Постанова

від 30.10.2013 по справі 901/1583/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 року Справа № 901/1583/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Мирошниченка С.В., суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Приватного підприємства фірма "Шарм"; Гурзуфської селищної ради на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 15.08.2013 р. у справі№ 901/1583/13 господарського суду Автономної Республіки Крим за позовомКримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" доПриватного підприємства фірма "Шарм"; Гурзуфської селищної ради треті особиТовариство з обмеженою відповідальністю "Морський коник"; Товариство з обмеженою відповідальністю "Лигурія" про визнання незаконним рішення та недійсним договору оренди

За участю представників: позивача:Не з'явилися; відповідача-1:Чугунов В.М.; відповідача-2:Не з'явилися; третьої особи-1:Не з'явилися; третьої особи-2:Не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" звернулось до Приватного підприємства фірми "Шарм" про визнання незаконним рішення № 34 42-ї сесії Гурзуфської селищної ради 4-го (24) скликання від 29.12.2004 р. та визнання недійсним договору оренди землі від 23.02.2005 р. укладеного між Гурзуфською селищною радою та приватним підприємством фірма "Шарм".

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.06.2013 р. (суддя Калініченко А.А.) у позові відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.08.2013 р. (судд: Л.М. Заплава, І.В. Антонова, Т.П. Фенько) рішення місцевого господарського суду скасовано, позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції Приватне підприємство фірма "Шарм" та Гурзуфська селищна рада звернулася до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами та просить її скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права.

Вищий господарський суд України, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" (далі - КРП "Протизсувне управління), яке відповідно до Постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 23.11.2005 р. № 540 є правонаступником Державного підприємства "Кримське республіканське протизсувне управління", є державним комерційним підприємством, входить до складу майна, що належить Автономній Республіці Крим, і знаходиться у сфері управління Міністерства будівельної політики і архітектури Автономної Республіки Крим, та який є його "Органом управління".

Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим №110-1 від 29.06.1992 р. "Про розмежування майна державної (Республіки Крим) власності і власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності)" майновий комплекс віднесено до загальнореспубліканської (державної) власності Автономної Республіки Крим.

Майно, а саме берегоукріплювальні, протизсувні та пляжні споруди, що передані йому Органом управління, є державним майном, відноситься до майнової належності Автономної Республіки Крим та знаходиться на балансі підприємства на праві господарського відання.

Пунктом 5.1. статуту КРП "Протизсувне управління" визначено, що майно підприємства складають основні фонди й оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Відповідно до пункту 5.2. статуту КРП "Протизсувне управління" майно підприємства входить до складу майна, що належить Автономній Республіці Крим, і закріплюється за ним на праві господарського відання Органом управління. У відповідності до пункту 6 Постанови Ради міністрів УРСР від 26.06.1986 №238 "Про підвищення ефективності роботи по захисту берегів Чорного і Азовського морів від руйнувань" берегоукріплювальні споруди смт Гурзуф (м. Ялта), у тому числі штучно створені хвильогасящі пляжі, включені до основних фондів підприємства з визначенням амортизаційних відрахувань по нормам, встановленим для основних гідротехнічних споруд.

Перелік майна, що знаходиться на балансі КРП "Протизсувне управління" на праві господарського відання визначено у додатку 3 до постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим №982-2/2000 від 15 березня 2000 року "Про склад майна, яке належить Автономній Республіці Крим" (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19.02.2003 № 444-3/03, від 20.12.2006 №306-5/06, від 19.03.2008 №814-5/08, від 16.04.2008 №851-5/08, 16.06.2010 № 1816-5/10).

На підставі рішенням Гурзуфської селищної ради № 34 від 29 грудня 2004 року між Гурзуфською селищною радою та Приватним підприємством фірма "Шарм" укладеного договір оренди земельних ділянок від 23.02.2005 р.

Відповідно до пункту 1.1. договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку на підставі рішення Гурзуфської селищної ради від 29.12.2004 №34 із земель селищної ради, які розташовані за адресою: смт Гурзуф, Набережна імені О.С. Пушкіна, кадастрові номери ділянок 0111946800:01:006:0087 і 0111946800:01:006:0078.

Згідно пункту 2.1. договору в оренду передається земельна ділянка загально площею 0,1289 га відкритті землі без рослинного покрову, або з незначним рослинним покровом, в тому числі "кам'янисті місця" код за УКЦИЗ - 1.12.9 (іншого громадського призначення).

На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: на земельній ділянці будівлі та споруди відсутні (пункт 2.6. договору).

Сторони обумовили, що договір укладено на 10 років. По закінченні терміну договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому випадку орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення терміну дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 3.1. договору).

Кримське республіканське підприємства "Протизсувне управління" звернулось до господарського суду з позовом до Приватного підприємства фірма "Шарм" та Гурзуфської селищної ради

Предметом доказування у даній справі є встановлення наявності чи відсутності підстав для визнання незаконним рішення 42-ї сесії 4-го (24) скликання Гурзуфської селищної ради від 29.12.2004 року № 34, а також визнання недійсним договору оренди земельних ділянок, на яких розташоване майно КРП „Протизсувне управління"

Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що рішення мотивовано тим, що місцева рада діяла в межах своїх повноважень, оскільки спірна ділянка знаходиться в межах території , на яку поширюється компетенція Гурзуфської селищної ради та вимоги про визнання недійсним договору оренди є похідними від вимог про визнання недійсним рішення.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд виходив з того, що Гурзуфська селищна рада перевисила повноваження в частині розпорядження земельними ділянками, які не віднесені до земель комунальної власності, тому рішення Гурзуфської селищної ради № 34 42 -ї сесії 4-го (24) скликання від 29.12.2004 року є незаконним.

Але, Вищий господарський суд України вважає, що суд апеляційної інстанції прийшов до не правомірного висновку та необґрунтовано скасував рішення місцевого господарського, суд з огляду на наступне.

В ході розгляду справи судами встановлено, що в межах земельних ділянок наданих в користування ПП Фірма "Шарм" знаходиться лише частина гідротехнічних споруд, що належать Автономній Республіці Крим - штучний щебеневий пляж, в той час як буни, гідротехнічні підпірні стіни, набережна, підпірні стіни 2-го ярусу знаходяться за межами вказаних земельних ділянок. Вказана обставина не оспорюється ані КРП "Протизсувне управління", ані Гурзуфською селищною радою та ПП Фірма "Шарм".

В той же час, господарський суд першої інстанції звертає увагу сторін, що штучний гальковий (щебеневий) пляж виконує не лише функцію гідротехнічної споруди, а також має рекреаційне призначення - використовується для розміщення відпочиваючих на березі моря осіб, тобо з його призначення випливає можливість користуванням пляжем з боку сторонніх осіб, які не є його балансоутримувачем

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що КРП "Протизсувне управління" не надано суду жодного доказу, який би свідчив про те, що ПП Фірма "Шарм" або Гурзуфська селищна рада створювали або створюють будь-які перешкоди для позивача, через які він позбавлений можливості виконувати покладені на нього функції відповідно до статуту підприємства по управлінню берегоукріплювальними спорудами, протизсувними і пляжними спорудами, що знаходяться у нього на балансі на праві господарського відання. Це підтверджує той факт, що про укладенням між Гурзуфською селищною радою та ПП Фірма "Шарм" договору оренди земельної ділянки від 23.02.2005 р. позивач, за його власними твердженнями, дізнався лише з заяви ПП Фірма "Шарм" від 14.03.2013 р. Крім того, ПП Фірма "Шарм" капітальні або тимчасові споруди на гідротехнічних спорудах, що належать позивачу на праві господарського відання, не зводились та не розміщувались.

Згідно положень статті 58 Земельного кодексу України землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм належать до земель водного фонду.

Статтею 59 Земельного кодексу України встановлено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Відповідно до приписів пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зазначені положення Конституції України кореспондуються з положеннями, викладеними у ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що знаходилися в державній і комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки та в порядку, встановленому ст. 123 цього Кодексу.

Таким чином, місцевий господарський суд вірно зазначив, що згідно земельного законодавства, яке було чинним на момент надання в оренду земельних ділянок ПП Фірма "Шарм" Гурзуфська селищна рада діяла в межах наданих їй законом повноважень щодо розпорядження земельними ділянками в межах населеного пункту.

Відповідно до частини 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Визнання недійсним правочину віднесено статтею 16 Цивільного кодексу України до одного з способів захисту прав та інтересів суб'єкта цивільних правовідносин.

Отже, Вищий господарський суд України погоджується з висновком місцевого господарського суду, що КРП "Протизсувне управління" не доведено факту порушення його права господарського відання щодо гідротехнічних споруд з боку відповідачів, наявності перешкод у експлуатації та утриманні вказаних об'єктів, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволені позову.

При цьому, Вищий господарський суд України вважає, що суд апеляційної інстанції, в порушення норм процесуального права, помилково скасував рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення господарського Автономної Республіки Крим - залишенню в силі.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 , 121 ГПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного підприємства фірма "Шарм" та касаційну скаргу Гурзуфської селищної ради задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.08.2013 р. у справі № 901/1583/13 скасувати.

Рішення господарського суду Автономномної Республіки Крим від 17.06.2013 р. у справі № 901/1583/13 залишити в сили.

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко

Судді: Т.Л. Барицька

В.І. Картере