Рішення

від 29.10.2013 по справі 920/1568/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.10.2013 Справа № 920/1568/13

за позовом : Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

м. Тростянець Сумської області

до відповідача : Тростянецької районної ради, м. Тростянець Сумської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальний заклад «Тростянецька районна лікарня»,

м. Тростянець Сумської області

про визнання недійсним та скасування рішення,

Суддя Джепа Ю. А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 (довіреність від 24.09.2013 р.)

від відповідача: Гаврилович С.М. (довіреність від 09.10.2013 р.)

від третьої особи: Плахтирь А.А., Синявська С.В. (довіреність № 12 від 22.09.2013 р.)

При секретарі судового засідання Лєпковій О. О.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 09.10.2013 р. по 22.10.2013 р. та з 22.10.2013 р. по 29.10.2013 р.

Суть спору: позивач просить суд визнати недійсним та скасувати рішення 30 (позачергової) сесії Тростянецької районної ради шостого скликання від 29.05.2013 р. «Про скасування рішення 20 сесії Тростянецької районної ради шостого скликання від 08.06.2012 р. «Про надання згоди КЗ «Тростянецька районна лікарня» на продовження терміну дії договору оренди з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1».

Позивач та його представник в судовому засіданні та наданих суду письмових поясненнях позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

24.09.2013 р. позивачем подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої, окрім раніше заявленого, позивач просить також скасувати вищевказане рішення в частині затвердження звіту від 26.02.2012 р. про незалежну оцінку вартості нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, ринковою вартістю 47 359 гривень. Враховуючи, що вимога позивача щодо скасування рішення Тростянецької районної ради в частині затвердження звіту від 26.02.2012 р. про незалежну оцінку вартості зазначеного нежитлового приміщення, фактично є поданням іншого позову, оскільки затвердження звіту міститься не в оскаржуваному в даній справі рішенні від 29.05.2013 р., а в попередньому - від 08.06.2012 р., тому суд не приймає її до розгляду, проти чого позивач та представник позивача в судовому засіданні не заперечували.

Представники відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, у судовому засіданні та у наданих суду письмових запереченнях і відзиві проти задоволення позову заперечували, вважають оскаржуване рішення правомірним, посилаючись на той факт, що договір оренди від 01.05.2007 р. між КЗ «Тростянецька районна лікарня» та ФОП ОСОБА_1 укладений із порушенням чинного законодавства, а саме не був нотаріально посвідчений, тому вважається нікчемним і не може бути пролонгований.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, оцінивши та дослідивши наявні в справі докази, суд встановив:

01.05.2007 р. між третьої особою в даній справі - КЗ «Тростянецька районна лікарня» та позивачем - ФОП ОСОБА_1 було укладено договір оренди нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, яке знаходиться в приміщенні Тростянецької районної лікарні, загальною площею 26,7 кв.м. (а.с. 11).

01.07.2007 р. між КЗ «Тростянецька районна лікарня» та ФОП ОСОБА_1 підписано акт прийому-передачі зазначеного приміщення (а.с. 12).

Відповідно до п. 7.1 даного Договору він вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до 01.05.2012 р.

Як вбачається з матеріалів справи та відповідно до пояснень представників сторін і третьої особи, наданих суду в судових засіданнях, сторони виконували умови даного договору без будь-яких заперечень та претензій одна до одної, зокрема, щодо сплати орендної плати.

21.02.2012 р. позивач - ФОП ОСОБА_1 звернувся до КЗ «Тростянецька районна лікарня» із заявою про продовження терміну дії договору оренди на орендоване приміщення під аптечним пунктом № 1 аптеки «Панацея» площею 26,7 кв.м строком на п'ять років (а.с. 55).

20.05.2012 р. головним лікарем КЗ «Тростянецька районна лікарня» направлено звернення до відповідача - Тростянецької районної ради із проханням розглянути питання щодо надання згоди на пролонгацію договору, укладеного між КЗ «Тростянецька районна лікарня» та ОСОБА_1, терміном на п'ять років, а також про затвердження на сесії районної ради висновку про вартість вказаного об'єкту оренди (а.с. 56).

08.06.2012 р. на 20 сесії Тростянецькою районною радою прийняте рішення «Про надання згоди КЗ «Тростянецька центральна районна лікарня» на продовження терміну дії договору оренди з ФОП ОСОБА_1», згідно п.1 якого надано згоду КЗ «Тростянецька районна лікарня» на продовження терміну дії договору оренди від 01.05.2007 р. нежитлового приміщення загальною площею 26,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладеного з ФОП ОСОБА_1, терміном до 01.05.2017 р.

01.05.2012 р. між КЗ «Тростянецька районна лікарня» та ФОП ОСОБА_1 укладено договір оренди нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 в приміщенні Тростянецької районної лікарні, загальною площею 26,7 кв.м. (а.с. 13), відповідно до п. 10.1. строк дії якого визначено 1 рік - до 30.04.2013 р.

29.03.2013 р. КЗ «Тростянецька районна лікарня» листом пропонує ФОП ОСОБА_1 оформити договір оренди нерухомого майна відповідно до чинного законодавства в термін до 30.04.2013 р. (а.с. 64).

Додатковими угодами № 1 та № 2 до Договору оренди від 01.05.2012 р. строк дії останнього було продовжено до 20.08.2013 р. (а.с. 15, 16).

29.05.2013 р. 30 (позачерговою) сесією Тростянецькою районною радою за клопотанням КЗ «Тростянецька районна лікарня» (а.с. 65) прийняте рішення «Про скасування рішення від 08.06.2012 р. «Про надання згоди КЗ «Тростянецька районна лікарня» на продовження терміну дії договору оренди з ФОП ОСОБА_1» (а.с. 18).

В обґрунтування позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування вищезазначеного рішення 30 (позачергової) сесії Тростянецької районної ради від 29.05.2013 р. позивач зазначає, що відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні» та Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

З'ясувавши обставини, що мають значення для справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 20 Господарського кодексу України, права та законні інтереси осіб захищаються, зокрема, шляхом визнання недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання.

В силу ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до п.2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» від 26.01.2000 р. № 02-5/35 підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Статтею 11 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV (далі - ЦКУ) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. А згідно з ч. 3 ст. 11 ЦКУ цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Статтею 4 Цивільного кодексу України передбачено, що закони, прийняті відповідності до Конституції України, є актами цивільного законодавства.

Згідно з п. 5 р. II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні» від 15.12.2009 р. № 1759-VI (далі - Закон № 1759) термін договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, вважається продовженим до п'яти років з дня укладання, якщо орендар не пропонує менший термін. Причому підставою виникнення прав та обов'язків сторін уже укладеного договору оренди комунального майна є не зазначений договір, чи будь-який інший правочин, а безпосередньо акт цивільного законодавства, яким і є Закон № 1759.

Таким чином, зазначеною нормою орендареві надано право продовжити орендні відносини на строк до п'яти років.

Згідно з п.4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» № 12 від 29.05.2013 р. обов'язковість виконання зазначеного законодавчого припису не ставиться у залежність від намірів орендодавця використовувати майно для власних потреб або від будь-яких інших обставин, за винятком пропонування орендарем меншого, ніж п'ять років, строку продовження договорів оренди державного та комунального майна. Визначення конкретного строку, на який продовжується строк договору, здійснюється шляхом внесення відповідних змін до договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.02.2012 р. позивач - ФОП ОСОБА_1 звернувся до КЗ «Тростянецька районна лікарня» із заявою про продовження терміну дії договору оренди на орендоване приміщення під аптечним пунктом № 1 аптеки «Панацея» площею 26,7 кв.м строком на п'ять років (а.с. 55). 08.06.2012 р. на 20 сесії Тростянецькою районною радою прийняте рішення «Про надання згоди КЗ «Тростянецька центральна районна лікарня» на продовження терміну дії договору оренди з ФОП ОСОБА_1», згідно п.1 якого надано згоду КЗ «Тростянецька районна лікарня» на продовження терміну дії договору оренди від 01.05.2007 р. нежитлового приміщення загальною площею 26,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладеного з ФОП ОСОБА_1, терміном до 01.05.2017 р.

На час винесення вищезазначеного рішення районної ради, між ФОП ОСОБА_1 та КЗ «Тростянецька районна лікарня» було укладено також договір оренди спірного приміщення від 01.05.2012 р.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 р. (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 15.12.2009 р. N 1759-VI) № 2269-XII термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

29.03.2013 р. (під час дії договору оренди від 01.05.2012 р.) КЗ «Тростянецька районна лікарня» листом пропонує ФОП ОСОБА_1 оформити договір оренди нерухомого майна в термін до 30.04.2013 р. (а.с. 64). Додатковими угодами № 1 та № 2 до Договору оренди від 01.05.2012 р. строк дії останнього було продовжено до 20.08.2013 р. (а.с. 15, 16).

Факт укладення сторонами додаткових угод не є підставою для висновку, що укладення додаткової угоди відбулось внаслідок пропозиції саме позивача - ФОП ОСОБА_1 продовжити договір оренди на менший термін, ніж передбачений ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки відповідачем та третьою особою не доведено наявності заяви або письмової пропозиції позивача укласти договір оренди на менший строк - строк, зазначений у додаткових угодах. Відсутні в матеріалах справи заяви сторін договору й про припинення договору оренди. При цьому судом враховано відсутність у Законі заборони укладати більше однієї додаткової угоди в частині імперативно встановленого мінімального терміну дії договору.

Таким чином, прийняття відповідачем - Тростянецькою районною радою оскаржуваного рішення 29.05.2013 р. «Про скасування рішення від 08.06.2012 р. «Про надання згоди КЗ «Тростянецька районна лікарня» на продовження терміну дії договору оренди з ФОП ОСОБА_1» порушило права та охоронювані законом інтереси позивача у справі.

Також судом враховано, що Рішенням Конституційного суду України від 16.04.2009 р. № 7-рп/2009 визначено, що зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку.

В Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Враховуючи наявність після прийняття Тростянецькою районною радою 08.06.2012 р. рішення про надання згоди на продовження договору оренди з ОСОБА_1 факту пропонування КЗ «Тростянецька районна лікарня» позивачу оформити договір оренди нерухомого майна, фактичне користування останнім цим майном, суд дійшов висновку про наявність дій сторін, спрямованих на виконання рішення ради, а тому подальше його скасування суперечить положенням Рішення Конституційного суду України від 16.04.2009 р. № 7-рп/2009.

Заперечення відповідача проти позову з підстав нікчемності договору оренди від 01.05.2007 р. суд не покладає в основу висновку про незаконність оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Згідно із ст. 793 ЦКУ договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, а згідно з вимогами ст. 794 Цивільного кодексу України - також й державній реєстрації.

Згідно із статтями 210 та 640 Цивільного кодексу України не є вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Згідно з роз'ясненнями, наданими у п.8 постанови пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 Цивільного кодексу України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Отже, наслідки недотримання вимоги щодо нотаріального посвідчення у вигляді нікчемності договору не настають.

Вимога щодо нотаріального посвідчення договору оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) встановлена Цивільним кодексом України до такої підстави виникнення прав та обов'язків, як договір, а не до інших підстав, у тому числі актів цивільного законодавства.

Як зазначалося вище, підставою продовження строку оренди до п'яти років є Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні» та Закон України «Про оренду державного та комунального майна», тобто акти цивільного законодавства.

Суд, встановлюючи обставини виконання договору оренди, враховує той факт, що договір оренди від 01.05.2007 р. до закінчення строку його дії виконувався сторонами у повному обсязі, будь-яких зауважень чи претензій щодо неналежного виконання його умов та умов договору від 01.05.2012 р. сторонами не заявлялось.

Також судом враховано й те, що укладення договору оренди нежитлового приміщення на строк до трьох років згідно вимог чинного законодавства можливе у простій письмовій формі (без нотаріального посвідчення та державної реєстрації), в той же час позивачу не було запропоновано укладення договору, зокрема, на зазначений термін, а лише строком на один рік із подальшим продовженням строку дії додатковими угодами лише на декілька місяців, що, на думку суду, є порушенням його прав орендаря.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки рішення, прийняте 29.05.2013 р. 30 (позачерговою) сесією Тростянецької районної ради «Про скасування рішення від 08.06.2012 р. «Про надання згоди КЗ «Тростянецька районна лікарня» на продовження терміну дії договору оренди з ФОП ОСОБА_1» є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на користь позивача підлягає стягненню з відповідача 1147 грн. відшкодування його витрат зі сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 144 Конституції України, ст. ст. 4, 11, 16, 21, 203, 215, 640, 793, 794 ЦК України, ст. 20 Господарського кодексу України, ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», п. 5 р. II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні», ст. ст. ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним рішення 30 (позачергової) сесії Тростянецької районної ради шостого скликання від 29.05.2013 р. «Про скасування рішення від 08.06.2012 р. «Про надання згоди КЗ «Тростянецька районна лікарня» на продовження терміну дії договору оренди з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1».

3. Стягнути з Тростянецької районної ради (42600, Сумська область, м. Тростянець, вул. Горького, буд. 3, код 23825128) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) 1147 грн. 00 коп. відшкодування витрат зі сплати судового збору.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04 листопада 2013 року.

СУДДЯ (підпис) Ю. А. ДЖЕПА