Постанова

від 07.11.2013 по справі 904/1865/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2013 року Справа № 904/1865/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Грека Б.М., Палія В.В.

за участю представників: позивача -

відповідача - Шаровського С.А.

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17 вересня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Кривбастехнопром" до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" про стягнення 13249,48 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача про стягнення 13249,48 грн. вартості безпідставно набутих коштів, посилаючись на порушення відповідачем діючих норм законодавства щодо порядку корегування граничної величини споживання електроенергії для позивача у січні 2013 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25 березня 2013 року (суддя Ярошенко В.І.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17 вересня 2013 року рішення суду скасоване частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 13249,48 грн., судовий збір.

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду апеляційної інстанції, скаржник просить її скасувати, посилаючись на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Як правильно встановлено апеляційним господарським судом при розгляді справи, відповідно до п.5.1. Правил користування електричною енергією, затверджених наказом НКРЕ України №28 від 31.07.1996 року зі змінами станом на 25.12.2008 року, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електроенергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав і обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про електроенергетику", споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та Правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

З матеріалів справи вбачається, що 20 травня 2002 року між ПАТ "Кривбастехнопром" та ВАТ "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" (правонаступником якого є ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго") було укладено договір про постачання електричної енергії №600764.

У відповідності до умов договору, зі змінами внесеними додатковою угодою №1 від 12.12.2007 року до основного договору, відповідач продає електричну енергію позивачу для забезпечення потреб електроустановок позивача, а позивач оплачує відповідачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Умовами Додатку №3, укладеного до основного договору, сторони обумовили порядок визначення граничних величин споживання електричної енергії та електричної потужності, згідно якого договірна величина споживання електричної енергії у розрахунковому періоді (станом на січень 2013 року) визначається на рівні 27 500 кВт на годину.

Абзацем 4 п.1 вказаного Додатку № 3 до договору визначено, що розрахунковий період встановлюється місяць з 11 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця.

3 січня 2013 року позивач звернувся до відповідача з заявою про збільшення договірної величини електроспоживання на січень 2013 року до рівня 40 000 кВт на годину, одночасно здійснивши оплату додатково заявлених обсягів електричної енергії, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 894 від 03.01.2013 року на суму 21283,19 грн. та №1 від 03.01.2013 року на суму 19 900 грн. (а.с.71-73).

В свою чергу, відповідач повідомленням №239/7008 від 14.01.2013 року повідомив позивача про відмову в коригуванні договірної величини споживання електричної енергії на січень 2013 року, посилаючись на несвоєчасне подання позивачем заявки 03.01.2013 року, тоді як він мав подати заявку в період з 11.12.2012 року по 02.01.2013 року (а.с.79).

З наявної у матеріалах справи копії заяви позивача від 03.01.2013 року про збільшення договірної величини електроспоживання на січень 2013 року вбачається, що дана заява була отримана Південним РЕМ 03.01.2013 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції відповідача (а.с. 92).

Як вбачається з матеріалів справи, за підсумками розрахункового періоду у січні 2013 року позивачем було спожито 39127 кВт/годину, на підставі чого відповідач виставив позивачу до оплати рахунок №600764/1/1 від 24.01.2013 року за споживання 39127 кВт/годину активної електричної енергії та рахунок №600764/1/5 від 29.01.2013 року на суму 13 249,48 грн. за перевищення договірної величини споживання електричної енергії на 11627 кВт/годину, з одночасним попередженням про припинення подачі електричної енергії №600764/312 від 06.02.2013 року, у випадку несплати рахунку №600764/1/5 від 29.01.2013 року. Позивач сплатив рахунок за перевищення договірної величини споживання електричної енергії, що підтверджується платіжним доручення № 965 від 08.02.2013 року (арк. с. 80).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вважав, що перераховані ним на вимогу відповідача грошові кошти в розмірі 13 249,48 грн. на оплату рахунку №600764/1/5 від 29.01.2013 року є набутими без достатніх правових підстав та відповідно до вимог ст.1212 Цивільного кодексу України підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

В ході розгляду справи судом апеляційної інстанції правильно було встановлено, що у відповідності до приписів п.11 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2002 року №475, граничні величини споживання електричної енергії та потужності доводяться до споживачів як договірні величини у терміни, обумовлені договором між місцевою енергопостачальною організацією та споживачем. Повідомлення про ці величини є невід'ємною частиною договору. За підсумками місяця гранична величина споживання електричної енергії для споживачів коригується до рівня фактично сплаченої за цей місяць величини її споживання.

Згідно п.4.4 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ України від 31.07.1996 року №28, споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до відповідача із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії. Постачальник електричної енергії протягом п'яти робочих днів від дня отримання звернення розглядає заяву позивача, приймає рішення за цим зверненням та не пізніше шостого робочого дня від дня отримання звернення; письмово повідомляє про результати розгляду заяви. Пропозиції споживача щодо коригування договірних величин є пріоритетними за умови попередньої оплати додатково заявлених обсягів та отримання постачальником за регульованим тарифом заяви споживача не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення розрахункового періоду. Постачальник електричної енергії має право відмовити споживачу в коригуванні (збільшенні) договірних величин лише у разі невиконання споживачем своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

В пункті 1 Додатку №3 до укладеного договору про постачання електричної енергії №600764 зазначено, що розрахунковим періодом встановлюється місяць з одинадцятого числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця.

З вищенаведеного вбачається, що звітна дата є 11.01.2013 року, а заява про збільшення договірної величини електроспоживання на січень 2013 року отримана 03.01.2013 року, про що свідчить вхідний штамп.

Як правильно було встановлено апеляційним господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови, на підставі п.п.6.13-6.16 ПКЕЕ було визначено фактичний обсяг переданої та поставленої споживачу електричної енергії, а також відповідно до вимог чинного законодавства України було вірно визначено вартість різниці між обсягом фактично спожитої величини і обсягом договірної величини електричної енергії.

Постачальник електричної енергії видав позивачеві рахунок №600764/1/1 від 24.01.2013 року на суму 44 586,89 грн. за спожиту активну електроенергію в січні 2013 року та рахунок №600764/1/5 від 29.01.2013 року на суму 13 249,48 грн. за перевищення договірної величини споживання електричної енергії, також, у січні 2013 року, який було сплачено платіжним дорученням №965 від 08.02.2013 року, яке міститься в матеріалах справи.

Тому, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду щодо правомірності заявлених позивачем позовних вимог по стягненню з відповідача 13249,48 грн. безпідставно отриманих грошових коштів.

З огляду на викладене, обгрунтовано апеляційним господарським судом було скасовано рішення місцевого господарського суду в даній справі про відмову позивачеві в задоволенні його позовних вимог.

Суд вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам і прийняв законну і обгрунтовану постанову, яку необхідно залишити без змін.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, судова колегія вважає необгрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними у справі доказами і не відповідають вимогам діючого законодавства, що регулює дані правовідносини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України Вищий господарський суд України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17 вересня 2013 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя В.І. Дерепа

Судді Б.М. Грек

В.В. Палій