Постанова

від 22.10.2013 по справі 813/5255/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2013 року м. Львів № 813/5255/13-а

13 год. 00 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у колегіальному складі: головуючий суддя Клименко О.М., суддя Ланкевич А.З., суддя Гавдик З.В. за участю секретаря судового засідання Надич М.О. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Підставська К.Є.;

відповідача: представники Іванський В.І., Карпин Я.С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Паром-Люкс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Паром-Люкс» (далі - ПП «Паром-Люкс») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003652340/0/31468 від 18.12.2008 року, №0003662340/0/31469 від 18.12.2008 року, №000042340/0/397 від 12.01.2009 року, № 0000432340/0/4393 від 27.02.2009 року, №0000872340/0/5811 від 16.03.2009 року.

22.08.2013 року судом в порядку ст.55 КАС України було допущено заміну Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі-ДПІ у Шевченківському районі).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що висновки податкового органу викладені в актах перевірок на підставі яких прийняті спірні податкові повідомлення - рішення є необґрунтованими та безпідставними. Зазначає, що частину податкового кредиту ПП «Паром-Люкс» складають витрати по придбанню яєчного порошку. А згідно наданої Львівською торгово-промисловою палатою інформації про ціни на яєчний порошок відповідно до пропозицій виробників даного виду товару на ринку України встановлено, що ціна на вищевказаний товар становить 20-28 грн. з урахуванням ПДВ.

Проте, відповідачем не було враховано вимоги п. 1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме п.п. 1.20.8., яким визначено обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього ж пункту.

Також зазначає, що згідно абзацу першого підпункту 1.20.10 Закону та підпункту 4.3.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон 2181) донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за наступною процедурою: керівник (його заступник) приймає рішення про застосування звичайних цін при визначенні под?аткових зобов'язань пр?иймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

З метою забезпечення дотримання вказаної процедури керівник (заступник керівника) податкового органу, керуючись зазначеними нормами, під час перевірки приймає рішення про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань, що складається за довільною формою, із зазначенням: дати його прийняття, номера, назви та коду ЄДРПОУ платника податків, що перевіряється, підстав для застосування «звичайної ціни», передбачених законом з питань оподаткування, тощо.

При цьому в окремих частинах відповідних розділів акта перевірки здійснюється посилання на вищенаведене рішення, зазначається підстава для застосування «звичайні ціни», передбачена відповідним законом з питань оподаткування, механізм і обґрунтування розрахунку у порядку, встановленому пунктом 1.20 Закону для відповідної господарської операції, та елемент податкової бази (об'єкт оподаткування), до якого застосовуються «звичайні ціни», тощо. Розраховані з використанням «звичайних цін» суми заниження податкових зобов'язань виділяються в окремих частинах відповідних розділів акту перевірки та додатках до нього.

Вказує, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами (п.п.1.20.10 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»), а саме: поняття, підстави, механізм застосування яких та доведення до платника податків визначених за їх допомогою сум податкових зобов'язань передбачено нормами Закону №2181.

Однак, в актах перевірок відсутні покликання на рішення керівника ДПІ у Шевченківському районі м. Львова про застосування звичайних цін по вищевказаних фінансово-господарських операціях.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав додаткові пояснення, в яких також вказав, що доводи податкового органу щодо відсутності основних фондів та документів транспортування продукції, спростовуються долученими до матеріалів справи первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, а тому прийняті на основі таких висновків податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідач позов заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву. В яких зазначено, що вимоги позивача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Так, спірні податкові повідомлення - рішення були прийнято на підставі актів перевірок позивача, якими встановлено, що отримання від ТОВ «СТК» оплата за шкірсировину перерахована на рахунок ПП «Паром - Люкс» згідно договору-доручення, яка була використана для погашення валютного кредиту та кредиторської заборгованості перед іншим підприємством відповідно до п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про додану вартість» повинні бути включені до складу податкових зобов'язань. Отже, кошти в сумі 32 798 694,00 грн., отримані, як оплата за шкірсировину вважаються авансом, і повинні бути включені до складу податкових зобов'язань за звітний період в сумі ПДВ 5 466 449,00 грн.

Перевіркою показників, відображених у податковій звітності позивача, встановлено, що на формування цих показників вплинуло здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) від ТОВ «Імперево Фудз». Відповідно до умов договору купівлі-продажу товаром являються продукти глибокої переробки яєчної сировини власного виробництва продавця.

Податковий орган зазначив, в ході проведення перевірки ДПІ у Шевченківському районі направлено запит у Львівську торгово-промислову палату щодо надання інформації про ціни на яєчний порошок на внутрішньому ринку України. Згідно наданої Львівською торгово-промисловою палатою інформації про ціни на яєчний порошок відповідно до пропозицій виробників даного виду товару на ринку України встановлено, що ціна на вищевказаний товар становить 20-28 грн. з урахуванням ПДВ.

Крім цього, ПП «Паром-Люкс» відвантажено на експорт 15840 кг сухого технічного яєчного порошку непридатного для використання в харчовій промисловості, а згідно інвентаризаційних описів на складах підприємства такий яєчний порошок не обліковується. Податковим органом було проведено обстеження складських приміщень, орендованих ПП «Паром-Люкс» для здійснення господарської діяльності. Згідно пояснень, наданих комірниками складів готової продукції та складу допоміжних матеріалів, яєчний порошок на склади не приймався. Крім цього, позивачем не надано товарно-транспортні накладні та інші документи, що свідчать про транспортування такої продукції.

Таким чином, в порушення вимог п.п.7.4.1, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ПП «Паром-Люкс» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за грудень 2008 року в сумі 2643101,00 грн., за жовтень 2008 року в сумі 1007353, 00 грн., а придбання яєчного порошку за цінами, вищими за звичайні призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2008 року в сумі 612345, 00 грн. та заниження суми ПДВ, що підлягає нарахуванню до сплати до бюджету за вересень на 4294947,00 грн., за жовтень 2008 року у розмірі 2 925 176,00 грн. та в порушення п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено суму ПДВ на суму 3953599,00 грн.

У зв'язку з чим, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення, і на думку відповідача прийняті рішення є обґрунтованими і підстав для їх скасування немає. Представники відповідача в судовому засіданні просили в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представника позивача та представників відповідача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

ПП «Паром-Люкс» зареєстроване юридичною особою 30.07.1997 року виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи №619650. Видами діяльності названого підприємства, згідно з відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України є виробництво взуття, оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами, іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними і молюсками, неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, оптова торгівля одягом і взуттям.

13.02.2009 року за результатами позапланової виїзної перевірки ПП «Паром-Люкс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість шляхом перерахування коштів на рахунок за листопад 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в жовтні 2008 року, складено акт №201/19/23-4/22395513.

На підставі вказаного акту перевірки, начальником ДПІ у Шевченківському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.02.2009 року за № 0000432340/0/4393, яким згідно з п. «б», «в» п.п.4.2.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за порушення п.п.7.4.1. п.7.4. п.п.7.7.1., п.п.7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», визначено суму завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 2925176,00 грн.

10.03.2009 року за результатами позапланової виїзної перевірки ПП «Паром-Люкс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість шляхом перерахування коштів на рахунок за грудень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в листопаді 2008 року, складено акт №354/50/23-4/22395513.

На підставі вказаного акту перевірки, начальником ДПІ у Шевченківському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.03.2009 року №0000872340/0/5811, яким згідно з п. «б», «в» п.п. 4.2.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за порушення п.п. 7.4.1. п.7.4. п.п.7.7.1., п.п.7.7.2. п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», визначено суму завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 2643101,00 грн.

31.12.2008 року за результатами позапланової виїзної перевірки ПП «Паром-Люкс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість шляхом перерахування коштів на рахунок за жовтень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в вересні 2008 року, складено акт №2625/345/23-4/22395513.

На підставі вказаного акту перевірки, начальником ДПІ у Шевченківському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.03.2009 року №0000872340/0/5811, яким згідно з п. «б», «в» п.п.4.2.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за порушення п.п.7.4.1. п.7.4, п.п.7.7.1., п.п.7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1007353,00 грн.

05.12.2008 року за результатами позапланової виїзної перевірки ПП «Паром-Люкс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість шляхом перерахування коштів на рахунок за вересень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з липня 2008 року по серпень 2008 року, складено акт № 2427/319/23-4/22395513.

На підставі вказаного акту перевірки, начальником ДПІ у Шевченківському районі винесено податкове повідомлення-рішення, яким згідно з п.п. «б» п.п.4.2.2 ст.4, п.п.17.1.3., п.п.17.1.6. п.17.1. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено за порушення п.п.7.3.1., п.7.3., п.п.7.4.1. п.7.4. п.п.7.7.1., п.п.7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку з чим ПП «Паром-Люкс» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4294947,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3435957,00 грн.

Також, на підставі вказаного акту перевірки, начальником ДПІ у Шевченківському районі винесено податкове повідомлення-рішення, яким згідно з п.п. «б» п.п.4.2.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за порушення п.п.7.3.1., п. 7.3., п.п.7.4.1. п.7.4. п.п.7.7.1., п.п.7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 612345,00 грн.

З урахуванням доводів податкового органу про підстави прийняття оскаржуваних рішень, вирішення спору потребує встановлення реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами. З'ясування наведених обставин має істотне значення для правильної юридичної оцінки дій позивача щодо віднесення ним до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених за товар.

Позивачем в обґрунтування реальності (фактичності) здійснення господарських операцій надано суду договір купівлі-продажу від 21.07.2008 року б/н, укладений між ПП «Паром-Люкс» (Покупець) та ТОВ «Імперово Фудз» (Продавець). Відповідно п.2.1 договору товаром являються продукти глибокої переробки яєчної сировини власного виробництва продавця.

На виконання умов договору, контрагентом позивача виписано розхідні накладні на відвантаження порошку яєчного від 21.10.2008 року, від 21.07.2008 року, від 04.08.2008 року, від 04.09.2008 року, від 01.09.2008 року, від 26.09.2008 року, від 26.11.2008 року, від 03.12.2008 року, від 09.12.2008 року, від 17.12.2008 року, від 24.12.2008 року.

ТОВ «Імперево Фудз», у свою чергу, виписало позивачу податкові накладні: №87 від 21.07.2008 року, №90 від 04.08.2008 року, №106 від 04.09.2008 року, №104 від 01.09.2008 року, №115 від 26.09.2008 року, №136 від 21.10.2008 року, №172 від 26.11.2008 року, №173 від 26.11.2008 року, №181 від 03.12.2008 року, №182 від 03.12.2008 року, №195 від 09.12.2008 року, №211 від 17.12.2008 року, №214 від 17.12.2008 року, №227 від 24.12.2008 року, що відображено у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

За отриману від ТОВ «Імперево Фудз» продукцію позивач розрахувався, що підтверджується банківськими виписками про рух коштів на рахунку:

долученими до матеріалів справи.

Суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Імперево Фудз» відображено у податковій звітності ПП «Паром-Люкс», про що свідчать копії додатку № 5 до податкових декларацій з ПДВ.

На підтвердження використання у господарській діяльності придбаної продукції, позивач також долучив наступні документи: контракт № М-01/08 від 08.12.2008 року («I.C.S. FAMIR GROUP S.R.L.» - Молдова), контракт № К-01/08 від 14.11.2008 року з Компанією TOO «Elsys Temologies LTD» (Казахстан), контракт від 14.07.2008 року № ЗК-01/2008 з Компанією «ТАНКЕМ Лімітед» (Кіпр);

- податкові накладні №317 від 15.10.2008 року, №356 від 16.10.2008 року, №355 від 16.10.2008 року, №364 від 28.10.2008 року, №401 від 31.10.2008 року, №402 від 31.10.2008 року, №403 від 31.10.2008 року, №370 від 07.11.2008 року, №410 від 21.11.2008 року, №411 від 21.11.2008 року, № податкові накладні №283 від 16.08.2008 року, №284 від 16.08.2013 року, №354 від 11.10.2008 415 від 29.11.2008 року, №416 від 29.11.2008 року, №430 від 18.12.2008 року, №427 від 20.12.2008 року, №428 від 20.12.208 року, №429 від 20.12.2008 року, №431 від 20.12.2008 року, №432 від 23.12.2008 року, №433 від 23.12.2008 року, №426 від 26.12.2008 року;

- видаткові накладні від 16 серпня 2008 року, від 11 жовтня 2008 року, 15 жовтня 2008 року, 31 жовтня 2008 року, 07 листопада 2008 року, від 21 листопада 2008 року, 29 листопада 2008 року, від 18 листопада 2008 року, від 20 грудня 2008 року, від 23 грудня 2008 року, від 26 грудня 2008 року;

- вантажно-митні декларації, інвойси;

На підтвердження транспортування продукції позивачем долучено договір № 329/08-Є від 21.07.2008 року, укладений між ТОВ «Оленіч та Компанія» ЄДРІІОУ 30562704 (м.Одеса), надалі «Експедитор» та ПП «Паром-Люкс» надалі «Клієнт», про те, що Експедитор надає Клієнту наступні види послуг з транспортного експедирування.

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями законодавства:

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно п.п.7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п.п.7.7.1. п.7.7. ст.7 цього ж Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього ж пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього ж пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п.7.7.2. п.7.7. ст.7 цього ж Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

При вирішенні спору суд виходить з наступного:

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судом не враховуються заперечення відповідача щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 27.02.2009 року за № 0000432340/0/4393, яким згідно з п. «б», «в» п.п.4.2.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за порушення п.п.7.4.1. п.7.4. п.п.7.7.1., п.п.7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», визначено суму завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 2925176,00 грн. з підстав, що позивач отримав кошти від ТОВ «СТК», як оплату за шкірсировину згідно договору доручення, однак використав ці кошти для погашення валютного кредиту та кредиторської заборгованості перед іншим підприємством, відтак кошти отримані від ТОВ «СКТ» вважаються авансом і повинні бути включенні до складу податкових зобов'язань позивача.

Так, судом встановлено, що згідно умов Договору-доручення № ФІО 9/10 від 27.10.2008 року, ТОВ «Станіславська торгова компанія» надалі «Довіритель» доручає ПП «Паром-Люкс» надалі «Повірений» за винагороду та від свого імені придбати та поставити шкірпродукцію на суму 300 000 000 грн. На виконання вказаного договору ТОВ «Станіславська торгова компанія» (ЄДРПОУ 32873692) перераховано на рахунок ПП «Паром Люкс» кошти для придбання шкірсировини, що підтверджується банківськими виписками, долученими до матеріалів справи.

Як було зазначено вище, відповідно до п.п.7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до абзацу третього пункту 4.7 ст. 4 згаданого вище Закону у разі коли платник податку (далі - повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (поставка в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або поставка інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за його дорученням.

За змістом цієї норми юридичним фактом, що породжує податкове зобов'язання платника податку - повіреного, є факт передачі довірителю придбаних за його дорученням та за його рахунок товарів (робіт, послуг), що одночасно є підставою для виникнення у останнього права на податковий кредит.

Крім цього, суд зазначає, що відповідно до п. 1.31 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994, № 334/94-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про безпідставність і необґрунтованість доводів відповідача щодо заниження позивачем суми податку на додану вартість, оскільки згідно умов договору доручення від 27.10.2008 року, позивач мав лише право на вчинення дій від імені довірителя, що унеможливлює отримання коштів як авансу. Вказана обставина також спростовує встановлене відповідачем порушення п.п.7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо дати виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг), а саме, дати зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, оскільки позивач у вказаних правовідносинах не був постачальником товарів (робіт, послуг), а був лише повіреним довірителя. Саме лише використання позивачем коштів не за цільовим призначеним немає складової порушення вказаної норми податкового законодавства.

Судом не враховуються заперечення відповідача щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 16.03.2009 року №0000872340/0/5811, яким згідно з п. «б», «в» п.п.4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за порушення п.п.7.4.1. п.7.4. п.п.7.7.1., п.п.7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», визначено суму завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 2643101,00 грн., з підстав що позивач, як покупець уклав договір із ТОВ «Імперово Фудз», як продавцем, згідно якого продавець зобов'язується передати належний йому товар - продукт глибокої переробки яєчної сировини власного виробництва, у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору. Висновки податкового органу обґрунтовані наданою 21.11.2008 року Львівською торгово-промисловою палатою інформації, що ціна на яєчний порошок складає 20-28 грн. з урахуванням ПДВ, що по суті є порушенням - звичайних цін, оскільки податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

З приводу таких висновків відповідача, суд зазначає, що відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до пп.1.20.1 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Відповідно до пп. 1.20.6 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з метою оподаткування доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається, виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Підпунктом 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» положення пп. 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», покладається на податковий орган у встановленому порядку. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін.

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Однак при цьому необхідно враховувати, чи є умови таких договорів співставними, важливе значення також мають і властивості товарів, які є предметом купівлі-продажу.

З'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватися уповноваженим державним органом. Будь-які дані, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами (висновки, результати досліджень, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно тощо), не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.

Таким чином, при встановленні факту невідповідності рівня звичайних цін, за якими здійснювалось придбання яєчного порошку позивачем, на підставі інформації Львівської ТПП, податковий орган діяв не у межах наведених норм законодавства. З огляду на те, що відповідач при проведенні перевірки не надсилав запит платнику податків для обґрунтувати рівня договірних цін, не було вжито заходів щодо встановлення інформації про укладені на момент продажу товару договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах, а тому висновки податкового органу про наявність підстав для донарахування позивачу податкових зобов'язань з підстав придбання продукції за цінами нижче звичайних є необґрунтованими.

При цьому, в інформації Львівської ТПП №1909/1472 від 21.11.2008 року, сума - "20", яку зазначає відповідач у своїх запереченнях та актах перевірки, не відображена. В той же час, експертним висновком Чернігівської регіональної торгово-промислової палати від 11.12.2008 року №ЧК-723 визначено наступне: на підставі аналізу яйцепереробної продукції, комерційних пропозицій та реалізаційних цін середньоринкова оптова вартість з ПДВ на продукцію переробки яєць за період з 01.01.2008 року по 30.09.2008 року, а саме: сухий яєчний порошок - 130 грн./кг, сухий технічний яєчний порошок - 120 грн./кг, сухий яєчний жовток - 75,00 грн./кг, сухий обезцукрений білок гелеутворюючий - 160 грн./кг. Вказаний рівень ринкових цін також узгоджується з експертним висновком Івано-Франківської торгово-промислової палати від 25.09.200 року №В-420.

Судом також не враховуються заперечення відповідача щодо правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення, яким згідно з п.п. «б» п.п.4.2.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за порушення п.п.7.3.1., п.7.3., п.п.7.4.1. п.7.4. п.п.7.7.1., п.п.7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 612345,00 грн., а саме, що наданий до перевірки розрахунок коригувань не підтверджує факту повернення товару придбаного 04.08 2008 року згідно податкової накладної від 04.08.08 №90.

Судом встановлено, що у зв'язку із анулюванням митної декларації №209000007/8/005881 від 19.08.2008 року, яке відбулось 12.11.2008 року за заявою позивача від 11.11.2008 року, коригування в податковій звітності щодо вказаного анулювання зроблено позивачем в наступному періоді, та за межами проведення перевірки, яка була підставою для прийняття цього ж рішення. Крім цього, саме анулювання митної декларації не було підставою для зменшення вказаної суми бюджетного відшкодування, коригування якого в подальшому здійснене позивачем в наступному податковому періоді, що не заперечується представниками відповідача.

Щодо відсутності товарно-транспортних документів, то необхідно вказати наступне:

Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за №128/2568:

подорожній лист-первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство;

товарно-транспортна накладна-єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Отже, жоден з перерахованих вище документів (подорожній лист, товарно-транспортна накладна) не є документами, що засвідчують отримання будь-яким підприємством товарно-матеріальних цінностей (послуг). Це документи, які свідчать про фізичне переміщення цінностей, визначають осіб які відповідають за збереження майна під час транспортування.

В той же час, податковим органом не враховано, умови п. 3.2. Договору купівлі - продажу від 21.07.2008 р. укладеного між ТОВ «Імперово-Фудз» та ПП «Паром-Люкс» та п.3.3. Додаткової угоди від 25.07.2008р., якими визначено, що після переходу права власності на товар до Покупця товар зберігається на складських площах Продавця та відпускається ним Покупцю на вимогу.

Статтею 6 Закону України «Про транзит вантажів» від 20.10.1999, № 1172-XIV, визначено, транзит вантажів супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування. Залежно від обраного виду транспорту такою накладною може бути авіаційна вантажна накладна (Air Waybill), міжнародна автомобільна накладна (CMR), накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (СІМ), накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), коносамент (Bill of Lading). Крім цього, транзит вантажів може супроводжуватися (за наявності) рахунком-фактурою (Invoice) або іншим документом, що вказує вартість товару, пакувальним листком (специфікацією), вантажною відомістю (Cargo Manifest), книжкою МДП (Carnet TIR). При декларуванні транзитних вантажів відповідно до митного законодавства України до митних органів подається вантажна митна декларація (ВМД) або накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (СІМ), накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), книжка МДП (Carnet TIR), необхідні для здійснення митного контролю.

На підтвердження перевезення сухого технічного яєчного порошку позивачем долучено дві міжнародні транспортні накладні (СМR) №0029932 та №00264, рахунки-фактури та вантажно-митні декларації. Відмітка Львівської митниці на вантажно-митних деклараціях засвідчує, що 16.08.2008 р. та 19.08.2008 р. відвантажений товар прибув для митного оформлення.

На спростування доводів податкового органу, позивачем також долучено контракт № ЗК-01/208 від 14.07.2008 р. укладений між компанією «ТАНКЕМ ЛІМІТЕД» (Кіпр) та ПП «Паром-Люкс» та Додаток до контракту №2 від 10.10.2008 р., відповідно до умов якого, ПП «Паром-Люкс» зобов'язався поставити Покупцю в асортименті продукцію яєчного порошка в т.ч. технічного яєчного порошка 300 000,0 кг.

Зі змісту пояснень представника позивача вбачається, що автомобіль із сухим яєчним порошком, який прибув на митний контроль 19.08.2008 р. був затриманий на митниці і знаходився там до 12.11.2008 р., що підтверджено штампом Львівської митниці з проставленою датою 12.11.2008 р. на рахунку фактурі №3 від 14.07.2008р. Відповідно і було відображено позивачем у бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджено видатковою накладною (повернення) № ВП-0000005 від 12.11.2008 р., яку долучено до матеріалів справи. На підставі вищевказаної накладної ТОВ «Імперово Фудз» був оформлений розрахунок № 20 «Коригування кількісних і вартісних показників». У вказаному розрахунку шляхом від'ємного значення зменшена кількість сухого технічного порошку 15 840 кг та податковий кредит в загальній сумі 306389,82 грн.

Крім цього, до матеріалів справи долучено: Договір № 9 від 21.01.2009 р. «Про охорону і супроводження товару підрозділом Служби митної варти та організації боротьби з порушенням митного законодавства Львівської митниці», розрахунок від 02.02.2009 року вартості охорони і супроводження товару (сухого технічного порошка) по маршруту Львівська митниця-Чопська митниця, платіжне доручення від 02.02.2009 р., договір № 1-106 «Про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом» від 01.08.2008 р. з ТОВ «Європа транс ЛТД» та банківські виписки за лютий - березень 2009 р.

Слід також зазначити, висновки відповідача щодо відсутності виробничих ресурсів у позивача, ґрунтуються виключно на поясненнях комірників.

Разом з тим, у відповідності до п.1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 р. N 327 (чинного на момент проведення перевірок) факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п. 2.3.2. Порядку, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому, до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті. Відповідно до п. 2.3.4. Порядку, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Відтак вказані пояснення комірників, на які покликається відповідач, не можуть слугувати належними доказами порушення податкового законодавства, крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що в поясненнях не відображено кому і на чию вимогу вони надані.

Таким чином, судом не враховуються висновки вказаних актів перевірок, оскільки виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість і підтверджуються первинними документами бухгалтерського обліку, про що зазначено вище.

Припущення зазначені в акті перевірки не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог. Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Враховуючи наведене вище, аргументи, якими відповідач доводить порушення податкового законодавства, а саме порушення вимог п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1. п.7.4. п.п.7.7.1., п.п.7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є безпідставними і не доводять правомірності збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Тому прийняті на основі таких висновків податкові повідомлення-рішення №0000432340/0/4393 від 27 лютого 2009 року, №0000872340/0/5811 від 16 березня 2009 року, №000042340/0/397 від 12 січня 2009 року, №0003652340/0/31468 від 18 грудня 2008 року, №0003662340/0/31469 від 18 грудня 2008 року не відповідають критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняті необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень пункту 1 частини другої статті 162 КАС України суд приходить до висновку, що такі податкові повідомлення-рішення слід скасувати як протиправні.

Відповідно до вимог статті 94 КАС України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 71, 94, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова №0000432340/0/4393 від 27 лютого 2009 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова №0000872340/0/5811 від 16 березня 2009 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова №000042340/0/397 від 12 січня 2009 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова №0003652340/0/31468 від 18 грудня 2008 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова №0003662340/0/31469 від 18 грудня 2008 року.

Присудити із Державного бюджету на користь Приватного підприємства «Паром Люкс» (вул. Промислова, 53, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 22395513) судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено 29.10.2013 року.

Головуючий суддя Клименко О.М.

Судді Ланкевич А.З.

Гавдик З.В.