08р. по 14.12.08р. не відповідав вимогам ДСТУ БВ.2.7-75-98 за фракційним складом, наявність зерен фракції 20мм на 7-10% вище норми, а фракції 5-10на 20-30% нижче норми, що не дозволяє виготовити однорідні за складом бетонні суміші.

Але у вищевказаному акті відсутнє жодне посилання на те, від якого саме підприємства (позивача чи іншої особи), та за якими саме супровідними документами надійшов неякісний щебінь, що не дозволяє зробити висновок про те, що саме поставлений позивачем за накладними №7 від 11.12.08р., №8 від 12.12.08р., №9 від 13.12.08р., №10 від 14.12.08р. згідно договору №05/12 від 05.12.08р. щебінь є неякісним.

У зв'язку з цим, наданий позивачем акт ВАТ „Донецький завод мостових конструкцій” від 16.02.09р. не є належним доказом поставки позивачем неякісного щебеню.

Також в обґрунтування зустрічних позовних вимог відповідач посилається на протокол випробування щебеню №21, складений ВАТ „Донецький завод мостових конструкцій”, в якому вказано, що щебінь за фракційним складом не відповідає вимогам ДСТУ Б.В 2.7-75-98.

Але даний протокол складений лише у відношенні партії щебеню у кількості 304,58тн., яка надійшла 11.12.08р., а не всієї партії поставленого за твердженням відповідача неякісного щебеню, який був придбаний ним у позивача. При цьому, даний протокол складений більш ніж через 2 місяці з моменту надходження партії щебеню 11.12.08р.

Таким чином, з наданих відповідачем вищевказаних документів не вбачається, що зазначений у них неякісний щебінь був поставлений саме позивачем і саме по накладним №7 від 11.12.08р., №8 від 12.12.08р., №9 від 13.12.08р., №10 від 14.12.08р. згідно договору №05/12 від 05.12.08р.

Наразі, відповідачем були порушені вимоги Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при раді Міністрів СРСР від 25.04.66р. №П-7 (далі – Інструкція).

Так, пункт 6 Інструкції передбачає, що приймання продукції по якості здійснюється при місцевій поставці товару – не пізніше 10 днів, а продукції, що швидко псується – 24 годин після надходження продукції на склад отримувача, при міжміській поставці – не пізніше 20 днів, а продукції, що швидко псується – не пізніше 24 годин після видачі продукції органом транспорту або надходження її на склад отримувача при доставці продукції постачальником або при вивезенні продукції отримувачем.

Однак відповідач у встановлені Інструкцією строки не здійснив приймання поставленого позивачем щебеню по якості, та стверджує, що недоліки поставленої продукції могли бути виявлені лише при лабораторних випробуваннях, у зв”язку з чим він і прийняв цю продукцію, а виявлені приховані недоліки не можуть бути усунені без додаткових витрат.

Але при цьому, відповідач в порушення вимог п.9 Інструкції не склав акт про приховані недоліки.

Крім того, відповідач не викликав для участі у прийманні продукції по якості та складення двостороннього акту представника позивача, не направив на адресу останнього протягом 24 годин повідомлення про виклик із зазначенням найменування продукції, дати та номеру транспортного документу, основних недоліки, виявлених у продукції, часу, на який призначено приймання продукції по якості, кількість продукції неналежної якості, чим порушив вимоги п.п.16, 17,18 Інструкції.

В порушення вимог п.п.26, 27, 29 відповідачем належним чином не були відібрані зразки проб для випробування та не складений акт про відбір проб.  

Нарешті, відповідачем у порушення вимог п.п.29,30,31,33 Інструкції не був складений акт про фактичну якість отриманої продукції за результатами приймання продукції по якості за участю представників, зазначених в п.п.19 та 20 Інструкції.

З огляду на вищевикладене господарським суд дійшов висновку, що відповідач жодним чином не довів факт поставки позивачем неякісного щебеню за накладними №7 від 11.12.08р., №8 від 12.12.08р., №9 від 13.12.08р., №10 від 14.12.08р. згідно договору №05/12 від 05.12.08р., тобто не довів в розумінні ст.33 Господарського процесуального кодексу Україні ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх зустрічних вимог.

За таких обставин, враховуючи те, що відповідачем не доведений належним чином факт порушення з боку позивача умов договору щодо якості поставленого товару, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для покладення на позивача відповідальності у вигляді штрафу в сумі 17 918,72грн. за поставку неякісного товару, у зв'язку з чим відмовляє відповідачу у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним позовом покладаються на відповідача пропорційно задоволеній частині позову, а судові витрати за зустрічним позовом покладаються на відповідача в повному обсязі.

На підставі вищенаведеного, згідно ст.ст.509, 525, 526, 530, 614, 625 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.22, 33, 49, 60, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Ростанд” м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Асал-Строй” м.Донецьк про стягнення 94 198грн. 08коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Асал-Строй” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ростанд” основний борг в сумі 89 593,60грн., 3% річних в сумі 394,86грн., суму інфляції 2 598,21грн., пеню в сумі 1 579,55грн.  витрати по оплаті держмита в сумі 941грн. 66коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 117грн. 96коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

У задоволенні зустрічного позову відмовити в повному обсязі.

               Суддя