Постанова

від 30.10.2013 по справі 5011-31/17762-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 року Справа № 5011-31/17762-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Козир Т.П. суддівГольцової Л.А. (доповідач), Іванової Л.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорний Діамант" на рішення та на постановуГосподарського суду міста Києва від 26.03.2013 Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2013 у справі№ 5011-31/17762-2012 господарського судуміста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Чорний Діамант" простягнення 57 600,00 грн. за участю представників сторін:

позивача: Вітошко В.О., дов. від 11.10.2013;

відповідача: Самандрула А.Я., дов. від 28.10.2013;

Розпорядженням Секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 28.10.2013 № 02-05/855 для розгляду касаційної скарги у справі № 5011-31/17762-2012, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 30.10.2013, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Козир Т.П., судді - Гольцова Л.А., Іванова Л.Б.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2013 у справі № 5011-31/17762-2012 (суддя Жагорнікова Т.О.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Рєпіна Л.О., судді - Сулім В.В., Тарасенко К.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2013 у справі № 5011-31/17762-2012 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ТОВ "Чорний Діамант" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права.

ПАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" надало судовій колегії в засіданні суду 30.10.2013 документи про зміну найменування - Закрите акціонерне товариство "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" стало Публічним акціонерним товариством "Київський суднобудівний-судноремонтний завод".

Відзив на касаційну скаргу не надходили, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що 27.07.2011 сторонами укладено договір оренди № 530/11, за умовами якого позивач (Орендодавець) надав, а відповідач (Орендар) прийняв згідно акту прийому-передачі в орендне користування без права передачі в суборенду об'єкт оренди, що належить Орендодавцю на правах власності, розташований за адресою: м. Київ, вул. Набережно - Лугова,8: - частину причальної стінки, що буде використовуватись для відстою несамохідного судна (дебаркадера).

Пунктом 2.1 договору визначено, що з 01.08.2011 за надані послуги Орендар сплачує щомісячну орендну плату в сумі 7200,00 грн. з ПДВ згідно "Розрахунку", що є додатком до даного договору.

У відповідності до п. 3.1.5 договору, Орендар зобов'язався своєчасно здійснювати платежі, передбачені цим договором.

Підставами позовних вимог є заборгованість відповідача з орендної плати за об'єкт оренди по договору № 530/11 за період з травня по грудень 2012 року на суму 57 600,00 грн.

Приймаючи рішення у справі про задоволення позову в повному обсязі, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з положень ст.ст.759, 762 ЦК України та дійшов висновку про обґрунтованість позову та доведення позивачем своїх вимог відповідними доказами, оскільки відповідачем неналежним чином виконані умови договору щодо здійснення оплати за оренду. При цьому, розглянувши доводи відповідача, суди визнали їх безпідставними та такими, що не підтверджуються матеріалами справи в розумінні ст.ст. 32, 33 ГПК України.

Місцевий господарський суд зазначив, що зважаючи на положення п. 8.1 договору (термін дії договору встановлено з 27.07.2011 до 31.07.2012) договір припинив свою дію з 01.08.2012 , але позивач від договору не відмовляється та не вимагає повернення об'єкта оренди, а відповідач продовжує ним користуватись (письмові пояснення позивача).

Водночас, суд, погоджуючись з нарахуванням позивачем відповідачу боргу по вказаному договору за період, зокрема, з 01.08.2012 по грудень 2012, взяв до уваги зміст п.6.6 договору - після закінчення терміну дії договору оренди і при відсутності заяв про продовження його дії, Орендар здійснює орендну плату за всі дні фактичного знаходження на об'єкті оренди. Продовження терміну дії цього договору можливо за умови виконання Орендарем умов договору в повному обсязі.

В свою чергу, при апеляційному перегляді рішення, суд дійшов висновку про дійсність на даний час договору № 530/11 та про наявність підстав для стягнення заборгованості з відповідача за визначений позивачем період.

Втім, колегія Вищого господарського суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на наступне.

Згідно положень ч. 2 ст. 111 5 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст.628 ЦК України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Статтею 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно зі ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (ч. 2 ст. 795 ЦК України).

Зі змісту ст.ст. 759, 763, 764 ЦК України, ч. 2 ст. 291 ГК України вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Судами встановлено, що матеріалами справи не доведено наявність між сторонами оформленого належним чином акта приймання-передачі (повернення) орендованого майна після закінчення строку дії договору № 530/11.

З огляду на вказане, суди дійшли протилежних висновків щодо дійсності зазначеного договору.

Також, п. 2.4 договору визначено, що оплата за виставленими Орендодавцем рахунками здійснюється Орендарем на поточний рахунок Орендаря щомісяця до 5-го числа розрахункового періоду. Днем внесення оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок Орендодавця.

Статтею 627 ЦК України обумовлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст.628 ЦК України).

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди не приділили уваги умовам п. 2.4 договору.

Суд першої інстанції, при прийнятті позовної заяви до провадження, не скористався правами, наданими ст. 65 ГПК України, якою унормовано, що з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду, зокрема, витребує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору.

В свою чергу, у відповідності до ст. ст. 99, 101 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. ст. 4 2 , 4 3 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а якщо спір вирішується колегіально - більшістю голосів суддів. У такому ж порядку вирішуються питання, що виникають у процесі розгляду справи (ст. 4 7 ГПК України).

У відповідності зі ст. 82 ГПК України, при вирішенні господарського спору по суті (задоволення позову, відмова в позові повністю або частково) господарський суд приймає рішення. Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до положень ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Наведене свідчить, що, під час розгляду справи місцевим господарським судом та апеляційного перегляду, господарськими судами попередніх інстанцій допущено порушення ст. ст. 4 2 , 4 3 , 4 7 , 43, 82, 99, 101 ГПК України, що є підставою для скасування прийнятих у цій справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Оскільки, в силу приписів ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду та постанова господарського суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.

Керуючись ст.ст. ст. ст. 108, 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Здійснити заміну найменування Закритого акціонерного товариства "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" на Публічне акціонерне товариство "Київський суднобудівний-судноремонтний завод".

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорний Діамант" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2013 у справі № 5011-31/17762-2012 скасувати.

Справу № 5011-31/17762-2012 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Т.П. КОЗИР

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Л.Б. ІВАНОВА