Постанова

від 21.10.2013 по справі 805/7229/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2013 р. Справа №805/7229/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16 год. 55 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., при секретарі Піскурєвій Ю.А., за участю представників: позивача - Пустовгар А.О. (довіреність від 19.02.2013 року № 01/11-383), Постельняк Т.В. (довіреність від 25.02.2013 року № 01/11-401), відповідача - Лисенкова Д.М. (довіреність від 28.11.2012 року № 27284/10/10-1), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.12.2012 року № 0000721530/30964/10/15-17-3, від 22.03.2013 року № 0000011517/7772/10/15-17-3, -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» (далі - ДП «ВК «Краснолиманська», позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.12.2012 року № 0000721530/30964/10/15-17-3, від 22.03.2013 року № 0000011517/7772/10/15-17-3.

Ухвалою суду від 29.08.2013 року замінено відповідача Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на правонаступника - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі - СДПІ, відповідач).

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач не погоджується зі встановленими у акті перевірки порушеннями податкового законодавства, оскільки ДП «ВК «Краснолиманська» мало право включати до податкового кредиту суми податку на додану вартість по первинним документам податкового та бухгалтерського обліку у відповідності до вимог податкового законодавства. Таким чином, позивач вважає протиправними спірні податкові повідомлення-рішення, тому просить у судовому порядку їх скасувати.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідачем позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що позивачем у перевіряємому періоді неправомірно сформовано податковий кредит по податковим накладним, які оформлені з порушенням податкового законодавства, крім того, перевіркою встановлено про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, які документально не підтверджені, у тому числі по взаємовідносинам з контрагентом за нікчемною угодою. З огляду на таке, на думку відповідача, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті СДПІ правомірно, а тому просить відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 03.07.2013 року, державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» є юридичною особою, включено до Єдиного державного реєстру 23.11.2001 року за № 1 271 120 0000 000025, ідентифікаційний код - 31599557, місцезнаходження - 85310, Донецька область, м. Красноармійськ, м. Родинське, вул. Перемоги, буд. 9 (т.3 а.с. 37-39).

Позивач здійснює свою господарську діяльність на підставі Статуту (в новій редакції), затвердженого наказом Міністерством енергетики та вугільної промисловості від 01.06.2011 року № 174 (т.2 а.с. 33-35).

Згідно Довідки АБ № 562936 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) ДП «ВК «Краснолиманська» має право на здійснення наступних видів діяльності за КВЕД-2010 (класифікація видів економічної діяльності): «Добування кам'яного вугілля», «Будівництво інших споруд, н.в.і.у.», Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів», «Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами», «Вантажний автомобільний транспорт», «Діяльність лікарняних закладів» (т.2 а.с. 36).

З наявних у справі письмових доказів та пояснень представників сторін судом встановлено, що в періоди 23.08.2012 року по 02.10.2012 року та з 16.11.2012 року по 06.12.2012 року СДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (код за ЄДРПОУ 31599557) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року, про що складений акт від 13.12.2012 року № 600/15-17-3-31599557 (надалі - акт перевірки від 13.12.2012 року № 600).

За висновком акту від 13.12.2012 року № 600 проведеною перевіркою встановлено порушення ч.5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216, ЦК України, п. 187.1 ст. 187,п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 206.6, ст.. 201 Податкового кодексу України, п. 2 наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 4 317 530 62 грн., в т.ч. за січень 2011 року у сумі 540,45 грн., лютий 2011 у сумі 958,33 грн., березень 2011 у сумі 538,90 грн., квітень 2011 у сумі 415,52 грн., травень 2011 у сумі 492,49 грн., липень 2011 у сумі 2 163 330,00 грн., листопад 2011 у сумі 1 901 896,06 грн., грудень 2011 у сумі 7 989,11 грн., січень 2012 у сумі 123 590,63 грн., лютий 2012 у сумі 5 583,51 грн., березень 2012 у сумі 29 222,76 грн., квітень 2012 у сумі 22 726,90 грн., травень 2012 у сумі 38 558,44 грн., червень 2012 у сумі 21 687,52 грн. (т. 1 а.с. 107).

Проведеною перевіркою встановлені також інші порушення податкового законодавства, але які не є предметом розгляду даної справи, тому судом не досліджуються.

За результатом акту від 13.12.2012 року № 600 СДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.12.2012 року № 0000721530/30964/10/15-17-3 про збільшення ТОВ «ВК «Краснолиманська» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 5 461 002,00 грн. (у тому числі: за основним платежем - 4 316 992,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 144 010,00 грн.).

Як слідує з матеріалів справи, позивачем було подано скаргу до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби, рішенням якої від 14.03.2013 року № 4671/10/10-233 залишено скаргу без задоволення, залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 29.12.2012 року № 0000721530/30964/10/15-17-3 та збільшено суму грошового зобов'язання в частині штрафної санкції на суму 475 473,02 грн. (т. 1 а.с. 158).

Підставою для донарахування позивачу штрафних санкцій стала допущена відповідачем помилка при розрахунку штрафних санкцій за листопад 2011 року, а саме: позивачу не застосовано штраф в розмірі 25% від суми визначеного податкового зобов'язання (1 901 896,00 грн.), а застосовано лише 1,00 грн. штрафної санкції (т.1 а.с. 158).

Таким чином, на підставі рішення Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби від 14.03.2013 року № 4671/10/10-233 СДПІ у м. Донецьку прийняте окреме податкове повідомлення-рішення від 22.03.2013 року № 0000011517/7772/10/15-17-3 про збільшення ТОВ «ВК «Краснолиманська» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 475 473,02 грн., а саме: донараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 475 473,02 грн.

Зі змісту акту перевірки від 13.12.2012 року № 600 порушення ТОВ «ВК «Краснолиманська» податкового законодавства полягають в наступному:

1) в порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 2 наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» (надалі - Порядок № 1379) ДП «ВК «Краснолиманська» до складу податкового кредиту включено податкові накладні на суму податку на додану вартість у загальному розмірі 187 485,13 грн., розділ 3 яких заповнено не державною мовою, а російською мовою (т.1 а.с. 63).

2) в порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України ДП «ВК «Краснолиманська» до складу податкового кредиту по декларації за липень 2011 року від 19.08.2011 року № 9007032145 вдруге включено податкову накладну по постачальнику ТОВ «Газенерголізинг» (код за ЄДРПОУ 35840240) від 22.02.2011 року № 2 на суму податку на додану вартість 2 163 330,00 грн., яка була виключена СДПІ у м. Донецьку зі складу податкового кредиту на підставі акту позапланової невиїзної перевірки від 10.06.2011 року № 386/15-16-23/3-31599557, як така, що не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (т.1 а.с. 63-64).

3) в порушення вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України ДП «ВК «Краснолиманська» завищено податковий кредит за рахунок віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, які не підтверджені податковими накладними та касовими чеками, відображеними в реєстрі отриманих податкових накладних на загальну суму ПДВ 2 945,69 грн. (т.1 а.с. 64).

4) в порушення вимог п. 198.8 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України ДП «ВК «Краснолиманська» завищено податковий кредит у березні 2012 року на суму 7100,00 грн., що пов'язано з визнанням СДПІ у м. Донецьку недійсним акту приймання виконаних робіт за формою № КБ-2в (згідно Указу Президента України від 04.12.2009 року № 453/553), який було надано позивачем до скарги на контрагента ТОВ «Донконтракт», який відмовився надати податкову накладну (т.1 а.с. 64).

5) в порушення ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 чт. 215, ст. 216 Цивільного кодексу У країни, п. 187.1 ст. 187, п. 1986 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України ДП «ВК «Краснолиманська» включено до складу податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року суму ПДВ у розмірі 16 600,00 грн. по податковій накладній, яка оформлена з порушенням вимог чинного законодавства (невірно вказані: місцезнаходження юридичної особи - продавця, вид цивільно-правового договору), а також у зв'язку з визнанням нікчемною угоди, укладену позивачем з контрагентом-продавцем ТОВ «Ліга-груп» (на підставі акту ДПІ у Києво-Святошинського району Київської області від 31.08.2012 року № 304/22-2/36449011) (т.1 а.с. 65-72).

6) в порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України ДП «ВК «Краснолиманська» до складу податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року, січень-червень 2012 року включено податкові накладні на загальну суму податку на додану вартість 1 940 069,80 грн. без документів, що засвідчують факт сплати податку або документів, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг (т.1 а.с. 75-76).

1. Щодо правомірності включення ДП «ВК «Краснолиманська» до складу податкового кредиту податкових накладних на суму податку на додану вартість у загальному розмірі 187 485,13 грн.

Як слідує з акту перевірки від 13.12.2012 року № 600, ДП «ВК «Краснолиманська» до складу податкового кредиту в період грудень 2011 року - червень 2012 року включено суму податку на додану вартість у загальному розмірі 187 485,13 грн. по податковим накладним, розділ 3 «Номенклатура товарів/послуг продавця» заповнено не державною мовою, як це передбачено п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за № 1333/20071 (надалі - Порядок № 1379), а саме: графа «Номенклатура товарів/послуг продавця» у деяких податкових накладних заповнена на російській мові.

Таким чином, СДПІ вважає, що ДП «ВК «Краснолиманська» порушено вимоги п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 2 Порядку № 1379, тому не має права на включення суми податку на додану вартість по таким податковим накладним, в яких номенклатура товару зазначена на російський мові, тобто, не на державній мові.

У зв'язку з цим, СДПІ нараховано ДП «ВК «Краснолиманська» грошове зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 234 356,41 грн., у тому числі: за основним платежем - 187 485,13 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 46 871,28 грн. (т.3 а.с. 120).

Судом встановлено, що позивач мав господарські відношення протягом грудня 2011 року - червня 2012 року з наступними контрагентами-продавцями від яких отримав податкові накладні, та в яких номенклатура товару зазначена на російській мові: Науково-дослідний інститут гірничорятувальної справи та пожежної безпеки «Респіратор», ПП «Сувенір-оснастка», ПрАТ «Красноармійський завод «МАЯК», ТОВ «Авто Дім», ТОВ «Арсенал-Дон», ТОВ «Вега», ТОВ «Донбасремонтналагодуваннясервіс», ТОВ «Донметвугілля», ТОВ «Інжиніринг промислових технологій», ТОВ «Краснолиманське», ТОВ «МІК», ТОВ «Промислова група «АДС», ТОВ «ТД «Електронасос».

По податковим накладним, які виписані вказаними підприємствами, позивачем сформовано податковий кредит у наступні податкові періоди, а саме: у грудні 2011 року - на суму 7 989,11 грн.; у січні 2012 року - на суму 121 633,98 грн.; у лютому 2012 року - на суму 4 800,67 грн.; у березні 2012 року - на суму 7 874,96 грн.; у квітні 2012 року - на суму 4 697,90 грн.; у травні 2012 року - на суму 24 489,94 грн.; у червні 2012 року - на суму 15 998,57 грн. Всього на загальну суму - 187 485,13 грн.

Загальний перелік податкових накладних у кількості 28 штук наведений у додатку до акту перевірки № 8 (т.4 а.с. 103-104).

Під час дослідження зазначених податкових накладних (т.2 а.с. 1-28) судом встановлено, що найменування товару в них заповнена на російській мові (крім буквених та цифрових позначень), зокрема:

- у податковій накладній від 31.01.2012 року № 3, виданої позивачу ТОВ «Вега» значиться: «Гидродомкрат 1 КДД24.02 000 с кап. ремонта» (т.2 а.с. 1);

- у податковій накладній від 07.02.2012 року № 1, виданої позивачу ТОВ «Інжиніринг промислових технологій» значиться: «Капсюль ТВК-03 ТАШ І У.07.000 (ТУ У 32.2-32563081-002:2005); Клавиатура ТАШ І У.08.000 (ТУ У 32.2-32563081-002:2005); Капсюль ТМК-08 ТАШ І У.01.030 (ТУ У 32.2-32563081-002:2005); Соединитель ТАШ І У.10.000 (ТУ У 32.2-32563081-002:2005) (т.2 а.с. 2);

- у податковій накладній від 03.02.2012 року № 2, виданої позивачу ТОВ «ТД «Електронасос» значиться: «Турбонасос Н2 с комплектом ЗиП ТУ 24.08.1687-91» (т.2 а.с. 3);

- у податкових накладних: від 01.03.2012 року № 1, виданої позивачу ТОВ «Промислова група «АДС» значиться: «Сапоги забродные», «Пики к отбойным молоткам» (т.2 а.с. 4); від 01.06.2012 року № 2: «Резцедержатель КДК-500» (т.2 а.с. 14);

- у податковій накладній від 07.03.2012 року № 272, виданої ТОВ «Арсенал-Дон» значиться: «Рукав напорный 32мм 35Атм» (т.2 а.с. 5), і так далі.

Всі інші реквізити податкових накладних, які є обов'язковими відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України заповнені на українській мові, і сторонами цей факт не спростовується.

Однак, саме те, що номенклатура товарів, яка заповнена контрагентами-продавцями ДП «ВК «Краснолиманська» у деяких податкових накладних на російській мові, за твердженням СДПІ є порушенням вимог п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 2 Порядку № 1379, а тому такі податкові накладні не дають права позивачу на віднесення сум податку на додану вартість, зазначеного у них, до податкового кредиту.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Так, на підставі пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Відповідно до пункту 201.2 статті 201 Податкового кодексу України форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Згідно пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної № 1379 податкова накладна заповнюється державною мовою за встановленою формою шляхом: або видруковування такої форми з подальшим заповненням її платником податку на додану вартість розбірливим почерком ручкою з чорнилом (пастою) синього або чорного кольору без підчисток і виправлень тексту та цифрових даних; або заповнення її в електронному вигляді з подальшим видруковуванням. Друкована податкова накладна може бути як з клітинками, так і без них. Реквізити заголовної частини податкової накладної вирівнюються по правій межі поля.

При порівнянні наведених норм вбачається, що їх положення є ідентичними, крім визначення необхідності заповнення податкової накладної державною мовою у Порядку № 1379 щодо, та визначення у статті 201 Податкового кодексу України розширеного переліку обов'язкових реквізитів податкової накладної.

На підставі частини першої статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

Як встановлено судом, та не спростовано сторонами по справі, всі обов'язкові реквізити податкових накладних, за виключенням номенклатури товарів, зазначені державною мовою.

Разом з тим, у деяких податкових накладних номенклатура товару містить специфічне його найменування, що на думку суду ускладнює її переклад з російської на українську мову або переклад зробити неможливо, оскільки в такому разі може бути втрачено ідентифікацію товару, зокрема: «Сапоги забродные», «Капсюль», «Металлокрепь», «Трубопровод офланцованый», «Резцедержатель» та ін.

При цьому, з Узагальнюючої податкової консультації щодо окремих питань відображення у податковому обліку з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту, затвердженої Наказом Державної податкової служби України від 16.02.2012 року № 127, також вбачається, що податковим органом допускається у податкових накладних зазначення номенклатури товару без перекладу його на державну мову у разі неможливого перекладу або з метою збереження ідентифікації такого товару.

В цілому зазначені податкові накладні заповнені українською мовою, проте заповнення деяких слів в найменуванні товару не державною мовою не призводить до не можливості встановити назву товару, та є формальним підходом до розуміння положень Порядку № 1379 та Податкового кодексу України.

Отже, якщо у податковій накладній наявні всі обов'язкові реквізити визначені статтею 201 Податкового кодексу України та вказані правильно, крім того, якщо податкова накладна відповідає іншим обов'язковим вимогам, зокрема: складена особою, яка зареєстрована як платник податків, зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних і так далі, то така податкова накладна вважається дійсною. Інші незначні помилки не можуть призвести до невизнання права на податковий кредит по такій податковій накладній.

Враховуючи наведене, суд погоджується з доводами позивача щодо правомірності включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 187 485,13 грн. по податковим накладним, в яких деякі слова в номенклатурі товарів заповнені на російській мові, оскільки в цілому такі податкові накладні складені на державній мові та з правильним зазначенням всіх обов'язкових реквізитів, встановлених податковим законодавством, тому позовні вимоги щодо скасування спірних податкових повідомлень-рішень в частині нарахування ДП «ВК «Краснолиманська» грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 234 356,41 грн., у тому числі: за основним платежем - 187 485,13 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 46 871,28 грн. - підлягають задоволенню.

2. Відносно правомірності включення ДП «ВК «Краснолиманська» до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 2 163 330,00 грн. по взаємовідносинам з постачальником - товариством з обмеженою відповідальністю «Газенерголізинг» (ТОВ «Газенерголізинг»).

Як встановлено судом, ДП «ВК «Краснолиманська» (Лізингоодержувач) мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Газенерголізинг» (Лізингодавець) згідно укладеному договору фінансового лізингу від 21.08.2010 року № Ш-010/ФЛ, за умовами якого Лізингодавець зобов'язується перед Лізингоодержувачем набути право власності на майно (Предмет лізингу) у Постачальника відповідно до встановлених Лізингоодержувачем Специфікацій та Технічних вимог з метою передачі його Лізингоодержувачу у володіння та користування на визначений строк, а Лізингоодержувач зобов'язується перед Лізингодавцем прийняти Предмет лізингу та сплачувати за користування ним встановлену плату (лізингові платежі).

До складу податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року позивачем було включено суму податку на додану вартість (ПДВ) в розмірі 2 163 330,00 грн. по постачальнику ТОВ «Газенерголізинг» у зв'язку з придбанням комбайна очисного КДК500.00.00.000-09КЛ ТУ У29.5-00174065-171-2004 повної комплектації з базовим та додатковим ЗіП на суму 12 979 980,00 грн. (у тому числі ПДВ - 2 163 330,00 грн.).

Разом з тим, за наслідками проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки (акт від 10.06.02011 року № 386/15-16-23/3-31599557) встановлено, що податкова накладна від 22.02.2011 року № 2 не була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, як вказано у акті від 10.06.02011 року № 386/15-16-23/3-31599557, ДП «ВК «Краснолиманська» не скористалась правом додати до декларації за лютий 2011 року заяву із скаргою на постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Таким чином, СДПІ визнано, що ДП «ВК «Краснолиманська» порушено вимоги пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (т.3 а.с. 1-9) та, відповідно, втрачено право на включення вказаної податкової накладної до податкової декларації.

Згідно приписам цієї норми (пункт 201.10 ст. 201) відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Отже СДПІ було прийняте податкове повідомлення-рішення від 30.06.2011 року № 0000721312/26436/10/15-16-23/3, яким збільшено ДП «ВК «Краснолиманська» суму грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 2 163 330,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 грн. (т.3 а.с. 10).

ДП «ВК «Краснолиманська» оскаржено це податкове повідомлення-рішення у судовому порядку, проте судом воно було визнано правомірним. Так, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09.08.2011 року по справі № 2а/0570/11717/2011 у задоволенні позову ДП «ВК «Краснолиманська» до СДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 30 червня 2011 року № 0000721312/26436/10/15-16-23/3 щодо донарахування податку на додану вартість на загальну суму 2 163 331,00 грн., у тому числі за основним платежем 2 163 330,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн., - відмовлено повністю.

З пояснення ДП «ВК «Краснолиманська» слідує, що фактично податкову накладну від 22.02.2011 року № 2 отримано 31 липня 2011 року, про що також свідчить штамп підприємства за вхідним номером 1157 (т. 2 а.с. 31).

Оскільки податкова накладна не була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач скористався нормою пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року відносно податкової накладної від 22.02.2011 року № 2 на суму ПДВ - 2 163 330,00 грн., яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних подав Додаток 8 «Заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)» (т.2 а.с. 29-30).

Разом з тим, відповідач вважає, що позивач не мав права вдруге включати суму ПДВ по цій податковій накладній до податкового кредиту.

Таким чином в акті перевірки від 13.12.2012 року СДПІ визначено, що в порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України ДП «ВК «Краснолиманська» до складу податкового кредиту по декларації за липень 2011 року від 19.08.2011 року № 9007032145 вдруге включено податкову накладну по постачальнику ТОВ «Газенерголізинг» (код за ЄДРПОУ 35840240) від 22.02.2011 року № 2 на суму податку на додану вартість 2 163 330,00 грн., яка була виключена зі складу податкового кредиту на підставі акту позапланової невиїзної перевірки від 10.06.2011 року № 386/15-16-23/3-31599557, як така, що не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (т.1 а.с. 63-64).

У зв'язку з цим, СДПІ нараховано ДП «ВК «Краснолиманська» грошове зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 3 244 995,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 2 163 330,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 081 665,00 грн. (т.3 а.с. 121).

Пункт 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України містить пряму заборону на віднесення до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи з даної норми вбачається, що в податковій декларації з ПДВ за лютий 2013 року ДП «ВК «Краснолиманська» не мало права на включення до складу податкового кредиту 2 163 330,00 грн., оскільки на момент складання податкової декларації за лютий 2013 року дана сума податку на додану вартість не була підтверджена податковою накладною, оскільки фактично отримана 31.07.2011 року.

Водночас, абзац 3 пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачає, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Отже законодавством надано право платнику податків на включення суми податку на додану вартість до податкового кредиту протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної, при цьому, відсутні будь-які умови або виключення щодо цього.

За таких обставин суд не погоджується з доводами відповідача, що Податковим кодексом України не передбачено переоформлення податкової накладної, оскільки вимогами цього Кодексу не встановлено заборони на відображення податкового кредиту по податковим накладним за умовами усунення платником податків допущених раніше помилок.

Ні наведеній статті 198, ні в будь-якій іншій нормі Податкового кодексу України не йдеться про те, що у випадку, якщо платник включив непідтверджену суму ПДВ до податкового кредиту, а потім його перевірив податковий орган і виключив таку суму, то в подальшому такий платник втрачає право на включення цієї суми до податкового кредиту, але вже на підставі отриманої, правильно оформленої податкової накладної, чи за умовами усунення формальностей, які перешкоджали цьому. Платник податків в цьому випадку за будь-яких обставин несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій. Так, у даному випадку відповідачем до позивача було застосовано штрафні санкції у розмірі, які діяли на той час - 1,00 грн.

Платник податків за загальними правилами має право на податковий кредит, проте за недотримання вчасно певної формальності позивач позбувся такого права, про що і було визначено відповідачем у попередньому акті від 10.06.2011 року № 386/15-16-23/3-31599557, а саме: ДП «ВК «Краснолиманська» не скористалась правом додати до декларації за лютий 2011 року заяву із скаргою на постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Отже, така вимога позивачем дотримана, а тому у відповідності до пункту 201.10 Податкового кодексу України позивач не позбавлений права на податковий кредит.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що ДП «ВК «Краснолиманська» має право включити податок на додану вартість у розмірі 2 163 330,00 грн. по податковій накладній від 10.06.2011 року № 386/15-16-23/3-31599557 за умовами подання до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року скарги на постачальника ТОВ «Газенерголізинг»(Додаток 8), оскільки ця податкова накладна на момент її отримання позивачем не була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, та за умовою, що з дати її виписки не минуло 365 календарних днів.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги про скасування спірних податкових повідомлень-рішень в частині нарахування ДП «ВК «Краснолиманська» грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 3 244 995,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 2 163 330,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 081 665,00 грн. - підлягають задоволенню.

3. Стосовно правомірності включення ДП «ВК «Краснолиманська» до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 2 945,69 грн. згідно первинним документам, відображених в реєстрі отриманих податкових накладних.

Проведеною перевіркою встановлено, що ДП «ВК «Краснолиманська» порушено вимоги пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а саме: завищено податковий кредит за рахунок віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, які не підтверджені податковими накладними та касовими чеками, відображеними в реєстрі отриманих податкових накладних за кодом ІПН ДП «ВК «Краснолиманська», на загальну суму 2 945,69 грн., у тому числі: за січень 2011 року на суму 540,45 грн. (п/н № 1 від 31.01.2011 року, в реєстрі отриманих податкових накладних за січень 2011 року відображено у рядку № 241), за лютий 2011 року на суму 958,33 грн. (п/н 2 від 28.02.2011 року, в реєстрі отриманих податкових накладних за лютий 2011 року відображено у рядку № 318), за березень 2011 року на суму 538,90 грн. (п/н № 3 від 31.03.2011 року в реєстрі отриманих податкових накладних за березень 2011 року відображено у рядку № 534), за квітень 2011 року на суму 415,52 грн. (чек № 4 від 30.04.2011 року, в реєстрі отриманих податкових накладних за квітень 2011 року відображено у рядку № 449), за травень 2011 року у сумі 492,49 грн. (чек № 5 від 31.05.2011 року, в реєстрі отриманих податкових накладних за травень 2011 року відображено у рядку № 588) (т.1 а.с. 64).

У зв'язку з цим, СДПІ нараховано ДП «ВК «Краснолиманська» грошове зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 2 950,69 грн., у тому числі: за основним платежем - 2 945,69 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5,00 грн. (т.3 а.с. 124).

Судом встановлено, що у зв'язку зі здійсненням своєї господарської діяльності, позивачем направляються його працівники у службові відрядження, зокрема, для ведення переговорів щодо співпраці, щодо укладення господарських договорів, передання або отримання господарських документів та ін.

Зазначене підтверджується звітами про відрядження, які подані підзвітними особами разом з документами, які підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, а також не спростовано сторонами.

Разом із звітом підзвітними особами подані документи в оригіналі, що засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат, а саме: транспортні квитки та готельні рахунки (т. 2 а.с. 91-238).

Відповідно до приписів пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є:

а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

Згідно з вимогами пункту 201.15 статті 201 Податкового кодексу України платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних (далі - Реєстр).

За пунктом 10 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року № 1002, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за № 1402/18697 (чинного в період відображення позивачем ПДВ у реєстрі отриманих податкових накладних, наказ втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України від 17.12. 2012 року № 1340, надані - Порядок № 1002), у розділі II Реєстру відображаються отримані податкові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (додаток 2 до податкової накладної), ВМД, а також інші документи, на підставі яких здійснюється облік операцій з придбання товарів/послуг. Згідно з пунктами 201.10 та 201.11 статті 201 розділу V Кодексу такими документами є:

товарні чеки або інші розрахункові документи, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або первинні документи, складені відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг, копії яких додаються до заяви зі скаргою на постачальника цих товарів/послуг, що додається покупцем товарів/послуг до податкової декларації за звітний (податковий) період, - у разі відмови з боку продавця цих товарів/послуг надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних;

транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника), на загальну суму отриманих товарів/послуг не більше 200 гривень за день (без урахування податку).

Особливості заповнення деяких граф розділу ІІ Реєстру встановлені пунктом 11 Порядку № 1002:

У графі 1 проставляється номер запису податкової накладної, розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (додаток 2 до податкової накладної), інших подібних документів, указаних у пунктах 201.10 та 201.11 статті 201 розділу V Кодексу, та документа, який засвідчує факт придбання товарів, ВМД. Указаний номер запису переноситься на зазначений документ.

У графі 2 вказується дата отримання податкової накладної чи іншого документа, указаного в підпункті 11.1 цього пункту.

До граф 3, 4 переносяться відповідні реквізити податкової накладної чи іншого документа, указаного в підпункті 11.1 цього пункту.

У графі 5 зазначається вид документа згідно з такими позначеннями: ПН - податкова накладна; РК - розрахунок коригування до податкової накладної (додаток 2 до податкової накладної); ВМД - вантажна митна декларація; ЧК - касовий чек; ТК - транспортний квиток; ГР - готельний рахунок; ПЗ - рахунок за послуги зв'язку; ПО - послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку; ЗП - заява платника та копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V Кодексу; НП - документ, що засвідчує придбання товарів/послуг на митній території України в осіб, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість. У разі якщо дані документа включаються до уточнюючих розрахунків за звітний період, до виду документа додається літера "У" (наприклад, ПН - податкова накладна, ПНУ - податкова накладна, яку включено до уточнюючих розрахунків).

Як встановлено судом, правомірність відображення транспортних квитків та готельних рахунків у Розділі ІІ Реєстру отриманих податкових накладних не викликало сумнів у перевіряючих.

Однак, як вказує відповідач, відображення у Реєстрі цих документів здійснено відповідачем не вірно, а саме як «ПН» та «чек». Самі податкові накладні та чеки на суму 2 945,69 грн. (у тому числі: за січень 2011 року на суму 540,45 грн., за лютий 2011 року на суму 958,33 грн., за березень 2011 року на суму 538,90 грн., за квітень 2011 року на суму 415,52 грн., за травень 2011 року у сумі 492,49 грн.) у позивача відсутні, тобто ці суми не підтверджені такими податковими накладними та касовими чеками, тому згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України позивач не має права на податковий кредит у наведених сумах у відповідні податкові періоди.

Проте, суд не погоджується з відповідачем, оскільки невірне позначення документів у Реєстрі, які при цьому підтверджуються оригіналами та правомірно записані у Реєстрі, не тягнуть за собою заборону для платника податків включати суми по таким документам до складу податкового кредиту.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про скасування спірних податкових повідомлень-рішень в частині нарахування ДП «ВК «Краснолиманська» грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 2 950,69 грн., у тому числі: за основним платежем - 2 945,69 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5,00 грн. - підлягають задоволенню.

4) З приводу правомірності включення ДП «ВК «Краснолиманська» до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 7100,00 грн. по взаємовідносинам з постачальником - товариством з обмеженою відповідальністю «Донконтракт» (ТОВ «Донконтракт»).

Як слідує зі змісту акту перевірки від 13.12.2012 року № 600, ДП «ВК «Краснолиманська» до податкової декларації з ПДВ за березень 2012 року подано заяву із скаргою на продавця ТОВ «Донконтракт» (код ЄДРПОУ 25325950) щодо відмови надати податкову накладну на суму ПДВ 7100,00 грн. (дата виникнення податкових зобов'язань 31.03.2012 року). До заяви надано копії первинних документів, які підтверджують факт отримання товарів/послуг, а саме: Акт приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2012 року від 31.03.2012 року, в реєстрі отриманих податкових накладних за березень 2012 року відображено у рядку за № 588. Акт складено за типовою формою №КБ-2в, яка затверджена наказом Державного комітету статистики України та Державного комітету України по будівництву та архітектурі від 21.06.2002 року за № 237/5. Згідно Указу Президента України від 04.12.2009 року № 237/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві», у зв'язку з чим вищевказаний акт є недійсним. Таким чином, ДП «ВК «Краснолиманська» порушено вимоги пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (т.1 а.с. 64).

У зв'язку з цим, СДПІ нараховано ДП «ВК «Краснолиманська» грошове зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 8 875,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 7100 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 775,00 грн. (т.3 а.с. 123).

Судом встановлено, що ДП «ВК «Краснолиманська» (Замовник, Покупець) укладено з ТОВ «Донконтракт» (Виконавець, Постачальник) договір від 07.10.2011 року № 07/10-28 про виконання Виконавцем робіт з ремонту обладнання у відповідності до специфікацій до цього договору. Постачання обладнання здійснюється Виконавцем за його рахунок. Загальна суму Договору орієнтовно становить 1 000 000,00 грн. разом з ПДВ. Договір вступає в силу з дати його підписання та діє до 31.12.2011 року (т.4 а.с. 14-16).

Відповідно до Специфікації № 1 від 01.11.2011 року ТОВ «Донконтракт» на користь ДП «ВК «Краснолиманська» здійснює ремонт приводного барабану конвейера 2ЛТ-100У D=630 мм у кількості 8 шт. на суму 262 400,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 43 733,33 грн.) (т.4 а.с. 17).

Згідно Специфікації № 2 від листопада 2011 року ТОВ «Донконтракт» на користь ДП «ВК «Краснолиманська» здійснює ремонт відхиляющого барабану конвейера 2ЛТ-100У D=630 мм у кількості 2 шт. на суму 37 400,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 6 233,33 грн.) (т.4 а.с. 18).

За Специфікацією № 3 від листопада 2011 року ТОВ «Донконтракт» на користь ДП «ВК «Краснолиманська» здійснює ремонт відхиляющого барабану конвейера 2ЛУ-120 D=400 мм у кількості 3 шт. на суму 42 600,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 7 100,00 грн.) (т.4 а.с. 19).

На виконання умов договору, позивачем здійснено оплату на користь ТОВ «Донконтракт», що підтверджено платіжними дорученнями: від 22.11.2011 року № 1986 на суму 131200,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 21 866,67 грн.), від 23.12.2011 року № 2478 на суму 3500,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 583,33 грн.), від 03.02.2012 року № 475 на суму 82529,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 13 754,90 грн.), від 01.03.2012 року № 998 на суму 9 700,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1 616,67 грн.), від 01.03.2012 року № 1044 на суму 82 529,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 13 754,90 грн.), від 03.07.2012 року № 3031 (у т.ч. ПДВ - 5 682,53 грн.), від 28.12.2012 року № 566 на суму 18 204,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 3 034,00 грн.) (т. 3 а.с. 159-165).

Відповідач ні в акті перевірки від 13.12.2012 року № 600, ні в судовому засіданні не заперечував проти того, що роботи з ремонту обладнання виконані належним чином.

Отже між сторонами підписані акти приймання виконаних підрядних робіт за формою № КБ-2в, у тому числі: акт приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2012 року від 31.03.2012 року на суму 42 600,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 7 100,00 грн.) (т.1 а.с. 166-168).

Оскільки контрагентом ТОВ «Донконтракт» не було надано позивачу податкову накладну, останній відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України подав до СДПІ до податкової декларації з ПДВ за березень 2012 року Додаток 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних), до якої включив зазначену податкову накладну з позначенням «податкова накладна на підприємство не надійшла». Також позивач додав акт приймання виконаних підрядних робіт від 31.03.2012 року.

Згідно з абзацом дванадцятим статті 201.10 Податкового кодексу України надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Відповідач не зазначає у акті перевірки від 13.12.2012 року № 600 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Донконтракт», разом з тим, позивач також не отримував від СДПІ будь-яких повідомлень про не підтвердження ПДВ по цьому контрагенту.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Наказом Державного комітету статистики України, Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 4 грудня 2009 року № 453/553 (далі Наказ № 453/553) був скасований наказ Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 року № 237/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві», тобто документ, який регламентував порядок складання і використання форм первинних документів КБ-2В та КБ-3.

Наказом Міністерство регіонального розвитку та будівництва України (Мінрегіонбуд) від 04.12.2009 року № 554 «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві» введено нові типові форми первинних документів з обліку в будівництві № КБ-2в Акт приймання виконаних будівельних робіт» та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат».

Згідно з пунктом 3 Указу Президента від 10.06.1997 року № 503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» (далі - Указ № 503/97) громадяни, державні органи, підприємства, установи, організації під час здійснення своїх прав і обов'язків повинні застосовувати закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, опубліковані в офіційних друкованих виданнях або одержані у встановленому порядку від органу, який їх видав.

Пунктом 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року № 731 (далі - Положення 731) передбачено, що державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що:

а) зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації;

б) мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

При цьому, пунктом 5 Положення № 731 наведений перелік актів, які не подаються на державну реєстрацію: а) персонального характеру (про склад комісій, призначення на посаду і звільнення з неї, заохочення працівників тощо); б) дія яких вичерпується одноразовим застосуванням, крім актів про затвердження положень, інструкцій та інших, що містять правові норми; в) оперативно-розпорядчого характеру (разові доручення); г) якими доводяться до відома підприємств, установ і організацій рішення вищестоящих органів; д) спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, що не мають нових правових норм; е) рекомендаційного, роз'яснювального та інформаційного характеру (методичні рекомендації, роз'яснення, у тому числі податкові, тощо), нормативно-технічні документи (національні та регіональні стандарти, технічні умови, будівельні норми і правила, тарифно-кваліфікаційні довідники, кодекси усталеної практики, форми звітності, у тому числі щодо державних статистичних спостережень, адміністративних даних та інші).

Одночасно абзац четвертий пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року № 731 визначає Міністерствам, іншим органам виконавчої влади не допускати випадків направлення на виконання нормативно-правових актів, що не пройшли державну реєстрацію та не опубліковані в установленому законодавством порядку.

Відповідно до Указу № 503/97 чітко встановлені друковані видання, які є офіційними, а саме: «Офіційний вісник України»; газета «Урядовий кур'єр», «Голос України», «Відомості Верховної Ради України», «Офіційний вісник Президента України».

З вимог наведених норм вбачається, що Наказ Мінрегіонбуду від 04.12.2009 року № 554 «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві» не пройшов ні державну реєстрацію, ні офіційне опублікування. Так, цей Наказ був опублікований в наступних виданнях: Баланс 2010, 01, № 5; Інформаційний бюлетень Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, 2009, 12, № 12; Бизнес - Бухгалтерия. Право. Налоги. Консультации, 2010, 02, № 6; Ціноутворення у будівництві, 2009, 12, № 12; Баланс-Бюджет, 2010, 03, № 11; Інформаційний бюлетень Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, 2010, 01, № 1; Ориентир, 2009, 12, № 48; Будівельна бухгалтерія, 2010, 01, № 1; Бухгалтерський тиждень, 2010, 01, № 4.

З аналізу зазначеного слідує, що оскільки Наказ Мінрегіонбуду від 04.12.2009 року № 554 «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві» не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, то його дія не може поширюватися на всіх суб'єктів господарської діяльності, а діє і є обов'язковим лише для тих підприємств, які входять у сферу управління Мінрегіонбуду. Між тим, згідно зі Статутом ДП «ВК «Краснолиманська» належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (т.2 а.с. 33 на звороті).

За ст.1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно пункту 2 статті 9 цього Закону 2. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також слід зазначити, що пункт 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає, що регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

З огляду на таке суд зазначає, що акт приймання виконаних підрядних робіт від 31.03.2012 року підписаний позивачем та його контрагентом, містить всі перераховані реквізити та ознаки, передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому він є первинним документом.

Таким чином, стосовно спірних правовідносин суд вважає, що незважаючи на невідповідність форми зазначеного акту згідно Наказу Мінрегіонбуду від 04.12.2009 року № 554 «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві», за своїм змістом він є первинним документом, який за загальними правилами може бути правомірною підставою для включення ПДВ до складу податкового кредиту.

При цьому слід зазначити, що СДПІ в ході проведення перевірки не мав будь-яких зауважень до інших актів приймання виконаних підрядних робіт КБ-2в, підписаних ДП «ВК «Краснолиманська» та ТОВ «Донконтракт», та які також складені за формою згідно наказу Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 року № 237/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві».

Враховуючи наведене, суд також дійшов висновку, що позовні вимоги про скасування спірних податкових повідомлень-рішень в частині нарахування ДП «ВК «Краснолиманська» грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 8 875,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 7100 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 775,00 грн. - підлягають задоволенню.

5) Щодо правомірності включення ДП «ВК «Краснолиманська» до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 1 940 069,80 грн. за листопад 2011 року, січень-червень 2012 року.

Судом встановлено, що ДП «ВК «Краснолиманська» до податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад 2011 року, січень-червень 2012 року подані Додатки 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних).

В акті перевірки від 13.12.2012 року № 600 зазначено, що ДП «ВК «Краснолиманська» до додатку 8 декларацій з ПДВ за листопад 2011 року, січень-червень 2012 року не надані копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

В порушення пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ДП «ВК «Краснолиманська» до складу податкового кредиту по деклараціям з ПДВ за листопад 2011 року, січень-червень 2012 року включено податкові накладні на загальну суму ПДВ 1 940 069,80 грн. без документів, що засвідчують факт сплати податку або документів, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг (т.1 а.с 75-76).

Перелік постачальників разом з податковими накладними із зазначенням порушень, які стали підставою для включення цих податкових накладних до Додатку 8, наведені у додатку 10 до акту перевірки від 13.12.2012 року № 600 (т.4 а.с. 105-106).

У зв'язку з цим, СДПІ нараховано ДП «ВК «Краснолиманська» грошове зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 2 425 087,25 грн., у тому числі: за основним платежем - 1 940 069,80 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 485 017,45 грн. (т.3 а.с. 125).

Відповідно до абзацу одинадцятому пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Зазначене також кореспондується з пунктом 7 Порядку заповнення податкової накладної № 1379.

Позивачем до матеріалів справи надані копії Додатків 8 за листопад 2011 року, січень-червень 2012, які подавались ДП «ВК «Краснолиманська» до податкових декларації з ПДВ до СДПІ у відповідні податкові періоди, про що свідчать штампи вхідної кореспонденції, проставлені СДПІ на супроводжувальних листах та рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень (т.1 а.с. 170-184).

З огляду на ці супроводжувальні листи вбачається, що позивачем до Додатків 8 надані також копії податкових накладних та інших документів, які є первинними у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: видаткові накладні, квитанції про оплату коштів, акти здачі-приймання товарів, акти виконаних робі, рахунки-фактури (т. 3 а.с. 43-118), а також платіжні доручення (т.2 а.с. 56-90).

Отже наведене спростовує твердження відповідача про не надання позивачем документів, що засвідчують факт сплати податку або документів, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Крім того, як вказує позивач, він також не отримував від СДПІ протягом зазначених податкових періодах будь-яких повідомлень про не підтвердження ПДВ по контрагентам.

Суд не знайшов у діях ДП «ВК «Краснолиманська» будь-яких порушень податкового законодавства, що мало б перешкоджати підприємству включити суми ПДВ по податковим накладним, виписаних контрагентами за наведеним переліком у додатку 10 до акту перевірки від 13.12.2012 року № 600.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про скасування спірних податкових повідомлень-рішень в частині нарахування ДП «ВК «Краснолиманська» грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 2 425 087,25 грн., у тому числі: за основним платежем - 1 940 069,80 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 485 017,45 грн. - підлягають задоволенню.

6) Відносно правомірності включення ДП «ВК «Краснолиманська» до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 16 600,00 грн. по взаємовідносинам з постачальником - товариством з обмеженою відповідальністю «Ліга-Груп» (ТОВ «Ліга-Груп»).

Проведеною перевіркою встановлено, що до складу податкового кредиту по декларації за листопад 2011 року ДП «ВК «Краснолиманська» по операції з придбання Комплекту студійного обладнання від ТОВ «Ліга-Груп» на підставі податкової накладної від 02.11.2011 року № 5 включено 16 600,00 грн.

Зазначена податкова накладна складена з порушеннями пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, а саме: місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; вид цивільно-правового договору.

Згідно аналізу даних автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено відхилення між податковим зобов'язанням ТОВ «Ліга-Груп» та податковим кредитом ДП «ВК «Краснолиманська» на загальну суму 16 600,00 грн. у листопаді 2011 року (декларація ТОВ «Ліга-Груп» за листопад 2011 року визнана недійсною) (т.1 а.с. 66).

Також в акті перевірки від 13.12.2012 року № 600 є посилання на акт документальної виїзної позапланової перевірки контрагента позивача - ТОВ «Ліга-Груп» від 31.08.2012 року № 304/22-2/36449011, який СДПІ отримала від ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС, в якому встановлено про відсутність ТОВ «Ліга-Груп» за податковою адресою, у зв'язку з чим СДПІ визначає щодо порушення порядку заповнення розділу податкової накладної «місцезнаходження продавця». Крім того, господарські відносини між ДП «ВК «Краснолиманська» та ТОВ «Ліга-Груп» відбувались за договором від 07.10.2011 року № 9/12, але в податковій накладній від 02.11.2012 року № 5 зазначено договір від 09.09.2011 року № 9/12, який також зазначений в акті прийому-передання наданих послуг (т.1 а.с. 67).

З акту перевірки від 31.08.2012 року № 304/22-2/36449011 щодо перевірки ТОВ «Ліга-Груп» слідує, що у цього підприємства відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання складські та торгівельні приміщення, транспорту та торгівельне обладнання, матеріалів для здійснення основного виду діяльності.

Оскільки на ТОВ «Ліга-Груп» відсутні необхідні умови для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкової зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру (т.1 а.с. 68).

З огляду на таке, СДПІ у акті перевірки від 13.12.2012 року № 600 зазначає, що укладання між ДП «ВК «Краснолиманська» та ТОВ «Ліга-Груп» вищезазначеного договору та взаємовідносини між підприємствами є такими, що суперечать законодавству та не можуть бути спрямовані на реальне настання правових наслідків (т.1 а.с. 69).

Отже, на підставі зазначеного, посилаючись на приписи Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, відповідач дійшов висновку, що правочин, укладений між ДП «ВК «Краснолиманська» та ТОВ «Ліга-Груп» не спричинив реального настання юридичних наслідків, тому є нікчемними (т.1 а.с. 70-72).

Таким чином, СДПІ дійшла висновку, що в порушення ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 чт. 215, ст. 216 Цивільного кодексу У країни, п. 187.1 ст. 187, п. 1986 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України ДП «ВК «Краснолиманська» включено до складу податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року податкову накладну у розмірі 16 600,00 грн. за нікчемною угодою та оформлена з порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізични х осіб-підприємців станом на 11.07.2013 року, товариство з обмеженою відповідальністю «Ліга-Груп» є юридичною особою, запис про державну реєстрацію ТОВ «Ліга-Груп» до Єдиного державного реєстру внесена 25.03.2009 року за № 1 339 102 0000 006015, ідентифікаційний код - 36449011, місцезнаходження - 08162, Київська область, Києво-Святошинський район, селище міського типу Чабани, вул. Машинобудівників, буд. 1 (т. 3 а.с. 166-168).

Судом встановлено, що ДП «ВК «Краснолиманська» (Покупець) укладено з ТОВ «Ліга-Груп» (Постачальник) договір купівлі-продажу від 07.10.2011 року № 9/12. За умовами цього договору Постачальник зобов'язується поставити та встановити (про інсталювати) на території Покупця (Донецька область, м. Родинське) спеціалізований «Комплект студійного обладнання «CBT.VID» для організації нарад (конференцій) на базі «Polycom» та «CBT» (далі - Комплекс, Товар), згідно із Специфікацією Комплекса та Технічного Завдання (ТЗ) у строк протягом 60 діб з моменту отримання з Покупця передплати. Загальна вартість Договору становить 99 600,00 грн. у тому числі ПДВ - 16 600,00 грн. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2011 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами свої зобов'язань (т.4 а.с. 7-13).

На виконання умов цього договору ДП «ВК «Краснолиманська» отримано 22.12.2011 року від ТОВ «Ліга-Груп» комплект студійного обладнання «CBT.VID» у кількості 1 шт. та комплект загального монтажного поля центрального сервера (5150-1/8200-040 4870-00296-712) у кількості 1 шт., про що свідчить видаткова накладна від 22.12.2011 року № 9/12 (т. 3 а.с. 28).

Згідно платіжному дорученню від 01.11.2011 року № 1504 оплата здійснена позивачем на користь Постачальника 01.11.2011 року в сумі 99600,00 грн., у тому числі ПДВ - 16600,00 грн. (т.3 а.с. 29).

Після отримання податкової накладної від 02.11.2013 року № 5, позивачем було виявлено порушення постачальником порядку її заповнення, а саме: постачальником порушено першу подію, у зв'язку з чим невірна дата виписки податкової накладної.

Так, у відповідності до пункту 3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за № 1333/20071, податкова накладна виписується у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Зазначена норма кореспондується з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, яка також визначає, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Згідно пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

З урахуванням наведених норм та матеріалів справи вбачається, що першою подією податкового зобов'язання у взаємовідносинах позивача з постачальником є дата зарахування коштів від ДП «ВК «Краснолиманська» на банківський рахунок ТОВ «Ліга-Груп» - 01.11.2013 року, що підтверджено зазначеним вище платіжним дорученням.

У зв'язку з цим, позивачем включено суму податку на додану вартість по цій податковій накладній у розмірі 16 600,00 грн. до складу податкового кредиту у листопаді 2011 року, водночас, у відповідності до вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України додав її до Додатку 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)» (т.1 а.с. 169).

Дослідивши первинні документи, що є в матеріалах справи, суд вважає за необхідне відмітити, що факт отримання позивачем від постачальника придбаного обладнання документально підтверджується, обладнання оприбутковане згідно бухгалтерського обліку та в наявності на підприємстві, що не спростовано відповідачем у судовому засіданні. Крім того, суд не знайшов в діях позивача порушень податкового законодавства для правомірного включення до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 16 600,00 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірний правочин набув реального настання тих правових наслідків, на настання яких був спрямований.

Як вже зазначено вище за текстом цієї постанови, відповідачем зроблений висновок щодо визнання нікчемним договір від 07.10.2011 року № 9/12, укладений між ДП «ВК «Краснолиманська» та ТОВ «Ліга-Груп».

В акті перевірки від 13.12.2012 року № 600 як на підставу нікчемності зазначеного договору відповідач посилається як на результати акту ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 31.08.2012 року № 304/22-2/36449011, так і на ч. 1 ст. 203, ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ).

Частина перша ст. 203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з частиною другою ст. 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦКУ недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦКУ, правочин, що порушує публічний порядок.

Зокрема, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦКУ: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Тобто визнання правочину нікчемним можливо лише за наявності наміру на порушення.

Виходячи з правової позиції Верховного суду України із цього питання, викладеної у Постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України ); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦКУ, у відповідності до Постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Вина дістає вияв у намірі порушити публічний порядок з боку осіб, які вчиняють такий правочин. При цьому немає значення, чи такий намір був у однієї сторони правочину, чи він мав місце у обох чи більше учасників договору.

Водночас, умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Аналізуючи наведені норми суд дійшов висновку, що питання про недійсність правочину має бути встановлене судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Під час розгляду цієї справи судом в тому числі встановлено, що з відповідними позовами про визнання договору, укладеного позивачем з ТОВ «Ліга-Груп» відповідач не звертався і, відповідно, відсутні судові рішення із цього приводу; кримінальні справи у відношенні посадових осіб позивача та/або його контрагентів за вказаними договорами, або за фактом скоєння злочину не порушувалися, із цього приводу також відсутні судові рішення (вироки).

До матеріалів справи відповідачем надано Витяг з кримінального провадження № 32013110110000067, з якого слідує, що за матеріалами правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень 28.01.2013 року, дата внесення до ЄДР - 29.01.2013 року по кваліфікації ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України. Фабула справи: службові особи ДП «ВК «Краснолиманська» не сплатили податків за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «Ліга-Груп», ТОВ «Газенерголізинг» на загальну суму 4 540 864,00 грн. Орган досудового розслідування: слідче управління фінансових розслідувань Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (т.4 а.с. 2).

Разом з тим, як вже досліджено судом з документів, що є в матеріалах справи, у спірній ситуації позивачем сплачено ПДВ в розмірі 16 600,00 грн., і цей факт також не спростовується ані в акті перевірки від 13.12.2012 року, ані представником відповідача у судовому засіданні. Відповідачем також не доведено, що в межах зазначеного кримінального провадження у відношенні службових осіб позивача, існує факт несплати ПДВ саме по дослідженій господарській операції.

За законом платник податків, не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елемента верховенства права (ст. 8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності - тобто що відповідати має саме той, хто припустився порушення (ст. 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст. 129 Конституції України).

Правомірність саме такого підходу підтверджується судовою практикою. Так, Верховний Суд України у своєму рішення від 29.10.2010 року у справі № 21-14-а10 підтвердив, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

У рішенні від 31.01.2011 у справі № 21-47а10 Верховний Суд України також зазначив, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено нікчемності договору від 07.10.2011 року № 9/12, укладеного між ДП «ВК «Краснолиманська» та ТОВ «Ліга-Груп», належними та допустимими доказами, оскільки посилання на інший акт (акт ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 31.08.2012 року № 304/22-2/36449011щодо перевірки ТОВ «Ліга-Груп»), за яким встановлено про відсутність у такого постачальника основних засобів та первинних документів тощо, не може виступати доказом його нікчемності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про скасування спірних податкових повідомлень-рішень в частині нарахування ДП «ВК «Краснолиманська» грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 20 750,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 16 600,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4 150,00 грн. - підлягають задоволенню.

Разом з цим, судом не приймаються до уваги постанови Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 17.04.2013 року по справі № 3/235/502/2013 та від 25.03.2013 року по справі № 235/1141/13-п щодо притягнення, відповідно, генерального директора та головного бухгалтера ДП «КП «Краснолиманська» до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за порушення порядку ведення бухгалтерського обліку (т.4 а.с. 107-109), оскільки з цих постанов вбачається, що судом не вивчалися та не досліджувалися визначені в акті перевірки від 13.12.2012 року № 600 порушення податкового законодавства, а також документи первинного бухгалтерського обліку, у зв'язку з чим ці постанови не можуть бути належними та допустимими доказами законності спірних податкових повідомлень-рішень.

Отже, з урахуванням наведеного, пояснень сторін та аналізу нормативних актів суд дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення від 29.12.2012 року № 0000721530/30964/10/15-17-3 про збільшення ТОВ «ВК «Краснолиманська» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 5 461 002,00 грн. (у тому числі: за основним платежем - 4 316 992,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 144 010,00 грн.) та від 22.03.2013 року № 0000011517/7772/10/15-17-3 про донарахування ТОВ «ВК «Краснолиманська» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 475 473,02 грн. прийняті СДПІ необґрунтовано та з порушенням норм діючого законодавства, не відповідають обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Згідно ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав, а отже позов підлягає задоволенню у спосіб захисту права, визначений позивачем.

Оскільки адміністративний позов позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, задоволено в повному обсязі, суд присуджує з Державного бюджету України всі документально підтверджені витрати останнього, зокрема: судовий збір у розмірі 2 294,00 грн.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.12.2012 року № 0000721530/30964/10/15-17-3, від 22.03.2013 року № 0000011517/7772/10/15-17-3 - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 29.12.2012 року № 0000721530/30964/10/15-17-3 29.12.2012 року № 0000721530/30964/10/15-17-3 про збільшення державному підприємству «Вугільна компанія «Краснолиманська» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 5 461 002,00 грн. (у тому числі: за основним платежем - 4 316 992,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 144 010,00 грн.).

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 22.03.2013 року № 0000011517/7772/10/15-17-3 про збільшення державному підприємству «Вугільна компанія «Краснолиманська» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 475 473,02 грн. (у тому числі: за штрафними (фінансовими) санкціями - 475 473,02 грн.).

Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (ідентифікаційний код - 31599557, місцезнаходження - 85310, Донецька область, м. Красноармійськ, м. Родинське, вул. Перемоги, буд. 9) судовий збір в розмірі 2 294,00 грн.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в присутності представників сторін 21 жовтня 2013 року. Повний текст постанови виготовлений 26 жовтня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя Чучко В.М.