Постанова

від 03.06.2014 по справі 920/1568/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 року Справа № 920/1568/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В., суддів :Бакуліної С.В. (доповідач), Глос О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиТростянецької районної ради на постановувід 23.12.2013 Харківського апеляційного господарського суду у справі№ 920/1568/13 господарського суду Сумської області за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_4 доТростянецької районної ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаКомунальний заклад "Тростянецька районна лікарня" провизнання недійсним та скасування рішення в судовому засіданні взяли участь представники : від позивача: від відповідача:не з'явились не з'явились від третьої особи:не з'явились

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Сумської області (суддя Джепа Ю.А.) від 29.10.2013, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Пелипенко Н.М., судді - Івакіна В.О., Тихий П.В.) від 23.12.2013, у справі № 920/1568/13 позов задоволено; визнано недійсним рішення 30 (позачергової) сесії Тростянецької районної ради шостого скликання від 29.05.2013 "Про скасування рішення від 08.06.2012 "Про надання згоди КЗ "Тростянецька районна лікарня" на продовження терміну дії договору оренди з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4."; стягнуто з Тростянецької районної ради на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 1 147,00 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме ст.203, ч.2 ст.215, ч.1 ст.220, ч.3 ст.640 ЦК України, рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №1-9/2009.

Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фізична особа - підприємць ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до Тростянецької районної ради про визнання недійсним та скасування рішення 30 (позачергової) сесії Тростянецької районної ради шостого скликання від 29.05.2013 "Про скасування рішення 20 сесії Тростянецької районної ради шостого скликання від 08.06.2012 "Про надання згоди КЗ "Тростянецька районна лікарня" на продовження терміну дії договору оренди з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4.".

Задовольняючи позовні вимоги, суди правомірно виходили із такого.

01.05.2007 між Комунальним закладом "Тростянецька районна лікарня", орендодавцем, та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 було укладено договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 26,7 кв.м, яке знаходиться в приміщенні Тростянецької районної лікарні за адресою: АДРЕСА_1.

01.07.2007 на виконання вказаного договору між КЗ "Тростянецька районна лікарня" та ФОП ОСОБА_4 підписано акт прийому-передачі зазначеного приміщення.

Відповідно до пункту 7.1 вказаного договору він вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до 01.05.2012.

Сторони виконували умови даного договору без жодних заперечень та претензій одна до одної, зокрема, щодо сплати орендної плати.

21.02.2012 ФОП ОСОБА_4 звернувся до КЗ "Тростянецька районна лікарня" із заявою про продовження терміну дії договору оренди на орендоване приміщення під аптечним пунктом №1 аптеки "ІНФОРМАЦІЯ_1" площею 26,7 кв.м строком на п'ять років (а.с.55).

01.05.2012 між КЗ "Тростянецька районна лікарня" та ФОП ОСОБА_4 укладено договір оренди нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 в приміщенні Тростянецької районної лікарні, загальною площею 26,7 кв.м (а.с.13), відповідно до п.10.1. строк дії якого визначено 1 рік - до 30.04.2013.

20.05.2012 головним лікарем КЗ "Тростянецька районна лікарня" направлено звернення до відповідача - Тростянецької районної ради із проханням розглянути питання щодо надання згоди на пролонгацію договору, укладеного між КЗ "Тростянецька районна лікарня" та ОСОБА_4, терміном на п'ять років, а також про затвердження на сесії районної ради висновку про вартість вказаного об'єкту оренди.

08.06.2012 на 20 сесії Тростянецькою районною радою прийняте рішення "Про надання згоди КЗ "Тростянецька центральна районна лікарня" на продовження терміну дії договору оренди з ФОП ОСОБА_4.", згідно п.1 якого надано згоду КЗ "Тростянецька районна лікарня" на продовження терміну дії договору оренди від 01.05.2007 нежитлового приміщення загальною площею 26,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладеного з ФОП ОСОБА_4, терміном до 01.05.2017.

29.03.2013 (під час дії договору оренди від 01.05.2012 року) КЗ "Тростянецька районна лікарня" листом запропонувала ФОП ОСОБА_4 оформити договір оренди нерухомого майна відповідно до чинного законодавства в термін до 30.04.2013 (а.с.64).

Додатковими угодами від 01.05.2013 №1 та №2 до Договору оренди від 01.05.2012 строк дії останнього було визначено до 20.08.2013 (а.с.15, 16).

29.05.2013 тридцятою (позачерговою) сесією Тростянецької районної ради за клопотанням КЗ "Тростянецька районна лікарня" було прийнято рішення "Про скасування рішення від 08.06.2012 "Про надання згоди КЗ "Тростянецька районна лікарня" на продовження терміну дії договору оренди з ФОП ОСОБА_4." (а.с.18).

Як вбачається зі змісту позовної заяви, в обґрунтування позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування вищезазначеного рішення 30 (позачергової) сесії Тростянецької районної ради від 29.05.2013 позивач посилається на те, що відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" та Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

Відповідно до частини 2 статті 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси осіб захищаються, зокрема, шляхом визнання недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання.

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Згідно з ч.3 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Статтею 4 Цивільного кодексу України передбачено, що закони, прийняті відповідності до Конституції України, є актами цивільного законодавства.

15.12.2009 Верховною Радою України був прийнятий Закон України №1759-УІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні".

Підпунктом 2 пункту 3 Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" №1759-УІ від 15 грудня 2009, внесено зміни до статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а саме частину першу статті 17 доповнено реченням такого змісту: "Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін".

Отже, право на укладення договору на п'ять років випливає безпосередньо з актів цивільного законодавства - Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

За оцінкою судів відповідачем та третьою особою не доведено і матеріалами справи не підтверджується, що саме позивачем ФОП ОСОБА_4 був запропонований менший термін ніж передбачений ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки такого не вбачається лише з факту укладення сторонами додаткових угод на менший термін вже після прийняття спірного рішення, а заяви або інші письмові пропозиції позивача укласти договір на менший термін в матеріалах справи відсутні. Судами правомірно враховано відсутність у законодавстві заборони укладати більше однієї додаткової угоди в межах імперативно встановленого мінімального терміну оренди державного та комунального майна.

Рішенням Конституційного суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 визначено, що зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку.

В Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3).

Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Оскільки відповідно до спірного рішення Тростянецької районної ради виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією позивачем свого суб'єктивного права на продовження орендних правовідносин (договір оренди від 01.05.2012 з урахуванням додаткових угод від 01.05.2013), і позивач заперечує проти припинення таких правовідносин, Тростянецька районна рада прийняла спірне рішення поза межами наданих їй законом повноважень.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази, вірно застосували норми матеріального та процесуального права, відтак їх висновки про задоволення позовних вимог є обґрунтованими та відповідають чинному законодавству.

Керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 8 , п.1 ч.1 ст.111 9 , ст.111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Тростянецької районної ради залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 у справі № 920/1568/13 залишити без змін.

Головуючий-суддя К.Грейц

Судді С.Бакуліна

О.Глос