Ухвала

від 29.09.2014 по справі 826/15017/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" вересня 2014 р. м. Київ К/800/5389/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий:Нечитайло О.М. Судді: Бившева Л.І. Пилипчук Н.Г., за участю секретаря:Руденко А.М., за участю представників позивача:Шевченка К.О., відповідача:не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.10.2013 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014 р.

у справі №826/15017/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інстар Лоджістік»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інстар Лоджістік» (далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.10.2013 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014 р., адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 11.09.2013 р. №0003712207 та №0003722207, присуджено з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до наказу від 12.08.2013 р. № 540 та направлення від 14.08.2013 р. № 2110/22-07 проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача по взаємовідносинах з ТОВ «ВКФ «Міланна», МППФ «Андромеда», ТОВ «Промислова компанія «Нашира», ТОВ «Консалтингова компанія «Компроміс», ПП «Шуін», ТОВ «Джеспала», ТОВ «Кубей», ПП «Толіман» за період з 01.07.2010 р. по 30.06.2013 р., за результатами якої складено акт від 28.08.2013 р. № 151/1/22-07/30383144.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог: п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 2 884 540,00 грн.; п.198.3, п. 198.6 ст.198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового Кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 2 648 347, 00 грн.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом 11.09.2013 р. прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0003712207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 3 218 557, 00 грн., у тому числі: за основним платежем у розмірі 2 884 540, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 334 017,00 грн.;

№ 0003722207, яким збільшено сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 3 220 344,00 грн., у тому числі: за основним платежем у розмірі 2 648 347, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 571 997, 00 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, висновки відповідача про встановлені перевіркою порушення вимог податкового законодавства обґрунтовані проведенням позивачем транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно контрагентам, які не виконують свої податкові зобов'язання.

У ході судового розгляду справи судами було встановлено, що податкові зобов'язання позивачу було нараховано по взаємовідносинах з ТОВ «ВКФ «Мілана», МППФ «Андромеда», ТОВ «Консалтингова компанія «Компроміс» та ТОВ «Джеспла».

Як свідчать матеріали справи, позивачем було укладено із вказаними підприємствами ряд договорів, а саме:

договір від 04.04.2012 р. № 16/С про навантажувально-розвантажувальні роботи, укладений із МПП - Фірма «Андромеда» (виконавець), за умовами якого виконавець зобов'язався за дорученням позивача здійснювати навантажувально-розвантажувальні роботи, включаючи весь комплекс пов'язаних з ними операцій по укладанню та кріпленню вантажу, його сепаруванню тощо; збереження вантажів, включаючи роботи по складській підготовці вантажу до перевезення, так і переупаковку і ремонт тари для забезпечення повного збереження вантажу під час перевезення, сортування, нанесення на вантаж повного та чіткого маркування, передбаченого правилами перевезення вантажу, та інші.

договір від 04.04.2012 р. № 4/04 про надання послуг по прибиранню приміщень, укладений із МПП - Фірма «Андромеда» (виконавець), за умовами якого виконавець зобов'язався згідно умов та положень Договору та відповідних Додатків, виконати послуги по прибиранню приміщень позивача від забруднень, а останній зобов'язався їх прийняти та оплатити.

На виконання вказаних договорів позивачем надано акти надання послуг, податкові накладні.

договір про надання послуг від 18.03.2011 р. № 11, укладений із ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Мілана» (виконавець), за умовами якого виконавець зобов'язався за завданнями позивача протягом зазначеного строку надавати за плату наступні послуги, а саме: підбір кодів УКТ ЗЕД товарів, підготовку та набір митних декларацій, консультації з митного оформлення вантажу, а позивач зобов'язався оплачувати надані послуги.

На виконання вказаного договору позивачем надано акти надання послуг, податкові накладні, а також перелік товарів підбір кодів УКТ ЗЕД на які було здійснено, копії відповідних вантажно-митних декларацій.

договір про надання послуг від 05.04.2012 р. № 17ТБ, укладений із ТОВ «Аудиторська фірма «Компроміс - Аудит» (виконавець), за умовами якого виконавець зобов'язався за завданнями позивача протягом зазначеного строку надавати за плату наступні послуги, а саме: підбір кодів УКТ ЗЕД товарів, підготовку та набір митних декларацій, консультації з митного оформлення вантажу, а позивач зобов'язався оплачувати надані послуги.

На виконання вказаного договору позивачем надано довідку про вартість послуг, акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, а також перелік товарів підбір кодів УКТ ЗЕД на які було здійснено, копії відповідних вантажно-митних декларацій.

договір про надання аудиторських та інформаційно-консультаційних послуг від 01.06.2009 р. № 42, укладений із ТОВ «Аудиторська фірма «Компроміс - Аудит» (виконавець), за умовами якого виконавець взяв на себе зобов'язання надавати персоналу Замовника аудиторські послуги на інформаційно-консультаційні послуги з питань бухгалтерського та податкового обліку компанії. Аудиторські послуги охоплюють поточну (минулу, перспективну) діяльність позивача. Мета надання послуг - виказування незалежної професійної думки у формі порад та роз'яснень економічно-правових ситуацій, які виникають (виникли, плануються, передбачаються) в ході діяльності позивача.

На виконання вказаного договору позивачем надано Додатки до договору, акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), акти надання послуг, податкові накладні, а також детальний опис наданих послуг.

договір про надання складських послуг від 14.03.2009 р. № 01/05-2009, укладений із ТОВ «Джеспла» (виконавець), за умовами якого виконавець зобов'язався за завданнями замовника протягом установленого в Договорі строку надавати за плату послуги по зберіганню вантажів, включаючи послуги по складській підготовці вантажу до перевезення, так і перепакування, сортування, нанесення на вантаж, маркування, передбаченого правилами перевезення вантажу, та інші послуги, а позивач зобов'язався оплачувати такі послуги.

На виконання вказаного договору позивачем надано акти надання послуг, податкові накладні, а також детальний опис наданих послуг.

Оплата за вказаними договорами підтверджується банківськими виписками по рахунку ТОВ «Інстар Лоджістік».

Окрім цього, оплата за вказаними договорами також підтверджується довідками банків про перерахування коштів, а саме: довідкою ПАТ «ВТБ Банк» від 12.08.2013 р. №2371/1002, від 01.10.2013 р. № 3024/100-2, довідкою ПАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк (ПАТ «ВіЕйБі Банк») від 03.10.2013 р. № ВД 73-434, від 03.10.2013 р. № ВД 73-932.

У той же час, відповідач за результатами проведеної перевірки дійшов висновку про фіктивність господарської діяльності наведених підприємств, які у перевіреному періоді надавали позивачу послуги з підбору кодів УКТ ЗЕД, із надання аудиторських, консультаційних та інших послуг, виконання навантажувально-розвантажувальних робіт та прибирання території, послуги сортування, перепакування та зберігання вантажу.

При цьому, такі свої висновки відповідач обґрунтовує наявністю протоколів допитів директорів та засновників підприємств, а також актів податкових органів про неможливість проведення зустрічної звірки деяких з контрагентів.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, вказали, що досліджені у судовому засіданні письмові докази у повній мірі свідчать про звичайну фінансово-господарську діяльність позивача, податкові накладні відповідають вимогам поставленим чинним законодавством до первинних документів, а відтак наділені юридичною силою та є належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача.

Із такими висновком погоджується і колегія Вищого адміністративного суду України.

Так, відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», норми якого були чинними до набрання законної сили Податковим кодексом України), валові витрати виробництва та обігу визначається як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 названого Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Крім того, у відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст. 7 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З огляду на те, що податковою інспекцією проводились перевірка позивача за 2010 - 2013 роки, відтак при розгляді даної справи підлягають застосуванню нормативні приписи як Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість», так і Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абз. 1 цього пункту.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Положеннями п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку заставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Системний аналіз наведених приписів у їх сукупності свідчить про те, що для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток господарські операції платника податків мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку.

Судами попередніх інстанцій у ході розгляду справи було встановлено, що ТОВ «ВКФ «Мілана», МППФ «Андромеда», ТОВ «Консалтингова компанія «Компроміс», ТОВ «Джеспла» у періоді, який перевірявся були зареєстровані у встановленому законом порядку, у тому числі і як платники ПДВ, володіли у повному обсязі правосуб'єктністю.

Крім того, надані позивачем первинні документи дозволили судам визнати такими, що не відповідають фактичним обставинами висновки контролюючого органу про відсутність реальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «ВКФ «Мілана», МППФ «Андромеда», ТОВ «Консалтингова компанія «Компроміс», ТОВ «Джеспла».

Слід також погодитись із доводами судів, відповідно до яких посилання відповідача на наявність кримінальних проваджень відкритих відносно ряду підприємств є передчасними, оскільки сам факт наявності кримінального провадження та вилучення речей і документів інших товариств не свідчить про незаконність податкових зобов`язань та податкового кредиту позивача.

З урахування викладеного, суд касаційної інстанції вважає, що висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.10.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014 р. у справі №826/15017/13-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Бившева Л.І. Пилипчук Н.Г.