Ухвала

від 05.03.2014 по справі 805/7229/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" березня 2014 р. м. Київ К/800/66350/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. при секретарі судового засідання Сватко А.О.

за участю представників сторін: позивача - не з'явився,

відповідача - Маісурадзе З.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.10.2013 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 р.

у справі № 805/7229/13-а

за позовом Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2013 року Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» (далі - позивач, ДП «ВК «Краснолиманська») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач, СДПІ з обслуговування великих платників у м. Донецьку), в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.12.2012 р. № 0000721530/30964/10/15-17-3 та від 22.03.2013 р. № 0000011517/7772/10/15-17-3.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21.10.2013 р., яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 р., позов задоволено повністю: скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ з обслуговування великих платників у м. Донецьку від 29.12.2012 р. №0000721530/30964/10/15-17-3 про збільшення ДП «ВК «Краснолиманська» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 5 461 002 грн. (у тому числі: за основним платежем - 4 316 992 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 144 010 грн.); скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ з обслуговування великих платників у м. Донецьку від 22.03.2013 р. № 0000011517/7772/10/15-17-3 про збільшення ДП «ВК «Краснолиманська» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 475 473,02 грн. (у тому числі: за штрафними (фінансовими) санкціями - 475 473,02 грн.); вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.10.2013 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Позивач в письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 23.08.2012 р. по 06.12.2012 р., згідно наказів від 10.08.2012 р. № 243, від 01.10.2012 р. № 299, від 14.11.2012 р. № 364, посадовими особами СДПІ з обслуговування великих платників у м. Донецьку, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 77 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, була проведена документальна планова виїзна перевірка ДП «ВК «Краснолиманська» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2012 р., за результатами якої складено акт від 13.12.2012 р. № 600/15-17-3-31599557 та встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог частини п'ятої статті 203, частин першої, другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2 наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» наслідком чого стало завищення податкового кредиту на загальну суму 4 317 530,62 грн., в тому числі за січень 2011 року у сумі 540,45 грн., лютий 2011 року у сумі 958,33 грн., березень 2011 року у сумі 538,90 грн., квітень 2011 року у сумі 415,52 грн., травень 2011 року у сумі 492,49 грн., липень 2011 року у сумі 2 163 330 грн., листопад 2011 року у сумі 1 901 896,06 грн., грудень 2011 року у сумі 7 989,11 грн., січень 2012 року у сумі 123 590,63 грн., лютий 2012 року у сумі 5 583,51 грн., березень 2012 року у сумі 29 222,76 грн., квітень 2012 року у сумі 22 726,90 грн., травень 2012 року у сумі 38 558,44 грн., червень 2012 року у сумі 21 687,52 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 29.12.2012 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0000721530/30964/10/15-17-3, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 5 461 002 грн., у тому числі 4 316 992 грн. - за основним платежем та 1 144 010 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», не погодившись з винесеним СДПІ з обслуговування великих платників у м. Донецьку від 29.12.2012 р., звернулося 01.01.2013 р. зі скаргою до Окружної ДПС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПС, за наслідками розгляду якої прийнято рішення № 4671/10/10-233 від 14.03.2013 р., яким податкове повідомлення-рішення № 0000721530/30964/10/15-17-3 від 29.12.2012 р. залишено без змін та збільшено суму грошового зобов'язання на суму штрафної санкції 475 473,02 грн.

Так, 22.03.2013 р., на підставі рішення Окружної ДПС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПС № 4671/10/10-233 від 14.03.2013 р., СДПІ з обслуговування великих платників у м. Донецьку прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000011517/7772/10/15-17-3, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями на 475 473,02 грн.

Позивач 05.04.2013 р. звернувся зі скаргою до ДПС України, в розгляді якої Міністерство доходів і зборів України - відмовило.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Як вбачається з акту податкової перевірки, однією з підстав донарахування позивачу спірних податкових зобов'язань слугувало твердження перевіряючих про те, що позивач включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 187 485,13 грн. по податковим накладним (перелік яких наведений у додатку № 8 до акту перевірки), розділ 3 яких заповнений не державною мовою.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з вказаних податкових накладних вбачається, що в них заповнені всі обов'язкові реквізити на українській мові, окрім номенклатури (найменування) товарів (послуг) вказаних на російській мові.

Відповідно до абзацу першого пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається в паперовому чи електронному вигляді та повинна містити обов'язкові реквізити, однак про необхідність заповнення цих реквізитів українською мовою не вказано.

При цьому, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, а ні статтею 198 Податкового кодексу України, а ні іншими нормами Податкового кодексу України прямо не передбачено, що формування податкового кредиту залежить від мови складання податкової накладної та заповнення всіх граф податкової накладної українською мовою.

Крім того, згідно акту перевірки, перевіряючими не встановлено, що заповнення розділу 3 деяких податкових накладних спричинило перекручення або неправильність визначення податку на додану вартість, також не встановлено невідповідність показників, зазначених у податковій накладній, умовам поставки, що у свою чергу спростовує висновок податкового органу про неправомірне формування позивачем податкового кредиту за цими податковими накладними.

Також, висновки акту податкової перевірки вказують на повторне включення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість на суму 2 163 330 грн. за податковою накладною № 2 від 22.02.2011 р., виданою ТОВ «Газенерголізинг».

Так, відповідач посилається на те, що 10.06.2011 р. за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки ДП «ВК «Краснолиманська» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011р. був складений акт № 386/15-16-23/3-31599557 та на його підставі 30.06.2011 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000721312/26436/10/15-16-23/3 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 163 330 грн. та про застосування штрафу в розмірі 1 грн., з огляду на те, що податкова накладна № 2 від 22.02.2011 р., податок на додану вартість з якої був включений до податкового кредиту лютого 2011 року, була наявна в факсокопії та не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

ДП «ВК «Краснолиманська» не погодившись з результатами вказаної перевірки звернулося до суду. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09.08.2011 р. у справі № 2а/0570/11717/2011 у задоволенні позову ДП «ВК «Краснолиманська» до СДПІ з обслуговування великих платників у м. Донецьку про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 00007211312/26436/10/15-16-23/3 від 30.06.2011 р. - відмовлено, в подальшому позивач вказане рішення не оскаржував.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що оригінал податкової накладної від 22.02.2011 р. № 2 був отриманий від ТОВ «Газенерголізинг» 31.07.2011 р., у зв'язку з чим до складу податкового кредиту податок на додану вартість з цієї податкової накладної, не зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних, був сформований у липні 2011 року з одночасним доданням ДП «ВК «Краснолиманська», у відповідності до вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року додатку 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)».

Так, абзацом 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Таким чином, вимоги наведеної статті при включені у липні 2011 року податку на додану вартість за податковою накладною від 22.02.2011 р. позивачем було дотримано.

Також, підставою для визначення позивачу спірних податкових зобов'язань слугували встановлені під час проведення перевірки обставини про те, що ДП «ВК «Краснолиманська» до складу податкового кредиту включило податок на додану вартість у розмірі 2 945,69 грн. на підставі первинних документів, якими є транспортні квитки та готельні рахунки, додані до звітів службових осіб позивача, які перебували у відрядженнях для забезпечення ведення господарської діяльності, а саме для ведення переговорів щодо співпраці, укладення господарських договорів, передання або отримання господарських документів та іншого.

Відповідно до пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, є наступні первинні документи: транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника), при цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

За пунктом 10 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 р. № 1002, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 р. за № 1402/18697 (чинного в період відображення позивачем податку на додану вартість у реєстрі отриманих податкових накладних), у розділі II реєстру відображаються, окрім отриманих податкових накладних, інші документи, на підставі яких здійснюється облік операцій з придбання товарів/послуг.

Відповідач посилається на те, що відображення у реєстрі транспортних квитків та готельних рахунків здійснено позивачем не вірно, а саме з позначками «ПН» (податкова накладна) та «чек», що на твердження податкового органу мало наслідком завищення податкового кредиту.

Отже, в цій ситуації спірним є питання про те, чи привело невірне скорочення назви первинних документів у реєстрі до неправомірного завищення складу податкового кредиту.

Так, перевіряючими під час перевірки не встановило того факту, що транспортні квитки та готельні рахунки не є первинними документами, на підставі яких можливо формування податкового кредиту. Отже, судами попередніх вірно встановлено, що не точне ведення реєстру при скороченні назви первинного документу при його наявності в оригіналі та за відсутності зауважень щодо його складання не має наслідком позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту, що спростовує зазначені висновки відповідача.

Що стосується включення ДП «ВК «Краснолиманська» до складу податкового кредиту податку на додану вартість на суму 7 100 грн. за господарськими операціями з ТОВ «Донконтракт» (договір від 07.10.2011 р. № 07/10-28 зі специфікаціями), судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з ненаданням ТОВ «Донконтракт» позивачу податкової накладної, податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2012 року була подана з додатком 8 (заява про відмову постачальника надати податкову накладну) та актом приймання виконаних підрядних робіт форми №КБ-2в за лютий 2012 року від 31.03.2012 року на суму 42 600 грн., з якої податок на додану вартість складає 7 100 грн. Зазначений акт був зареєстрований в реєстрі, як первинний документ, який надав право позивачу на формування податкового кредиту.

Типові форми первинних облікових документів у будівництві «Акт приймання виконаних будівельних робіт» (типова форма № КБ-2в) та «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» (типова форма № КБ-3), затверджені наказом Мінрегіонбуду від 04.12.2009 р. № 554, не зареєстрованим в Міністерстві юстиції України. Відповідно до підпункту «е» пункту 5 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 р. № 731 (із змінами), не підлягають державній реєстрації форми звітності, у тому числі щодо державних статистичних спостережень, адміністративних даних та інші.

По об'єктах, будівництво яких здійснюється за рахунок інших, ніж державні, джерел фінансування, типові форми застосовуються відповідно до умов договору підряду (лист Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 12/19-2-9-21-2368 від 09.03.2010 р.).

Згідно з умовами договору від 07.10.2011 р. № 07/10-28 ТОВ «Донконтракт» зобов'язаний здійснити роботи по ремонту обладнання та по закінченню ремонту передати обладнання за актом приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно з абзацом одинадцятим пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З Акту приймання виконаних підрядних робіт форми № КБ-2в за лютий 2012 року від 31.03.2012 р. на суму 42 600 грн., з якої 7 100 грн. - сума податку на додану вартість, вбачається, що він містить назву, дату і місце складання, назви замовника та підприємства, яке здійснювало ремонт, вид здійсненого ремонту, перелік матеріалів використаних при ремонті, одиниці виміру, поточну ціну, обсяг та вартість виконаних робіт та іншу детальну інформацію, яка характеризує виконану господарську операцію, тобто зазначений акт є первинним документом в розумінні частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Виходячи з встановлених обставин та з положень вищевказаних норм, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо неправомірного донарахування відповідачем за цим фактом зобов'язання з податку на додану вартість.

Щодо висновків податкового органу про включення ДП «ВК «Краснолиманська» до складу податкового кредиту податку на додану вартість на суму 1 940 069,80 грн. у листопаді 2011 року, січні-червні 2012 року, без документів, що засвідчують факт сплати податку або документів, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг, при судовому розгляді справи встановлено наступне.

Так, у листопаді 2011 року, січні-червні 2012 року одночасно з податковими деклараціями з податку на додану вартість позивач подав додатки 8 з доданням до них податкових накладних, видаткових накладних, квитанцій про оплату коштів, актів здачі-приймання товарів, актів виконаних робіт, рахунків-фактури, платіжних доручень, які подавалися до податкового органу та направлялися поштою, що підтверджується наявними в матеріалах справи супровідними листами.

Вказані первинні і розрахункові документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Таким чином, склад податкового кредиту доведений документально, що спростовує висновки податкового органу.

Також, підставою для визначення позивачу спірних податкових зобов'язань слугували висновки відповідача про неправомірне включення ДП «ВК «Краснолиманська» до складу податкового кредиту у листопаді 2011 р. податку на додану вартість на суму 16 600 грн. за податковою накладною від 02.11.2011 р. № 5 виданою ТОВ «Ліга-Груп».

Судами попередніх інстанцій з цього приводу вірно зазначено, що згідно з частиною третьою статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Згідно наявного в матеріалах справи Витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 11.07.2013 р. підтверджено місцезнаходження ТОВ «Ліга-Груп» та відсутність відомостей про перебування вказаного товариства у процедурі банкрутства, припинення. Також вказано, що відсутні відомості з відомчих ресурсів органів статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, в тому числі відомості щодо відсутності підприємства за місцем реєстрації.

Здійснення господарської операції, а саме, поставки та установки комплекту студійного обладнання «CBT.VID» для організації нарад (конференцій) на базі «Polycom» та «CBT» загальною вартістю 99 600 грн., в тому числі податок на додану вартість у розмірі 16 600 грн., між ДП «ВК «Краснолиманська» та ТОВ «Ліга-Груп» підтверджено договором купівлі-продажу від 07.10.2011 р. № 9/12, видатковою накладною від 22.12.2011 р. № 9/12, платіжним дорученням від 01.11.2011 р. №1504, податковою накладною від 02.11.2013 р. № 5.

Після отримання податкової накладної, позивачем було виявлено порушення постачальником порядку її заповнення в частині дати виписки, тому податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2011 року, до складу податкового кредиту за якою увійшла сума 16 600 грн., була подана з додатком 8.

Факт отримання обладнання, його установки, оприбуткування не є спірним.

Таким чином, дотримання вимог законодавства зі сторони позивача за вказаною угодою є доведеним, а відповідальність за дії іншого платника податку, у разі недекларування ним своїх зобов'язань, суб'єкт господарювання не несе.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Таким чином, висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, про вчинення платником податків порушень податкового законодавства в частині формування податкового кредиту за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Згідно приписів частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом першим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесених податкових повідомлень-рішень від 29.12.2012 р. № 0000721530/30964/10/15-17-3 та від 22.03.2013 р. № 0000011517/7772/10/15-17-3, вимоги щодо скасування зазначених податкових повідомлень-рішень були задоволені обґрунтовано.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.10.2013 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 р. у справі № 805/7229/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко