Ухвала

від 23.06.2014 по справі 805/7229/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

23 червня 2014 року м. Київ В/800/2631/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Цвіркуна Ю.І. - судді-доповідача,

Пилипчук Н.Г., Рибченка А.О., Сіроша М.В., Федорова М.О.,

розглянувши заяву Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 05.03.2014 року у справі №805/7229/13-а Донецького окружного адміністративного суду

за позовом Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів звернулась із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 05.03.2014 року, якою касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишено без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.10.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 року у справі № 805/7229/13-а - без змін.

У заяві про перегляд судового рішення заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме: п.п. 198.6, 198.8 ст. 198, п.п.201.2, 201.4, п.201.10, 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України; п. 2 наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної»; частин першої-другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; пунктів 1, 3, 6, 7 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року №1002; пункту 8 розділу III Порядку заповнення і подання податкової звітності, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.11.2011 року №1492; ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

Крім того, заявник вказує на порушення судом касаційної інстанцій норм процесуального права - ст.ст. 72, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як приклад неоднакового застосування одних і тих самих правових норм, заявник додає ухвали Вищого адміністративного суду України від 08.04.2014 року №К/800/65228/13, від 26.03.2014 року №К/9991/26540/11, від 24.10.2012 року №К-22849/10.

Згідно із статтею 237 КАС України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом; 3) порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 171-1 цього Кодексу.

У судових рішеннях, на які посилається заявник, відсутнє різне правозастосування в подібних правовідносинах, яке відповідно до статті 237 КАС України може бути підставою для перегляду судових рішень в адміністративній справі Верховним Судом України.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №2 «Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України»).

Однак, як вбачається зі змісту поданих судових рішень, правовідносини у справі, щодо якої подано заяву про перегляд, та справах, на які посилається заявник в обґрунтування неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права судом касаційної інстанції, не є подібними.

Крім того, враховуючи положення статті 237 КАС України, не може бути підставою для перегляду судових рішень Верховним Судом України порушення судом (судами) касаційної інстанції норм процесуального права при розгляді справ в порядку касаційного провадження.

Оскільки чинне законодавство підставою для подання заяви про перегляд судових рішень та допуску адміністративної справи для перегляду Верховним Судом України визначає різне застосування судом (судами) касаційної інстанції норм матеріального права в подібних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку про відмову в допуску даної справи до провадження.

Керуючись статтями 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Відмовити Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів в допуску до перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 05.03.2014 року у справі №805/7229/13-а Донецького окружного адміністративного суду за позовом Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та не може бути оскаржена.

Судді Ю.І.Цвіркун

Н.Г.Пилипчук

А.О.Рибченко

М.В.Сірош

М.О.Федоров