Постанова

від 20.10.2014 по справі 901/133/13-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2014 р. Справа№ 901/133/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Новікова М.М.

секретар: Фільманович М.Є.

представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від ДКС України: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго»

на ухвалу Господарського суду Київської області

від 19.08.2014р., винесену за результатами розгляду

заяви Державної казначейської служби України

про відстрочку виконання судового рішення

у справі №901/133/13-г (суддя Заєць Д.Г.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго»

до Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного

об'єднання Желєзнодорожного району м. Сімферополя

про стягнення 329 435,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.08.2014р. у справі №901/133/13-г заяву Державної казначейської служби України про відстрочку виконання судового рішення було задоволено. Відстрочено виконання п.4 резолютивної частини рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.10.2013р. у справі №901/133/13-г щодо повернення з Державного бюджету України на користь позивача коштів у розмірі 541,87 грн. до усунення умов, що перешкоджають його виконанню.

Не погодившись з винесеною ухвалою суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 19.08.2014р. у справі №901/133/13-г.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що Державною казначейською службою України не наведено виняткових обставин, які б зумовлювали необхідність відстрочення виконання судового рішення у даній справі. На думку позивача, при винесенні оскаржуваної ним ухвали, місцевим господарським судом не було враховано інтереси позивача. Окрім того, позивач наголошував на наступному:

- позивач неодноразово звертався до органів Державної казначейської служби України з приводу виконання рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.10.2013р. у справі №901/133/13-г, але жодних дій, спрямованих на виконання вказаного судового рішення проведено не було;

- на сьогодні у позивача скрутне становище, яке виражається, в заборгованості перед ДП "Енергоринок" у розмірі 841 148 109,36 грн., також мережі позивача потребують негайної реконструкції, тому, що зношеність мереж складає 70% що є загрозливим фактором для безперебійної та якісної передачі електричної енергії споживачам на півострові.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2014р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.10.2014р.

В судове засідання 20.10.2014р. представники сторін та Державної казначейської служби України не з'явились, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін та Державної казначейської служби України в судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін та Державної казначейської служби України про місце, дату і час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутності представників сторін та Державної казначейської служби України за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 20.10.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Крименерго» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного об'єднання Желєзнодорожного району м. Сімферополя (далі - відповідач) суми заборгованості за спожиту електроенергію у розмірі 302 911,25 грн., інфляційних втрат за активну електроенергію в розмірі 8 969,29 грн., 3% річних за активну спожиту електроенергію у розмірі 12 273,87 грн., пені за активну спожиту електроенергію у розмірі 2 522,46 грн., суми у розмірі 2 758,38 грн. за перевищення обсягу договірної величини споживання.

В процесі судового розгляду позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій він просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 278 122,17 грн., інфляційні втрати за активну електроенергію у розмірі 7 751,20 грн., 3% річних за активну електроенергію у розмірі 11 482,21 грн., пеню за активну електроенергію у розмірі 2 228,17 грн., а також суму у розмірі 2 758,38 грн. за перевищення обсягу договірної величини споживання.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.10.2013р. у справі №901/133/13-г позовні вимоги було задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 278 122,17 грн. заборгованості за спожиту активну електроенергію, 7 751,20 грн. інфляційних втрат за активну електроенергію, 11 482,21 грн. 3% річних за активну електроенергію, 2 228,17 грн. пені за активну електроенергію, 2 758,38 грн. за перевищення об'єму договірної величини споживання та 6 046,84 грн. судового збору. Окрім того, вирішено повернути з Державного бюджету України (УДКСУ у м. Сімферополі АР Крим, код ЄДРПОУ 38040558, МФО 824026, рахунок №31211206783002, відкритий в ГУ ДКСУ в АРК м. Сімферополь, за кодом класифікації доходів бюджету 22030001) на користь позивача суму в розмірі 541,87 грн., у зв'язку із зменшенням суми позовних вимог, перераховану до Державного бюджету України за платіжним дорученням №1200044728 від 14.12.2012р.

На виконання вищевказаного рішення місцевого господарського суду було видано наказ від 11.11.2013р. (том справи - 1, аркуш справи - 5).

У червні 2014 року до Господарського суду Київської області звернулася Державна казначейська служба України із заявою про відстрочку виконання рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.10.2013р. у справі №901/133/13-г в частині повернення з Державного бюджету України 541,87 грн., наголошуючи на тому, що тимчасова окупація території України не дозволяє Державній казначейській службі України реалізовувати свої повноваження в частині виконання судових рішень, які прийняті та підлягають виконанню на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя (том справи - 1, аркуші справи - 3-4).

В процесі розгляду вказаної заяви Державна казначейська служба України уточнила її вимоги та просила суд відстрочити виконання наказу Господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.11.2013р. у справі №901/133/13-г до 01.01.2016р. або до усунення умов, що перешкоджають його виконанню, пов'язаних з тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим (том справи - 1, аркуш справи - 22).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.08.2014р. у справі №901/133/13-г заяву Державної казначейської служби України про відстрочку виконання судового рішення було задоволено. Відстрочено виконання п.4 резолютивної частини рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.10.2013р. у справі №901/133/13-г щодо повернення з Державного бюджету України на користь позивача коштів у розмірі 541,87 грн. до усунення умов, що перешкоджають його виконанню (том справи - 1, аркуші справи - 25-27). При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що заявником доведено відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України винятковість випадку та фактичну наявність обставин, які ускладнюють виконання рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.10.2013р. у справі №901/133/13-г в частині повернення з Державного бюджету України 541,87 грн.

Колегія суддів частково погоджується з висновками місцевого господарського суду, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

При цьому Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, у зв'язку з чим суд повинен оцінювати докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд, зокрема, має право відстрочити виконання рішення (ухвали, постанови).

По суті, відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Стаття 121 Господарського процесуального кодексу України не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення. Однак, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

З наведеного вище випливає, що передумовою для відстрочки виконання рішення є наявність конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Розглядаючи заяву Державної казначейської служби України, судом було встановлено наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845 було затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок), який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Згідно з пп.1 п.16, п.17 названого Порядку органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів.

Стягувачі, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення надходжень бюджету, подають до органу Казначейства, на рахунки в якому зараховані надходження бюджету, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, крім випадків, передбачених пунктом 23 цього Порядку.

Як уже зазначалося вище, згідно з рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.10.2013р. у справі №901/133/13-г з Державного бюджету України (УДКСУ у м. Сімферополі АР Крим, код ЄДРПОУ 38040558, МФО 824026, рахунок №31211206783002, відкритий в ГУ ДКСУ в АРК м. Сімферополь, за кодом класифікації доходів бюджету 22030001) підлягала поверненню на користь позивача сума в розмірі 541,87 грн., у зв'язку із зменшенням суми позовних вимог, перераховану до Державного бюджету України за платіжним дорученням №1200044728 від 14.12.2012р.

Тобто, для вирішення питання щодо повернення судового збору позивач повинен був звернутись до Головного управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, на рахунки якого зараховувався вищевказаний платіж, із заявою про виконання рішення.

Згідно з положеннями ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однак, як вірно зазначив місцевий господарський суд в своїй ухвалі, тимчасова окупація території України унеможливила здійснення повноважень органами Державної казначейської служби України, органами, які контролюють справляння надходжень бюджету, правоохоронними органами, боржниками щодо доступу до казначейських рахунків на території Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Згідно з ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегією суддів враховано посилання позивача в апеляційній скарзі на його звернення з приводу виконання рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.10.2013р. у справі №901/133/13-г як до Управління державної казначейства України в Автономній Республіці Крим, так і до Державної казначейської служби України.

Однак позивачем не спростовано належними та допустимими доказами, що тимчасова окупація частини території України не дозволяє Державній казначейській службі України реалізовувати свої повноваження в частині виконання судових рішень, які прийняті та підлягають виконанню на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, зокрема судового рішення у справі №901/133/13-г.

Колегією суддів також враховано посилання позивача в апеляційній скарзі на скрутне матеріальне (фінансове) становище, однак оскаржуваною ухвалою місцевого господарського суду було відстрочено виконання рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.10.2013р. у справі №901/133/13-г лише в частині повернення з Державного бюджету України 541,87 грн. судового збору. Питання щодо відстрочення виконання вказаного судового рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача 302 342,13 грн. заборгованості (з них: 278 122,17 грн. - борг за спожиту активну електроенергію, 7 751,20 грн. - інфляційні втрати за активну електроенергію, 11 482,21 грн. - 3% річних за активну електроенергію, 2 228,17 грн. - пеня за активну електроенергію, 2 758,38 грн. - за перевищення об'єму договірної величини споживання) та 6 046,84 грн. судового збору Господарським судом Київської області при винесенні ухвали від 19.08.2014р. не вирішувалося.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що обставини, наведені Державною казначейською службою України в заяві про відстрочку виконання рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.10.2013р. у справі №901/133/13-г, є винятковими в розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України та достатніми для відстрочення виконання вказаного судового рішення до усунення умов, що перешкоджають його виконанню, пов'язаних з тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим.

Доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Однак при цьому, судом було з'ясовано, що резолютивна частина ухвали Господарського суду Київської області від 19.08.2014р. у справі №901/133/13-г не в повному обсязі відповідає її мотивувальній частині.

Так в мотивувальній частині ухвали місцевий господарський суд зазначив про задоволення заяви Державної казначейської служби України. В резолютивній частині ухвали (пункт 2) вказано про відстрочення виконання судового рішення до усунення умов, що перешкоджають його виконанню.

Як уже зазначалося вище, згідно з уточненням заяви про відстрочення виконання рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.10.2013р. у справі №901/133/13-г, Державна казначейська служба України просила суд відстрочити виконання наказу Господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.11.2013р. у справі №901/133/13-г до 01.01.2016р. або до усунення умов, що перешкоджають його виконанню, пов'язаних з тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим.

Тобто, фактично місцевий господарський суд частково задовольнив заяву Державної казначейської служби України, відстрочивши виконання наказу Господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.11.2013р. у справі №901/133/13-г до усунення умов, що перешкоджають його виконанню, пов'язаних з тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим. Проте, відповідний висновок у резолютивній частині ухвали Господарського суду Київської області від 19.08.2014р. у справі №901/133/13-г відсутній, тобто резолютивна частина ухвали не містить посилання про часткове задоволення заяви та відомостей про те, до усунення яких саме обставин відстрочено виконання судового рішення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що в ухвалу Господарського суду Київської області від 19.08.2014р. у справі №901/133/13-г мають бути внесені зміни.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на позивача (апелянта).

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 75, 99, 101-106, 121 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго» залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 19.08.2014р. у справі №901/133/13-г змінити, виклавши її резолютивну частину в наступній редакції:

« 1. Заяву №5-12/4948-14093 від 30 травня 2014 року (вх. №11700/14 від 18 червня 2014 року) Державної казначейської служби України про відстрочку виконання судового рішення задовольнити частково.

2. Відстрочити виконання п.4 резолютивної частини рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 28 жовтня 2013 року у справі №901/133/13-г щодо повернення з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго» коштів у розмірі 541,87 грн. до усунення умов, що перешкоджають його виконанню, пов'язаних з тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим.

3. Копію ухвали надіслати заявнику - Державній казначейській службі України та позивачу у справі».

3. Матеріали справи №901/133/13-г повернути до Господарського суду Київської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

М.М. Новіков