Постанова

від 23.10.2013 по справі 826/15017/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 жовтня 2013 року 17:03 № 826/15017/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Білоус А.С., та за участю представників: позивача - Слободяна Д.Б., Усика М.Г., відповідача - Смірнової І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інстар Лоджістік» доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 вересня 2013 року № 0003712207, № 0003722207, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 жовтня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

23 вересня 2013 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю «Інстар Лоджістік» (далі - ТОВ «Інстар Лоджістік», позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідача) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 вересня 2013 року № 0003712207, № 0003722207.

Під час розгляду справи представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним були виконані усі законодавчі умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ВКФ «Мілана», МППФ «Андромеда», ТОВ «Консалтингова компанія «Компроміс», ПП «Шуін», ТОВ «Джеспла», що підтверджується складеними за результатами їх діяльності первинними документами.

Позивач зазначає, що висновки відповідача про порушення податкового законодавства позивачем ґрунтуються лише на підставі актів про неможливість проведення зустрічної звірки його контрагентів - ТОВ «ВКФ «Мілана», МППФ «Андромеда», ТОВ «Консалтингова компанія «Компроміс» та протокол допиту засновника та директора ТОВ «Джеспла», інших доказів, які б вказували на відсутність господарської діяльності та безтоварність укладених правочинів податковим органом не наведено.

Таким чином, на думку, позивача, висновки, викладені в акті перевірки від 28.08.2013 р. № 151/122-07/30383144, є необґрунтованими, а спірні податкові повідомлення-рішення протиправними та підлягають скасуванню.

Представники відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечували.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Інстар Лоджістік» (код ЄДРПОУ 30383144) відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії АГ № 343131 від 06 вересня 2013 року зареєстроване Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 14 червня 1999 року (номер запису в ЄДР 1 068 120 0000 004676). Місцезнаходження ТОВ «Інстар Лоджістік»: 03083, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 34.

ТОВ «Інстар Лоджістік» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 17 червня 1999 року за № 1442 та перебуває на обліку в Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві відповідно до Довідки про взяття на облік платника податків (форма № 4-ОПП) від 27.02.2008 року № 51277/10/29-218.

Згідно свідоцтва від 11 квітня 2008 року № 100103658 позивач станом на момент виникнення спірних правовідносин мав статус платника податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 303831426503).

ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі підпункту 75.1.5 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 12 серпня 2013 року № 540 та направлення від 14 серпня 2013 року № 2110/22-07 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Інстар Лоджістік» (код за ЄДРПОУ 30383144) по взаємовідносинах з ТОВ «ВКФ «Міланна» (код за ЄДРПОУ 30523272, МППФ «Андромеда» (код за ЄДРПОУ 14020271), ТОВ «Промислова компанія «Нашира» (код за ЄДРПОУ 37474667), ТОВ «Консалтингова компанія «Компроміс» (код за ЄДРПОУ 32770202), ПП «Шуін» (код за ЄДРПОУ 31927432), ТОВ «Джеспала» (код за ЄДРПОУ 31723832), ТОВ «Кубей» (код за ЄДРПОУ 30519231), ПП «Толіман» за період з 01.07.2010 року по 30.06.2013 року, за результатами якої складено Акт від 28 серпня 2013 року № 151/1/22-07/30383144.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог:

- п. 138.2 ст. .138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 2 884 540, 00 грн., а саме по періодах:

- за ІІІ квартал 2010 року на суму 181 379, 00 грн.;

- за IV квартал 2010 року на суму 127 933, 00 грн.;

- за І квартал 2011 року на суму 246 115, 00 грн.;

- за ІІ квартал 2011 року на суму 214 926, 00 грн.;

- за ІІІ квартал 2011 року на суму 298 568, 00 грн.;

- за IV квартал 2011 року на суму 321 722, 00 грн.;

- за І квартал 2012 року на суму 200 135, 00 грн.;

- за ІІ квартал 2012 року на суму 542 878, 00 грн.;

- за ІІІ квартал 2012 року на суму 415 363, 00 грн.;

- за IV квартал 2012 року на суму 335 521, 00 грн.

- п. 198 3, п. 198.6 ст.198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 2 648 347, 00 грн., а саме по періодам:

- за липень 2010 року на суму 104 388, 00 грн.;

- за серпень 2010 року на суму 16 097, 00 грн.;

- за вересень 2010 року на суму 16 202, 00 грн.;

- за жовтень 2010 року на суму 44 857, 00 грн.;

- за листопад 2010 року на суму 18 217, 00 грн.;

- за грудень 2010 року на суму 31 755, 00 грн.;

- за січень 2011 року на суму 38 667, 00 грн.;

- за лютий 2011 року на суму 60 658, 00 грн.;

- за березень 2011 року на суму 88 567, 00 грн.;

- за квітень 2011 року на суму 57 056, 00 грн.;

- за травень 2011 року на суму 57 339, 00 грн.;

- за червень 2011 року на суму 58 098, 00 грн.;

- за липень 2011 року на суму 76 763, 00 грн.;

- за серпень 2011 року на суму 65 438, 00 грн.;

- за вересень 2011 року на суму 101 523, 00 грн.;

- за жовтень 2011 року на суму 134 835, 00 грн.;

- за листопад 2011 року на суму 76 600, 00 грн.;

- за грудень 2011 року на суму 56 957, 00 грн.;

- за січень 2012 року на суму 48 340, 00 грн.;

- за лютий 2012 року на суму 73 835, 00 грн.;

- за березень 2012 року на суму 65 430, 00 грн.;

- за квітень 2012 року на суму 73 927, 00 грн.;

- за травень 2012 року на суму 140 210, 00 грн.;

- за червень 2012 року на суму 33 833, 00 грн.;

- за липень 2012 року на суму 70 000, 00 грн.;

- за серпень 2012 року на суму 71 667, 00 грн.;

- за вересень 2012 року на суму 70 000, 00 грн.;

- за жовтень 2012 року на суму 196 750, 00 грн.;

- за листопад 2012 року на суму 206 298, 00 грн.;

- за грудень 2012 року на суму 210 319, 00 грн.;

- за січень 2013 року на суму 133 367, 00 грн.;

- за лютий 2013 року на суму 150 356,00 грн.

11 вересня 2013 року на підставі акту перевірки від 28 серпня 2013 року № 151/1/22-07/30383144 ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0003712207, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 1 п. 123. 1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) ТОВ «Інстар Лоджістік» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 3 218 557, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 2 884 540, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 334 017, 00 грн.;

- № 0003722207, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 1 п. 123. 1 ст. 123, п. 7, підрозділу 10 розділу 20 Податкового кодексу України за порушення п. 198 3, п. 198.6 ст.198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) ТОВ «Інстар Лоджістік» збільшено сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 3 220 344, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 2 648 347, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 571 997, 00 грн.

Незгода з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з доводами ТОВ «Інстар Лоджістік», виходячи з наступного.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (який частково втратив чинність, в редакції на момент спірних правовідносин, що існували в період до 01 січня 2011 року) (далі - Закон № 334/94-ВР), який був спеціальним законом з податку на прибуток на момент спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зазначений пункт містить загальне визначення валових витрат.

Пункт 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат.

В силу підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У відповідності до п 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (застосовується до спірних правовідносин, що виникли після 01 січня 2011 року) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічна норма містяться в пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, якою визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення;

Водночас, загальне визначення валових витрат повинно тлумачитись у системному зв'язку з п. 1.32 ст. 1 цього Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

В силу п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, у відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з:

- передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця;

- передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача;

- поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України;

- поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України;

- в інших випадках, визначених цим Законом;

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону № 168/97-ВР база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Підпунктом 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) осно.в ст.. них фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічно відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту/пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.) (абз. 1 пп. 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР/абз. 1 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Обов'язкові реквізити податкової накладної визначені в пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Абзацом 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до абз. 1 п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року за № 165, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037 (далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 Порядку передбачено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість (п. 6.2 Порядку).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредиту формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Водночас, приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваної операції, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або підписання цих документів не уповноваженою особою.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до складу податкового кредиту та до складу витрат включено суми за результатами здійснення фінансово-господарської діяльності з ТОВ «ВКФ «Мілана», МППФ «Андромеда», ТОВ «Консалтингова компанія «Компроміс», ПП «Шуін», ТОВ «Джеспла», діяльність яких не спрямована на настання реальних наслідків.

Втім, під час судового засідання судом було встановлено, що податкові зобов'язання позивачу було нараховано по взаємовідносинах з ТОВ «ВКФ «Мілана», МППФ «Андромеда», ТОВ «Консалтингова компанія «Компроміс», ТОВ «Джеспла».

Позивачем в підтвердження правомірності формування валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість на дано суду наступні документи:

- договір № 16/С від 04 квітня 2012 року про навантажувально-розвантажувальні роботи, укладений між ТОВ «Інстар Лоджістік» (Замовник) та МПП - Фірма «Андромеда» (Виконавець), за умовами якого Виконавець зобов'язується за дорученням Замовника здійснювати навантажувально-розвантажувальні роботи, включаючи весь комплекс пов'язаних з ними операцій по укладанню та кріпленню вантажу, його сепаруванню тощо; збереження вантажів, включаючи роботи по складській підготовці вантажу до перевезення, так і переупаковку і ремонт тари для забезпечення повного збереження вантажу під час перевезення, сортування, нанесення на вантаж повного та чіткого маркування, передбаченого правилами перевезення вантажу, та інші.

Відповідно до п. 3.4 Договору факт виконання договірних зобов'язань Виконавця підтверджується Актом надання послуг. Даний Акт складається і підписується представниками обох сторін по факту надання послуг.

- договір № 4/04 від 04 квітня 2012 року про надання послуг по прибиранню приміщень, укладений між ТОВ «Інстар Лоджістік» (Замовник) та МПП - Фірма «Андромеда» (Виконавець), за умовами якого Виконавець зобов'язується згідно умов та положень Договору та відповідних Додатків, виконати послуги по прибиранню приміщень Замовника від забруднень, а Замовник зобов'язується їх прийняти та оплатити.

Відповідно до п. 2.4 Договору факт виконання договірних зобов'язань Виконавця підтверджується Актом надання послуг. Даний Акт складається і підписується представниками обох сторін по факту надання послуг.

На виконання вказаних договорів позивачем надано акти надання послуг, податкові накладні.

- договір про надання послуг № 11 від 18 березня 2011 року, укладений між ТОВ «Інстар Лоджістік» (Замовник) та ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Мілана» (Виконавець), за умовами якого Виконавець зобов'язується за завданнями Замовника протягом зазначеного строку надавати за плату наступні послуги, а саме: підбір кодів УКТ ЗЕД товарів, підготовку та набір митних декларацій, консультації з митного оформлення вантажу, а Замовник зобов'язується оплачувати надані послуги.

Відповідно до п. 3.3 вказаного Договору здавання послуг Виконавцем та прийняття їх результатів Замовником оформлюється актом наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін протягом 3 днів після фактичного надання послуг.

На виконання вказаного договору позивачем надано акти надання послуг, податкові накладні, а також перелік товарів підбір кодів УКТ ЗЕД на які було здійснено, копії відповідних вантажно-митних декларацій.

Окрім цього, позивачем надано також копію протоколу обшуку від 14 травня 2013 року, відповідно до якого у позивача було вилучено старшим слідчим СВ ДПІ у Голосіївському районі ДПС первинні документи по взаємовідносинах з ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Мілана», а саме: реєстр актів про надання послуг за 2011 рік, за 2012 рік, реєстр податкових накладних за 2011 рік, за 2012 рік.

- договір про надання послуг № 17ТБ від 05 квітня 2012 року, укладений між ТОВ «Інстар Лоджістік» (Замовник) та ТОВ «Аудиторська фірма «Компроміс - Аудит» (Виконавець), за умовами якого Виконавець зобов'язується за завданнями Замовника протягом зазначеного строку надавати за плату наступні послуги, а саме: підбір кодів УКТ ЗЕД товарів, підготовку та набір митних декларацій, консультації з митного оформлення вантажу, а Замовник зобов'язується оплачувати надані послуги.

Відповідно до п. 3.5 вказаного Договору здавання послуг Виконавцем та прийняття їх результатів Замовником оформлюється актом наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін протягом 3 днів після фактичного надання послуг.

На виконання вказаного договору позивачем надано довідку про вартість послуг, акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, а також перелік товарів підбір кодів УКТ ЗЕД на які було здійснено, копії копії відповідних вантажно-митних декларацій.

- договір про надання аудиторських та інформаційно-консультаційних послуг № 42 від 01 червня 2009 року, укладений між ТОВ «Інстар Лоджістік» (Замовник) та ТОВ «Аудиторська фірма «Компроміс - Аудит» (Виконавець), за умовами якого Виконавець бере на себе зобов'язання надавати персоналу Замовника аудиторські послуги на інформаційно - консультаційні послуги з питань бухгалтерського та податкового обліку компанії. Аудиторські послуги охоплюють поточну (минулу, перспективну) діяльність Замовника. Мета надання послуг - виказування незалежної професійної думки у формі порад та роз'яснень економічно-правових ситуацій, які виникають (виникли, плануються, передбачаються) в ході діяльності Замовника.

По закінченню місяця сторони укладають Акт прийому-передачі фактично наданих робіт, який є підставою для сплати послуг Виконавця (п. 3.2 Договору).

На виконання вказаного договору позивачем надано Додатки до договору, акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), акти надання послуг, податкові накладні, а також детальний опис наданих послуг.

- Договір про надання складських послуг від 14 березня 2009 року № 01/05-2009, укладений між ТОВ «Джеспла» (Виконавець) та ТОВ «Інстар Лоджістік» (Замовник), за умовами якого Виконавець зобов'язується за завданнями Замовника протягом установленого в Договорі строку надавати за плату послуги по зберіганню вантажів, включаючи послуги по складській підготовці вантажу до перевезення, так і перепакування, сортування, нанесення на вантаж, маркування, передбаченого правилами перевезення вантажу, та інші послуги, а Замовник зобов'язується оплачувати такі послуги.

Здавання послуг Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється Актом надання послуг, який підписується повноважними представниками сторін та скріплюється печатками в кінці кожного місяця протягом дії цього Договору (п. 2.6 Договору).

На виконання вказаного договору позивачем надано акти надання послуг, податкові накладні, а також детальний опис наданих послуг.

Оплата за вказаними договорами підтверджується банківськими виписками по рахунку ТОВ «Інстар Лоджістік».

Окрім цього, оплата за вказаними договорами також підтверджується довідками банків про перерахування коштів, а саме: довідкою ПАТ «ВТБ Банк» від 12.08.2013 р. № 2371/1002, від 01.10.2013 року № 3024/100-2, довідкою ПАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк (ПАТ «ВіЕйБі Банк») від 03.10.2013 р. № ВД 73-434, від 03.10.2013 р. № ВД 73-932.

Правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Досліджені в судовому засіданні вищевказані письмові докази свідчать про звичайну фінансово-господарську діяльність позивача, податкові накладні відповідають вимогам поставленим чинним законодавством до первинних документів, а відтак наділені юридичною силою та є належними доказами реальності здійснених господарських операцій ТОВ «Інстар Лоджістік».

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Водночас, відповідач в підтвердження своєї позиції та нікчемності укладених вище правочинів посилається на акт Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 24.07.2013р № 30/22-2/30523272 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВКФ «Мілана» (код ЄДРПОУ 30523272), щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Фруком» (код 38256383); ТОВ «Імортель груп» (код 31663229); ТОВ «Еко-Сервіс» (код 34751286); ТОВ «Скомп» (код 38256357); ТОВ «Прімум Компані» (код 37779105); ТОВ «Саміро Холдинг» (код 37563814); ТОВ «Рекламна агенція Принцепс» (код 36827126); ТОВ «Нашира» (код 37474667); ТОВ «Детемо» (код 37563821); ТОВ «Автобудсервіс-7» (код 35063331); ТОВ «Новий градъ» (код 37779084) за період з 01.01.2011р. по 30.06.2013р.», акт ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС від 19.07.2013р. № 89/22-00/32770202 07300 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Консалтингова Компанія «Компроміс» (код за ЄДРПОУ 32770202) щодо підтвердження господарських відносин з щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за лютий 2012р., березень 2012р., травень 2012р. та липень 2012р.» та акт Ірпінської ОДПІ Київської області ДПС від 29.04.2013 № 146/22-4/14020271 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання МППФ «Андромеда» (код ЄДРПОУ 14020271) щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.01.2011 року по 31.03.2013 року».

Зокрема, відповідно до акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВКФ «Мілана» податковим органом не встановлено реальності здійснення ним господарських відносин із підприємствами - покупцями та підприємствами постачальниками за період з 01.01.2011 року по 30.06.2013 року.

Відповідно ж до акту неможливості проведення зустрічної звірки МППФ «Андромеда» за результатами її проведення у останнього не підтверджено реальність здійснення операцій з продажу товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців за період 01.01.2011 року по 30.06.2013 року.

Згідно акту неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Консалтингова Компанія «Компроміс» податковим органом встановлено відсутність у вказаного товариства об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.02.2012 року по 31.03.2012 року. Окрім цього, вказаним актом також встановлено, що господарські операції між ТОВ «Консалтингова Компанія «Компроміс» та контрагентами-постачальниками та покупцями не підтверджується виходячи з урахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що на думку податкового органу, свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, що в свою чергу свідчить про безтоварність операцій по ланцюгу постачання.

На підставі вказаних вище висновків, податковим органом зроблено у акті перевірки від 28 серпня 2013 року № 151/1/22-07/30383144 висновок про відсутність реальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «ВКФ «Мілана», МППФ «Андромеда», ТОВ «Консалтингова компанія «Компроміс», ТОВ «Джеспла».

Втім до таких тверджень суд ставиться критично, оскільки у зв'язку з ненаданням відповідачем актів про неможливість проведення зустрічних звірок, суд позбавлений можливості дослідити питання співставлення бухгалтерських та інших документів вказаних вище суб'єктів господарювання, а тому в силу ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України вказані посилання не можуть бути належними доказами в обґрунтування заперечення відповідача.

Окрім цього, вказані висновки зроблені без врахування умов (предмету) вищевказаних договорів, які були укладені між позивачем та його контрагентам, відповідні первинні документи органами державної податкової служби під час проведення зустрічних звірок не досліджувалися.

Судом також не береться до уваги посилання відповідача на протокол допиту свідка ОСОБА_5 від 04.07.2013 року, який являється директором та засновником ТОВ «Джеспла» та відповідно до якого останній зареєстрував ТОВ «Джеспла» за винагороду без наміру здійснення господарсько-фінансової діяльність, документів податкової та бухгалтерської звітності не підписував та нічого не уповноважував, з огляду на наступне.

З дослідженого в судовому засіданні Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 03 жовтня 2013 року, судом встановлено, що вказана особа є керівником ТОВ «Джеспла» з 26 вересня 2011 року, в той час як фінансово-господарські відносини позивача з ТОВ «Джеспла» відповідно до наданих первинних документів здійснювалися в період з 14 березня 2009 року по 16 вересня 2011 року. Проте, згідно наданих первинних документів, вони від імені ТОВ «Джеспла» підписані ОСОБА_6

При цьому, суд зазначає, що в розумінні кримінально-процесуального законодавства України, належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти (зокрема, вину службових осіб ТОВ «Джеспла» у фальсифікації бухгалтерських чи інших документів), є відповідні судові рішення, що набрали законної сили, зокрема, вирок суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, як зазначалося вище, відповідачем надано лише протокол допиту. Проте, відповідних вироків суду ним не надано, а тому такі докази не можуть визнаватися судом належними, оскільки не містять інформації щодо обставин формування податкового кредиту позивачем.

Таким чином, за вказаних вище обставин висновки відповідача спростовуються зазначеними вище первинними документами, що були складені за результати господарської діяльності позивача з ТОВ «ВКФ «Мілана», МППФ «Андромеда», ТОВ «Консалтингова компанія «Компроміс», ТОВ «Джеспла».

При цьому, суд зазначає, що ТОВ «ВКФ «Мілана», МППФ «Андромеда», ТОВ «Консалтингова компанія «Компроміс», ТОВ «Джеспла» у періоді, який перевірявся були зареєстровані у встановленому законом порядку, в тому числі і як платники ПДВ, володіли у повному обсязі правосуб'єктністю.

У зв'язку із цим, висновки податкового органу про відсутність реальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «ВКФ «Мілана», МППФ «Андромеда», ТОВ «Консалтингова компанія «Компроміс», ТОВ «Джеспла», з урахуванням наданих позивачем в судовому засіданні первинних документів, є передчасними та такими, які не відповідають фактичним обставинам справи.

Окрім цього, з акту перевірки від 28 серпня 2013 року № 151/1/22-07/30383144 вбачається, що відповідачем встановлено порушення податкового законодавства не позивачем, а його контрагентами, за дії яких позивач відповідальність не несе, з огляду на наступне.

Як визначено частиною другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню.

Аналогічні висновки Європейський Суд з прав людини виклав у справі «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії».

З наведених рішень вбачається, що при розгляді даної категорії справ Європейський суд з прав людини виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати податку на додану вартість та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати податку на додану вартість з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, на думку Європейського суду з прав людини, порушує права такого платника податків.

Доказів вчинення таких шахрайських дій з боку позивача суду відповідачем не надано.

З огляду на те, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд дійшов висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат та про протиправність збільшення позивачу суми податку на додану вартість та податку на прибуток, а також про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Окрім цього, відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування, тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Виходячи із вказаної норми Закону застосування штрафу, можливо лише у разі порушення платником податків норм чинного законодавства та самостійним визначенням у зв'язку з цим податкового зобов'язання контролюючим органом.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 11 вересня 2013 року № 0003712207, № 0003722207 ґрунтуються на нормах чинного законодавства є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

За правилами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідач в обґрунтування правомірності своїх висновків не надав достатніх доказів порушень закону позивачем, а тому суб'єктом владних повноважень не доведено своєї правоти.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294, 00 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інстар Лоджістік» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 11 вересня 2013 року № 0003712207, № 0003722207.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інстар Лоджістік» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294, 00 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28.10.2013 р.