Рішення

від 28.10.2013 по справі 901/133/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.10.2013 Справа № 901/133/13-г

За позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго»

до відповідача Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного об'єднання Желєзнодорожного району м. Сімферополя

про стягнення 329435,25 грн.

Суддя Лагутіна Н.М.

Представники:

від позивача - Шереметьєва Л.О., довіреність №145-Д від 29.05.2013, юрисконсульт,

від відповідача - Дробот Ю.Р., довіреність №25/13 від 10.01.2013, юрисконсульт.

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Крименерго» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного об'єднання Желєзнодорожного району м. Сімферополя суми заборгованості за спожиту електроенергію у розмірі 302 911,25 грн, інфляційних втрат за активну електроенергію в розмірі 8969,29 грн, 3% річних за активну спожиту електроенергію у розмірі 12273,87 грн, пені за активну спожиту електроенергію у розмірі 2522,46 грн, суми у розмірі 2758,38 грн за перевищення обсягу договірної величини споживання, а також судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки електричної енергії №206 від 11.04.1991 щодо повної та своєчасної оплати спожитої електроенергії, у зв'язку з чим відповідач повинен сплатити суму заборгованості за спожиту електроенергію у розмірі 302 911,25 грн, інфляційні втрати за активну електроенергію в розмірі 8969,29 грн, 3% річних за активну спожиту електроенергію у розмірі 12273,87 грн, пеню за активну спожиту електроенергію у розмірі 2522,46 грн та суму у розмірі 2758,38 грн за перевищення обсягу договірної величини споживання.

Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що позивачем при розрахунку суми заборгованості застосовано певну кількість годин споживання електроенергії, однак жодним чином не обґрунтовано такі показники. Крім того відповідач посилається на приписи ч. 5 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та зазначає, що відповідно до вказаної норми позивач повинен був сповіщати відповідача про зміну тарифів вартості житлово-комунальних послуг.

28.10.2013 у судовому засіданні представником позивача надано суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій він просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 278122,17 грн, інфляційні втрати за активну електроенергію у розмірі 7751,20 грн, 3% річних за активну електроенергію у розмірі 11482,21 грн, пеню за активну електроенергію у розмірі 2228,17 грн, а також суму у розмірі 2758,38 грн за перевищення обсягу договірної величини споживання.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки позивач скористався своїм правом на зменшення розміру позовних вимог з дотриманням вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, оскільки таке процесуальне право є невід'ємним правом позивача, не суперечить закону, не порушує чиїх-небудь прав та відповідає повноваженням представника позивача, наданим йому відповідною довіреністю, яка долучена до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.03.2013 для вирішення питання щодо правильності та обґрунтованості наданого позивачем розрахунку суми позовних вимог призначено судову економічну експертизу, проведення яких доручено експертам Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в АР Крим. Провадження у справі зупинено.

Однак у зв'язку з ненаданням відповідачем затребуваних експертом документів експертизу проведено не було, про що від Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в АР Крим до Господарського суду Автономної Республіки Крим 04.10.2013 надійшло відповідне повідомлення.

У зв'язку з наведеним було призначено дату судового засідання та поновлено провадження у справі.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого йому законом права на подання додаткових документів, необхідних для проведення експертизи, у зв'язку з чим її проведено не було, суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.02.2013 продовжено строк розгляду спору в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд

ВСТАНОВИВ:

11.04.1991 між Виробничим енергетичним об'єднанням «Крименерго» (енергопостачальна організація) та Комунальним підприємством Житлово-експлуатаційним об'єднанням Желєзнодорожного району м. Сімферополя (абонент) укладений договір на користування електричною енергією №206 (а. с. 11-12), відповідно до якого позивач відпускає електроенергію відповідачу у відповідності із встановленими договором умовами та величинами споживання електричної енергії та потужності, а відповідач зобов'язується оплачувати спожиту електроенергію та потужність, вносити інші платежі за розрахунковий період у відповідності із прейскурантом №09-01 та договором (пункти 1.1, 2.1).

У преамбулі вказаного договору зазначено, що сторони зобов'язались при виконанні даного договору, а також в усіх інших питаннях електропостачання не обумовлених у договорі, керуватись діючими «Правилами користування електричною енергією» (далі - ПКЕЕ) та іншими директивними документами.

Додатками №4 та №4.2 (а. с. 34 та 33 відповідно) до договору про користування електричною енергією №206 від 11.04.1991р. визначено порядок розрахунків для споживачів, які розраховуються за фактично спожиту електроенергію.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що згідно п. 1 додатку №4 до договору розрахунки за спожиту електроенергію здійснюються у відповідності до п. 6.6 ПКЕЕ. Повна фактична оплата вартості електроенергії здійснюється одним платежем за фактичними показниками приборів обліку до дати оплати.

Пунктом 2 додатку №4 до договору визначено, що розрахункова дата (день, коли споживач надає «Акт про об'єми переданої споживачеві (спожитої споживачем) електроенергії» (додаток №2 до договору, далі в даному порядку - «Акт»), а постачальник виставляє остаточний рахунок) встановлюється 25 числа кожного місяця. Відповідно, розрахунковим вважається період з 25 числа попереднього місяця до такого ж числа поточного місяця.

Показники розрахункових засобів обліку відповідно до «Переліку об'єктів і точок комерційного обліку» фіксуються 25 числа кожного місяця і оформляється «Актом» в 2-х примірниках, по одному для кожної сторони.

Пунктом 3 додатку №4.2 до договору (з урахуванням змін, внесених відповідно до додаткової угоди №А, а. с. 13) визначено, що об'єм фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням величини втрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової приналежності електромереж, визначається у відповідності з «Актом про об'єми переданої споживачу (спожитої користувачем) електричної енергії», підписаним споживачем та скріплений його печаткою. «Акт» заповнюється споживачем у графах 1-9. Зі сторони постачальника «Акт» перевіряється та підписується уповноваженою особою. При необхідності нарахування та розподілу втрат згідно умов договору постачальник нараховує втрати в мережах основного споживача, розподіляє втрати між основним споживачем та субспоживачем та самостійно доповнює відповідні графи «Акту».

Споживач самостійно здійснює зняття показників розрахункових приладів обліку, оформлює «Акт» та надає його постачальнику не пізніше наступного робочого дня за днем зняття показників. Постачальник має право контролю (повторної перевірки) показників.

Акт про об'єми переданої субспоживачу електричної енергії узгоджується з основним споживачем.

У разі неможливості отримання постачальником електричної енергії даних про об'єми спожитої електричної енергії в зазначений термін (незалежно від причин), визначення об'єму спожитої електричної енергії здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у разі надання даних упродовж наступного розрахункового періоду.

Період розрахунку за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії до отримання показників розрахункових засобів обліку повинен не перевищувати один місяць, після чого розрахунок об'єму спожитої електричної енергії здійснюється постачальником електричної енергії по потужності струмоприймачів і кількості годин їх використання без подальшого перерахунку. Відновлення розрахунків за розрахунковими засобами обліку здійснюється після спільного складання акту, в якому фіксується показники розрахункових засобів обліку електричної енергії.

Сума коштів, яку повинен сплатити споживач за спожиту в розрахунковому періоді електричну енергію визначається наступним чином: період між датами на початку та на кінець розрахункового періоду прирівнюється до періоду дії тарифу (календарного місяця) та величина коштів, які повинен сплатити споживач визначається як добуток об'єму електричної енергії, спожитої між датами зняття показників засобів обліку, на тариф, який діяв на кінець розрахункового періоду (п. 4 додатку №4.2 до договору).

Відповідно до п. 6.11 Правил користування електричною енергією остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами. Покази розрахункових засобів обліку знімаються представником електропередавальної організації (основного споживача) та підтверджуються споживачем відповідно до договору. За ініціативою однієї із сторін договору у ньому може бути передбачений інший порядок зняття показів розрахункових засобів обліку. Порядок зняття показів розрахункових засобів обліку зазначається у договорі про постачання електричної енергії.

Відповідач споживав електричну енергію та у відповідності до умов договору та додатків до нього надавав акти про об'єми спожитої електричної енергії, на підставі яких йому виставлялись рахунки на оплату спожитої електричної енергії.

Однак у зв'язку з тим, що рахунки оплачувались відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі станом на 30.11.2012 за ним утворилась заборгованість за період з 25.01.2010 по 30.11.2012 за активну електричну енергію у розмірі 278122,17 грн.

При зверненні до Господарського суду Автономної Республіки Крим за захистом своїх майнових прав та інтересів, позивач посилається на п. п. 2 п. 10.2 ПКЕЕ, відповідно до якого споживач електричної енергії зобов'язаний, зокрема, оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору, а також на п. 1 додатку №4 до договору, яким визначено, що розрахунки за спожиту електроенергію здійснюються у відповідності до п. 6.6 ПКЕЕ. Повна фактична оплата вартості електроенергії здійснюється одним платежем за фактичними показниками приборів обліку, до дати оплати.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позов обґрунтований та такий, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надати інший стороні (споживачу, абоненту) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Оскільки спірні правовідносини виникли в процесі постачання і споживання електричної енергії між її постачальником та споживачем вони повинні регулюватись положеннями Закону України «Про електроенергетику» та Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національною комісією з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 №28.

Згідно з ч. 1 статті 26 Закону України «Про електроенергетику» споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Аналогічне положення закріплено в частині 2 статті 275 ГК України, якою встановлено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до п. 5.1 Правил користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 р. N 28 (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17 жовтня 2005 р. N 910), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що в результаті неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №206 від 11.04.1991 по сплаті спожитої електроенергії за ним утворилась заборгованість в сумі 278122,17 грн за період з 30.01.2010 по 04.12.2012.

За умовами договору №206 від 11.04.1991р. про користування електричною енергією відповідач зобов'язався оплачувати спожиту електроенергію та потужність, вносити інші платежі за розрахунковий період у відповідності із прейскурантом №09-01 та договором (пункт 2.1).

Додатком №4 до договору в пункті 2 встановлено, що розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. Дата кінцевого розрахунку - до 30 числа поточного/наступного місяця.

У відповідності з додатком №1 до договору №206 від 11.04.1991р. встановлені договірні величини на 2010р., 2011р. та 2012р.

Однак відповідачем встановлені величини перевищувались, що підтверджується складеними позивачем та наявними в матеріалах справи актами про перевищення межової величини об'єму споживання електричної енергії від 12.02.2010р., 17.03.2010р., 08.04.2010р., 05.07.2010р., 05.08.2010р., 06.10.2010р., 10.11.2010р., 08.12.2010р., 05.01.2011р., 18.02.2011р., 05.05.2011р., 08.06.2011р., 05.07.2011р., 04.08.2011р., 04.01.2012р., 04.03.2012р., 25.09.2012р., 25.10.2012р. (а. с. 47-64).

Згідно ч. 6 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Пунктом 5 додатку №4 до договору встановлено, що у разі перевищення договірної величини споживання електроенергії та/або потужності постачальник складає акт про перевищення договірної величини споживання електричної енергії (потужності). Перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підведення підсумків розрахункового періоду на підставі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або «Акта». Споживач сплачує постачальнику двократну вартість величини перевищення у відповідності до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику».

Відповідно до пунктів 9 та 10 додатку №4.2 до договору рахунки на оплату перевищення межової величини споживання електроенергії та/або потужності, за перетоки реактивної електроенергії, пеню, 3% річних, інфляційні нарахування виписуються Постачальником електричної енергії окремо та надаються споживачу. Вказані рахунки повинні бути оплачені споживачем протягом 5 операційних днів з дня отримання.

Позивач повідомляв відповідача про наявну заборгованість за перевищення договірної величини споживання електроенергії шляхом направлення відповідних актів та рахунків за перевищення ліміту енергоспоживання, однак відповідачем їх не оплачено, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість за перевищення договірної величини споживання електроенергії у розмірі 2758,38 грн.

Відповідач доказів належної оплати спожитої електроенергії та суми, нарахованої позивачем за перевищення договірної величини споживання електроенергії за спірний період не представив. Докази погашення заборгованості за спожиту електроенергію у розмірі 278122,17 грн та суми у розмірі 2758,38 грн за перевищення обсягу договірної величини споживання у матеріалах справи також відсутні.

З урахуванням вказаних обставин суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за електроенергію за період з 30.01.2010 по 04.12.2012 у розмірі 278122,17 грн та суми у розмірі 2758,38 грн за перевищення обсягу договірної величини споживання.

Слід також зазначити, що матеріали справи містять акт звірки (а.с.176, том 4) складений та підписаний Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Крименерго» та Комунальним підприємством Житлово-експлуатаційним об'єднанням Желєзнодорожного району м. Сімферополя, згідно якого заборгованість відповідача станом на 25.04.2013 складає 412071,66 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за активну електроенергію у розмірі 2228,17 грн, нараховану за період з 13.05.2012 по 11.11.2012.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, передбачено, що пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Приписами частини 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо іншій розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні відносини між платниками та одержувачами грошових зобов'язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», статтями 1 та 3 якого встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 додатку №4 до договору у випадку несвоєчасної оплати обумовлених даним порядком платежів, постачальник проводить споживачу нарахування за час прострочки: пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу, що діяла в період, за який виконується нарахування; 3% річних від простроченої суми. При цьому сума боргу за спожиту електроенергію має бути сплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання щодо оплати спожитої електроенергії, а відтак вимоги про стягнення нарахованої суми пені за період з 13.05.2012 по 11.11.2012 у розмірі 2228,17 грн підлягають задоволенню.

При цьому, суд погоджується з наданим позивачем розрахунком пені у розмірі 2228,17 грн, враховуючи її розмір та період нарахування.

Також позивачем за період з 30.01.2010 по 04.12.2012 нараховано 3% річних у розмірі 11482,21 грн та інфляційні втрати у розмірі 7751,20 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось, згідно п. 6 додатку №4 до договору у випадку несвоєчасної оплати обумовлених даним порядком платежів, постачальник проводить споживачу нарахування за час прострочки: пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу, що діяла в період, за який виконується нарахування; 3% річних від простроченої суми. При цьому сума боргу за спожиту електроенергію має бути сплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Враховуючи ті обставини, що відповідачем не виконано належним чином умови та взяті на себе зобов'язання за договором на користування електричною енергією №206 від 11.04.1991 щодо своєчасної та повної оплати вартості спожитої електроенергії, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 11482,21 грн та інфляційних втрат у розмірі 7751,20 грн підлягають задоволенню. При цьому, суд погоджується з наданим позивачем розрахунком 3% річних у розмірі 11482,21 грн та інфляційних втрат у розмірі 7751,20 грн, враховуючи їх розмір та період нарахування.

Відповідач заперечував проти позову та наполягав на застосуванні до даних спірних правовідносин приписів Закону України «Про житлово-комунальні послуги», які стосуються обов'язку позивача сповістити відповідача про зміну тарифів вартості житлово-комунальних послуг. Також у своїх запереченнях відповідач посилається на те, що позивачем при розрахунку суми заборгованості застосовано певну кількість годин споживання електроенергії, однак жодним чином не обґрунтовано застосування таких показників.

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача з огляду на наступне.

Згідно умов договору про користування електричною енергією №206 від 11.04.1991 сторони зобов'язались при виконанні даного договору, а також в усіх інших питаннях електропостачання не обумовлених у договорі, керуватись діючими «Правилами користування електричною енергією» (далі - ПКЕЕ) та іншими директивними документами.

Наказом Міністерства палива та енергетики України від 02.06.2008 №303 затверджено Правила взаємовідносин між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" та суб'єктами (об'єктами) електроенергетики в умовах паралельної роботи в складі Об'єднаної енергетичної системи України (ОЕС) (далі за текстом - Правила).

Ці Правила призначені для застосування суб'єктами підприємницької діяльності (електроенергетики) України незалежно від їхньої відомчої належності та форми власності, об'єкти електроенергетики яких здійснюють паралельну роботу в складі Об'єднаної енергетичної системи України чи її відокремленої частини, а також організацій, що здійснюють функції керування, регулювання та інспектування в енергетиці. Правила визначають правові та організаційні питання оперативно-технологічних відносин між ДП НЕК "Укренерго" та суб'єктами (об'єктами) електроенергетики в умовах паралельної роботи.

У пунктах 3.1.1, 3.1.2 Правил зазначено , що в електроенергетиці України діє єдина централізована диспетчерська система ОДУ виробництвом, передаванням та постачанням електричної енергії з урахуванням режимів централізованого теплопостачання. Централізована диспетчерська система об'єднує роботу всіх рівнів ОДУ, що діють в ОЕС України.

Централізоване диспетчерське управління поширюється на всі суб'єкти підприємницької діяльності електроенергетики, об'єкти яких підключені до ОЕС України.

Усі суб'єкти (об'єкти) електроенергетики незалежно від їхньої відомчої належності та форми власності зобов'язані виконувати всі вимоги нормативно-технічних, нормативно-правових і організаційно-розпорядчих документів Мінпаливенерго України, які забезпечують надійну роботу і стійкість ОЕС України та централізоване ОДУ.

В умовах паралельної роботи в складі ОЕС України суб'єкти (об'єкти) електроенергетики повинні керуватися Законом України "Про електроенергетику", ГКД 34.20.507-2003 "Технічна експлуатація електричних станцій і мереж. Правила", затверджений наказом Міністерства палива та енергетики України від 13.06.2003 N 296, розпорядчими актами з цього питання Кабінету Міністрів України та інших державних органів влади, актами з організаційних і технічних питань функціонування ОЕС України, нормативними документами Мінпаливенерго України, ДЧОРЕ, статутами, а також відповідними положеннями та інструкціями ДП НЕК "Укренерго" та ЕЕС з питань ОДУ ОЕС України.

Згідно пункту 3.3.2 вказаних Правил централізоване ОДУ ОЕС України організоване за ієрархічною структурою, що передбачає розподіл функцій оперативного управління між окремими рівнями, а також обов'язкову підпорядкованість нижчих рівнів оперативного управління вищим і поширюється на всі суб'єкти підприємницької діяльності електроенергетики України, які мають об'єкти електроенергетики, підключені до ОЕС України (відокремленої частини ОЕС України), та об'єднує роботу всіх рівнів ОДУ, що діють у електроенергетичній галузі.

Відповідно до п. 3.3.4 Правил функції централізованого ОДУ ОЕС України виконує державне підприємство, що здійснює управління в електроенергетиці, - ДП НЕК "Укренерго" та його відокремлені структурні підрозділи - ЕЕС. Централізоване диспетчерське ОДУ поширюється на суб'єкти підприємницької діяльності, об'єкти електроенергетики яких підключені до ОЕС України.

Додатком 5 до Правил визначено перелік суб'єктів електроенергетики - енергопостачальних компаній України, до якого входить, зокрема, ВАТ «Крименерго».

Пунктом 3 Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України, затвердженого Указом Президента України від 14.03.1995 №213/95 (в редакції Указу Президента України від 21.04.1998 №335/98) встановлено, що одним з основних завдань цієї Комісії є забезпечення проведення цінової і тарифної політики в електроенергетиці та нафтогазовому комплексі.

Відповідно до п. 4 Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України, затвердженого Указом Президента України від 14.03.1995 №213/95 (в редакції Указу Президента України від 21.04.1998 №335/98) Комісія відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, формує в межах своєї компетенції державну політику щодо встановлення цін на електроенергію, газ, нафту та нафтопродукти, тарифів на їх транспортування, зберігання, постачання та розподіл, а також транспортування трубопроводами інших речовин.

Згідно п. 13 вказаного Положення Комісія в межах своїх повноважень на основі та на виконання законодавства приймає рішення у вигляді постанов і розпоряджень.

Рішення Комісії, прийняті в межах її повноважень, є обов'язковими для виконання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, які здійснюють діяльність на оптовому ринку електроенергії, ринках газу, нафти та нафтопродуктів.

Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України «Про тарифи, диференційовані за періодами часу» №1241 від 20.12.2001 із змінами внесеними постановою НКРЕ від 04.11.2009 №1262 встановлено для визначення меж періодів за годинами доби (нічного, напівпікового та пікового) такі три сезони: 1-й - січень, лютий, листопад, грудень, 2-й - березень, квітень, вересень, жовтень, 3-й - травень, червень, липень, серпень, а також зазначено, що межі періодів за годинами доби для кожного сезону встановлюються відповідними службами НЕК «Укренерго» за погодженням із НКРЕ.

Згідно факсограм від 17.11.2009 за №02/7420 та від 08.12.2010 за №04/11633 Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» згідно з постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України «Про тарифи, диференційовані за періодами часу» №1241 від 20.12.2001 та за погодженням з НКРЕ встановило на 2010 та 2011 роки межі тарифних зон для розрахунків споживачів (крім населення) за електричну енергію, зокрема, за двозонними тарифами, диференційованими за періодами часу: денний період з 7:00 до 23:00, нічний період з 23:00 до 7:00.

Отже, у 2010 та 2011 роках межі періодів за годинами доби встановлювались безпосередньо відповідними службами НЕК «Укренерго» за погодженням із НКРЕ.

Згідно п. 1.2 Правил користування електричною енергією електрична енергія (активна) - енергоносій, який виступає на ринку як товар, що відрізняється від інших товарів особливими споживчими якостями та фізико-технічними характеристиками (одночасність виробництва та споживання, неможливість складування, повернення, переадресування), які визначають необхідність регулювання та регламентації використання цього товару.

Тариф - регульована та/або визначена відповідно до нормативно-правових актів НКРЕ ціна (сукупність цін відповідно до часу доби) на певні види товарів чи послуг.

Отже тариф спожитої електроенергії встановлюється НКРЕ та закріплюється відповідною постановою.

Застосування відповідачем до спірних правовідносин норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є помилковим, оскільки електроенергія є товаром, а договір про її постачання відноситься до договорів поставки, у зв'язку із чим не має відношення до житлово-комунальних послуг.

Крім того, як вже зазначалось, сторони при укладенні договору домовились при виконанні даного договору, а також в усіх інших питаннях електропостачання не обумовлених у договорі, керуватись діючими «Правилами користування електричною енергією» та іншими директивними документами.

Підпунктом 7 пункту 8.2 Правил користування електричною енергією затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 №28 (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17.10.2005 №910) постачальник електричної енергії за регульованим тарифом зобов'язаний, зокрема, на вимогу споживача надавати інформацію щодо цін і тарифів на електричну енергію, якості електричної енергії, порядку оплати та режимів споживання електричної енергії.

З наведеного вбачається, що сторони за договором погодились при виконанні умов договору керуватись Правилами користування електричною енергією, які у свою чергу не передбачать обов'язку постачальника енергії сповіщати споживача про зміну цін і тарифів на електричну енергію.

Натомість передбачений обов'язок такого сповіщення за безпосередньою вимогою споживача, однак відповідачем не надано суду доказів того, що він звертався із відповідними запитами про надання інформації до позивача.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, у кожному рахунку на оплату спожитої електроенергії вказано тариф, який застосовувався при розрахунку заборгованості із розділом за найменуванням груп споживачів, кількістю кВт/ч за кожною тарифною групою окремо.

З наведеного виходить, що відповідачу було відомо про зміни тарифів та цін на електроенергію, однак він не звертався до постачальника з будь-якими запитами про надання відповідної інформації, отримував рахунки без зауважень та частково виконував сплату спожитої електроенергії.

Слід зазначити, що у матеріалах справи наявні витяги з сайту позивача, згідно яких Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Крименерго» інформує споживачів про роздрібні тарифи на електроенергію за кожним місяцем 2012 року, з яких вбачається, що на підставі постанов НКРЕ про затвердження роздрібних тарифів на електроенергію з урахуванням межових рівнів тарифів при поступовому переході до формування єдиних роздрібних тарифів для споживачів на території України за січень-листопад 2012 року, для юридичних осіб, які користуються двозонними тарифами, диференційованими за періодами часу встановлено наступну тривалість періодів: нічний період часу з 23:00 до 7:00, денній період часу з 7:00 до 23:00.

У відповідності з п. 3 додатку 4.2 до договору №206 від 11.04.1991, п. 6.39 ПКЕЕ у разі неможливості отримання постачальником електричної енергії даних про спожиту електричну енергію в зазначений термін (за винятком порушення роботи розрахункового обліку) визначення обсягу спожитої електричної енергії за поточний розрахунковий період здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у разі надання даних протягом наступного розрахункового періоду.

Тривалість періоду розрахунку за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії до отримання показів розрахункових засобів обліку має не перевищувати одного повного розрахункового періоду, після чого розрахунок обсягу спожитої електричної енергії здійснюється постачальником електричної енергії за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання без подальшого перерахунку. У цьому разі відновлення розрахунків за розрахунковими засобами обліку здійснюється після спільного складання акта, у якому фіксуються покази розрахункових засобів обліку електричної енергії.

У зв'язку з тим, що деякі засоби обліку електроенергії об'єктів відповідача не були розрахунковими, однак у цей період електроенергія відповідачем споживалась, розрахунок спожитої електроенергії було здійснено у відповідності з п. 6.39 ПКЕЕ, а тому розрахунок виконано у повній відповідності до ПКЕЕ та умов договору.

Як вже зазначалось, додатком 4.2 до договору №206 від 11.04.1991 закріплено, що розрахунки за спожиту електроенергію здійснюються у відповідності з п. 6.6 ПКЕЕ одним платежем за фактичними показниками засобу обліку (п. 1 додатку).

Розрахункова дата (день коли споживач надає Акт про об'єми переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії, а постачальник виставляє кінцевий рахунок) встановлюється 10 числа кожного місяця. Відповідно, розрахунковим вважається період з 10 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.

Показники розрахункових засобів обліку у відповідності з переліком об'єктів та точок комерційного обліку фіксується 10 числа кожного місяця та оформлюються Актом про об'єми переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії.

Споживач самостійно проводить зняття показників розрахункових засобів обліку, оформлює Акт про об'єми переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у даній справі самостійно надавав Акти про об'єми спожитої електричної енергії на підставі даних, за якими й виконувався розрахунок суми, що підлягає сплаті за електричну енергію.

Відповідач після надання позивачем розгорнутого розрахунку, наданого за його ж вимогою, не погодився з годинами використання струмоприймачів, які було використано про розрахунку кількості кВт/ч об'єктів, розрахованих за потужністю струмоприймачів.

Проте суд погоджується з наданим позивачем розрахунком, оскільки відповідач надавав самостійно заповнені акти про об'єми спожитої електроенергії та власноруч вказував кількість кВт/ч об'єктів, розрахованих розрахунковим шляхом, вказуючи в актах у графі показників розрахунку спожитої даним об'єктом електричної енергії, з чого виходить, що кількість годин роботи струмоприймачів визначено самим споживачем, а не енергопостачальною компанією.

Слід також зазначити, що з урахуванням заперечень відповідача з метою встановлення суми боргу Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного об'єднання Желєзнодорожного району м. Сімферополя перед Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Крименерго» за договором №206 від 11.04.1991 за період з 30.01.2010 по 04.12.2012 судом у даній справі була призначена судова-економічна експертиза.

Проте, вимога експерта надати додаткові документи, необхідні для проведення зазначеної експертизи, відповідачем виконана не була з незрозумілих причин.

Будь-яких клопотань з приводу призначення нової експертизи відповідачем заявлено не було.

Отже, оскільки відповідач не скористався своїм правом наданим йому процесуальним законом щодо можливого документального підтвердження своїх заперечень та встановлення суми боргу відповідним експертним дослідженням, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи, що позивач у ході розгляду справи зменшив суму позовних вимог, суд вважає за необхідне повернути на його користь різницю між сплаченим судовим збором та сумою судового збору розрахованою з урахуванням зменшення позовних вимог, а саме 541,87 грн.

Належний до сплати судовий збір з урахуванням зменшених позовних вимог у розмірі 6046,84 грн суд відносить на відповідача, згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частини рішення оголошені в судовому засіданні 28.10.2013.

Повне рішення складено 01.11.2013.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного об'єднання Желєзнодорожного району м. Сімферополя (95000, м. Сімферополь, вул. Дзюбанова, 13; р/р260058337 в КРД АППБ «Аваль», МФО 324021, код ЄДРПОУ 05480542) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго» (95034, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6; р/р 26031301617847 у філії КРУ АТ «Ощадбанк», МФО 324805, код ЄДРПОУ 00131400) суму заборгованості за спожиту активну електроенергію в розмірі 278122,17 грн.

3. Стягнути з Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного об'єднання Желєзнодорожного району м. Сімферополя (95000, м. Сімферополь, вул. Дзюбанова, 13; р/р260058337 в КРД АППБ «Аваль», МФО 324021, код ЄДРПОУ 05480542) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго» (95034, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6; р/р 26009300617847 у філії КРУ АТ «Ощадбанк», МФО 324805, код ЄДРПОУ 00131400) суму інфляційних втрат за активну електроенергію у розмірі 7751,20 грн, 3% річних за активну електроенергію у розмірі 11482,21 грн, пеню за активну електроенергію у розмірі 2228,17 грн, суму у розмірі 2758,38 грн за перевищення об'єму договірної величини споживання та суму судового збору в розмірі 6046,84 грн.

4. Повернути з Державного бюджету України (УДКСУ у м. Сімферополі АР Крим код ЄДРПОУ 38040558, МФО 824026 рахунок №31211206783002, відкритий в ГУ ДКСУ в АРК м. Сімферополь, за кодом класифікації доходів бюджету 22030001) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго» (95034, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6; р/р 26009300617847 у філії КРУ АТ «Ощадбанк», МФО 324805, код ЄДРПОУ 00131400) суму в розмірі 541,87 грн у зв'язку із зменшенням суми позовних вимог перераховану до Державного бюджету України за платіжним дорученням №1200044728 від 14.12.2012.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.М. Лагутіна