Рішення

від 29.10.2013 по справі 904/6763/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.10.13р. Справа № 904/6763/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРУД", Запорізька обл., м.Вільнянськ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІБІНТ", м. Київ

відповідача-2: Публічного акціонерного товариства "ПЛАТИНУМ БАНК", м. Київ

відповідача-3:Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м.Дніпропетровськ

про стягнення 43000,00 грн.

Суддя Колісник І.І.

Представники:

від позивача: Барбашин С.В., довіреність № б/н від 23.09.2013 року, адвокат;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився;

від відповідача-3: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Труд" звернулось до господарського суду з позовом про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трібінт", Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк", Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" неправомірно переказаних коштів у сумі 43000,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає наступне.

30.05.2013 року о 12.53 год. за допомогою системи "Клієнт-банкінг" ТОВ "Труд" було сформовано один платіжний документ № 223 про перерахування на адресу ТОВ "Артрембуд БК" суми 7 166, 00 грн. Після проставлення електронного підпису та відіслання платіжного доручення обслуговуючому банку комп'ютер самостійно перезавантажився і більше не запустився. Відповідно до умов договору на комп'ютері було встановлено ліцензійну антивірусну програму Антивірус Касперського.

У той же день, за результатом з'ясування проходження платежу, здійсненого на користь отримувача за платіжним документом № 223, від обслуговуючого банку - ПАТ "Платинум Банк" стало відомо, що залишок на поточному рахунку позивача № 26006300146701 на 43000, 00 грн. менше ніж мав бути. Причиною стало те, що о 12.59 год. того ж дня з його поточного рахунку та без його відома через систему "Клієнт-банкінг" були списані грошові кошти на користь ТОВ "Трібінт", код ЄДРПОУ 38591439, п/р 26007052716403 , МФО 300711 Печерська Ф.ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", м. Київ згідно платіжних доручень: № 224 від 30.05.2013 року на суму 25 000,00 грн., № 225 від 30.05.2013 року на суму 15 000,00 грн., №226 від 30.05.2013 року на суму 3 000,00 грн. з призначенням платежу: "сплата за метал згідно рахунку № 334-14 від 29.05.2013 року у т.ч. ПДВ 20%".

Будь-яких взаємовідносин з ТОВ "Трібінт" позивач не має, правочинів з ним не укладав, платіжних доручень на переказ ТОВ "Трібінт" зазначених грошових коштів банку не направляв.

За вказаних обставин позивач вважає, що з його рахунку було безпідставно списано 43000,00 грн., які він і просить стягнути з відповідачів солідарно згідно зі статтями 543, 1190, 1212 Цивільного кодексу України.

Разом із позовною заявою позивач подав заяву від 22.07.2013 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у сумі 43000,00 грн., що містяться на рахунку № 26007052716403, відкритому у Печерській філії ПАТ КБ "Приватбанк", м. Київ, МФО 300711 та належать ТОВ "Трібінт", код ЄДРПОУ 38591439.

Вказану заяву позивач обгрунтовує шахрайськими діями по заволодінню спірними грошовими коштами.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з наведених у ньому підстав і просив його задовольнити у повному обсязі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трібінт" (далі - Відповідач-1) відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав, свого повноважного представника у судове засідання не направив, про день, час, місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до вимог частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України за адресою, зазначеною у позові, що збігається з адресою місцезнаходження відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 23.10.2013 року. Направлена господарським судом на адресу відповідача-1 кореспонденція повернулася з відміткою підприємства зв'язку: "за закінченням встановленого строку зберігання".

Відповідно до підпункту 3.9.1 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Публічне акціонерне товариство "Платинум Банк" (далі - Відповідач-2) надав відзив на позов у якому позовні вимоги до нього не визнає та просить у позові до нього відмовити з наступних підстав.

Так, відповідач-2 не оспорює обставин справи, зазначених позивачем у позові. Разом із тим зазначає, що всі електронні платіжні документи від 30.05.2013 року на списання коштів з рахунку позивача № 26006300146701 надійшли до банку до виконання через систему дистанційного банківського обслуговування "Клієнт-банкінг" з використанням дійсного логіну та паролю доступу.

На підставі письмового звернення позивача від 30.05.2013 року № 3005/13 з приводу неправомірного перерахування коштів з вимогою про їх повернення відповідачем-2 було складено акт перевірки протоколів роботи інформаційних систем та з'ясовано, що 30.05.2013 року через систему ДБО IFOBS до банку надійшли платіжні доручення № 224 на суму 25000,00 грн., № 225 на суму 15 000,00 грн. та № 226 на суму 3 000,00 грн., які були підписані з використанням дійсного ключа ЕЦП користувача Панахі Богдана та пароля клієнта. Надіслане раніше до банку платіжне доручення № 223 на суму 7166,00 грн. було підписане з використанням таких же реквізитів.

Отже, всі платіжні доручення підписані дійсним електронним цифровим підписом генерального директора ТОВ "Труд" Б. Панахі, що підтверджується Витягом з протоколу роботи системи ДБО IFOBS за 30.05.2013 та інформацією про відкриті ключі користувача.

Зразу ж після звернення позивача за телефоном та за письмовим повідомленням останнього № 3005/13 від 30.05.2013 року про безпідставне списання з його поточного банківського рахунку грошових коштів відповідач-2, відповідно до умов п. 4.2.3. договору, заблокував доступ до системи "Клієнт-банкінг" та підготував і передав позивачу на руки лист для ПАТ КБ "Приватбанк" (від 31.05.2013 року вих. № 21-31) з проханням повернути грошові кошти, що були списані з поточного рахунку ТОВ "Труд".

Відповідач-2 будь-яких порушень зі свого боку у проведенні банківських операцій щодо спірних грошових переказів не визнає.

У судовому засіданні представник відповідача-2 надав пояснення, аналогічні за змістом відзиву на позов. У судове засідання 29.10.2013 року представник відповідача-2 не з'явився, хоча був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (судової повістки), а також письмовою заявою відповідача-2 від 28.10.2013 року про неможливість прибуття у судове засідання повноважного представника.

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - Відповідач-3) надав відзив на позов у якому позовні вимоги до нього не визнає. Посилаючись на Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", стверджує, що він не є отримувачем коштів за спірними переказами, помилкових переказів не здійснював і не є банком-порушником. Тому, підстави для покладання на нього відповідальності за позовом відсутні. Згідно зі статтею 1071 Цивільного кодексу України права на списання спірної грошової суми з рахунку відповідача-1 він, як банк, за вказаних обставин не має.

У судовому засіданні представник відповідача-3 надав пояснення, аналогічні за змістом відзиву на позов та просив у позові до відповідача-3 відмовити. У судове засідання 29.10.2013 року представник відповідача-3 не з'явився, хоча був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (судової повістки).

З урахуванням викладеного, з огляду на неявку представника відповідача-1 у судове засідання і ненадання ним відзиву на позов та витребуваних судом документів, беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 04.09.2013 року справа була призначена до розгляду на 24.09.2013 року, після чого була відкладена до 29.10.2013 року.

У судовому засіданні 29.10.2013 року судом проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача2, відповідача-3, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.09.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Платинум Банк" (далі - також "Банк") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Труд" (далі - також "Клієнт") був укладений договір № 26006300146701/1 про надання послуг дистанційного обслуговування за допомогою системи "Клієнт-банкінг" (далі - Договір) відповідно до п.1.1. якого банк за допомогою системи "Клієнт-банкінг" (програмно-технічний комплекс дистанційного обслуговування рахунків клієнта, що забезпечує створення, зберігання, передачу електронних документів) надає клієнту послуги дистанційного обслуговування рахунків клієнта, відкритих у банку.

Банк надає клієнту послуги виключно за умови повної ідентифікації клієнта та осіб, уповноважених діяти від його імені, відповідно до вимог чинного законодавства та наявності у клієнта відкритого в банку поточного рахунку (п. 1.2. договору).

Уклавши цей договір, сторони дійшли згоди, що ЕЦП (електронний цифровий підпис) користувачів прирівнюється до власного підпису уповноваженої особи клієнта, засвідченого печаткою клієнта. ЕЦП не може бути визнаний недійсним через його електронну форму (п.1.5. договору).

За змістом п. 2.5. договору при першому доступі до системи кожний користувач повинен самостійно згенерувати свій постійний особистий ключ ЕЦП (параметр криптографічного алгоритму ЕЦП, доступний тільки клієнту; використовується користувачем разом з паролем особистого ключа при накладенні ЕЦП користувача) зі свого робочого місця та передати у банк роздрукований та засвідчений підписом уповноваженої особи та печаткою клієнта сертифікат особистого ключа ЕЦП. Для генерації користувач (співробітник клієнта, якому відповідно до умов цього договору надано право доступу до системи/клієнт) використовує свій початковий пароль (секретна інформація, відома виключно користувачу клієнта, яка разом з логіном користувача - умовним позначенням користувача системи, використовується банком для автентифікації користувача при здійсненні ним доступу до системи) на свій початковий особистий ключ ЕЦП, що первісно надається банком користувачу. При генерації постійного особистого ключа ЕЦП користувача встановлює на нього постійний пароль особистого ключа, який знає тільки він.

Пунктом 3.8. договору сторони передбачили, що електронні розрахункові документи, що містять дійсний ЕЦП, розглядаються як такі, що мають юридичну силу на рівні з паперовими документами на переказ, які підписані уповноваженими особами та завірені печаткою клієнта.

Сторони за цим договором прийняли на себе зобов'язання забезпечити збереження зовнішніх носіїв особистих ключів та сертифікатів, що містять чинні ключі ЕЦП, з метою унеможливлення їх компрометації, псування, втрати або використання не уповноваженими особами (п. 3.9. договору).

Договір укладений на невизначений строк та набирає чинності з моменту його підписання сторонами (п. 7.1. договору).

Згідно з двостороннім актом від 20.09.2012 року банк надав, а користувачі клієнта отримали доступ до системи "Клієнт-банкінг" шляхом:

- через SMS-повідомлення від альфанумеричного імені PLATINUM початкові паролі на вхід в систему "Клієнт-банкінг";

- через SMS-повідомлення від альфанумеричного імені PLATINUM початкові паролі на початкові особисті ключі ЕЦП.

Крім того банк надав, а клієнт отримав:

- на зовнішньому носії (CD-ROM) початкові особисті ключі ЕЦП користувачів клієнта та записав користувачам їх особисті ключі ЕЦП на їх персональні зовнішні носії (флеш-карти, дискети та ін.) таким чином, що вони доступні тільки кожному користувачу особисто;

- на зовнішньому носії (CD-ROM) файл для інсталювання програмного забезпечення системи на комп'ютерне обладнання клієнта (уразі вибору варіанту роботи через Win32-клієнт).

Також банк проінформував клієнта та користувачів клієнта:

- про порядок та правила заміни початкових та постійних паролів, особистих ключів ЕЦП та паролів на особисті ключі користувачів клієнта (клієнт та користувачі клієнта розуміють ці порядок та правила та згодні з ними);

- про умови доступу та роботи з системою "Клієнт-банкінг" (клієнт та користувачі клієнта розуміють ці умови, згодні з ними та зобов'язуються їх виконувати).

30.05.2013 року за допомогою системи "Клієнт-банкінг" позивачем в особі його уповноваженої особи - генерального директора Панахі Б.Н. було сформовано платіжний документ № 223 про перерахування на користь ТОВ "Артрембуд БК" 7166,00 грн., який з використанням паролю та логіну було підписано ЕЦП та надіслано для виконання обслуговуючому банку - ПАТ "Платинум Банк".

Відповідно до наданого відповідачем -2 витягу з протоколу роботи системи ДБО IFOBS за 30.05.2013 року, зазначений електронний переказ надійшов до ПАТ "Платинум Банк" 30.05.2013 р. о 12:41:10 з призначенням платежу: повернення помилково перерахованих коштів, згідно листа б/н від 29.05.2013 року, в т.ч. ПДВ 1194,33 грн.

Відповідно до цього ж витягу 30.05.2013 року від імені позивача до ПАТ "Платинум Банк" надійшли електронні перекази грошових коштів на користь відповідача-1 - ТОВ "Трібінт" за наступними платіжними дорученнями:

- № 224 на суму 25000,00 грн. з призначенням платежу: сплата за метал згідно рахунку № 334-14 від 29.05.2013 року, у т.ч. ПДВ 20% 4166,67 грн.;

- № 225 на суму на суму15000,00 грн. з призначенням платежу: сплата за метал згідно рахунку № 334-14 від 29.05.2013 року, у т.ч. ПДВ 20% 4166,67 грн.;

- № 226 на суму 3000,00 грн. з призначенням платежу: сплата за метал згідно рахунку № 334-14 від 29.05.2013 року, у т.ч. ПДВ 20% 500 грн.

Як вбачається з акту перевірки протоколів роботи інформаційних систем, складеного начальником відділу інформаційної безпеки та керівником сектору прикладного адміністрування ПАТ "Платинум Банк" усі платіжні доручення були підписані з використанням дійсного ключа ЕЦП користувача Панахі Богдана та пароля клієнта.

Зазначені перекази були здійснені відповідачем-2 на поточний рахунок отримувача коштів - ТОВ "Трібінт" (код ЄДРПОУ 38591439), а саме: п/р 26007052716403, МФО 300711, Печерська Ф.ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", м. Київ, що підтверджується меморіальними ордерами № 224 від 30.05.2013 року на суму 25000,00 грн., № 225 від 30.05.2013 року на суму 15000,00 грн., № 226 від 30.05.2013 року на суму 3000,00 грн.

У той же день - 30.05.2013 року позивач звернувся до відповідача-2 листом № 3005/13 про несанкціоноване списання з його поточного рахунку № 26006300146701 у ПАТ "Платинум Банк" грошових коштів на користь ТОВ "Трібінт" за платіжними дорученнями від 30.05.2013 року № 224 на суму 25000,00 грн., № 225 на суму 15000,00 грн., № 226 на суму 3000,00 грн. з проханням провести міжбанківське розслідування та повернути зазначені кошти на його банківський рахунок.

Одразу після вказаного звернення позивача відповідач-2 заблокував доступ до системи "Клієнт-банкінг", підготував від його імені листа (вих. № 21-31 від 31.05.2013 року) до ПАТ КБ "Приватбанк", який обслуговує поточний рахунок відповідача-1 з вимогою про повернення безпідставно отриманих коштів та надав роз'яснення про звернення за даним фактом до правоохоронних органів.

Зазначені обставини не оспорюються позивачем та підтверджуються листом ПАТ "Платинум Банк" на адресу позивача від 19.06.2013 року № 60-07-02/14179.

За даним фактом з 31.05.2013 року розпочато кримінальне розслідування, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12013080020001505 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України, що підтверджується листом від 28.10.2013 року слідчого CВ Жовтневого РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області Мазуренко Д.

Листами № 1706/13 від 17.06.2013 року та № 1806/13 від 18.06.2013 року позивач звернувся з вимогами до відповідача-1 та відповідача-3 з вимогами повернути безпідставно отримані грошові кошти у загальній сумі 43000,00 грн. за платіжними дорученнями від 30.05.2013 року № 224 на суму 25000,00 грн., № 225 на суму 15000,00 грн., № 226 на суму 3000,00 грн., які були залишені без реагування.

Відмова відповідачів повернути позивачу зазначені грошові кошти і є причиною виникнення спору.

Згідно з п.п. 17.1, 17.2 статті 17 Закону України від 05.04.2001 року № 2346-III (із змін. і доп.) "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (далі - Закон України № 2346) форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов'язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Документ на переказ може бути паперовим або електронним. Вимоги до засобів формування і обробки документів на переказ визначаються Національним банком України.

Документи за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів та інших документів, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, можуть бути паперовими та електронними. Вимоги до засобів формування документів за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів визначаються платіжною системою з урахуванням вимог, встановлених Національним банком України.

Статтею 18 Закону України № 2346 передбачено, що електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом. Електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа на переказ.

Порядок застосування електронного підпису, у тому числі електронного цифрового підпису, для засвідчення електронного документа на переказ установлюється нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відповідальність за достовірність інформації, що міститься в реквізитах електронного документа, несе особа, яка наклала на цей документ електронний цифровий підпис. В іншому разі відповідальність несе банк або інша установа - учасник платіжної системи.

Електронний документ на переказ, що не засвідчений електронним підписом, не приймається до виконання. Учасник платіжної системи має передбачити під час приймання електронних документів на переказ:

процедуру перевірки електронного підпису;

процедуру перевірки цілісності, достовірності та авторства електронного документа на переказ.

У разі недотримання зазначених вимог банк або інша установа - учасник платіжної системи несуть відповідальність за шкоду, заподіяну суб'єктам переказу.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 Закону України від 22.05.2003 року №851-IV (із змін. і доп.) "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу.

Накладенням електронного підпису завершується створення електронного документа.

За статтею 12 цього Закону перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом перевірки електронного цифрового підпису.

Нормативними приписами частини другої статті 3 Закону України від 22.05.2003 року № 852-IV (із змін. і доп.) "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

Відповідно до п. 25.2. статті 25 Закону України № 2346 ініціювання переказу за допомогою електронних платіжних засобів має оформлюватися відповідними документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, що визначаються правилами платіжних систем.

За змістом п.п. 32.1, 32.2, 32.3. статті 32 Закону України № 2346 банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

У разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

У разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов'язаний сплатити отримувачу пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. В цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем.

Банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів.

Усі спірні електронні платіжні доручення, а саме: № 224 на суму 25000,00 грн., № 225 на суму 15000,00 грн., № 226 на суму 3000,00 грн. були сформовані з використанням електроного цифрового підпису позивача, а відтак відповідали вимогам цілісності електронного документа, обов'язкового до виконання як банком платника, так і банком отримувача грошових коштів.

Отже, з урахуванням умов укладеного між позивачем та ПАТ "Платинум Банк" договору та зазначених законодавчих приписів щодо електронного документообігу, вбачається правомірність прийняття до виконання відповідачем-2 спірних електронних платіжних документів про переказ грошових коштів на користь відповідача-1 з наступним їх зарахуванням на його рахунок відповідачем-3 - ПАТ КБ "Приватбанк".

Згідно зі статтею 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

За змістом статті 1166 Цивільного кодексу України для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування майнової шкоди, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Зазначена правова позиція узгоджується з роз'ясненнями Вищого господарського суду України від 01.04.1994 року за № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди", а також відповідає висновкам Верховного Суду України, викладеним у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України, за І півріччя 2013 року.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність у спорі між сторонами протиправності в діях ПАТ "Платинум-банк" та ПАТ КБ "Приватбанк", а відтак і їх вини у завданій позивачу шкоді, заявленій ним до стягнення на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

За статтею 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Безпідставність отримання відповідачем-1 спірних грошових коштів у загальній сумі 43000,00 грн. підтверджується наданими доказами, які свідчать про відсутність будь-яких господарських договорів між позивачем та відповідачем-2, обов'язкових згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України для виникнення прав і обов'язків.

Відповідач правом на участь у справі не скористався, жодних доказів на спростування вимоги позивача та підстав, наведених у його обгрунтування, суду не надав, хоча з огляду на свої процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 22, 33 Господарського процесуального кодексу України, таку можливість мав.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задовленню за рахунок відповідача-1.

Встановлені обставини справи дають підстави для задоволення заяви позивача від 22.07.2013 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у сумі 43000,00 грн., що містяться на рахунку № 26007052716403, відкритому у Печерській філії ПАТ КБ "Приватбанк", м. Київ, МФО 300711 та належать ТОВ "Трібінт", код ЄДРПОУ 38591439.

Так, стаття 66 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно зі стттею 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору. Про забезпечення позову виноситься ухвала.

Отже, за своєю правовою природою забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача. Поняття засобів забезпечення позову визначається як застосування судом процесуальних засобів тимчасового характеру, які гарантують можливість реалізації позовних вимог або сприяють забезпеченню існуючого положення між сторонами до винесення судового акту.

Відповідно до пункту 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року (із змін. і доп.) "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Пунктом 3 зазначеної постанови пленуму Вищого господарського суду України передбачено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Враховуючи обставини справи за результатом її розгляду по суті, оцінюючи доводи позивача, наведені ним в обгрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, суд вбачає достатньо підстав для їх вжиття способом, зазначеним у його заяві.

Суд вважає наведені заходи забезпечення позову обґрунтованими, адекватними та співмірними заявленим позовним вимогам, такими, що забезпечують збалансованість інтересів сторін на час вирішення спору. Вжиття зазначених заходів до забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача, що відповідає правовій природі забезпечення позову.

При цьому, враховуючи сплату позивачем судового збору у сумі 1720,50 грн. за подання заяви про забезпечення позову (платіжне доручення № 45 від 22.07.2013 року) одночасно з поданням позову, суд зазначає наступне.

Абзацом третім частини другої статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у разі, якщо позовну заяву подано після подання заяви про вжиття запобіжних заходів чи заяви про забезпечення доказів або позову, розмір судового збору зменшується на розмір судового збору, сплаченого за подання заяви про вжиття запобіжних заходів чи заяви про забезпечення доказів або позову.

Відповідно до пункту 2.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначене зменшення розміру судового збору здійснюється і в разі одночасного (в один і той же день) подання до господарського суду позовної заяви про забезпечення позову, в тому числі при об'єднанні їх в одному документі.

Викладене є підставою для зменшення позивачу судового збору, сплаченого ним за подання позовної заяви, на суму судового збору, сплаченого за подання заяви про забезпечення позову.

За пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 43, 44, 49, 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трібінт" (03148, м. Київ, вул. Картвелішвілі, буд. 7/2, ідентифікаційний код 38591439) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Труд" (70002, Запорізька обл., м. Вільнянськ, вул. Леніна, 9, ідентифікаційний код 25221481) безпідставно отримані кошти у сумі 43000,00 грн., судовий збір у сумі 1720,50 грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Труд" (70002, Запорізька обл., м. Вільнянськ, вул. Леніна, 9, ідентифікаційний код 25221481) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Трібінт" (03148, м. Київ, вул. Картвелішвілі, буд. 7/2, ідентифікаційний код 38591439) у сумі 43000,00 грн., що обліковуються на його поточному рахунку №26007052716403, відкритому у Печерській філії ПАТ КБ "Приватбанк", м. Київ, МФО 300711, про що винести ухвалу.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Труд" (70002, Запорізька обл., м. Вільнянськ, вул. Леніна, 9, ідентифікаційний код 25221481) судовий збір у сумі 1720,50 грн., надмірно сплачений відповідно до платіжного доручення № 44 від 22.07.2013 року, оригінал якого міститься у матеріалах справи № 904/6763/13, про що винести ухвалу.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.11.2013 року.

Суддя І.І. Колісник