Ухвала

від 23.10.2013 по справі 2а-11219/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/19674/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П., за участю представників позивача:ОСОБА_5, ОСОБА_6, відповідача:Кипиченка С.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.08.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012

у справі № 2а-11219/10/2670

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5

до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва, правонаступником якої є Державна податкова інспекція в Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби,

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.08.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012, частково задоволено позовні вимоги суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5 (надалі - позивач, СПД ОСОБА_5.) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва): скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.11.2009 № 102/17-02 в частині суми 106 441,19 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.08.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012 в частині задоволення позову і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем 16.10.2009 було надано до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва декларацію про доходи , одержані з 01.01.2008 по 31.12.2008, в якій відображено: доход, отриманий з основного місця роботи із сумою утриманого податку; доходи, одержані не за місцем основної роботи; доход, отриманий від підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності - 480 000,00 грн. Крім того, позивачем вказано доход, отриманий від операцій з інвестиційними активами в сумі 5 025 940,00 грн.; витрати, понесені на придбання облігацій - 4 313 070,00 грн.; інвестиційний прибуток за 2008 рік - 712 870,00 грн. та вказано інвестиційний збиток минулих років - 709 916,82 грн.

Зокрема, до витрат, понесених від операцій на придбання облігацій, підприємцем було віднесено, кошти, сплачені фізичній особі-підприємцю ОСОБА_8 згідно договору про надання консультаційних послуг від 16.06.2008 в сумі 200 000,00 грн., що, в свою чергу, вплинуло на суму прибутку від вказаної діяльності.

Суди попередній інстанцій, з чим погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України, дійшли висновку про те, що суми за вказаним вище договором не можуть бути віднесені до витрат, пов'язаних з придбанням облігацій, з огляду на наступне.

Підпунктом 9.6.2 п. 9.6 ст. 9 Закону України від 22.05.2003 № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (надалі - Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб») в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку із придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

Згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440 , вартість майна - це еквівалент цінності об'єкта оцінки, виражений у ймовірній сумі грошей.

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 № 3480-IV «Про цінні папери та фондовий ринок» професійні торговці цінними паперами здійснюють, зокрема, брокерську діяльність шляхом укладення цивільно-правових договорів (в т.ч. договорів комісії, доручення) щодо цінних паперів від свого імені (від імені іншої особи), за дорученням і за рахунок іншої особи (клієнта).

Плата за послуги щодо проведення операцій з цінними паперами, сплачена клієнтом торговцю цінними паперами, є доходом такого торговця і ніяким чином не впливає на вартість цінного паперу.

З наведеного можна зробити висновок, що до витрат, понесених фізичною особою у зв'язку з придбанням інвестиційного активу, відносяться лише суми, які є еквівалентом вартості самого інвестиційного активу (цінного паперу). Всі інші витрати не підпадають під дію пп. 9.6.2 п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

При цьому, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що витрати в сумі 200 000,00 грн., понесені позивачем відповідно до договору від 16.06.2008, правильно виключено судами попередніх інстанцій із розрахунку інвестиційного прибутку СПД ОСОБА_5

Наведена позиція обґрунтована тим, що вказаний договір стосувався сприяння продажу простих іменних акцій ВАТ «Промалюміній», ВАТ «Спецгума» та ВАТ «Укрспецпроммонтаж», однак операції з наведеними інвестиційними активами позивачем у декларації за 2008 рік не відображено, документів на підтвердження проведення таких операцій позивачем не надано.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій вказали на те, що в декларації про доходи за період з 01.01.2008 по 31.12.2008 позивачем повинні були бути визначені наступні показники: доход, отриманий від операцій з інвестиційними активами в сумі 5 025 940,00 грн.; витрати, понесені на придбання облігацій, - 4 113 070,00 грн.; прибуток, отриманий від операцій з інвестиційними активами, - 912 870,00 грн. та інвестиційний збиток минулих років - 709 916,82 грн.

Відповідно до ч. 3 пп. 9.6.6 п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, то його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення.

Зменшуючи загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами позивача на суму інвестиційного збитку минулих років, суди попередніх інстанцій постановили рішення по справі без надання належної правової оцінки дослідженню формування суми інвестиційного збитку минулих років, що переноситься із декларації за попередній період та безпосередньо впливає на зменшення об'єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Без встановлення і дослідження наведених обставин рішення суду не може відповідати незмінним принципам законності, повноти і обґрунтованості у розумінні статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України .

Зважаючи на те, що неврахування судами попередніх інстанцій вищеназваних обставин призвело до передчасних та не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України .

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 227, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.08.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012 у справі № 2а-11219/10/2670 скасувати.

Справу № 2а-11219/10/2670 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис)А.М. Лосєв Судді (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна З оригіналом згідно

помічник