Рішення

від 31.10.2013 по справі 919/1003/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2013 року справа № 919/1003/13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „КП Чисте місто", ідентифікаційний код 32117462 (99040, м. Севастополь, вул. Геловані, буд. 1)

До Комунального підприємства „Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 17" Севастопольської міської Ради, ідентифікаційний код 03360503 (99011, м. Севастополь, вул. Очаковців, 6)

про стягнення 98499,50 грн ,

Судья Погребняк О.С.

Представники:

Позивач (ТОВ „КП Чисте місто") - Шамрай Р.В., довіреність від 18.06.2013;

Відповідач (КП „РЕП № 17" СМР) - Михайлова Н.В., довіреність №09 від 02.01.2013.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „КП Чисте місто" звернулося до суду з позовом до відповідача Комунального підприємства „Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 17" Севастопольської міської Ради про стягнення 98499,50 грн .

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача умов договору від 01.06.2010 №8-03/30 про надання послуг по вивезенню твердих побутових відходів в частині неповного та несвоєчасного внесення оплати за отримані послуги.

Ухвалою від 28.08.2013 позовну заяву прийнято до розгляду судом.

У ході розгляду справи відповідач надав клопотання про зупинення провадження у даній справі (вх. 10268/13 від 10.09.2013) до набрання законної сили рішенням по справі №827/1520/13-а, що розглядається окружним адміністративним судом міста Севастополя, за позовом КП «РЕП №17» СМР до Державної фінансової інспекції у місті Севастополі про визнання противоправною та скасування вимоги №27-06-14-14/1546 від 30.05.2013 про усунення порушень, виявлених ревізією, зокрема в частині сум зайво сплачених за вивезення твердих побутових відходів, обсяг яких не підтверджений первісними документами.

Судом означене клопотання було залишено без розгляду, враховуючи таке.

У виконання акту ревізії фінансово-господарської діяльності комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційного підприємства №17» від 25.04.2013 №06-21/59 Державною фінансовою інспекцією у місті Севастополі було винесено вимогу Комунальному підприємству «РЕП №17» СМР про усунення порушень, виявлених ревізією, а саме, ревізією встановлено, що в порушення пунктів 1.2, 2.4, 2.7, 2.15 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» та ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996 Комунальному підприємству «РЕП 17» СМР були внесені недостовірні дані до актів виконаних робіт з вивозу твердих побутових відходів, які первинними документами не підтверджуються, що призвело до незаконних витрат за надання послуг з вивозу твердих побутових відходів у сумі 311768,80 грн, у зв'язку з чим необхідно повернути на розрахунковий рахунок підприємства зайво сплачені кошти у сумі 311768,80 грн (арк.с. 86).

Відповідно до положень статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входить до предмету доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини, це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних та достатніх доказів, наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.

Таким чином, належними є докази, що містять відомості про факти, що входять в предмет доказування у справі та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини справи повинні підтверджуватись певними засобами доказування.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вказані ознаки первинних документів для обліку господарських операцій, яки можуть враховуватись судом у підтвердження здійснених господарських операцій та проведення розрахунків. Первінний документ є документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У даному випадку вимога №27-06-14-14/1546 від 30.05.2013 про усунення порушень, а також Акт ревізії ДФІ у місті Севастополі №06-21/59 від 25.04.2013 не є первинними документами у розумінні статті 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», які є доказами здійснення господарських операцій та проведення розрахунків, у зв'язку з чим вказаний акт та вимога не є доказами оплати чи несплати рахунків за послуги по вивезенню ТПВ за визначений у позовній заяві позовної період, у зв'язку з чим вирішення конкретного спору не може бути поставлено судом в залежність від фактів, що встановлюються вказаним актом.

Означене не дає суду підстав для задоволення клопотання про зупинення провадження у даній справі.

Також 11.10.2013 відповідачем було подано клопотання про зупинення провадження у справі (вх. 11791/13 від 11.10.2013) до набранням законної сили рішенням Господарського суду міста Севастополя по справі №919/1147/13 за позовом КП РЕП №17» СМР до ТОВ «КП Чисте місто» про стягнення 60149,94 грн матеріальної шкоди на підставі Акту ревізії Державної фінансової інспекції у місті Севастополі №06-21-59 від 25.04.2013 (а.с. 120-121).

Так вимогою ДФІ у місті Севастополі №27-06-14-14/1546 від 30.05.2013 про усунення порушень, виявлених ревізією було зобов'язано КП «РЕП-17» СМР відобразити в обліку дебіторську заборгованість за невиконані роботи та ненадані послуги та повернути на розрахунковий рахунок підприємства зайво сплачені кошти., За розрахунком КП «РЕП 17» СМР сума матеріального збитку, спричиненого ПП «КП «Чисте місце» складає в 2011 році - 7624,49 грн, в 2012 році - 52525,45 грн. Стягнення суми матеріальних збитків за 2011 рік у розмірі 7624,49 грн та за 2012 рік у розмірі 52525,45 грн, а разом 60149,94 грн. є предметом позовних вимог по справі №919/1147/13.

За змістом положень пункту 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК).

При цьому для вирішення питання щодо зупинення провадження у справі суд має з'ясувати, як пов'язана справа, що розглядається господарським судом зі справою, що розглядається іншим судом та чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Заявник вважає, що оскільки акти виконаних робіт визначені як доказ надання послуг за договором, то розгляд цієї справи є неможливим без розгляду по суті спору по справі №919/1147/13, яка стосується достовірності даних, визначених в актах виконаних робіт.

У даному випадку заявником (відповідачем) не доведено доказів наявності прямого безпосереднього зв'язку між фактами, які належать доказуванню у даному спорі та фактами, що належать до встановлення у справі про стягнення збитків за 2011 та 2012 роки на підставі вимоги ДФІ у місті Севастополі №27-06-14-14/1546. Означене не дає суду підстав для задоволення клопотання про зупинення провадження у справи до розгляду судом іншої справи - №919/1147/13.

У порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України відповідач надав заперечення на позовну заяву, зазначивши, що з вимогами позову не погоджується з огляду на те, що виставлення рахунків позивачем здійснювалось в порушення вимог ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ЗУ «Про ціни та ціноутворення», наказу Мінекономіки України №67 від 07.03.2007, а саме у відсутність затвердженого для позивача тарифу щодо надання послуг по вивезенню ТПВ. Крім того, відповідач вважає, що позивачем не враховані оплати, що були здійснені відповідачем, а саме не враховано оплату за платіжним дорученням №762 від 04.12.2012 на суму 10000 грн. з призначенням платежу по рахунку СФ-0011133 від 01.11.2012 за позовної період, визначений позивачем.

У додатку до відзиву на позовну заяву від 03.10.2013 №1142 відповідач зазначив, що акти виконаних робіт у даній справі не є належним доказом факту надання послуг позивачем саме в рамках договору №8-03/30 від 01.06.2010, у зв'язку з чим обов'язок оплати наданих послуг у відповідача не доведений.

Крім того, умовами договору сторонами встановлена відкладальна умова оплати - по мірі надходження коштів від населення, при цьому у теперішній час наявна заборгованість населення з оплати за послуги. Також відповідачем вказано на те, що ревізією фінансово-господарської діяльності встановлено зайве віднесення відповідачем витрат по вивезенню ТПВ, що не підтверджено первісними бухгалтерськими документами та актами виконаних робіт, внаслідок чого у відповідача виникли збитки, які, на думку відповідача мають бути погашені шляхом заліку взаємних однорідних вимог у порядку положень статті 601 Цивільного кодексу України.

За змістом додатку №2 до відзиву на позовну заяву відповідачем зазначено, що акти здавання та приймання робіт і рахунки - фактури не містять посилань на договір №8-03/30 від 01.06.2010. Обсяг наданих послуг відрізняється від запланованого у договорі.

Відповідачем вказано на те, що Договір №8-03/30 від 01.06.2010 не є укладеним враховуючи відсутність у ньому усіх істотних умов, визначених статтею 26 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» і умов, визначених типовим договором про надання послуг по вивезенню ТПВ (затв. Постановою КМУ №1070 від 10.12.2008).

У судовому засіданні 31.10.2013 відповідач надав доповнення на заперечення на позов, зазначивши, що вважає договір не укладеним, у зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення суми заборгованості за договором.

У порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач надав заперечення на відзив відповідача, зазначивши, що тариф на надання послуг по вивезенню ТБО, вказаний в договорі №8-03/30 від 01.06.2010 та рахунках застосовуються позивачем на законних підставах. Позивач також заперечував проти зменшення розміру штрафних санкцій, а також просив стягнути з відповідача судові витрати на послуги адвоката у розмірі 5000,00 грн.

У судовому засіданні 31.10.2013 представник позивача надав доповнення до заперечень на відзив відповідача, вказавши, що Додатковою угодою №6 від 24.09.2012 сторонами узгоджена умова про те, що вивезення ТПВ здійснюється за фактичним обсягом накопичення та графіку вивезення ТПВ. При цьому, для додаткового підтвердження надання послуг виконавцем сторонами підписуються щоденні наряди-завдання (щоденні акти виконаних робіт), таким чином рахунки №№СФ-0011133 від 01.11.2012, СФ-0011634 від 30.11.2012, СФ-0011635 від 06.12.2012, СФ-0012050 від 31.12.2012 та відповідні ним акти виконаних робіт ОУ-012173 от30.11.2012, ОУ-012784 від 30.11.2012, ОУ-012785 від 31.12.2012, ОУ-013754 від 31.12.2012 підписані сторонами без заперечень та місять усі визначені ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обов'язкові реквізити, тому є первісними фінансово-господарськими документами та підтверджують господарські операції. Відносини сторін засновані на договорі №8-03/30 від 01.06.2010, а акти виконаних робіт є підтвердженням наявності у відповідача обов'язку перед позивачем.

У ході розгляду справи відповідачем було надано заяву про об'єднання цієї справи зі справою за позовом КП «РЕП №17» СМР до ТОВ «КП «Чисте місто» про стягнення суми матеріальної шкоди 60149,94 грн. (справа №919/1147/13).

Судом відмовлено у задоволенні цього клопотання відповідача з огляду на таке.

Відповідно до положень статті 58 Господарського процесуального кодексу України суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

Таке об'єднання можливе за наявності сукупно таких умов:

а) позовні вимоги мають бути однорідними;

б) позови мають бути пред'явлені тим самим позивачем до того самого відповідача (відповідачів) або різними позивачами до того самого відповідача.

Однорідними вимогами слід уважати такі, що одночасно:

а) являють собою однаковий спосіб захисту права (наприклад, про визнання недійсним правочину, про виконання обов'язку в натурі тощо);

б) мають ті самі (з одного договору) чи однорідні (з різних, але аналогічних договорів) підстави виникнення.

У даному випадку заявником не доведено те, що позовні вимоги, зв'язані між собою підставами виникнення та неможливість окремого розгляду означених справ.

Проте, позовні вимоги у означених справах мають різну правову природу: підстави виникнення цих позовів і докази в підтвердження обставин двох позовів є різними.

Крім того, об'єднання означених справ суттєво утруднить вирішення спору, враховуючі різні предмети позовів та різні докази, які необхідні для підтвердження обставин у цих справах.

У судовому засіданні 31.10.2013 позивач виклав зміст позовних вимог, на його задоволенні наполягав у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, з урахуванням обставин, вказаних у письмових запереченням, що були представлені ним у ході розгляду справи.

Розглянувши матеріали справі, оцінивши в сукупності представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2010 між ТОВ «КП «Чисте місто» (виконавець) та КП «РЕП №17» СМР (споживач) був укладений Договір №8-03/30 послуг по вивезенню твердих побутових відходів, предметом якого є надання виконавцем послуг по вивезенню твердих побутових відходів споживача, та оплата споживачем наданих послуг в строки та у порядку, передбаченому у договорі (а.с. 8-9).

За змістом пункту 3.1 Договору розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Споживач вносить оплату за послуги на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі виставленого виконавцем рахунку.

Вартість вивезення 1 куб.м. ТПВ складає 19,56 грн. (п. 3.2 Договору).

За змістом пункту 4.2. Договору споживач зобов'язався, зокрема, протягом 3 робочих днів з моменту отримання акту виконаних робіт підписати його або надати виконавцю мотивовану письмову відмову від підписання акта з переліком формально визначених заперечень. За відсутності такої відмови роботи виконавця вважаються прийнятими споживачем без заперечень у незалежності від факту підписання акту виконаних робіт (п.4.2.1); своєчасно у встановлений договором строк (п. 3.1) оплачувати послуги по перевезенню ТПВ (п. 4.2.5).

За умовами пункту 5.1 Договір набирає сили з 01.01.2011 та діє до 31.12.2011. Повідомлення про намір розірвати договір достроково в односторонньому порядку має бути зроблено в письмовому вигляді за один місяць до передбаченого сторонами строку припинення договору.

Відповідно до пункту 6.1 Договору, сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства.

За змістом положень пункту 8.1 Договір та його невід'ємні додатки складений при повному розумінні сторонами предмету Договору та заміняє будь-яку іншу угоду, укладену раніш.

За змістом протоколу розбіжностей до Договору №8-03/30 від 01.06.2010 щодо надання послуг по вивезенню твердих побутових відходів пункт 3.1 Договору був викладений сторонами у такій редакції: «Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Споживач вносить оплату за послуги на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, за рахунок засобів оплати за обслуговування та утримання житлових будинків та прибудинкових територій (квартплати), що надходять від населення, на підставі актів виконаних робіт.

Розділ 3 доповнений пунктом 3.3 в такий редакції: Обсяг послуг за договором у місяць - 1330,4 кв.м, у рік - 15964,8 кв.м.

Пункт 4.2.1 Договору викладений в такий редакції: «Протягом трьох робочих днів з моменту отримання акту виконаних робіт підписати його або надати виконавцю мотивовану відмову від підписання акту».

Пункт 5.4 Договору був викладений в наступній редакції: «Дострокове припинення дії цього договору не звільняє виконавця від надання послуг, оплата яких вже була призведена, а споживача не звільняє від оплати вже наданих виконавцем послуг (арк.с. 10).

Також сторонами було узгоджено та підписано додаткові угоди до Договору (а.с. 11-18).

Згідно з додатковою угодою 1 від 01.05.2011, п. 2.2. Договору був викладений в такій редакції: «Виконавець здійснює вивезення твердих побутових відходів (ТПВ) та здійснює додаткове вивезення ТПВ за замовленням споживача з накопичувальних ємкостей (контейнерів), стандартних розмірів у справному стані, згідно з фактичними обсягами накопичення та графіку вивезення ТПВ, узгодженого із споживачем. Щоденний обсяг вивезеного виконавцем ТПВ з території споживача підтверджується підписаними сторонами Наряд-завданнями (щоденними актами виконаних робіт), які споживач зобов'язаний підписувати щоденно. У випадку не підписання Наряд-завдання (щоденного акту виконаних робіт) з боку споживача та непредставлення його виконавцю, застосовуються п. 4.2.1 Договору».

П. 3 Договору був поповнений п. 3.3 в такій редакції: «Обсяг послуг по вивезенню ТПВ у місяць - 1330,40 кв.м, додатковий обсяг послуг по вивезенню ТПВ у місяць уточнюється виконавцем за попередній місяць та виставляється споживачу окремим рахунком із зазначенням додаткового обсягу вивезеного ТВ за попередній місяць з урахуванням вимог пункту 2.2 Договору (п.с. 11).

Згідно з додатковою угодою 2 від грудня 2011 року сторонами було узгоджено, що Договір діє до 31.12.2012 (а.с. 12).

Додатковою угодою №3 від 01.01.2012 сторони виклали п.2.2 в такій редакції: «Виконавець здійснює вивезення твердих побутових відходів (ТПВ) та здійснює додаткове вивезення ТПВ за замовленням споживача з накопичувальних ємкостей (контейнерів), стандартних розмірів у справному стані, згідно з фактичними обсягами накопичення та графіку вивезення ТПВ, узгодженого із споживачем (додаток 2). Щоденний обсяг вивезеного виконавцем ТПВ з території споживача підтверджується підписаними сторонами Наряд-завданнями (щоденними актами виконаних робіт), які споживач зобов'язаний підписувати щоденно. У випадку не підписання Наряд-завдання (щоденного акту виконаних робіт) з боку споживача та непредставлення його виконавцю, застосовуються п. 4.2.1 Договору» (а.с. 13).

Додатковою угодою №4 від 01.07.2012 сторонами було внесено зміни до п. 2.2 Договору, а саме встановлено, що Виконавець здійснює вивезення твердих побутових відходів (ТПВ) з накопичувальних ємкостей (контейнерів), згідно з фактичними обсягами накопичення та графіку вивезення ТПВ, узгодженого із споживачем (додаток 4). (а.с. 14).

Додатковою угодою №6 від 24.09.2012 сторонами було внесено зміни до п. 2.2 Договору, а саме встановлено, що Виконавець здійснює вивезення твердих побутових відходів (ТПВ) з накопичувальних ємкостей (контейнерів), згідно з фактичними обсягами накопичення та графіку вивезення ТПВ, узгодженого із споживачем (додаток 5). (а.с. 17).

Суд звертає увагу на те, що сторони в договорі домовилися про вивезення ТПВ виходячи з фактичних обсягів накопичення, що спростовує твердження відповідача про те, що обсяг наданих послуг відрізняється від запланованого у договорі

У виконання умов договору виконавцем надавалися послуги споживачу, у підтвердження яких сторонами було підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-012173 за вивезення ТПВ за листопад 2012 року у сумі 49266,16 грн. та №ОУ-012784 за вивезення ТПВ за листопад 2012 року у сумі 500,34 грн., №ОУ- 012785 за грудень 2012 року у сумі 49266,16 грн, №ОУ-013754 за грудень 2012 року у сумі 1427,49 грн. (арк.с.21 -22).

У зв'язку з цим, позивачем на адресу відповідача було скеровано рахунки за вивезення ТПВ, а саме рахунок - фактура №СФ-0011133 від 01.11.2012 на суму 49266,16 грн (з ПДВ) за листопад 2012 року, рахунок-фактура №СФ-0011634 від 30.11.2012 на суму 500,34 грн грн. за листопад 2012 року, рахунок-фактура №СФ-0011635 від 06.12.2012 на суму 49266,16 грн., рахунок -фактура №СФ-0012050 від 31.12.2012 на суму 1427,49 грн. (арк.с. 19-20).

Позивач визначив, що відповідачем у виконання умов договору було призведено наступні сплати: 5000 грн 19.12.2012 та 5000 грн 27.12.2012 року.

Однак, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем здійснено платіж також і на суму 10000,00 грн платіжним дорученням №762 від 04.12.2012 з призначенням платежу - оплата рахунку СФ-011133 від 01.11.2012 за позовний період, вказаний позивачем (а.с. 91).

Неповне внесення оплати за отримання послуг стало підставою для звернення позивача до суду з про стягнення заборгованості у розмірі 90460,15 грн, а такж пені - 6687,97 грн, 3 % річних - 1351,38 грн.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін виникли з приводу виконання господарського договору.

Предметом позову є матеріально-правова вимога ТОВ „КП Чисте місто" про стягнення з КП «РЕП №17» СМР заборгованості за отримані за господарським договором послуги, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України і Цивільного кодексу України, які регулюють загальні положення про зобов'язання та питання виконання зобов'язань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом, між сторонами укладено Договір про надання послуг по вивезенню твердих побутових відходів, який за своєю правовою природою та ознаками є договором про надання послуг.

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Таким чином, укладений між сторонами Договір є підставою для виникнення у відповідача обов'язку щодо внесення плати за отримані за Договором послуги.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

За умовами Договору (підпункт 4.2.5 пункту 4.2, пункт 3.1) Споживач зобов'язаний своєчасно у встановлений в Договорі строк сплачувати надані виконавцем послуги за цінами, зазначеними в рахунках.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами складені та підписані Акти приймання-передачі робіт (надання послуг) №ОУ-012173 за вивезення ТПВ за листопад 2012 року у сумі 49266,16 грн. та №ОУ-012784 за вивезення ТПВ за листопад 2012 року у сумі 500,34 грн., №ОУ- 012785 за грудень 2012 року у сумі 49266,16 грн, №ОУ-013754 за грудень 2012 року у сумі 1427,49 грн. (арк.с.21 -22), на підставі яких позивачу були виставлені рахунки на оплату, а саме: рахунок - фактура №СФ-0011133 від 01.11.2012 на суму 49266,16 грн (з ПДВ) за листопад 2012 року, рахунок-фактура №СФ-0011634 від 30.11.2012 на суму 500,34 грн грн. за листопад 2012 року, рахунок-фактура №СФ-0011635 від 06.12.2012 на суму 49266,16 грн., рахунок -фактура №СФ-0012050 від 31.12.2012 на суму 1427,49 грн. (арк.с. 19-20).

Згідно з пунктом 3.1 Договору Споживач вносить оплату за послуги на розрахунковий рахунок Виконавця не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі виставленого виконавцем рахунку.

Натомість, рахунок СФ-0011133 був оплачений відповідачем частково у розмірі 20000 грн., що підтверджується наступними доказами: платіжне доручення №786 від 19.12.2012 на суму 5000,00 грн з призначенням платежу - рахунок-фактура №СФ-0011133 від 01.11.2012, акт №ОУ-012173, платіжне доручення від 27.12.2012 на суму 5000,00 грн. з призначенням платежу - рахунок-фактура №СФ-0011133 від 01.11.2012, Акт №ОУ-01217; платіжне доручення №752 на суму 10000,00 грн з призначенням платежу - рахунок-фактура №СФ-0011133 від 01.11.2012, акр ОУ-012173 (а.с. 89-91). Решта рахунків не були оплачені взагалі.

Таким чином, станом на день прийняття рішення у справі наявна заборгованість відповідача перед позивачем, тобто відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Всупереч наведеним нормам відповідач не надав доказів погашення заборгованості за отримані за Договором послуги в сумі 80460,15 грн.

На підставі викладеного, у зв'язку з тим, що докази погашення відповідачем наявної заборгованості відсутні, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором в розмірі 80460,15 грн . такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Посилання відповідача на неукладеність договору суд вважає безпідставними, оскільки самим договором № 8-03/30 від 01.06.2010 передбачено всі суттєві умови. При цьому, умови договору сторонами виконувались: позивачем надавались послуги відповідно до умов договору, відповідачем підписувались акти виконаних робіт та частково оплачувались отримані послуги.

Що стосується посилань відповідача на необхідність застосування заліку однорідних вимог на суму 60149,94 грн. згідно із заявою від 03.10.2013, то суд вважає такі посилання безпідставними виходячи з наступного.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторонни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частинами 2, 3 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідач в даному випадку посилається на Акт ревізії фінансово-господарської діяльності комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційного підприємства №17» від 25.04.2013 №06-21/59 Державної фінансової інспекції у місті Севастополі, якою винесено вимогу Комунальному підприємству «РЕП №17» СМР про усунення порушень, виявлених ревізією, а саме: в порушення пунктів 1.2, 2.4, 2.7, 2.15 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996 Комунальному підприємству «РЕП 17» СМР були внесені недостовірні дані до актів виконаних робіт з вивозу твердих побутових відходів, які первинними документами не підтверджуються.

В той же час, судом встановлено, що в провадженні Окружного адміністративного суду м.Севастополя перебуває позов КП «РЕП №17» СМР до Державної фінансової інспекції у місті Севастополі про визнання противоправною та скасування вимоги № 27-06-14-14/1546 від 30.05.2013 про усунення порушень, виявлених ревізією, зокрема в частині сум зайво сплачених за вивезення твердих побутових відходів, обсяг яких не підтверджений первісними документами.

Крім того, сума в розмірі 60149,94 грн. являється предметом спору у справі № 919/1147/13 за позовом Комунального підприємства „Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 17" до ТОВ „КП Чисте місто" про стягнення шкоди саме в розмірі 60149,94 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність самого зобов`язання на суму 60149,94 грн., яке могло б являтись предметом заліку однорідних вимог.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму пені за договором №8-03/30 від 01.06.2010 у розмірі 6687,97 грн.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з пунктом 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статей 3-4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі , встановленому за погодженням сторін . Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Сторонами у договорі у договорі №8-03/30 від 01.06.2010 не узгоджено умов щодо стягнення пені та не встановлено її розміру, тому суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені необґрунтованим та таким, що не підлягають задоволенню.

Крім того, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача суми 3% річних у сумі 1351,38 грн за прострочення виконання зобов'язання за договором згідно з представленим розрахунком (арк.с. 23).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що відповідач прострочив виконання зобов'язання щодо оплати наданих послуг, отже, нарахування позивачем 3% річних за користування чужими грошовими коштами суд вважає правомірним.

Однак, враховуючи те, що позивачем невірно враховано суму часткової оплати заборгованості, а саме не враховано внесення відповідачем 10000,00 грн від 04.12.2012 платіжним дорученням №762 (а.с. 91), суд вважає, що рахунок 3% річних, має бути здійсненим виходячи з суми заборгованості відповідача перед відповідачем у загальному розмірі 80460,15 грн.

За змістом наявного рахунку 3% річних (а.с. 23), позивач нарахував 3% річних окремо по кожному рахунку: СФ-0011133 від 01.11.2012, СФ-0011634 від 30.11.2012, СФ-0011635 від 06.12.2012, СФ-0012050 від 31.12.2012. Суд погодився з розрахунками 3% річних, зробленими позивачем стосовно рахунків СФ-0011634 від 30.11.2012, СФ-0011635 від 06.12.2012, СФ-0012050 від 31.12.2012, вважає їх обґрунтованими та вірними.

Однак, з огляду на те, що позивачем частково оплачено рахунок СФ-0011133 від 01.11.2012, судом зроблено власний розрахунок заборгованості з 3% річних суми боргу означеного рахунку, а саме:

34266,16 грн (сума боргу)*3% : 365 * 6 (дні прострочення) (з 21.12.12 по 26.12.12) = 16,89 грн

29266,16 грн (сума боргу) 3% : 365 * 176 (дні прострочення) (з 27.12.12 по 20.06.13 ) = 423,257 грн

А всього - 440,25 грн.

Таким чином загальна сума 3% річних складає 440,25 грн.+ 7,48 грн. (СФ-0011634) + 732,92 грн (СФ-0011635) + 21,24 грн (СФ-0012050) = 1201,89 грн

Поряд із зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача понесені ним судові витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 5 000,00 грн.

З цього приводу суд зауважує на наступному.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

За змістом Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Відповідно до п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013, № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом -Шамрай Р.В. підтверджуються Договором про правову допомогу №01/07 від 18.07.2013 (а.с. 27).

В підтвердження повноважень адвоката, позивачем до матеріалів справи додано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №222 від 01.07.2011 на ім'я Шамрай Р.В. /арк. с. 47/.

Крім того, позивачем надано до матеріалів справи копію видаткового касового ордеру від 18.07.2013 про сплату 5000 грн. за послуги адвоката за правове супроводження справи в Господарському суді міста Севастополя про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором №8-03/30 від 01.06.2010 (арк.с. 48). Також представлені докази фактичного отримання послуг за договором про правову допомогу №01/07 від 18.07.2013 та калькуляція до договору про правову допомогу (арк.с. 45-46).

Таким чином, оскільки судом встановлено, що позивачем адвокату фактично сплачені 5000,00 грн за адвокатські послуги, та що в судових засіданнях приймав участь саме цей адвокат, то правомірним є висновок, що такі витрати позивача підлягають відшкодуванню, позаяк вони пов'язані з розглядом даної справи, а сума цих витрат є співрозмірною ціні позову та витраченому часу на захист інтересів позивача.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову витрати по оплаті судового збору та послуг адвоката покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пропорційно розміру задоволених позовних вимог судові витрати, які підлягають стягненню, становлять: 1633,32 грн. - судовий збір та 4145,5 грн - послуги адвоката.

Доводи відповідача про необхідність обмеження суми, яка підлягає сплаті за послуги адвоката, враховуючи принцип співрозмірності, суд вважає обгрунтованими, однак в даному конкретному випадку не вбачає підстав для зменшення заявленої позивачем суми в розмірі 5000,00 грн.

З урахуванням заявлених позивачем вимог про стягнення 98499,50 грн. основної заборгованості та штрафних санкцій і фактично визначеної до стягнення загальної суми в розмірі 81662,05 грн., суд вважає, що заявлені позивачем витрати на послуги адвоката в сумі 5000,00 грн. та визнані судом до стягнення - в сумі 4145,50 грн., не порушують принципу співрозмірності.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49 , 82-85 , 115 , 116 Господарського процесуального кодексу України , суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства „Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 17" Севастопольської міської Ради , ідентифікаційний код 03360503 (99011, м. Севастополь, вул. Очаковців, 6) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „КП Чисте місто" (ідентифікаційний код 32117462; 99040, м. Севастополь, вул. М. Геловані, 1) заборгованість в сумі 81662,05 грн . (вісімдесят одна тисяча шістсот шістдесят дві грн. 05 коп), з яких: 80460,16 грн. - сума основного боргу, 1201,89 грн. - сума 3% річних.

3 . Стягнути з Комунального підприємства „Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 17" Севастопольської міської Ради , ідентифікаційний код 03360503 (99011, м. Севастополь, вул. Очаковців, 6) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „КП Чисте місто" (ідентифікаційний код 32117462; 99040, м. Севастополь, вул. М. Геловані, 1) судові витрати в сумі 5778,82 грн (п'ять тисяч сімсот сімдесят вісім грн. 82 коп)., з яких 1633,32 грн. - судовий збір, 4145,5 грн - послуги адвоката.

4. В іншій частині позову відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.11.2013

Суддя підпис О.С. Погребняк

Згідно з оригіналом

помічник судді І.О. Кузьміна

04.11.2013