Ухвала

від 17.09.2013 по справі 820/5598/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2013 р.Справа № 820/5598/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Мурги С.С.

представника позивача Носова К.В.

представника відповідача Сіренко Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Дергачівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2013р. по справі № 820/5598/13-а

за позовом Приватного підприємства "Прага"

до Дергачівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2013 р. позов ПП "Прага" задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення Дергачівської МДПІ Харківської області ДПС від 11.03.2013 р. №0000252223 та №0000232223, від 24.05.2013 року №0000022202 та №0000012202.

Дергачівська МДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області (що є правонаступником відповідача на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 299 від 20.03.2013 р. "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів"), не погодившись із судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2013 р. з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин справи, та винести нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на неправильне застосування судом п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 5.6 ст. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, оскільки позивачем неправомірно скориговано податкові зобов'язання з ПДВ за результатами бартерного взаємозаліку вимог з контрагентом, що призвело до невірного вирішення справи.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, винесеною на підставі всебічного, повного і правильного з'ясування обставин справи, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ПП "Прага" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 30.09.2012 р., за результатами якої складено акт № 139/22-204/30589244 від 15.02.2013р.

За висновками акту перевірки позивачем порушено:

- п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36, п. 14.1 ст. 14, п. 135.1 ст. 135, п. 138.1 ст. 138.2, 138.8 ст. 138, п. 144.1, ст. 144 ПК України, оскільки позивачем безпідставно проведено коригування податкових зобов'язань в сумі 179 254,00 грн., чим занижено податок на прибуток в сумі 44 814,00 грн., занижено валовий дохід в сумі 596,05 грн., чим занижено податок на прибуток в сумі 129,00 грн., безпідставно включено до складу валових витрат в 2 кв. 2012 р. суму 385 435,35 грн., чим занижено податок на прибуток в сумі 80941,00 грн., зайво віднесено нараховану амортизацію а сумі 11 434,00 грн., чим занижено податок на прибуток в сумі 1 662,00 грн.;

- п. 4.1, п. 4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 185.1 ст. 185, ст. 188, п. 201.4, ст. 201, п.п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого, позивачем безпідставно занижено податкові зобов'язання за грудень 2010 р. в сумі 35 851,00 грн., занижено податкові зобов'язання в сумі 130,00 грн., занижено податок на додану вартість в сумі - 77 087,07 грн., безпідставно завищено податковий кредит в сумі 63 325,42 грн.

11.03.2013 р. відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

-№ 0000252223 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 220 491,25 грн.;

-№ 0000232223 про збільшення платнику суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 160 443,75 грн.

24.05.13 р. за результатами розгляду поданої позивачем в порядку адміністративного узгодження скарги відповідачем внесено податкові повідомлення-рішення:

-№ 0000022202 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 160 079,25 грн. та від 24.05.13 р. №0000012202 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 220 328, 75 грн.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 20.06.2013 р. № 5386/6/99-99-10-01-15 частково задоволено скаргу ПП "Прага", з урахуванням рішення прийнятого за розглядом первинної скарги, скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.03.2013 р. № 0000232223 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальну розмірі 104 426,25 грн. (основний платіж - 83 541,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 20885,25 грн.) та податкове повідомлення-рішення від 11.03.2013 р. № 0000252223 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальну розмірі 175 677,50 грн. (основний платіж - 140 542,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 35 135,5 грн.) та в цій частині скасовано рішення, прийняте за розглядом первинної скарги (а.с. 7-20).

Підставою для прийняття рішення про донарахування грошових зобов'язань ПП "Прага" є висновок податкового органу про відсутність у позивача права коригувати валовий дохід на суму 179 254,00 грн. та податкових зобов'язань з ПДВ на суму 35 851,00 грн. у грудні 2010 року, проведений позивачем внаслідок зміни предмету договору з ПП "Ліга А" (а.с. 21-76).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з висновку, що доводи податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства внаслідок коригування податкових зобов'язань з податку на прибуток, є необґрунтованими та не підтверджені доказами, тому податкові повідомлення-рішення, винесенні на підставі таких доводів, підлягають скасуванню.

Судом встановлено, що у січні 2010 року між ПП "Прага" (постачальник) та ПП « Ліга А» (покупець) укладено договір купівлі-продажу соняшника в кількості 300 тон загальною вартістю 900 000, 00 грн. (а.с. 94).

На підставі рахунку - фактури № 2201-10 від 22.01.10 р., ПП "Ліга А" перерахувало на користь ПП "Прага" попередню оплату у розмірі 303 105,00 грн. (ПДВ - 50 570,00 грн.) , що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача за операційні дати 10.02.2010 р., 18.02.2010 р., 19.02.2010 р., 22.02.2010 р., 02.03.2010 р. та 12.03.2010 р. (а.с. 87, 148-156).

За першою подією ПП "Прага" виписано контрагенту податкові накладні від 10.02.2010 р. № 1002-04, від 18.02.2010 р. № 1802-05, від 19.02.2010 р. № 1902-03, від 22.02.2010 р. № 2202-02, від 02.03.2010 р. № 0203-06 та від 12.03.2010 р. №1203-03, суми за казаними накладними відображено позивачем по валових доходах та податкових зобов'язаннях у деклараціях відповідного періоду (а.с. 114-122, 128-144).

22.12.2010 р. між ПП "Прага" (постачальник) та ПП "Ліга А" (покупець) змінено предмет договору, та укладено договір № 2212-01 про поставку олії соняшникової нерафінованої ПП "Ліга А" на загальну суму 680 958,53 грн. (а.с. 102-104).

Кошти отриманої позивачем передоплати сумою 215 105,00 грн., сплачені ПП "Ліга А" в рахунок поставок соняшнику за угодою січня 2010 року, сторонами погоджено вважати оплатою за товар по договору від 22.12.2010 р. № 2212-01. На суму непогашеної передоплати сторонами проведено залік зустрічних однорідних вимог, що вбачається з відповідної угоди № 3012/01 від 30.12.10 р. (а.с. 105).

Поставку нерафінованої олії соняшникової проведено позивачем відповідно до специфікації до угоди № 2212-01, товар відвантажено згідно видаткової накладної (а.с. 107).

На момент укладення та проведення операцій, контрагенти були платниками податків, мали повний обсяг правосуб'єктності юридичних осіб.

Реальність проведення господарських операцій між сторонами, факт перерахування передоплати позивачу від ПП "Ліга А" відповідачем не заперечується.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закон № 283/97-ВР) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону № 283/97-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому, у відповідності до п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону № 283/97-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідні положення містить Податковий кодекс України.

Склад витрат та порядок їх визнання встановлений ст. 138 ПК України, зокрема, у п.п. 138.1.1 п.138.1 вказаної норми передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.4 ст. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Приписами п. 138.8 ст. 138 ПК України, передбачено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, відповідно до п.п.138.8.1 п.138.8 ст. 138 ПК України, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За змістом пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до складу податкового кредиту суми податку сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 4.5 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

Аналогічні положення містяться у п. 5.10 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства", відповідно до якого, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють перерахунок валових доходів або валових витрат у разі коли після продажу товарів здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Згідно п. 5.6. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 166 (в редакції наказу від 15.06.2005 р. № 213) (далі-Порядок № 213)коригування податкових зобов'язань відображається у рядку 8. При заповненні цього рядка обов'язковим є подання додатка 1 до податкової декларації, який заповнюється в розрізі контрагентів та податкових накладних.

У рядку 8.3 відображається збільшення або зменшення податкових зобов'язань, що здійснюється відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону.

Судом встановлено, що позивачем виписана уточнена (відкорегована) податкова накладна від 30.12.2010 р. № 3012-05 на товар «олія соняшникова нерафінована», який поставлено позивачем на користь ПП «Ліга А» замість товару «соняшник» із зазначенням суми вартості поставки, суму ПДВ (а.с. 106).

Позивачем складено розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, по яких відображено показники зі знаком мінус щодо товару - соняшнику, який не був поставлений ПП "Ліга А" (а.с. 123-127, 145-147).

Дані розрахунків зі знаком мінус відображено ПП "Прага" в рядку 8.3 декларації з ПДВ за грудень 2010 року, та враховано при корегуванні валового доходу у 4 кварталі 2010 року.

Вказаний розрахунок разом із додатками до декларації в розрізі контрагентів подано до органу ДПС, що підтверджується копіями корінців про отримання електронної кореспонденції.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у зв'язку зі зміною номенклатури товару згідно угоди від 22.12.2010 р. № 2212-01 товар (соняшник) кількісно зменшився, а інший (соняшникова олія) - на відповідну кількість збільшився.

З цих підстав ПП "Прага" правомірно здійснено коригування раніше відображених податкових зобов'язань з ПДВ та валового доходу (зокрема, по рядку 8.3 декларації з ПДВ за грудень 2010 р. та податку на прибуток).

Доводи апеляційної скарги про порушення позивачем умов для проведення корегувань податкових зобов'язань позивача за грудень 2010 р., що передбачені п. 4.5 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" та порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», колегія суддів вважає такими, що спростовується матеріалами справи, зокрема, податковими накладними, копіями декларацій, розрахунків відкоригованих показників та угодою про залік зустрічних вимог. Ні в акті перевірки ні в запереченнях проти позову та апеляційній скарзі податковим органом не ставиться під сумнів товарність проведених сторонами поставок, або факт здійснення ПП «Лига А» передоплати на користь позивача.

Посилання на апелянта на неврахування судом першої, що в договорі № 2012/01 від 30.12.2010 р. про залік зустрічних вимог, зазначено адресу позивача (вул. Садова, 12, м. Дергачі, Харківська обл.), що не є його юридичною адресою згідно ЄДР, колегія суддів до вважає такими, що не спростовують реальність здійсненої операції, крім того, зазначений договір скріплений печаткою підприємства , та має інші реквізити, які дають змогу ідентифікувати особу, яка його підписала.

Наявність помилок або описок у тексті цивільно-правової угоди , за умови схвалення договірними сторонами її змісту, не тягне недійсності такої угоди.

Згідно ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Податковим органом не надано доказів визнання недійсною угоди про залік зустрічних вимог від 30.12.2010 р. № 3012/01 та договору від 22.12.2010 р. № 2212-01.

Відповідачем не зазначено заперечень з приводу правильності складення податкових накладних, рахунку фактури, доказів сплати позивачу коштів в рахунок поставок товару.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності порушень податкового та іншого законодавства з боку позивача, та правомірність формування ним показників по ПДВ а також валових доходів, а тому податкове повідомлення-рішення правомірно скасовано судом.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2013 р. відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Дергачівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2013р. по справі № 820/5598/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б. Судді (підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б.

Повний текст ухвали виготовлений 23.09.2013 р.