Постанова

від 09.09.2014 по справі 810/4400/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/4400/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д.

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді : Собківа Я.М.,

суддів: Бабенка К.А., Петрика І.Й.,

за участю секретаря: Присяжної Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мить» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Мить» (далі - ТОВ «Мить») звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача від 20.03.2013р. № 0000472203 та № 0000482203.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 20.03.2013 №0000472203 та №0000482203.

Повернуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мить» понесені судові витрати у формі судового збору у розмірі 485 (чотириста вісімдесят п'ять) грн. 67 коп. згідно платіжного доручення від 12.08.2013 №383.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні вимог його позову.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Мить», код ЄДРПОУ 13739050, місцезнаходження 8662 , Київська область, смт. Гребінки, вул. Індустріальна 4, зареєстроване як юридична особа Васильківською районною державною адміністрацією Київської області 29.07.1992р.

Як платник податків узятий на податковий облік у податковому органі з 29.07.1992 за № 13-12.

Позивач є платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва про реєстрацію платників податку на додану вартість від 12.02.2008 № 100097901.

Основними видами діяльності ТОВ «Мить» є технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів.

У період з 20.02.2013 по 26.02.2013 на підставі наказу Державної податкової служби від 11.02.2013 № 47, посадовою особою Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Мить» (код ЄДРПОУ 13739050) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Сана Групп» (код ЄДРПОУ 37140915) за період з 01.10.2011 по 31.03.2011.

За результатами перевірки складено акт від 05.03.2013 №8/16-018/13739050 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки про порушення позивачем вимог:

- підпункту 3.1. статті 3, підпункту 5.2.1. пункту 5.2, підпункту 5.3.9. пункту 5.3 статті 5, пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств в сумі 24 876,00 грн., в тому числі за 2010 рік - 8522,00 грн., за І квартал 2011 року - 16354,00 грн.

- підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 , підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР та пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ, що підлягає перерахуванню до бюджету України, в сумі 8475,00 грн. за грудень місяць 2010 року та у розмірі 13083,00 грн. за січень місяць 2011 року.

На підставі Акту перевірки відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- № 0000472203, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на суму 21559,00 грн., у тому числі за основним платежем - 21558,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1,00 грн.;

- № 0000482203, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств на суму 27008,00 грн., у тому числі за основним платежем 24 876,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2132,00 грн.

Позивач заперечує правомірність вищевказаних податкових повідомлень-рішень відповідача, у зв'язку з чим просить визнати їх протиправними та скасувати.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляють) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охорони праці.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 наведеного Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів було встановлено, що ТОВ «Мить» придбало у ТОВ «Сана Групп» товарно-матеріальні цінності, а саме, КПП у зборі, каркас кабіни, масло Mobil 80 W 90, фільтр масляний.

За твердженням позивача, переміщення товару здійснювалося за допомогою вантажного автомобіля марки УАЗ 3303, державний номер НОМЕР_3, який перебуває у власності позивача (том І а.с.123). Перевезення вантажу оформлене відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, а саме: шляхом складання товарно-транспортних накладних № 57 від 29.12.2010 (подорожній лист №173), № 8 від 17.01.2011 (подорожній лист №8) та № 11 від 25.01.2011 (подорожній лист №15 (том І а.с. 120-122, 184-186).

Відповідно до п. 7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону).

Положенням підпункту 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Із системного аналізу положень п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.2.3, 7.2.8, 7.4.1, та 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що формування податкового кредиту є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Так на підтвердження виконання господарських операцій (підтвердження поставки товарів) позивачем були надані копії накладних № 9 від 25.01.2011, № 7 від 17.01.2011, № 60 від 29.12.2010, № 59 від 28.12.2010; рахунки-фактури № 15 від 25.01.2011, № 10 від 17.01.2011, № 120 від 29.12.2010, № 125 від 28.12.2010. (том І а.с. 49-56), а також копії податкових накладних, виданих ТОВ «Сана Групп» на користь ТОВ «Мить», на загальну суму 129352,60 грн., а саме: від 29.12.2010 №52, від 29.12.2010 №53, від 17.01.2011 №45 та від 25.01.2011 № 73 (том І а.с 60-63).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, де зокрема передбачено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

При цьому, господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту, а тому право платника ПДВ на податковий кредит може визнаватися лише у разі, якщо відповідні товари ним реально придбавалися, або ж у разі реального понесення ним витрат на таке придбання.

Заперечуючи проти вимог даного позову відповідач, серед іншого, посилається на наявність вироку Голосіївського районного суду міста Києва від 06 вересня 2012 року, постановленого за результатами розгляду кримінальної справи № 1-47/12 (Провадження № 1/2601/47/12) по обвинуваченню ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 185 ч.2, 186 ч.2, 205 ч.2, 358 ч.2 КК України.

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із абз. 3 п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Однією з обставин для проведення документальної позапланової виїзної перевірки п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України визначає отримання постанови слідчого, винесеної ним відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у його провадженні.

До дня набрання законної сили відповідним рішенням суду п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України забороняє, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність перевірки, приймати податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки. Цією нормою передбачено, що матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

При цьому, вирок суду у кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Так на запит Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014р. № 02.3-12-3/4472, на адресу суду надійшла належним чином завірена копія вироку Голосіївського районного суду міста Києва від 06 вересня 2011 року, постановленого за результатом розгляду кримінальної справи № 1-47/12 (Провадження № 1/2601/47/12) по обвинуваченню ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 185 ч.2, 186 ч.2, 205 ч.2, 358 ч.2 КК України. Зокрема, даним вироком ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 185 ч.2, 186 ч.2, 205 ч.2, 358 ч.2 КК України, та призначено йому покарання у вигляді чотирьох років шести місяців позбавлення волі та сплату штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних доходів громадян, що становить п'ятдесят одну тисячу гривень.

Зі змісту вищезгаданого вироку вбачається, що фактичний засновник ТОВ «Сана Групп» ОСОБА_2 за винагороду здійснив перереєстрацію зазначеного підприємства шляхом підписання його статутних та інших первинних документів. Метою створення юридичної особи ТОВ «Сана Групп» мало місце прикриття незаконної діяльності інших юридичних осіб без наміру здійснення господарської діяльності.

Зважаючи на те, що вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 06 вересня 2011 року, постановлений за результатом розгляду кримінальної справи у справі № 1-47/12 (Провадження № 1/2601/47/12), було постановлено до винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 20.03.2013р. № 0000472203 та № 0000482203, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання їх протиправними та скасування.

За таких обставин, заявлені позивачем вимоги колегія суддів знаходить необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Мить» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, слід відмовити.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Мить» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків К.А. Бабенко І.Й. Петрик

Повний текст постанови виготовлено - 15.09.14р.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Бабенко К.А

Петрик І.Й.