Постанова

від 11.07.2008 по справі 2-а-558/08

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а - 558/08

Справа № 2-а - 558/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2008 року Одеський

окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді    Іванова Е.А.

                       суддів Єфименко К.С.

                                Левчук О.А.

при секретарі судового засідання

Мезнер О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну

справу за позовом ОСОБА_1 до 

Міністерства оборони України, військової частиниНОМЕР_1, Державного

казначейства України про визнання неправомірною діяльності та  стягнення одноразової грошової допомоги  та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

     ОСОБА_1. звернувся до суду з

позовом у якому просить визнати неправомірною діяльність Міністерства оборони

України та військової частиниНОМЕР_1 щодо призначення та виплати йому

одноразової грошової допомоги у разі інвалідності. Стягнути з міністерства

оборони України на його користь, як інвалідуІНФОРМАЦІЯ_1 звільненого з

військової служби, інвалідність, якого настала внаслідок виконання обов'язків

військової служби кошти у розміру 54-місячного грошового забезпечення, що

складає 108602,64грн. та стягнути з міністерства оборони України на його

користь на відшкодування моральної шкоди 100000грн. В наступному позивач

доповнив позовні вимоги та просив визнати неправомірною діяльність військової

частиниНОМЕР_1 щодо розгляду питання про призначення та виплату йому

одноразової грошової допомоги у разі інвалідності, та стягнути з військової

частиниНОМЕР_1 на його користь на відшкодування моральної шкоди 10000грн.

   В судовому засіданні представник

позивача позовні вимоги підтримав та пояснив, що ОСОБА_1. був звільнений у 2002

році з лав Збройних сил України у запас за п.67 підпункт „б” (станом здоров'я),

та в 2004 році йому була встановленаІНФОРМАЦІЯ_1 група інвалідності пов'язана з

виконанням обов'язків військової служби. В 2007 році після прийняття Кабінетом

Міністрів України Постанови №284 „Про затвердження Порядку та умов призначення

і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або

інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової

служби, що сталися у 2006 році”  від

21.02.2007р.  він звернувся з заявою про

виплату одноразової грошової допомоги до 

військової частини, але до цього часу йому кошти не виплачені та

витребують документи які він не повинен надавати. Невиплатою грошової допомоги

йому Міністерством оборони України заподіяна 

моральна шкода, яку він оцінює у 100000грн. та неправомірною діяльністю

військової частиниНОМЕР_1 щодо несвоєчасності надання відповіді та витребування

від позивача документів які він не повинен надавати ОСОБА_1. заподіяна моральна

шкода у розміру 10000грн.

        Представник Міністерства

оборони України в судове засідання не з'явився, про дату час та

місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не

повідомив, але надіслав письмові заперечення у яких позов не визнав з підстав

того, що дія Постанови КМУ №284 розповсюджується на осіб звільнених з

військової служби в 2006 році та інвалідність яких настала також у 2006 році.

       Представник військової

частиниНОМЕР_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час

та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не

повідомив.

       Представник Державного

казначейства України в судове засідання також не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним

чином, причини неявки суду не повідомив, але надіслав до суду письмові

заперечення у яких позов не визнав.

        Заслухавши представника

позивача, дослідивши матеріали справи суд приходить висновку, що у задоволенні

позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

         ОСОБА_1. наказом командира

військової частиниНОМЕР_1 НОМЕР_2 від 12.07.2002 року був звільнений з лав

Збройних сил України у запас за п.67 підпункт „б” (станом здоров'я) Положення

про проходження військової служби у запас (а.с.10).

       В 2004 році ОСОБА_1. МСЕК була

встановлена на два рокиІНФОРМАЦІЯ_1 група інвалідності пов'язана з виконанням

обов'язків військової служби (а.с.69-70)- отримання черепно-мозкової травми у

1999 році(а.с.65).

    В 2006 році МСЕК повторно

оглянула позивача та підтвердила  йому

ІНФОРМАЦІЯ_1 інвалідності, про що свідчить витяг з акту огляду МСЕК від

23.05.2006р.  (а.с.6).

     В 27.03.2007р. позивач звернувся

до командування військової частиниНОМЕР_1 з письмовою заявою про виплату

одноразової грошової допомоги у разі інвалідності в розміру 54 місячного грошового

забезпечення, до якої додав довідку МСЕК про встановлення групи інвалідності,

та копію сторінок паспорту.

     Тільки після звернення позивача

до адміністративного суду з позовом військова частина 02.11.2007 року надала

відповідь у якої позивачу було запропоновано надати заяву про довідку МСЕК про

встановлення групи інвалідності або рішення відповідної військово-медичної

установи про визнання заподіяння каліцтва, довідку про те, що їм не провадились

інші передбачені законами України виплати у разі заподіяння каліцтва або

настання інвалідності військовослужбовця, копію сторінок паспорту з даним про

прізвище, ім'я  по батькові та місце

реєстрації, та запропоновано надати рішення ВЛК про причинний зв'язок каліцтва

військовослужбовця з виконанням обов'язків військової служби.

Спірні правовідносини регулюються ч.2 ст.16 Закону України  „Про соціальний і правовий захист

військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 року №2011(надалі Закон

України №2011)  зі змінами внесеними

Законом України  від 03.11.2006 р. N

328-V,  що у разі поранення (контузії,

травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним

обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період

проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після

звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок

захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження

військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується

одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за

останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів

України.

     Вказані зміни до ст.16 набули

чинності з 01.01.2007 року. Редакція ст.16 Закону України  №2011 до внесення змін регулювала обов'язкове

особисте страхування військовослужбовців, в разі їх загибелі або смерті, а

також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних

у період проходження служби (зборів). На підставі цієї статі позивач отримав

від НАСК „ОРАНТА”  у 2002 році  страхові виплати з державного обов'язкового

особистого страхування 

військовослужбовців Міністерства оборони України  страхову суму за втрату працездатності 25% у

розмірі 2000грн., та у 2004 році страхову суму за втрату працездатності 60% -

2800грн. (а.с.155).

    В Законі України „Про внесення

змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту

військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на

навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб” від

03.11.2006 року №328- V законодавцем не зазначено, що дія цього Закону

поширюється на осіб які отримали інвалідність до набрання ним чинності.

     Відповідно до ст.58 Конституції

України закони та інші нормативно-правові акті не мають зворотної дії в часі,

крім випадків коли пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

    Тому суд вважає помилковим

аргументи позивача, що дія ч.2 ст.16 Закону України №2011 поширюється на нього.

     Суд також не погоджується з

аргументами позивача щодо підтвердження його права на отримання грошової

допомоги Постановою Кабінету Міністрів України №284 від 21.02.2007р.  „Про затвердження Порядку та умов призначення

і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або

інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової

служби, що сталися у 2006 році.”

    З назви  вказаної Постанови вбачається, що вона

регулює питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі

(смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб,

звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році.

    Судом встановлено, що

інвалідність (2-а група) ОСОБА_1. призначена вперше ще у 2002 році, а настала

вона внаслідок травми отриманої ним під час проходження військової служби у

1999 році, тобто до 2006 року.

     У тексті Постанови №284 також

відсутні посилання на те, що вона прийнята на виконання приписів ст.16 Закону

України №2011.

    Тільки 28 травня 2008 року Кабінетом

Міністрів України на виконання ст.16 Закону України №2011 була прийнята

Постанова №499 „Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати

одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії,

травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних

і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та

інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб”, пунктом 3 якої було

завершено виплату страхових сум за страховими випадками, що сталися до

01.01.2007 року, а також одноразової грошової допомоги відповідно до постанови

НОМЕР_3

    При цьому у п.2 Постанови КМУ

№499 було вказано, що призначення та виплата одноразової грошової допомоги у

разі загибелі чи інвалідності військовослужбовців, що сталися після 01.01.2007

року здійснюється згідно порядком затвердженим цією постановою.

     Таким чином з аналізу вказаних

положень постанови вбачається, що умови та порядок отримання коштів за

інвалідність отриману до 2007 року регулювались саме ст.16 Закону України №2011

в редакції до 01.01.2007 року(страхові суми), а за інвалідність отриману в 2006

році Постановою  Кабінету міністрів №284

(грошова допомога).

     Суд приймає до уваги також  пункт 8 Постанови Кабінету Міністрів України

№284, що за наявності права на грошову допомогу та інші передбачені

законами України виплати у зв'язку із загибеллю (смертю), заподіянням каліцтва

або настанням інвалідності військовослужбовця та інвалідності особи,

звільненої з військової служби, члени сім'ї або утриманці загиблого (померлого)

військовослужбовця, військовослужбовець та особа, звільнена з військової

служби, мають право лише на одну з них.

    Судом встановлено, що позивач вже

отримував з НАСК „ОРАНТА” протягом 2002-2004р.р. за втрату працездатності 60 %

з цього ж приводу страхову суму у розміру 4800грн.

   Тому суд приходить до висновку, що

позивач не має право на отримання одноразової грошової допомоги у разі

отримання інвалідності до 2006 року.

    Щодо до визнання неправомірною діяльності

військової частиниНОМЕР_1 щодо розгляду питання про призначення та виплату

одноразової допомоги, то суд приходить до висновку, що в цій частині позовні

вимоги підлягають задоволенню частково.

    Згідно п.5 Постанови Кабінету

Міністрів України №284 від 21.02.2007 року для призначення та виплати грошової

допомоги у разі заподіяння каліцтва чи настання інвалідності

військовослужбовець або особа, звільнена з військової служби, подає до

військової частини, в якій проходить чи проходила військову службу, або її

правонаступника такі документи: заяву про виплату грошової допомоги у зв'язку

із заподіянням каліцтва чи настанням інвалідності; довідку медико-соціальної

експертної комісії про встановлення групи інвалідності або рішення відповідної

військово-медичної установи про визнання заподіяння каліцтва; довідку про те,

що їм не провадилися інші передбачені законами України виплати у разі

заподіяння каліцтва або настання інвалідності військовослужбовця та

інвалідності особи, звільненої з військової служби; копію сторінок паспорта з

даними про прізвище, ім'я і по батькові та місце реєстрації.

     Як вбачається з переліку

документів які додавались позивачем до заяви 27.03.2007 року в них відсутня

довідка про те, що їм не провадилися інші передбачені законами України виплати

у разі заподіяння каліцтва або настання інвалідності військовослужбовця та

інвалідності особи, звільненої з військової служби, але це не надавала права

командуванню військовій частиніНОМЕР_1 порушувати приписи Закону України „Про

звернення громадян” від 02.10.1996р.

     Стаття 1 Закону України „Про

звернення громадян” надає право громадянам України  звернутися до органів державної влади,

місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій

незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб

відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та

пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням

щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і

законних інтересів та скаргою про їх порушення.

    Таким чином звернувшись до

військової частиниНОМЕР_1 позивач реалізував своє право на звернення, та

відповідно до ч.1 ст.18 Закону має право одержати письмову відповідь про

результати розгляду заяви чи скарги. Проте військова частинаНОМЕР_1 не виконала

вимоги ч.1 ст.19 Закону України „Про звернення громадян” та  не повідомило письмово позивача в термін

визначений ст.20 Закону про результати перевірки заяви чи скарги і суть

прийнятого рішення.

     Судом не встановлено заподіяння

моральної шкоди позивачу затримкою надання відповіді на його звернення.

     Враховуючи викладене суд

приходить висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

     Керуючись

ст.ст.2,7-9,158,160,163КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

           Позов ОСОБА_1 до  Міністерства оборони України, військової

частини НОМЕР_1, Державного казначейства України задовольнити частково.

             Визнати неправомірною діяльність

військової частиниНОМЕР_1 щодо несвоєчасного розгляду питання про призначення

та виплату ОСОБА_1одноразової грошової допомоги у разі інвалідності.

        В решті позову відмовити.

        Заяву про апеляційне оскарження постанови

може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення

постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення

в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом

двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарженя. Заява про

апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Одеського апеляційного

адміністративного суду  через Одеський

окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається

особою, яка її подає, до Одеського адміністративного апеляційного суду.

  Апеляційна скарга може бути подана без

попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у

строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова виготовлена у повному

обсязі 16.07.2008року.

                Судді                                                                Іванов Е.А.

                                                                                        Єфіменко

К.С.

                                                                                        Левчук

О.А.