Постанова

від 30.10.2013 по справі 5006/4/138/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 року Справа № 5006/4/138/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючого),

Гончарука П.А. (доповідача),

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Володарський сортонасінницький завод" на рішення господарського суду Донецької області від 27 травня 2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27 серпня 2013 року у справі № 5006/4/138/2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькстандартсервіс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Володарський сортонасінницький завод" про стягнення суми,

Встановив:

У жовтні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Донецькстандартсервіс" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Володарський сортонасінницький завод" про стягнення, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, 205000 грн. основного боргу, 15332,88 грн. пені, 3841,64 грн. 3 % річних, 615 грн. інфляційних, 205000 грн. штрафу, посилаючись на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу № 2/05/04 від 5 квітня 2012 року в частині своєчасного виконання грошових зобов'язань.

Рішенням господарського суду Донецької області від 27 травня 2013 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27 серпня 2013 року, позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 205000 грн. основного боргу, 15332,88 грн. пені, 3841,64 грн. 3 % річних, 615 грн. інфляційних, 205000 грн. штрафу та 8595,80 грн. судового збору.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 5 квітня 2012 року сторонами укладено договір № 2/05/04, за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язався передати товар або здійснити послуги, а покупець (відповідач) прийняти товар - культиватор К-10 у кількості 1 шт. загальною вартістю 410000 грн. до 20 квітня 2012 року за адресою: Донецька область, Володарський р-н, с. Новогригор'ївка, вул. Леніна, 2, або надати послуги і сплатити за нього відповідну грошову суму в два етапи: перший внесок у розмірі 205000 грн. - до 11 квітня 2012 року, другий внесок у розмірі 205000 грн. - до 10 вересня 2012 року. Крім того, договором обумовлено, що асортимент, кількість, якість, вартість та інші характеристики товару чи послуг визначаються у додатках до договору відповідно до п. 1.1, якими деталізуються умови поставки. Додатком № 1 від 5 квітня 2012 року передбачено, що культиватор К-10 поставляється у повній комплектності, до 17 квітня 2012 року.

Як встановлено господарським судом Донецької області під час розгляду справи № 5006/35/199/2012, позивач виставив покупцю рахунок № 2/05/04 від 5 квітня 2012 року на оплату товару за договором, на суму 410000 грн. Даний рахунок сплачено як попередню оплату, в сумі 205000 грн. Факт отримання відповідачем культиватора К-10 підтверджується накладною № 3/19/04 від 19 квітня 2012 року.

Проте, в порушення умов договору, другий внесок за отриманий товар у розмірі 205000 грн. відповідачем не оплачено, що підтверджено матеріалами справи.

Встановивши зазначене, керуючись нормами ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 205000 грн.

Разом з тим, враховуючи, що відповідачем порушені строки виконання грошового зобов'язання, на підставі ст.ст. 610, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, судом задоволено вимоги щодо стягнення 3 % річних в розмірі 3841,64 грн., нарахованих за період з 11 вересня 2012 року по 26 квітня 2013 року, та інфляційних в сумі 615 грн. за період з вересня 2012 року по березень 2013 року, а на підставі ст.ст. 546, 549, ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", п. 7.2 договору купівлі-продажу судом задоволено й вимогу стосовно стягнення пені в сумі 15335,88 грн. за період з 11 вересня 2012 року по 11 березня 2013 року, зважаючи на правильність відповідних розрахунків позивача.

При цьому, з посиланням на положення ч. 1 ст. 230, ч. 4 ст. 231 господарського кодексу України, п. 4.3 договору купівлі-продажу, з відповідача на користь позивача стягнуто 205000 грн. штрафу, оскільки матеріалами справи доведений факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати товару понад 10 банківських днів.

З таким рішенням господарського суду першої інстанції погодився й апеляційний господарський суд, залишивши його без змін.

Висновки попередніх судових інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення суми основної заборгованості, інфляційних і 3 % річних є законними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи ступінь виконання зобов'язання боржником, зважаючи, що порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, касаційна інстанція дійшла висновку про необхідність зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій: штрафу - до 50000 грн., пені - до 5000 грн., змінивши в цій частині постановлені у справі судові рішення.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Володарський сортонасінницький завод" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 27 травня 2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27 серпня 2013 року у справі № 5006/4/138/2012 в частині стягнення штрафу та пені змінити, зменшивши розмір штрафу до 50000 грн., а пені - до 5000 грн.

В решті постановлені у справі судові рішення залишити без змін.

Головуючий Остапенко М.І.

Судді Гончарук П.А.

Стратієнко Л.В.