Постанова

від 24.12.2013 по справі 920/1568/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2013 р. Справа № 920/1568/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М. , суддя Івакіна В.О. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Шевцові Є.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (особисто), ОСОБА_2 (довіреність № 1099 від 24.09.2013 року);

відповідача - не з'явився;

третьої особи - не з"явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3594 С/1-28) на рішення господарського суду Сумської області від 29 жовтня 2013 року у справі №920/1568/13

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Тростянець Сумської області;

до Тростянецької районної ради, м. Тростянець Сумської області;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальний заклад "Тростянецька районна лікарня", м. Тростянець Сумської області;

про визнання недійсним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

В вересні 2013 року Фізична особа-підприємць ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою до Тростянецької районної ради, в якій просив суд визнати недійсним та скасувати рішення 30 (позачергової) сесії Тростянецької районної ради шостого скликання від 29.05.2013 р. "Про скасування рішення 20 сесії Тростянецької районної ради шостого скликання від 08.06.2012 р. "Про надання згоди КЗ "Тростянецька районна лікарня" на продовження терміну дії договору оренди з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1".

Рішенням господарського суду Сумської області від 29.10.2013 р. у справі №920/1568/13 (суддя Джепа Ю.А.) позов задоволено. Визнано недійсним рішення 30 (позачергової) сесії Тростянецької районної ради шостого скликання від 29.05.2013 р. "Про скасування рішення від 08.06.2012 року "Про надання згоди КЗ "Тростянецька районна лікарня" на продовження терміну дії договору оренди з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1". Стягнуто з Тростянецької районної ради на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 1147 грн. 00 коп. відшкодування витрат зі сплати судового збору. Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що судом при прийнятті оскаржуваного рішення не в повному обсязі з'ясовані обставини, які мають значення для справи, невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що місцевий господарський суд не взяв до уваги тієї обставини, що договір від 01.05.2007 року в силу вимог статті 220 та частини З статті 640 Цивільного кодексу України є нікчемним у зв"язку із тим, що не було здійснено його нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію.

А тому, при здійсненні процедури укладення додаткової угоди на продовження договору оренди КЗ районної ради "Тростянецька центральна районна лікарня" з'ясувалося, що рішення 20 сесії Тростянецької районної ради від 08.06.2012 року у зв'язку з зазначеною обставиною виконати неможливо.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О., суддя Тихий П.В.) апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 17.12.2013 року на 12:00 год.

У судовому засіданні 17.12.2013 року, яке відбулося за участю всіх учасників судового процесу, було оголошено перерву до 15:00 год. 23.12.2013 року з метою повного та всебічного розгляду справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.12.2013 року підтримав апеляційну скаргу.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та в судових засіданнях 17.12.2013 року та 23.12.2013 року проти її доводів заперечували, вважають оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення позивач обгрунтовує тим, що згідно з пунктом 5 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" № 1759 від 15.12.2009 р. № 1759-VI , прийнятого вже після укладення договору оренди 01.07.2007 року, термін договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, вважається продовженим до п'яти років з дня укладання, якщо орендар не пропонує менший термін.

При цьому, підставою виникнення прав та обов'язків сторін уже укладеного договору оренди комунального майна є не зазначений договір, чи будь-який інший правочин, а безпосередньо акт цивільного законодавства, яким і є Закон № 1759.

Окрім цього, вказує на те, що на час винесення оспорюваного рішення Тростянецької районної ради між ФОП ОСОБА_1 та КЗ "Тростянецька районна лікарня" було укладено також договір оренди спірного приміщення від 01.05.2012 р. з додатковими угодами № 1 та № 2 до цього договору і строк дії останнього було продовжено до 20.08.2013 року.

При цьому, як вважає позивач, факт укладення сторонами додаткових угод не є підставою для висновку, що укладення додаткової угоди відбулось внаслідок пропозиції саме позивача - ФОП ОСОБА_1 продовжити договір оренди на менший термін, ніж передбачений статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки відповідачем та третьою особою не доведено наявності заяви або письмової пропозиції позивача укласти договір оренди на менший строк, ніж 5 років.

Третя особа у письмових поясненнях та її представники у судовому засіданні 17.12.2013 року підтримали апеляційну скаргу відповідача, вважають рішення місцевого господарського суду незаконним та необгрунтованим, оскільки, на їх думку, судом при прийнятті оскаржуваного рішення не в повному обсязі з'ясовані обставини, які мають значення для справи, невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, просять рішення скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Свою правову позицію обгрунтовують тим, що договір від 01.05.2007 року в силу вимог статті 220 та частини З статті 640 Цивільного кодексу України є нікчемним у зв"язку із тим, що не було здійснено його нотаріальне посвідчення та державна реєстрація. Зазначає, що рішення 20 сесії Тростянецької районної ради від 08.06.2012 року виконати неможливо.

Представники відповідача та третьої особи після перерви в судове засідання 23.12.2013 року не з"явилися, оскільки судом явка представників сторін в судове засідання обов*язковою не визнавалась.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено місцевим господарським судом, 01.05.2007 р. між Комунальним закладом "Тростянецька районна лікарня", орендодавцем, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 26,7 кв.м., яке знаходиться в приміщенні Тростянецької районної лікарні за адресою: АДРЕСА_1.

01.07.2007 року на виконання вказаного договору між КЗ "Тростянецька районна лікарня" та ФОП ОСОБА_1 підписано акт прийому-передачі зазначеного приміщення.

Відповідно до пункту 7.1 вказаного договору він вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до 01.05.2012 р.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони виконували умови даного договору без жодних заперечень та претензій одна до одної, зокрема, щодо сплати орендної плати.

21.02.2012 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до КЗ "Тростянецька районна лікарня" із заявою про продовження терміну дії договору оренди на орендоване приміщення під аптечним пунктом ІНФОРМАЦІЯ_1 площею 26,7 кв.м строком на п'ять років (а.с. 55).

20.05.2012 року головним лікарем КЗ "Тростянецька районна лікарня" направлено звернення до відповідача - Тростянецької районної ради із проханням розглянути питання щодо надання згоди на пролонгацію договору, укладеного між КЗ "Тростянецька районна лікарня" та ОСОБА_1, терміном на п'ять років, а також про затвердження на сесії районної ради висновку про вартість вказаного об'єкту оренди.

08.06.2012 року на 20 сесії Тростянецькою районною радою прийняте рішення "Про надання згоди КЗ "Тростянецька центральна районна лікарня" на продовження терміну дії договору оренди з ФОП ОСОБА_1", згідно п.1 якого надано згоду КЗ "Тростянецька районна лікарня" на продовження терміну дії договору оренди від 01.05.2007 р. нежитлового приміщення загальною площею 26,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладеного з ФОП ОСОБА_1, терміном до 01.05.2017 р.

Крім того, 01.05.2012 р. між КЗ "Тростянецька районна лікарня" та ФОП ОСОБА_1 укладено договір оренди нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 в приміщенні Тростянецької районної лікарні, загальною площею 26,7 кв.м. (а.с. 13), відповідно до п. 10.1. строк дії якого визначено 1 рік - до 30.04.2013 р.

29.03.2013 р. КЗ "Тростянецька районна лікарня" листом запропонувала ФОП ОСОБА_1 оформити договір оренди нерухомого майна від 01.05.2012 р. відповідно до чинного законодавства в термін до 30.04.2013 р. .

Додатковими угодами № 1 та № 2 до Договору оренди від 01.05.2012 р. строк дії договору оренди було продовжено сторонами до 20.08.2013 р..

29.05.2013 року тридцятою (позачерговою) сесією Тростянецької районної ради за клопотанням КЗ "Тростянецька районна лікарня" було прийнято рішення "Про скасування рішення від 08.06.2012 р. "Про надання згоди КЗ "Тростянецька районна лікарня" на продовження терміну дії договору оренди з ФОП ОСОБА_1" (а.с. 18).

Як вбачається зі змісту позовної заяви, в обґрунтування позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування вищезазначеного рішення 30 (позачергової) сесії Тростянецької районної ради від 29.05.2013 р. позивач посилається на те, що відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" та Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

Відповідно до частини 2 статті 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси осіб захищаються, зокрема, шляхом визнання недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання.

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

У пункті 2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" від 26.01.2000 р. № 02-5/35 зазначено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Статтею 4 Цивільного кодексу України передбачено, що закони, прийняті відповідності до Конституції України, є актами цивільного законодавства.

15.12.2009 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України № 1759-УІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні".

Підпунктом 2 пункту 3 Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" №1759-УІ від 15 грудня 2009 року, внесено зміни до статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а саме частину першу статті 17 доповнено реченням такого змісту: "Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін".

Одночасно, у пункті 5 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" від 15.12.2009 р. № 1759-VI (далі - Закон № 1759) зазначено про те, що термін договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, вважається продовженим до п'яти років з дня укладання, якщо орендар не пропонує менший термін. Причому підставою виникнення прав та обов'язків сторін уже укладеного договору оренди комунального майна є не зазначений договір, чи будь-який інший правочин, а безпосередньо акт цивільного законодавства, яким і є Закон № 1759.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є суб'єктом малого підприємництва.

Таким чином, зазначеною нормою позивачу як орендареві надано право на продовження орендних відносин на строк до п'яти років. При цьому, таке право випливає не із вказаного договору чи будь-якого іншого договору, а безпосередньо з актів цивільного законодавства - Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" та Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Таким чином, як вірно зазначив місцевий господарський суд, прийняття відповідачем - Тростянецькою районною радою оскаржуваного рішення 29.05.2013 р. "Про скасування рішення від 08.06.2012 р. "Про надання згоди КЗ "Тростянецька районна лікарня" на продовження терміну дії договору оренди з ФОП ОСОБА_1" порушило права та охоронювані законом інтереси позивача у справі.

До того ж, Рішенням Конституційного суду України від 16.04.2009 р. № 7-рп/2009 визначено, що зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку.

В Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3).

Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

А тому, оскільки відповідно до оспорюваного рішення Тростянецької районної ради виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією позивачем свого суб'єктивного права на продовження орендних правовідносин, і позивач заперечує проти зміни таких правовідносин, Тростянецька районна рада прийняла таке рішення поза межами наданих їй законом повноважень.

До того ж, як вже зазначалося вище, вказане рішення прямо порушує встановлене Законом право позивача на продовження дії договору оренди від 01.05.2012 року.

А тому колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд цілком обгрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Відповідач апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що місцевий господарський суд не взяв до уваги тієї обставини, що договір від 01.05.2007 року в силу вимог статті 220 та частини З статті 640 Цивільного кодексу України є нікчемним у зв"язку із тим, що не було здійснено його нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію.

А тому, як вважає апелянт, при здійсненні процедури укладення додаткової угоди на продовження договору оренди з КЗ районної ради "Тростянецька центральна районна лікарня" з'ясувалося, що рішення 20 сесії Тростянецької районної ради від 08.06.2012 року у зв'язку з зазначеною обставиною виконати неможливо.

Однак, колегія суддів вважає такі посилання необгрунтованими, оскільки, як вже зазначалося вище, у зв"язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" №1759-УІ від 15 грудня 2009 року, законодавець встановив, що договори оренди державного та комунального майна не укладаються строком на 5 років із обов"язковим дотриманням вимог статті 793 Цивільного кодексу України щодо їх обов"язкового нотаріального посвідчення, а визнаються на час прийняття цього Закону вже продовженими до п"яти років з дня укладення, лише за умови, що проти цього не заперечує сам орендар.

Тобто, право на продовження договору оренди випливає безпосередньо із закону, а не із положень зазначеного договору чи будь-якого іншого договору, у зв"язку з чим посилання відповідача на статті 220 та ч. З статті 640 Цивільного кодексу України є безпідставним.

До того ж, в будь-якому разі, з урахуванням Рішення Конституційного суду України від 16.04.2009 р. № 7-рп/2009, оспорюване рішення є незаконним, оскільки відповідно до нього виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією позивачем свого суб'єктивного права на продовження орендних правовідносин з відповідачем, і позивач заперечує проти зміни таких правовідносин.

До того ж, обставини можливості виконання рішення 20 сесії Тростянецької районної ради від 08.06.2012 року та обставини його виконання чи невиконання сторонами не спростовує незаконності рішення 30 (позачергової) сесії Тростянецької районної ради шостого скликання від 29.05.2013 р., прийнятого цим органом місцевого самоврядування поза межами наданих йому Законом повноважень та з порушенням прав позивача.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 29 жовтня 2013 року у справі №920/1568/13 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 26.12.2013 року.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Тихий П.В.