Постанова

від 24.10.2013 по справі 810/4400/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2013 року 10 год. 07 хв. 810/4400/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., за участю секретаря судового засідання Корецького І.О.,

представника позивача: Стецій А.Ю.,

представника відповідача: Баннікова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мить» доВасильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мить» (далі - ТОВ «Мить» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Васильківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Васильківська ОДПІ, відповідач або податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.03.2013 № 0000472203 та № 0000482203.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сана Групп» ( надалі - ТОВ «Сана Групп») мали реальний характер, що підтверджується, видатковими, податковими накладними, доказами оплати товарів, доказами подальшої реалізації придбаних товарів тощо.

Як зазначає позивач, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження фіктивності та нікчемності договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Сана Групп», а підстави для збільшення сум грошового зобов'язання та застосування штрафних санкцій не відповідають фактичним обставинам.

Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представник позивача у судовому засіданні 24.10.2013 позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник відповідача у судовому засіданні 24.10.2013 заперечував з підстав, викладених у позовній заяві.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «Мить», код ЄДРПОУ 13739050, місцезнаходження 8662 , Київська область, смт. Гребінки, вул. Індустріальна 4, зареєстроване як юридична особа Васильківською районною державною адміністрацією Київської області 29.07.1992.

Як платник податків узятий на податковий облік у податковому органі з 29.07.1992 за № 13-12.

Позивач є платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва про реєстрацію платників податку на додану вартість від 12.02.2008 № 100097901.

Основними видами діяльності ТОВ «Мить» є технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів.

У період з 20.02.2013 по 26.02.2013 на підставі наказу Державної податкової служби від 11.02.2013 № 47, посадовою особою Васильківської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Мить» (код ЄДРПОУ 13739050) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Сана Групп» (код ЄДРПОУ 37140915) за період з 01.10.2011 по 31.03.2011.

За результатами перевірки складений акт від 05.03.2013 №8/16-018/13739050 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки про порушення вимог:

- підпункту 3.1. статті 3, підпункту 5.2.1. пункту 5.2, підпункту 5.3.9. пункту 5.3 статті 5, пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі - Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»), що призвело до заниження податку на прибуток підприємств в сумі 24 876,00 грн., в тому числі за 2010 рік - 8522,00 грн., за І квартал 2011 року - 16354,00 грн.

- підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 , підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі - Закон України «Про податок на додану вартість») та пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу, що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ, що підлягає перерахуванню до бюджету України, в сумі 8475,00 грн. за грудень місяць 2010 року та у розмірі 13083,00 грн. за січень місяць 2011 року.

Висновок податкового органу про заниження суми податкового зобов'язання, за його твердженням, пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту за операціями з придбання товарів у ТОВ «Сана Групп» та безпідставне віднесення позивачем до витрат, витрати на придбання товарів у вищевказаного контрагента, що ґрунтується на вироку Голосіївського районного суду м. Києва № 1-47/12 від 06.09.2012.

Так, відповідно до вироку Голосіївського районного суду м. Києва № 1-47/12 від 06.09.2012, директора ТОВ «Сана Групп» ОСОБА_1 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, оскільки ним за винагороду від невстановленої слідством особи, без мети здійснення господарської діяльності здійснено перереєстрацію на власне ім'я ТОВ «Сана Групп», шляхом підписання у грудні 2010 року офіційних реєстраційних документів. У подальшому невідомі особи, використовуючи фіктивну підприємницьку діяльність ТОВ «Сана Групп» укладати фіктивні угоди з ТОВ «КЕС-УА» та ТОВ «Укрянбуд».

Зважаючи на зазначені обставини, посадова особа Васильківської ОДПІ дійшла висновку, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит та витрати за господарськими операціями з ТОВ «Сана Групп» та про нікчемність укладеного між позивачем та ТОВ «Сана Групп» договору поставки.

На підставі Акта перевірки, відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України Васильківською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення: форми «Р» № 0000472203, згідно з яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на суму 21559,00 грн., у тому числі за основним платежем - 21558,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1,00 грн.; форми «Р» № 0000482203, відповідно до якого позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств на суму 27008,00 грн., у тому числі за основним платежем 24 876,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2132,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач скористався своїм правом оскаржити їх у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

У ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що ТОВ «Мить» придбало у ТОВ «Сана Групп» товарно-матеріальні цінності, а саме, КПП у зборі, каркас кабіни, масло Mobil 80 W 90, фільтр масляний.

Відповідно до пояснень представника позивача, перед укладенням договору з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісним суб'єктом господарювання він учинив низку дій щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та добросовісності ТОВ «Сана Групп», а саме, позивачем було запитано та отримано від контрагента документи про наявність державної реєстрації та стан юридичної особи контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відповідно до яких директором ТОВ «Сана Групп» значився ОСОБА_1; наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість.

Крім цього, позивач зазначив, що згідно даних Державної податкової служби України, розміщених на її офіційному сайті, у підрозділі "Дані про платників ПДВ" на момент укладання договору та його виконання ТОВ «Сана Групп» перебувало платником податку на додану вартість.

У зв'язку з чим, судом встановлено, що позивачем було вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності ТОВ «Сана Групп», наявності дефектів у правовому статусі його контрагента (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, що ведеться Державною податковою службою України.

На підтвердження поставки товарів від ТОВ «Сана Групп» позивачем до перевірки та матеріалів справи надані накладні № 9 від 25.01.2011, № 7 від 17.01.2011, № 60 від 29.12.2010, № 59 від 28.12.2010; рахунки-фактури № 15 від 25.01.2011, № 10 від 17.01.2011, № 120 від 29.12.2010, № 125 від 28.12.2010. (том І а.с 49-56).

Як вбачається із наданих документів, товар був переміщений від ТОВ «Сана Групп» до позивача за допомогою вантажного автомобіля марки УАЗ 3303, державний номер АІ 4620 АО, який перебуває у власності позивача (том І а.с.123). Перевезення вантажу оформлене відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, а саме шляхом складання товарно-транспортних накладних № 57 від 29.12.2010 (подорожній лист №173), № 8 від 17.01.2011 (подорожній лист №8) та № 11 від 25.01.2011 (подорожній лист №15 (том І а.с. 120-122, 184-186), які містять усі необхідні заповнені реквізити сторін, їх підписи, які скріплені печатками.

За результатами господарських операцій ТОВ «Сана Групп» видано на користь ТОВ «Мить» податкові накладні на загальну суму 129352,60 грн., у тому числі ПДВ на загальну суму 21558,77 грн., від 29.12.2010 №52, від 29.12.2010 №53, від 17.01.2011 №45 та від 25.01.2011 № 73 (том І а.с 60-63).

Згідно з даними Акта перевірки, зазначені податкові накладні включені позивачем до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, суми податку на додану вартість по даним податковим накладним включено до податкового кредиту відповідних періодів, відображено у додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, придбаний товар був прийнятий громадянином Стецій А.Ю., повноваження якого підтверджуються довіреністю від 30.12.2010 за № 351 та реквізити якого зазначені у наданих до перевірки і матеріалів справи накладних.

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Сана Групп» за придбані товари проводились у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками банку (том І а.с.65-66).

Усі зазначені двосторонні документи підписані зі сторони покупця Стецієм В.Б., зі сторони постачальника ТОВ «Сана Групп» ОСОБА_1, який відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців навіть станом на день розгляду справи по суті заявлених позовних вимог є керівником та підписантом ТОВ «Сана Групп», та скріплені печатками обох підприємств.

Тобто, позивачем відповідачеві під час проведення перевірки надані усі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які встановлюють факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарів у ТОВ «Сана Групп» та їх оплати.

Крім того, судом встановлено, що перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили та доказовості.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень в діях позивача відповідачем не виявлено.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Мить» та ТОВ «Сана Групп» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договору, так і на дату складання податкових накладних.

А відтак, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, контрагент позивача був платником податку на додану вартість, який зареєстрований відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України.

Статус позивача та його контрагента, як платників ПДВ, не заперечувався сторонами.

У силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Крім цього, за змістом положень Податкового кодексу України, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування витрат.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання було визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагентові у складі вартості придбаних товарів, а також віднесення до складу витрат, витрати на їх придбання.

Оскільки, на думку податкового органу, товари фактично не поставлялись, а учасниками правочину переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, угоди є безтоварними, а тому, формування податкового кредиту та витрат за ними вчинено позивачем незаконно.

Водночас, відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем розрахунку податкового кредиту та витрат за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд зазначає, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Вивчивши надані документальні підтвердження, судом не встановлено відсутності мети у позивача щодо реального настання правових наслідків та укладення правочинів задля заниження об'єкту оподаткування і несплати податків.

Факт придбання позивачем товарів підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних товарів, посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Відповідно до пункту 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль з дотримання якого покладено на органи державної податкової служби, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом, державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів і України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи: розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, і одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, як вбачається із Акта перевірки посадовими особами податкового органу були досліджені рахунки - фактури, прибуткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні та подорожні листи, банківські виписки, облікові регістри.

Разом з цим, як встановлено судом, висновки відповідача про безтоварність господарської операції зроблені лише на підставі вироку суду без врахування та надання оцінки іншим документам, обов'язкових для проведення такої перевірки та які були у розпорядженні перевіряючих.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що результати перевірки, викладені відповідачем в Акті перевірки ґрунтуються без дослідження належних документів, які необхідно складати залежно від певного виду господарської операції.

Водночас, наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського та податкового обліку містять усі дані стосовно змісту операції. Вказані документи містять всі необхідні реквізити, які передбачені положеннями статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксують факт здійснення господарської операції позивача.

Як вбачається з матеріалів справи податковим органом не перевірявся контрагент позивача на предмет неможливості як на дату проведення перевірки, так і на дату виникнення спірних правовідносин, здійснення зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів; відсутності у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Крім цього, на неодноразову вимогу суду відповідач не надав жодних доказів того, що контрагент позивача не звітувався до податкових органів, не відображав результати господарських операцій з позивачем та не сплатив до бюджету обов'язкових платежів.

Разом з цим, відповідно до пояснень представника відповідача, згідно даних детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України по покупцям, податковим органом встановлено факт відображення ТОВ «Сана Групп» господарських операцій з ТОВ «Мить».

У зв'язку з цим, у суду не виникає сумнівів щодо відображення результатів господарських операцій між позивачем та його контрагентом у податковій звітності.

А відтак, суд вважає, що висновок податкового органу про безтоварність господарських операцій є формальним і не об'єктивним, оскільки ґрунтується не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, які були у розпорядженні перевіряючих.

Суд звертає увагу також на те, що податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до перевірки були надані посадовим особам відповідача всі необхідні документи та регістри, які підтверджують фактичний рух активів позивача та оприбуткування придбаних у ТОВ «Сана Групп» товарів.

Крім цього, факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлено з урахуванням якісних характеристик товарів та робіт, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів та робіт для використання в господарській діяльності платника податків та відповідали б змісту цієї діяльності.

Документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Як встановлено судом, усі наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме товари постачались, за якою ціною, між якими контрагентами та надано належні докази використання придбаних позивачем товарів у власній господарській діяльності, зокрема, докази як факту оприбуткування даних товарів так і факту його подальшої реалізації (том І а.с.189-249).

Суд також звертає увагу на те, що відповідачем не заперечувався факт наявності у позивача товару та його використання у власній господарській діяльності.

Крім цього, відповідачем не надано суду жодного доказу поставки товару у період, що підлягав перевірці, від інших постачальників ніж ТОВ «Сана Групп».

Такої інформації не надано і позивачем.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на вирок Голосіївського районного суду м. Києва № 1-47/12 від 06.09.2012, як на єдиний доказ безпідставного формування позивачем податкового кредиту та валових витрат з огляду на таке.

Як вбачається із змісту даного вироку громадянина ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво, яке полягало у фіктивній перереєстрації ТОВ «Сана Групп» на пропозицію невстановленої слідством особи).

Разом з тим, наведені доводи є лише свідченням того, що ТОВ «Сана Групп» було перереєстровано на особу, яка самостійно не мала намір здійснювати господарську діяльність, хоча особисто здійснювала перереєстрацію ТОВ «Сана Групп» на власне ім'я шляхом подання до всіх органів необхідного переліку документів.

Суду не надано жодних доказів того, що особа, на прохання якої ОСОБА_1 здійснив перереєстрацію ТОВ «Сана Групп», не здійснювала фактичних господарських операцій.

В рамках вказаної кримінальної справи не досліджувалися обставини, які мали місце після передачі реєстраційних документів на ТОВ «Сана Групп» не встановленій слідством особі.

Крім цього, Голосіївським районним судом м. Києва не надавалась оцінка взаємовідносин ТОВ «Сана Групп» з ТОВ «Мить», не встановлено укладення договорів з ТОВ «Мить» з метою, яка порушує публічний порядок, вчинення угод з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства, так само не встановлено і ухилення від сплати податків за наслідками виконання договорів, укладених ТОВ «Сана Групп» з ТОВ «Мить».

Судом надавалась оцінка лише взаємовідносинам ТОВ «Сана Групп» з ТОВ «КЕС-УА» та ТОВ «Укрянбуд».

Суду не надано жодних доказів того, що громадянин ОСОБА_1 не підписував як уповноважена особа документи первинного бухгалтерського та податкового обліку за господарськими операціями з ТОВ «Мить».

У ході розгляду справи, відповідачем не надано суду жодних доказів визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують виконання договору, укладеного між ТОВ «Мить» та ТОВ «Сана Групп».

Як раніше зазначалося, підставою для невизнання за позивачем права на податковий кредит та валові витрати за операціями з ТОВ «Сана Групп» може бути відсутність фактичної поставки товару.

Встановлення факту фіктивного підприємства Податковий кодекс України не визначає як самостійну підставу для позбавлення права на формування податкового кредиту та валових витрат на підставі документів такої юридичної особи, за умови що платник податків належними доказами підтвердить фактичне отримання товару від свого фіктивно створеного контрагента.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду від 27.05.2013 по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Славянка" до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

У зв'язку з цим суд вважає, що вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 06.09.2012 не є беззаперечним доказом того, що ТОВ «Мить» неправомірно сформувало податковий кредит та валові витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Сана Групп».

Суд також зазначає, що правовідносини з приводу укладання та виконання договорів, які відповідач вважає безтоварними, виникли між двома юридичними особами, а фізичні особи, які учиняли підписи на договорах та інших ділових паперах, діяли як представники цих юридичних осіб.

В силу частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як установлено під час судового розгляду, на момент укладення правочинів, який відповідач вважає безтоварними, та здійснення господарських операцій, обидві сторони правочину були правоздатними і перебували в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Крім цього, як встановлено судом, усі документи від імені ТОВ «Сана Групп» підписані ОСОБА_1, який відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців на дату виникнення спірних правовідносин, видання документів первинного бухгалтерського та податкового обліку та станом на дату розгляду справи по суті заявлених позовних вимог є керівником ТОВ «Сана Групп».

Крім цього, дії фізичних осіб - представників, які учиняли підписи на договорах та інших ділових паперах, у контексті правової оцінки правочинів, що вчинені між двома юридичними особами, слід оцінювати з точки зору наявності у цих фізичних осіб відповідних повноважень на укладення правочину від імені юридичної особи.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

У силу частини другої статті 1158 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір.

Таким чином, сам лише факт того, що певна фізична особа учинила правочин (певні дії, що мають юридичне значення) в інтересах юридичної особи без її доручення або з перевищенням повноважень, не має наслідком безтоварності такого правочину, адже такого наслідку законом не передбачено.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт отримання від контрагентів товарів. Надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції та використання придбаних товарів у власній господарській діяльності з урахуванням видів діяльності за КВЕД.

Слід також зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності зважаючи на те, що твердження податкового органу про відсутність факту постачання товарів спростовується наявними матеріалами справи; суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту та витрат, не доведено недобросовісності позивача суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 20.03.2013 №0000472203 та №0000482203.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мить» понесені судові витрати у формі судового збору у розмірі 485 (чотириста вісімдесят п'ять) грн. 67 коп. згідно платіжного доручення від 12.08.2013 №383.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 29 жовтня 2013 р.