Постанова

від 25.02.2014 по справі 919/1003/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2014 року Справа № 919/1003/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 17" Севастопольської міської ради, м. Севастополь (далі - Підприємство),

на рішення господарського суду міста Севастополя від 31.10.2013 та

постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.12.2013

зі справи № 919/1003/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КП Чисте місто", м. Севастополь (далі - Товариство),

до Підприємства

про стягнення 98 499, 50 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 31.10.2013 (суддя Погребняк О.С.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 (колегія суддів у складі: Плут В.М. - головуючий, Видашенко Т.С. і Волков К.В.): позов задоволено частково; з Підприємства стягнуто на користь Товариства заборгованість у сумі 81 662, 05 грн., з якої: 80 460, 16 грн. - сума основного боргу і 1 209, 89 грн. - 3% річних, а також 5 778, 82 грн. судових витрат, з яких: 1 633, 32 грн. - судовий збір і 4 145, 50 грн. - оплата послуг адвоката; в іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить оскаржувані судові рішення з даної справи скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Скаргу мотивовано неповним дослідженням господарськими судами матеріалів, доказів і обставин справи та, як наслідок, - невідповідністю висновків, викладених у цих рішеннях, обставинам справи, а також неправильним застосуванням ними норм матеріального права і незастосуванням норм процесуального права, що підлягали застосуванню до спірних правовідносин; зокрема, йдеться про приписи статей 179, 180 Господарського кодексу України, статей 13, 14, 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 № 1070 "Про затвердження Правил надання послуг з вивезення побутових відходів".

У відзиві на касаційну скаргу Підприємство заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх невідповідність дійсності та про відсутність підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень, і просить останні залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Сторони відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Представники сторін у судове засідання не з'явились.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

01.06.2010 Товариством (виконавцем) і Підприємством (споживачем) було укладено договір № 8-03/30 про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів споживача та про оплату споживачем наданих послуг у строки та в порядку, передбаченому цим договором (далі - Договір), згідно з яким:

- розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Споживач вносить оплату на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі виставленого виконавцем рахунка (пункт 3.1);

- вартість вивезення 1 куб. м твердих побутових відходів (ТПВ) складає 19, 56 грн. (пункт 3.2);

- споживач зобов'язаний, зокрема: протягом 3 робочих днів з моменту отримання акта виконаних робіт підписати його або надати виконавцю мотивовану письмову відмову від підписання акта "з переліком формально визначених заперечень". За відсутності такої відмови роботи виконавця вважаються прийнятими споживачем без заперечень незалежно від факту підписання акта виконаних робіт (пункт 4.2.1);

своєчасно у встановлений Договором строк (пункт 3.1) оплачувати послуги з перевезення ТПВ (пункт 4.2.5);

- Договір набирає сили з 01.01.2011 та діє до 31.12.2011; повідомлення про намір розірвати Договір достроково в односторонньому порядку має бути зроблено в письмовому вигляді за 1 місяць до передбаченого сторонами строку припинення Договору (пункт 5.1);

- сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством (пункт 6.1);

- Договір та додатки до нього складено "при повному розумінні сторонами предмету Договору та заміняє будь-яку іншу угоду, ухвалену раніш" (за змістом пункту 8.1).

Згідно з протоколом розбіжностей до Договору:

- пункт 3.1 останнього викладено сторонами в такій редакції: "Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Споживач вносить оплату за послуги на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, за рахунок засобів оплати на обслуговування та утримання житлових будинків та прибудинкових територій (квартплати), що надходять від населення, на підставі актів виконаних робіт";

- Договір доповнено пунктом 3.3 у такій редакції: "Обсяг послуг за договором у місяць - 1 330, 4 кв. м, у рік - 15 964, 8 кв. м";

- пункт 4.2.1 викладено в такій редакції: "Протягом трьох робочих днів з момента отримання акту виконаних робіт підписати його або надати виконавцю мотивовану відмову від підписання акту";

- пункт 5.4 викладено в такій редакції: "Дострокове припинення дії цього договору не звільняє виконавця від надання послуг, оплата яких вже була призведена, а споживача не звільняє від оплати вже наданих виконавцем послуг".

Сторонами також підписано додаткові угоди до Договору.

Згідно з додатковою угодою 1 від 01.05.2011:

- пункт 2.2 Договору викладено в такій редакції: "Виконавець здійснює вивезення твердих побутових відходів (ТПВ) та здійснює додаткове вивезення ТПВ за замовленням споживача з накопичувальних ємкостей (контейнерів), стандартних розмірів у справному стані, згідно з фактичними обсягами накопичення та графіку вивезення ТПВ, узгодженого із споживачем. Щоденний обсяг вивезеного виконавцем ТПВ з території споживача підтверджується підписаними сторонами Наряд-завданнями (щоденними актами виконаних робіт), які споживач зобов'язаний підписувати щоденно. У випадку не підписання Наряд-завдання (щоденного акту виконаних робіт) з боку споживача та непредставлення його виконавцю, застосовуються п. 4.2.1 Договору";

- пункт 3 Договору доповнено підпунктом 3.3 у такій редакції: "Обсяг послуг по вивезенню ТПВ у місяць - 1 330, 40 кв. м, додатковий обсяг послуг по вивезенню ТПВ у місяць уточнюється виконавцем за попередній місяць та виставляється споживачу окремим рахунком із зазначенням додаткового обсягу вивезеного ТВ за попередній місяць з урахуванням вимог пункту 2.2 Договору".

Згідно з додатковою угодою 2 від грудня 2011 року Договір діє до 31.12.2012.

Додатковою угодою від 01.01.2012 № 3 сторони виклали пункт 2.2 Договору в такій редакції: "Виконавець здійснює вивезення твердих побутових відходів (ТПВ) та здійснює додаткове вивезення ТПВ за замовленням споживача з накопичувальних ємкостей (контейнерів), стандартних розмірів у справному стані, згідно з фактичними обсягами накопичення та графіку вивезення ТПВ, узгодженого із споживачем (додаток 2). Щоденний обсяг вивезеного виконавцем ТПВ з території споживача підтверджується підписаними сторонами Наряд-завданнями (щоденними актами виконаних робіт), які споживач зобов'язаний підписувати щоденно. У випадку не підписання Наряд-завдання (щоденного акту виконаних робіт) з боку споживача та непредставлення його виконавцю, застосовується пункт 4.2.1 Договору".

Додатковою угодою від 01.07.2012 № 4 внесено зміни до пункту 2.2 Договору, а також встановлено, що виконавець здійснює вивезення ТПВ з накопичувальних "ємкостей" (контейнерів) згідно з фактичними обсягами накопичення та графіком вивезення ТПВ, узгодженим із споживачем (додаток 4).

Додатковою угодою від 24.09.2012 № 6 сторони внесли зміни до пункту 2.2 Договору, а саме встановили, що виконавець здійснює вивезення ТПВ з накопичувальних "ємкостей" (контейнерів) згідно з фактичними обсягами накопичення та графіком вивезення ТПВ, узгодженим із споживачем (додаток 5).

Таким чином, сторони у Договорі домовилися про вивезення ТПВ виходячи з фактичних обсягів накопичення, чим спростовується твердження Підприємства про те, що обсяг наданих послуг відрізняється від запланованого у Договорі.

На виконання умов Договору виконавцем надавалися послуги споживачу, на підтвердження чого сторонами було підписано акти здачі-приймання робіт (надання послуг) з вивезення ТПВ: за листопад 2012 року № ОУ-012173 на суму 49 266, 16 грн., за листопад 2012 року № ОУ-012784 на суму 500, 34 грн., за грудень 2012 року № ОУ-012785 на суму 49 266, 16 грн., за грудень 2012 року № ОУ-013754 на суму 1 427, 49 грн.

Товариством було направлено Підприємству рахунки-фактури за вивезення ТПВ: від 01.11.2012 № СФ-0011133 на суму 49 266, 16 грн. (з ПДВ) за листопад 2012 року; від 30.11.2012 № СФ-00111634 на суму 500, 34 грн. за листопад 2012 року; від 06.12.2012 № СФ-0011635 на суму 49 266, 16 грн.; від 31.12.2012 № СФ-0012050 на суму 1 427, 49 грн.

Як зазначено Товариством, Підприємством на виконання Договору сплачено: 5 000 грн. 19.12.2012 та 5 000 грн. 27.12.2012. Як підтверджується матеріалами справи, Підприємством здійснено також і платіж на суму 10 000 грн. платіжним дорученням від 04.12.2012 № 762 з призначенням платежу: оплата рахунка від 01.11.2012 СФ-011133.

Неповне внесення оплати за послуги стало підставою для звернення Товариства з позовом про стягнення з Підприємства заборгованості в сумі 90 460, 15 грн., а також пені в сумі 6 687, 97 грн. і 3% річних - 1 351, 38 грн.

Фактичний розмір заборгованості становить 80 460, 15 грн. Підприємство не подало доказів погашення цієї заборгованості.

Посилання Підприємства на неукладеність Договору є безпідставним, оскільки останнім передбачено всі істотні умови, і ці умови сторонами виконувалися: послуги надавалися, акти виконаних робіт Підприємством підписувалися та отримані послуги ним частково оплачено.

Так само безпідставним є твердження Підприємства щодо застосування заліку однорідних вимог на суму 60 149, 94 грн. згідно із заявою від 03.10.2013. В обґрунтування цього Підприємство посилалося на акт ревізії фінансово-господарської діяльності Підприємства від 25.04.2013 № 06-21/59, складений Державною фінансовою інспекцією у м. Севастополі, якою винесено вимогу Підприємству про усунення порушень, виявлених ревізією, а саме: на порушення пунктів 1.2, 2.4, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" Підприємством були внесені недостовірні дані до актів виконаних робіт з вивезення ТПВ, які первинними документами не підтверджуються.

У провадженні Окружного адміністративного суду м. Севастополя знаходиться справа за позовом Підприємства до названої Інспекції про визнання протиправною та скасування вимоги від 30.05.2013 № 27-06-14-14/1546 про усунення порушень, виявлених ревізією, зокрема в частині сум, зайво сплачених за вивезення ТПВ. Крім того, сума 60 149, 94 грн. є предметом спору у справі № 919/1147/13 за позовом Підприємства до Товариства про стягнення шкоди.

Відтак відсутнє саме зобов'язання на суму 60 149, 94 грн., яке могло б бути предметом заліку однородних вимог.

Сторонами у Договорі не узгоджено умов щодо стягнення пені та її розміру, тому вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають.

Сума 3% річних (за підрахунками місцевого господарського суду) становить 1 201, 89 грн.

Правовідносини між Товариством і адвокатом Шамрай Р.В. підтверджуються договором про правову допомогу від 18.07.2013 № 01/07. У матеріалах справи наявні копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю на ім'я Шамрай Р.В., копія видаткового касового ордеру про сплату 5 000 грн. за послуги адвоката щодо правового супроводження даної справи в господарському суді міста Севастополя, докази фактичного отримання послуг за договором про правову допомогу та калькуляція до цього договору. В судових засіданнях брав участь саме названий адвокат.

Судом апеляційної інстанції додатково з'ясовано та зазначено, що:

- за доводами скаржника, вартість вивезення ТПВ не є "самостійною розцінкою", а є контрольованою ціною, яка встановлюється на підставі рішення органу місцевого самоврядування для конкретного виконавця послуг, судом же першої інстанції застосовано тарифи на вивезення ТПВ іншого виконавця відповідних послуг, а не Підприємства;

- відповідно до рішення Севастопольської міської ради від 22.07.2008 № 4888 затверджено тарифи на вивезення ТПВ суб'єктами господарювання незалежно від форм власності у розмірі 19, 56 грн. за 1 куб. м;

- отже, тарифи встановлюються для всіх суб'єктів господарювання, які займаються господарською діяльністю з надання послуг з вивезення ТПВ; у Договорі сторони встановили вартість вивезення ТПВ у тому ж розмірі.

Попередні судові інстанції з огляду на приписи статей 174, 175, частини другої статті 193 Господарського кодексу України, статей 11, 509, 530, 601, 612, 625, 629, частини першої статті 903 Цивільного кодексу України та з урахуванням зазначених обставин справи дійшли не спростовуваного доводами касаційної скарги висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог у розмірі, вказаному в оскаржуваних рішеннях. Доводи скаржника не приймаються з урахуванням такого.

Укладеність чи неукладеність Договору - це обставина справи, з'ясування якої є прерогативою місцевого та апеляційного господарських судів, оскільки згідно з частиною другою статті 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Водночас попередніми судовими інстанціями з'ясовано, що Договір був не лише підписаний сторонами, а й фактично виконувався ними (за винятком часткової неоплати послуг Підприємством). І навіть якби Договір був визнаний господарськими судами неукладеним, це жодним чином не звільняло б Підприємство від обов'язку оплатити надані йому Товариством послуги (факту одержання яких Підприємство не заперечувало).

Попередніми судовими інстанціями правильно, з огляду на приписи статті 601 Цивільного кодексу України, не взято до уваги посилання Підприємства на здійснення ним зарахування зустрічних вимог у сумі 60 149, 94 грн., оскільки зобов'язання з оплати Товариством Підприємству відповідної суми на час розгляду даної справи попередніми судовими інстанціями було відсутнє.

Названими судовими інстанціями також зроблено правильний висновок (з посиланням на частину другу статті 218 Господарського кодексу України і статтю 617 Цивільного кодексу України) про те, що Підприємство самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, і тому заборгованість перед ним його контрагентів - споживачів (населення) по квартирній платі не є підставою для звільнення його від такої відповідальності. Водночас із з'ясованих попередніми судовими інстанціями обставин не вбачається, щоб оплата за Договором була "определена под отлагательными условием, т.е. при поступлении средств квартплаты от населения по мере поступления средств (источником оплаты четко определено - за счет поступающих от населения средств квартплаты)" (цитата за текстом касаційної скарги). Саме лише визначення у Договорі джерела коштів, за рахунок яких передбачається здійснення оплати, не є будь-якою "відкладальною умовою"; до того ж скаржник сам заперечує, що даний договір є укладеним, тобто його доводи щодо, з одного боку, неукладеності Договору, а з іншого - стосовно неврахування судами умов цього ж договору є взаємовиключними.

Решта доводів касаційної скарги стосується оцінки доказів, які вже були предметом дослідження попередніми судовими інстанціями, та правильності встановлення ними фактичних обставин справи. З урахуванням приписів наведеної норми процесуального права - частини другої статті 111 7 ГПК України перевірка цих доводів перебуває поза межами повноважень касаційної інстанції.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 ,111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Севастополя від 31.10.2013 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 зі справи № 919/1003/13 залишити без змін, а касаційну скаргу комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 17" Севастопольської міської ради - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов