Постанова

від 30.10.2013 по справі 910/9627/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2013 р. Справа№ 910/9627/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

За участю представників:

позивача: Костина А.А. - пред. за дов. №78/2013-юр від 30.05.2013;

відповідача: Іванченко О.В.- пред. за дов. б/н від 05.07.2013.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Адвокатського об'єднання "КСК Партнери"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2013 року

у справі № 910/9627/13(суддя Морозов С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбас Плюс"

до Адвокатського об'єднання "КСК Партнери"

про стягнення 124255,00 грн. та розірвання договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2013 позов задоволено повністю: підлягає до стягнення з Адвокатського об'єднання "КСК Партнери" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбас Плюс" 124 255,00 грн. - основного боргу (повернення передплати) та 3 632,10 грн. - судового збору. Розірвано Договір про надання правових послуг №13/77-12 від 08.08.2012р., між Товариством з обмеженою відповідальністю "Донбас Плюс" та Адвокатським об'єднанням "КСК Партнери".

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд оскаржуване рішення скасувати повністю, та прийняти нове, яким у позові відмовити, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції мав дослідити докази, які відповідач просив витребувати у позивача згідно ч.1 ст. 38 ГПК України. Також, відповідач вказує на те, що судом не було враховано, що Договором не передбачено визначення строку виконання відповідачем зобов'язань моментом пред'явлення позивачем вимоги.

Судом першої інстанції не взято до уваги фактичне ігнорування позивачем Листів відповідача від 22.11.2012 №55/12 та від 13.12.2012 №59/12, що свідчить про неналежне виконання останнім договірних зобов'язань в частині надання документів та інформації за вказівкою відповідача, як передбачено умовами Договору, а ухилення від дієвої участі в процесі виконання договірних зобов'язань практично зірвало можливість їх подальшого виконання. Відповідач вважає, що Лист від 22.11.2012 за вих. №55/12 містить в собі перелік наданих послуг правового характеру, які є предметом Договору за проведені роботи в період з 08.08.2012 по 22.11.2012 та наполягає на тому, що продовжує виконувати свої зобов'язання за Договором, посилаючись при цьому на Листи від 08.07.2013 за вих. №30/13; №31/13; №32/13; №33/13, які були надіслані Відділам державної виконавчої служби Ворошилівського та Куйбишевського районних управлінь юстиції в м. Донецьк щодо надання інформації про стан виконання наказів Господарського суду Донецької області від 22.08.2013, а також про стан погашення заборгованості боржниками ПП "Діоніс" та ТОВ "Донпроммаш" перед позивачем. Скаржник також вказує на те, що надіслав позивачу Лист від 08.07.2013 за вих. №35/13 та проміжний акт про прийняття-передачу виконаних робіт від 05.07.2013 р. за період з 08.08.2012 по 22.11.2012, однак суд першої інстанції не кваліфікував це як належне виконання відповідачем зобов'язань за Договором.

Відзиву на апеляційну скаргу позивач не надав.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2013 апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 16.10.2013.

В судове засідання 16.10.2013 представники сторін з'явилися. Представник відповідача, в судовому засіданні озвучив письмове клопотання про витребування у позивача додаткових доказів, яке після судового засідання подав через відділ документального забезпечення суду. Колегія суддів оголосила перерву в судовому засіданні до 30.10.2013.

28.10.2013 представник позивача, через відділ документального забезпечення суду, подав додаткові пояснення, в яких проінформував суд про те, що засновником ТОВ "Донбас Плюс" - ПАТ «НОРД» після порушення провадження у даній справі ( ухвала суду від 24.05.2013 № 910/9627/13) був укладений Договір від 01.06.2013 про надання юридичних послуг з іншим виконавцем - ФОП Забродіним О.М. та зазначає, що звернувся до відповідача з претензіями про відшкодування матеріальних та моральних збитків, а саме: у розмірі прямих витрат на оплату вартості послуг, сплачених за надання послуг ФОП Забродіним О.М.,що складає 34 040,00 грн. та про відшкодування штрафних санкцій за Договором про надання правових послуг і моральної шкоди на загальну суму 102 524,25 грн., оскільки відповідач протягом тривалого часу не вживав оплачені позивачем (замовником) заходи правового характеру, які мали бути спрямовані на стягнення боргу з боржників позивача: ПП «Діоніс» та ТОВ «Донпроммаш».

Варто зауважити, що додаткові пояснення, подані позивачем в якості відзиву на апеляційну скаргу, приймаються і розглядаються апеляційним судом без обмежень (як для скаржника), встановлених статтею 101 ГПК України.

30.10.2013 представник відповідача, до початку судового засідання, через відділ документального забезпечення суду, подав заяву про відвід всьому складу суду в порядку ст. 20 ГПК України.

В судове засідання 30.10.2013 представники сторін з'явилися. Представник відповідача підтримав заяву про відвід всьому складу суду.

Ухвалою суду від 30.10.2013 заяву відповідача про відвід всьому складу суду в порядку ст. 20 ГПК України залишено без задоволення.

Клопотання відповідача про витребування у позивача додаткових доказів, також, залишено судом без задоволення з огляду на наступне:

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК України та статтею 33 ГПКУкраїни кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів. У разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду, в тому числі й апеляційної інстанції, з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Наприклад, чинним законодавством, що регулює відносини за договором перевезення вантажу, встановлено перелік документів-доказів, які є підставою для покладення на перевізника відповідальності за втрату, псування, пошкодження або недостачу вантажу. Отже, ніякі інші документи не можуть підтверджувати обставини, що є підставою для покладення на перевізника відповідальності за незбереження вантажу.

Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. (див. Постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Клопотання мотивоване тим, що укладений між позивачем та іншим суб'єктом господарської діяльності договір про надання юридичних послуг зі стягнення заборгованості може суперечити інтересам відповідача, а також цей договір може підтвердити справжній мотив розірвання договору та ігнорування зустрічей позивача з представником відповідача, оскільки, по всій ймовірності, позивачу було запропоновано більш вигідніші умови виконання таких робіт. В клопотанні відповідач просить витребувати укладений між позивачем та іншим суб'єктом господарської діяльності договір про надання юридичних послуг зі стягнення заборгованості ПП "Діоніс" та ТОВ "Донпроммаш" та інформацію щодо стану його виконання; інформацію щодо находження коштів від ПП "Діоніс" та ТОВ "Донпроммаш" або іншого способу погашення заборгованості.

Проте, відповідач не надав жодних доказів, які б підтверджували, що інший суб'єкт господарювання якимось чином завадив йому виконувати належним чином власні зобов'язання протягом часу дії Договору. Клопотання базується лише на припущеннях без обґрунтування належності та допустимості зазначених в клопотанні доказів на спростування позовних вимог (ст.ст. 33; 34 ГПК України).

Варто зазначити, що в процесі розгляду справи в суді першої інстанції представник відповідача подав таке ж клопотання про витребування від позивача додаткових доказів. Місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні вказаного клопотання, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на те, що предметом розгляду у даній справі є невиконання відповідачем (як виконавцем) своїх зобов'язань за Договором про надання правових послуг, а не діяльність та співпрацю позивача з іншими суб'єктами господарської діяльності та, крім того, відповідач мав довести належними доказами, що виконав свої договірні зобов'язання перед позивачем (замовником) у повному обсязі (п.п.2.2,2.3 Договору про надання правових послуг №13/77-12 від 08.08.2012р.).

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи з урахуванням правил ст.ст. 99, 101 ГПК України, відповідно до яких апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги, перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Донбас Плюс" звернулось до суду з позовом про стягнення з Адвокатського об'єднання "КСК Партнери" 124 255,00 грн.- основного боргу (у зв'язку з неповерненням суми попередньої оплати) та про розірвання Договору про надання правових послуг №13/77-12 від 08.08.2012р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за Договором про надання правових послуг №13/77-12 від 08.08.2012р., не вжив оплачені позивачем заходи правового характеру, спрямовані на стягнення боргу з боржників позивача - ПП "Діоніс" та ТОВ "Донпроммаш"боргу в загальній сумі 6 796 922,00 грн.

Позивач стверджує, що станом на 13.03.2013 відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження виконання зобов'язання за Договором, а саме:

- станом на 13.02.2013 за умовами п. 3.1. Договору від відповідача не надходило жодної вказівки щодо надання необхідних документів (з конкретним переліком документів та матеріалів) та інформації для забезпечення виконання відповідачем зобов'язань;

- представники відповідача жодного разу не зверталися до позивача з клопотанням про надання довіреностей на право представляти інтереси позивача перед третіми особами;

- відповідно до умов п. 2.1 Договору завершення надання послуг визначається моментом підписання акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт), проте жодного акту виконаних робіт за весь час дії договору, як стверджує позивач, відповідач так і не надав.

За таких обставин, позивач дійшов висновку, що укладання Договору з боку відповідача не мало на меті надання конкретних послуг, оскільки повернення боргу з боржників для позивача має суттєве значення, але відповідач протягом 8-ми місяців з моменту укладення договору не зробив жодного кроку для його повернення.

У запереченнях на позовну заяву, відповідач стверджує, що Договором не передбачається надання позивачу будь-яких доказів на підтвердження виконання останнім своїх зобов'язань. Також, відповідач неодноразово пропонував позивачу провести спільну нараду, що, в свою чергу, було проігноровано останнім, а підписання Акту приймання-передачі наданих послуг за умовами Договору, на думку відповідача, не є можливим, у зв'язку з ігноруванням позивачем всіх звернень відповідача. Окрім того, відповідач зазначає, що продовжує виконувати взяті на себе зобов'язання за Договором, незважаючи на порушення позивачем умов Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.08.2012 року між позивачем (замовником) та відповідачем (виконавцем) було укладено Договір про надання правових послуг №13/77-12 (надалі - Договір),

Згідно п. 1.1 Договору позивач доручив, а відповідач прийняв на себе обов'язки по вжиттю заходів правового характеру, спрямованих на стягнення (повернення) боргу у сумі 6 212 751,00 грн. із ПП "Діоніс" та 584 171,00 грн. - з ТОВ "Донпроммаш", разом: 6 796 922,00 грн., що виникли внаслідок діяльності колишнього директора замовника - Морщагіна В.С.

За умовами п.п. 2.1. Договору послуги надаються позивачу шляхом проведення необхідних заходів правового характеру щодо виконання п. 1.1. цього Договору.

За умовами Додаткової угоди №1 від 09.08.2012р. до Договору (надалі - Додаткова угода) сторонами встановлено, що за послуги, визначені п. 1.1. Договору, позивач сплачує відповідачу винагороду у розмірі 15% від суми стягнення боргу. Оплата проводиться протягом 3-х днів з моменту надходження коштів від боржника на рахунок позивача або в інший спосіб погашення боргу (передача векселя, нерухомого майна, товарів і т.п.). У випадку погашення боргу частинами, оплата проводиться у відсотковому еквіваленті протягом 3-х днів після кожного надходження коштів від боржника на рахунок позивача. За надання послуг, проведення необхідних заходів передбачених цим Договором, сплачується передплата в розмірі 2% суми основного боргу. Оплата проводиться протягом 3-х днів з моменту підписання Договору у безготівковій формі на розрахунковий рахунок відповідача, визначений у Договорі на підставі рахунка-фактури. Сума передплати включається до суми оплати послуг, визначеної цією Угодою.

На виконання Додаткової угоди №1 від 09.08.2012 відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру №СФ-0000001 від 14.08.2012р. на проведення попередньої оплати за юридичні послуги на суму 124 255,00 грн., яку позивач платіжним дорученням №544 від 15.08.2012р. перерахував на рахунок відповідача (а. с. 26).

14.02.2013р. (через 6 місяців після здійснення передплати) позивач звернувся до відповідача з Претензією №411, в якій вимагав повернути сплачені позивачем кошти у якості переплати в розмірі 124 255,00 грн., у зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань станом на 13.02.2013 та повідомив про намір розірвати договір, тому у строк визначений п. 3 ст. 188 ГК України просив повідомити про результати розгляду даної пропозиції розірвати Договір за взаємною згодою. Зазначену претензію відповідачем отримано 18.02.2013р., згідно зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 31).

Не отримавши відповіді від відповідача, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права з позовом.

Колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, з наступних підстав:

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу норм ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Згідно із ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. (стаття 905 ЦК України).

Як вбачається з умов Договору, початок виконання послуг визначається з моменту набрання цим Договором чинності. Завершення визначається моментом підписання акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт). За умов настання обставин, передбачених у п. 2.2. Договору, відповідач вважається таким, що повністю виконав свої обов'язки перед позивачем. (п. п. 2.2., 2.3. Договору).

Згідно з п. 1.3. та п. 3.2. Договору позивач зобов'язується надавати відповідачу за його вказівкою необхідні документи та інформацію необхідну для забезпечення належного виконання обов'язків відповідача. Позивач зобов'язується своєчасно та у повному обсязі забезпечити оплату послуг відповідача на умовах, визначених у цьому Договорі або додатках до нього на підставі рахунків-фактур.

За послуги, визначені п. 1.1. цього Договору позивач сплачує відповідачу винагороду за домовленістю сторін, що визначається додатковою угодою до Договору. (п. 4.1. Договору).

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором. (п. 6.1. Договору).

Позивач виконав свої зобов'язання за Договором, зокрема, перерахував відповідачу грошові кошти, в якості попередньої оплати, в розмірі 124 255,00 грн. В матеріалах справи не міститься доказів звернення відповідача до позивача про надання необхідних документів та інформації, а, також, про проведення ним заходів правового характеру до моменту звернення позивача з позовом до суду першої інстанції ( позов подано до господарського суду 22 травня 2013р.).

Виконанням зобов'язання належним чином за умовами Договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 09.08.2012) вважається надходження на рахунок позивача грошових коштів від ПП "Діоніс" та ТОВ "Донпроммаш" в загальній сумі 6 796 922,00 грн., або в інший спосіб погашення боргу (передача векселів, нерухомого майна, товару і т.д.). Доказів зарахування грошових коштів на рахунок позивача або в інший спосіб погашення боргу матеріали справи не містять.

Як свідчать додані відповідачем до апеляційної скарги матеріали, 08.07.2013 - за день до прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення, відповідачем були направлені Листи про надання інформації за вих. №30/13; №31/13; №32/13; №33/13 Відділам Держаної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції в м. Донецьк та Ворошилівського районного управління юстиції в м. Донецьк, позивачу та боржникам позивача - ПП "Діоніс" та ТОВ "Донпроммаш", які не можна вважати належними доказами на підтвердження виконання відповідачем зобов'язань за Договором, які були надіслані лише через 11-ть місяців після укладення Договору, в яких йдеться лише про зібрання інформації і які не підтверджують факт надходження грошових коштів (6 796 922,00 грн.) на рахунок позивача.

Лист №35/13 від 08.07.2013р. відповідачем було направлено на адресу позивача з проханням щодо надання позивачем інформації про надходження коштів від ПП "Діоніс" та ТОВ "Донпроммаш" з Проміжним актом від 05.07.2013 про прийняття-передачу виконаних в період з 08.08.2012 р. по 22.11.2012 р. робіт, який позивачем не підписаний. Умовами Договору (п.2.1) не передбачено складання хоч яких проміжних актів. Відповідач зобов'язався виконати зобов'язання у повному обсязі і завершенням надання правових послуг є підписання сторонами одного акту приймання-передачі наданих послуг (п.2.2 Договору).

Наявні у справі докази свідчать про те, що сторони не вносили до Договору ніяких змін щодо виконання відповідачем зобов'язань частинами зі складанням проміжних актів.

Жодних додатків документального підтвердження виконання вказаних в проміжному акті у період з 08.08.2012 р. по 22.11.2012 р. робіт відповідачем не додано, як і доказів того, що вказаний акт направлявся позивачу раніше. Вказаний Лист від 08.07.2013 направлений позивачу вже після отримання від позивача претензії стосовно порушення відповідачем умов договору, повернення сплачених коштів та наміру розірвати договір та після порушення Господарським судом міста Києва провадження у справі №910/9627/13, отже, в сукупності докази, надані відповідачем, не свідчать про виконання ним обов'язку за Договором в період його дії до звернення позивача з позовом до суду (з 08.08.2012р. по 22.05.2013).

Відповідачем до апеляційної скарги додані Листи від 03.09.2012 №38/12 (повідомлення про початок виконання зобов'язань), від 22.11.2012 №55/12 (прохання про проведення наради), від 13.12.2012 №59/12 (повторне прохання про проведення зустрічі), від 08.01.2013 №8 (звернення до позивача про досудове врегулювання та претензія на суму 1 019 538,30 грн.) та Лист позивача про проведення зустрічі 12.02.2013, які до суду першої інстанції не подавалися, і яким суд не мав можливості надати правову оцінку до прийняття рішення. За своєю суттю зазначені матеріали не є вказівкою щодо надання необхідних документів у відповідності до п. 3.1. Договору, або клопотанням про видачу довіреності на представлення інтересів позивача, отже, саме направлення листів 08.07.2013р., тобто, в період завершення позовного провадження у даній справі в суді першої інстанції, не підтверджує вчинення відповідачем дій на виконання свого договірного зобов'язання та одержання позивачем кінцевого результату, а саме, надходження коштів від боржників на рахунок позивача.

Разом з тим, необхідно звернути увагу на те, що відповідач не обґрунтував неможливість подання додаткових доказів до суду першої інстанції, які були додані до апеляційної скарги, з причин, що не залежали від нього в порядку приписів ст.101 ГПК України.

Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Через поміщення у ч. 2 ст. 651 оціночної категорії "істотність порушення договору", суб'єкту правозастосування надається можливість у спосіб оцінки визначитися з наявністю або відсутністю оціночного факту - факту порушення договору, наявність якого і є підставою для розірвання договору. Виходячи із об'єкту оцінки суб'єкт оцінки має визначити "міру позбавлення того, на що розраховувала сторона договору при укладенні договору".

Оскільки, не виконання відповідачем свого зобов'язання щодо повернення боргу з боржників позивача, для господарської діяльності позивача мало суттєве значення, і, отже, є істотним порушенням стороною (відповідачем) умов договору і правомірною підставою для розірвання договору на вимогу позивача (замовника).

Отже, судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача 124 255,00 грн. (повернення попередньої оплати) та розірвання Договору про надання правових послуг №13/77-12 від 08.08.2012р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Адвокатського об'єднання "КСК Партнери" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2013р. є необґрунтованою, якою не спростовано висновки суду першої інстанції, тому задоволенню не підлягає.

Рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, тому відсутні підстави для його скасування або зміни.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Адвокатського об'єднання "КСК Партнери" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2013р. у справі №910/9627/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/9627/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Кондес Л.О.

Судді Ропій Л.М.

Рябуха В.І.