Ухвала

від 14.07.2014 по справі 813/5255/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

14 липня 2014 року м. Київ В/800/2877/14

Вищий адміністративний суд України у склад колегії суддів:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Карася О.В., Ланченко Л.В., Лосєва А.М., Пилипчук Н.Г.,

перевіривши заяву Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 квітня 2014 року

у справі № 813/5255/13-а (К/800/2665/14)

за позовом Приватного підприємства «Паром Люкс»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області звернулась до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 квітня 2014 року у справі № 813/5255/13-а за позовом Приватного підприємства «Паром Люкс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, якою постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року було залишено без змін.

Відповідно до статті 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 239 2 та 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У відповідності до пункту 4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 2 «Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України» подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 квітня 2014 року заявник послався на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: статей 1001 - 1009 Цивільного кодексу України, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», на підтвердження чого надав ухвалу Вищого адміністративного суду України від 11 травня 2010 року у справі № АС-27/200-07 (К-1876/08), ухвалу Вищого адміністративного суду України від 03 жовтня 2013 року у справі № 2а-9624/10/2070 (К/9991/9162/11), ухвалу Вищого адміністративного суду України від 21 листопада 2013 року у справі № 2а-492/10/2170 (К/9991/19828/11), ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12 лютого 2014 року у справі № 2а-7594/11/1370 (К/800/57785/13) та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29 січня 2009 року у справі № 2-19/7944-2007А (К-21671/07), в яких по-іншому, на думку заявника, застосовано норми матеріального права.

Виконуючи положення статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України щодо вирішення питання про допуск вищим спеціалізованим судом справи до її провадження у Верховному Суді України з метою здійснення правосуддя та забезпечення однакового застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції, колегія Вищого адміністративного суду України не виявила неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права при постановленні ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 квітня 2014 року, про перегляд якої подано заяву, та ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 травня 2010 року у справі № АС-27/200-07 (К-1876/08), ухвали Вищого адміністративного суду України від 03 жовтня 2013 року у справі № 2а-9624/10/2070 (К/9991/9162/11), ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 листопада 2013 року у справі № 2а-492/10/2170 (К/9991/19828/11), ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 лютого 2014 року у справі № 2а-7594/11/1370 (К/800/57785/13), оскільки правовідносини між сторонами у справах, за якими ухвалені вказані вище судові рішення, виникли з різних відмінних між собою обставин, яким надавалася правова оцінка, тобто такі правовідносини не є подібними, в яких ухвалено різні судові рішення з неоднаковим застосуванням норм матеріального права, що виключає підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Як вбачається зі змісту доданої до заяви про перегляд судового рішення копії ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 січня 2009 року у справі № 2-19/7944-2007А (К-21671/07), на яку заявник також посилається як на підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, суд касаційної інстанції скасував судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів відзначає, що направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції не розв'язує спір по-суті та свідчить про неповноту встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи для правильного вирішення спору та про не дослідження всіх доказів, належить до порушення процесуального права, що не є підставою для перегляду ухвали в порядку Глави 3 Розділу IV Кодексу адміністративного суду України.

Відсутність повно встановлених обставин у певній справі та ухвалення судового рішення в іншій справі, виходячи з конкретних встановлених обставин у справі, виключає висновок про ухвалення судових рішень у таких справах з неоднаковим застосуванням норм матеріального права саме у подібних правовідносинах.

В зв'язку з наведеним, підстави для допуску справи до перегляду Верховним Судом України відсутні.

Керуючись ст.ст. 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В :

Відмовити Державній податковій інспекції у Шевченківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області в допуску справи до провадження по перегляду Верховним Судом України справи Львівського окружного адміністративного суду № 813/5255/13-а за позовом Приватного підприємства «Паром Люкс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

О.В. Карась

---

Л.В. Ланченко

---

А.М. Лосєв

---

Н.Г. Пилипчук