Ухвала

від 11.11.2014 по справі 826/15017/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

11 листопада 2014 року м. Київ В/800/4968/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Голубєвої Г.К. ., Маринчак Н.Є., Муравйова О.В., Шипуліної Т.М. , перевіривши заяву Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 29.09.2014 у справі № 826/15017/13-а (№ К/800/5389/14 номер справи у Вищому адміністративному суді України) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інстар Лоджістік» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И Л А: Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві звернулася до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 29.09.2014 у названій справі. Відповідно до статті 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 07.07.2010 №2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів»), заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 239 2 та 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження. Згідно статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом. У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 29.09.2014 заявник посилається на неоднакове застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права, а саме: пунктів 201.4, 201.6 статті 201, пункти 198.3, 198.6 статті 198, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, статті 138 Податкового кодексу України. В обґрунтування своїх вимог заявник додав копію постанови Вищого адміністративного суду України від 20.02.2013 у справі № 2а-3378/11/2670 (№ К/9991/59642/12 - номер справи у Вищому адміністративному суді України), у якій, на його думку, згадані норми матеріального права застосовано інакше, ніж у даній справі. Між тим, як вбачається зі змісту заяви Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та додатків, доданих до неї, фактичні обставини справи, що розглядаються, відмінні від тих, на які посилається заявник на обґрунтування наявності підстав для перегляду справи. Приписи статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України визначають виключними мотивами подання заяви про перегляд судових рішень неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції саме одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Зокрема, у рішенні касаційного суду, яке заявник просить переглянути, суди попередніх інстанцій встановили, що матеріалами справи підтверджується реальність даних господарських операцій, зокрема, договорами, актами приймання-виконаних робіт, актами надання послуг, податковими накладними, банківськими виписками. На момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані платниками податку на додану вартість. У рішенні ж Вищого адміністративного суду України від 20.02.2013 у справі № 2а-3378/11/2670 (№ К/9991/59642/12 - номер справи у Вищому адміністративному суді України), на яке посилається заявник, як приклад різного застосування норм матеріального права, зазначено, що за наслідками оцінки доводів податкового органу та поданих платником доказів, на обґрунтування правомірності своїх дій у сфері оподаткування, не вбачається товарного характеру спірних операцій. З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що у викладених випадках відсутня подібність правовідносин, оскільки обставини кожної конкретної справи різні. Приписи статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України визначають виключними мотивами подання заяви про перегляд судових рішень неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції саме одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Зважаючи на викладене, підстав для допуску справи до провадження для перегляду судового рішення Верховним Судом України у даній адміністративній справі немає. Керуючись ст.ст. 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд У Х В А Л И В: Відмовити Державній податковій інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві у допуску справи № 826/15017/13-а (№ К/800/5389/14 номер справи у Вищому адміністративному суді України) до провадження для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 29.09.2014. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий суддя(підпис)А.М. ЛосєвА.М. Лосєв Судді:(підпис)Г.К. Голубєва Л.І. Бившева (підпис)Н.Є. МаринчакВ.В. Кошіль (підпис)О.В. Муравйов О.В. Муравйов (підпис)Т.М. ШипулінаТ.М. Шипуліна