Рішення

від 31.10.2013 по справі 2-3686/12

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-3686/12

РІШЕННЯ

Іменем України

31.10.2013 року Києво - Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Нікушина В.В.,

за участю секретаря Пустовойт Л.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Даніель» про захист прав споживача та розірвання кредитного договору та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Приватне підприємство «Трейдпак» про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

У вересні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Даніель» (далі - ТОВ «Комерційний банк «Даніель», ОСОБА_3, Відповідач).

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 12 липня 2007 року між ТОВ «Комерційний банк «Даніель» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1051-04-КН. Зазначений Договір укладений сторонами із визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої Відповідачем для будь-яких клієнтів-фізичних осіб.

За умовами договору, Відповідач зобов’язався надати Позивачу кредит у сумі 119 000,00 (сто дев’ятнадцять тисяч ) доларів СІЛА 00 центів та сплатити відсотки за користування ним у розмірі 13,5% річних, строком до 11 липня 2017 року.

Для забезпечення повернення кредитних коштів був укладений іпотечний договір зареєстрований в реєстрі за номером № 845, предметом іпотеки по договорі є нерухоме майно, а саме двокімнатна квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 заставна вартість якого на момент укладення договору складала 707 000 (сімсот сім тисяч) гривень.

Проте, на думку Позивача, підписання зазначеного договору про надання споживчого кредиту стало наслідком чисельного порушення норм чинного законодавства та прав Позивача.

Встановлено що сторони погоджуються з тим, що ОСОБА_3 не дає жодних гарантій щодо незмінності розміру процентів за користування кредитом, а тому розмір процентної ставки за користування кредитом, під , час дії цього договору внаслідок настання події, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів, з тому числі, залежно від зміни облікової ставки НБУ, зміни процентних ставок на кредитному ринку України може бути змінений Банком протягом строку дії цього Договору до моменту повного виконання Позичальником Зобов’язання. Банк має право ініціювати зміну розміру процентної ставки по цьому Договору. Слід зазначити що Сторони Договору ні про що не домовлялися - цей договір був запропонований Банком, як договір приєднання, тобто, у відповідності до п.1 ст.634 ЦК України, договором умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише _ ляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Це порушує положення п.1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» яке зазначає що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Також, виходячи з вищенаведеного, ОСОБА_3 надає собі права за власним бажанням змінювати відсоткову ставку, а клієнт не має права відмовлятися, це насамперед порушує норми ч. 4 п. 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»: до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовується положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з яким: - встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила змін відсоткової ставки;

Встановлено що у разі зміни законодавства України щодо здійснення кредитування, облікової ставки НБУ, інших економічних умов, що впливають на суму кредитних коштів, ОСОБА_3 має право самостійно змінити розмір процентної ставки за кредитом, попередивши про це письмово Позичальника рекомендованим листом протягом 5 днів з дати внесення таких змін. Але у відповідності до ч.4 п.5 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів»: до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими - встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки. ОСОБА_3 надає собі права за власним бажанням будь-коли змінювати відсоткову ставку, а клієнт не має права відмовитися.

Позивач зазначив, що Відповідачем було порушено норми статті 524 Цивільного процесуального кодексу України, яка вказує що зобов’язання мас бути виражено у грошовій одиниці України - гривні, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті. Але, відповідно до п.1.1. Кредитного договору № 1051-04-КН від 12 липня 2007 року ОСОБА_3 надає Позичальнику кредит в сумі 119 000,00 дол. США строком на 10 років, що порушує вимоги вказаних вище законодавчих норм. В такому випадку, згідно ч.2 ст. 533 ЦК України, якщо в зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

На момент укладення договору, 12 липня 2007 року, курс гривні до долару США становив 505.00 гривень за 100,00 доларів США, до цього часу такий курс, з незначними коливаннями, тримався в Україні протягом останніх шести років. Як запевняли Позивача працівники Відповідача, кредит в іноземній валюті (долар) є для Позивача найбільш вигідним. Вони запевняли що економіка України розвивається стабільно, а НБУ пильно слідкує за курсом гривні до долару, що кредит у гривнях обтяжений великими процентами, і тому, в порівнянні із валютним, є невигідним. Про можливі ризики пов’язана із отриманням валютного кредиту, всупереч Закону України «Про захист прав споживачів». Позивача не попереджали. Банк порушив право Позивача, як споживача, на інформацію. Позивач не є фахівцем з права та економіки, тому довіряв працівникам Банку.

Просив розірвати кредитний договір № 1051-04-КН від 12.07.2007 року, укладений між Банком та Позичальником та зобов’язати Відповідача розробити новий графік погашення заборгованості та прийняти у Позивача (Позичальника) суму заборгованості рівними частинами, у термін не менший, ніж передбачалось кредитним договором по курсу, який діяв на момент укладення договору.

Під час розгляду цивільної справи в суді Позивачем була подана заява про зміну позовних вимог, відповідно до якої він просив суд визнати недійним кредитний договір № 1051-04-КН від 12.07.2007 року, укладений між ТОВ «Комерційний банк «Даніель» та ОСОБА_1. З даної заяви вбачалось що змінено предмет і підставу позову підчас розгляду справи по суті. Суд відмовив в задоволенні заяви про зміну предмет і підставу позову, так як дане питання повинно вирішуватись до початку слухання справи, а саму заяву приєднав в матеріали справи .

06.12.2012 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Даніель» звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 (Відповідач-1), ОСОБА_2 (Відповідач-2), Приватне підприємство «Трейдпак» (Відповідач-3) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовував тим, що між ПАТ «Комерційний банк «Даніель» та ОСОБА_1 12 липня 2007 року був укладений Договір про іпотечний кредит № 1051-04-КН, до якого додатковими угодами № 1 від 10.08 Б/н від 15.07.2008р., №2 від 13.04.2009р., №3 від12.10.2009р., №4 від 28.01.2011р., 08.06.2011р., №6 від 21.06.2012р. У відповідності із умовами пп.1.1, 4.1-4.2 Кредитного договору Банком було надано Позичальнику кредит у сумі 119 000,00 (сто дев’ятнадцять тисяч) доларів США; сторонами погоджено повернення кредиту Відповідачем за зустрічним позовом - до 11.07.2017р. включно; щомісячну сплату відсотків за користування кредитними коштами за періоди з: 12.07.2007р.по 14.07.2008 року 13,5% річних, 15.07.2008р. по 27.01.2011р. - 16,5% річних, 28.01.2011р. до повного по заборгованості за кредитом - 13,5% річних.

Згідно п. 4.3 Кредитного договору в редакції, встановленої додатковою угодою № 6 21.06.2012 року, відсотки за користування кредитом, нараховані за період з 01.01.2011 року по 31.05.2012р. включно у сумі 21 228,14 доларів США, Відповідач по зустрічному позову має сплачувати щомісячно в розмірі 1 700,00 доларів США починаючи з червня 2012р. по травень 2012р. включно.

В забезпечення виконання зобов’язань Відповідача-1 по Кредитному договору між Позивачем за зустрічним позовом та ОСОБА_4 був укладений Договір поруки №999-04 від 12 липня 2007р. до якого Додатковою угодою №1 від 28.01.2011 року сторонами внесені зміни, що відповідають змінам умов виконання основного зобов'язання щодо розміру плати за користування кредитом за період з: 15.07.2008р. по 27.01.2011р. - 16,5 % річних .

Також, в забезпечення виконання зобов’язань Відповідача-1 по Кредитному договору між Позивачем за зустрічним позовом та Приватним підприємством «Трейдпак», код 32384857 було укладено Договір поруки №998-04 від 12 липня 2007 р. до якого Додатковою угодою № 1 від 28.01.2011р. сторонами внесені зміни, що відповідають змінам умов виконання основного зобов’язання, у тому числі щодо розміру плати за користування кредитом за період з: 15.07.2008 року по 27.01.2011 року - 16,5% річних.

У відповідності з пп. 2.1-2.3 Договорів поруки-1,2, Відповідачі зобов’язані відповідати перед Позивачем за виконання Відповідачем-1 в повному обсязі зобов'язань, які випливають з Кредитного договору; у разі порушення Відповідачем-1 зобов’язання, передбачених Кредитним договором, Відповідач-1 та Відповідачі-2,3 несуть перед Позивачем солідарну відповідальність; у випадку невиконання Відповідачем-1 зобов’язань, передбачених договором, Позивач має право пред’явити Відповідачам-2,3 вимогу про сплату ним в повному обсязі боргових зобов’язань Відповідача-1. Аналогічні правові положення передбачені ст. 554 Цивільного кодексу України.

Позивач свій обов’язок по Кредитному договору, щодо надання кредиту у сумі 119 000 доларів США ОСОБА_1 виконав, що підтверджується випискою з позичкового рахунку заявою на видачу готівки №412723 від 12.07.2007р.

Проте Відповідачем за зустрічним позовом порушені умови п.4.3 Кредитного договору, а саме: з липня 2012 року не здійснюються щомісячні платежі зі сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідно до п.5.1 Кредитного договору, при порушенні Відповідачем-1 якого-небудь із зобов’язань по сплаті кредиту та/або відсотків, передбачених пп.1.1, 4.1-4.3 цього договору, останній сплачує Позивачу пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу.

Згідно з розділом 7 Кредитного договору несплата Відповідачем-1 передбачених Кредитним договором платежів у строки, передбачені Кредитним договором, тлумачиться Сторонами договору як подія невиконання зобов’язань. Внаслідок виникнення вказаної події, Позивач за зустрічним позовом, згідно умов договору та в силу ч.2 ст.1050 ЦК України, набув право вимагати від Відповідача-1 дострокового виконання зобов’язань за Кредитним договором у повному обсязі (включаючи повну суму кредиту, відсотків за користування кредитом, нарахованої пені по простроченим платежам).

Сума загальної заборгованості Відповідача-1 по кредитному договору, з урахуванням офіційного курсу гривні до долару США, складає 1 129 353 (один мільйон сто двадцять дев’ять тисяч триста п’ятдесят три) гривні 98 копійок, що включає: суму кредиту, що має бути сплачена - 904 933,49 грн. (по курсу НБУ - 113 215,75 дол. США); суму не сплачених в строк відсотків за користування кредитом - 67 940,50 грн. (по курсу НБУ - 8 500,00 дол. США); суму нарахованих відсотків, що має бути сплачена - 150 466,22 грн. (по курсу НБУ - 18 837,26 дол. США); пеню за несплачені в строк відсотки за користування кредитом - 5 825,27 грн.; пеня за не сплачені в строк платежі з повернення кредиту - 88,50 грн.

Уточнивши зустрічну позовну заяву, ОСОБА_3 просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_4, Приватного підприємства «Трейдпак» 1 266 755 (один мільйон двісті шістдесят шість тисяч сімсот п’ятдесят п’ять) грн. 26 коп. та судовий збір.

В судовому засіданні представник Позивача за первісним позовом просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, проти задоволення зустрічної позовної заяви заперечував.

Представник Відповідача за первісним позовом просив відмовити у задоволенні первісної позовної заяви, просив задовольнити зустрічні позовні вимоги.

Інші учасники процесу в судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні первісних позовних вимог та задоволенні зустрічної позовної заяви з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

У статті 4 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до положень ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як встановлено в судовому засіданні, 12 липня 2007 року між ТОВ «Комерційний банк «Даніель» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1051-04-КН. Зазначений Договір укладений сторонами із визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої Відповідачем для будь-яких клієнтів-фізичних осіб.

За умовами договору, Відповідач зобов’язався надати Позивачу кредит у сумі 119 000,00 (сто дев’ятнадцять тисяч ) доларів СІЛА 00 центів та сплатити відсотки за користування ним у розмірі 13,5% річних, строком до 11 липня 2017 року.

Для забезпечення повернення кредитних коштів був укладений іпотечний договір зареєстрований в реєстрі за номером № 845, предметом іпотеки по договорі є нерухоме майно, а саме двокімнатна квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 заставна вартість якого на момент укладення договору складала 707 000 (сімсот сім тисяч) гривень.

Статею 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому, ст. 203 ЦК України визначено, що з міст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про банки та банківську діяльність» клієнт має право доступу до інформації щодо діяльності банку.

При цьому банки зобов'язані на вимогу клієнта надати інформацію, зокрема про перелік послуг, що надаються банком, ціну банківських послуг, іншу інформацію та консультації з питань надання банківських послуг.

За таких обставин ОСОБА_3, з метою дотримання вимог законодавства, в повній мірі виконав законодавчо визначений обов’язок та повідомив Позивача про перелік послуг, які він надає, ціну цих послу.

Згідно з ч. 3 ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Відповідно до п. 1 глави 3 розділу ІІ Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 10 серпня 2005р. за N 281, резиденти мають право купувати, обмінювати іноземну валюту з метою виконання зобов'язань (у тому числі власних операцій суб'єктів ринку) за кредитними операціями та платежами за цими операціями (проценти, комісійні винагороди, неустойки тощо) в іноземній валюті на підставі кредитних договорів і т. ін. Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях, однак ч. 3 цієї статті встановлює, що використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Пункт "г" ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" від 19.02.1993 № 15-93 визначає, що використання іноземної валюти на території України як засобу платежу потребує отримання особою індивідуальної ліцензії. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 N 483 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 09.11.2004 за N 1429/10028, надає право уповноваженим банкам використовувати іноземну валюту як засіб платежу без отримання індивідуальної ліцензії за умови, що банк є ініціатором або отримувачем за валютною операцією. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банки мають право на підставі банківської ліцензії здійснювати банківські операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, при цьому ст. 2 цього закону встановлено, що терміни «кошти» у цьому Законі вживається у значенні - «гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент». Даний пункт дозволяє банкам на власний ризик, при наявності ліцензії, проводити операції з кредитування, і не зобов’язує банки брати на себе будь-які ризики пов’язані з цим кредитуванням.

Згідно п. 11 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5, а саме: у разі виникнення спору щодо отримання сторонами кредитного договору індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави (підпункт "г" пункту 4 статті 5 Декрету про валютне регулювання) суд має виходити з того, що Національним банком України на виконання положень статті 11 цього Декрету, статті 44 Закону України "Про Національний банк України" в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року № 1429/10028). Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків" генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій).

У зв'язку з наведеним суди повинні виходити з того, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

З цих підстав суд не вважає несправедливими по відношенню до Позивача за первісним позовом, умови оспорюваного кредитного договору, якими ризики знецінення національної валюти покладено на позичальника.

Згідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Таким чином, виходячи з того, що всі умови кредитного договору погоджені обома сторонами на час укладення договору, вибір умов кредитування з боку Позивача був добровільним, сторони за власним волевиявленням досягли істотних умов і власноручно їх підписали, чим взяли на себе зобов'язання виконувати їх належним чином, первісний позов, за викладеними в ньому підставами, задоволенню не підлягає у зв’язку з його безпідставністю.

Щодо зустрічної позовної заяви, суд вважає за необхідне зазначити, що між ПАТ «Комерційний банк «Даніель» та ОСОБА_1 12 липня 2007 року був укладений Договір про іпотечний кредит № 1051-04-КН, до якого додатковими угодами № 1 від 10.08 Б/н від 15.07.2008р., №2 від 13.04.2009р., №3 від12.10.2009р., №4 від 28.01.2011р., 08.06.2011р., №6 від 21.06.2012р. У відповідності із умовами пп.1.1, 4.1-4.2 Кредитного договору Банком було надано Позичальнику кредит у сумі 119 000,00 (сто дев’ятнадцять тисяч) доларів США; сторонами погоджено повернення кредиту Відповідачем за зустрічним позовом - до 11.07.2017р. включно; щомісячну сплату відсотків за користування кредитними коштами за періоди з: 12.07.2007р.по 14.07.2008 року 13,5% річних, 15.07.2008р. по 27.01.2011р. - 16,5% річних, 28.01.2011р. до повного по заборгованості за кредитом - 13,5% річних.

Згідно п. 4.3 Кредитного договору в редакції, встановленої додатковою угодою № 6 21.06.2012 року, відсотки за користування кредитом, нараховані за період з 01.01.2011 року по 31.05.2012р. включно у сумі 21 228,14 доларів США, Відповідач по зустрічному позову має сплачувати щомісячно в розмірі 1 700,00 доларів США починаючи з червня 2012р. по травень 2012р. включно.

В забезпечення виконання зобов’язань Відповідача-1 по Кредитному договору між Позивачем за зустрічним позовом та ОСОБА_4 був укладений Договір поруки №999-04 від 12 липня 2007р. до якого Додатковою угодою №1 від 28.01.2011 року сторонами внесені зміни, що відповідають змінам умов виконання основного зобов’язання щодо розміру плати за користування кредитом за період з: 15.07.2008р. по 27.01.2011р. - 16,5 % річних .

Також, в забезпечення виконання зобов’язань Відповідача-1 по Кредитному договору між Позивачем за зустрічним позовом та Приватним підприємством «Трейдпак», код 32384857 було укладено Договір поруки №998-04 від 12 липня 2007 р. до якого Додатковою угодою № 1 від 28.01.2011р. сторонами внесені зміни, що відповідають змінам умов виконання основного зобов’язання, у тому числі щодо розміру плати за користування кредитом за період з: 15.07.2008 року по 27.01.2011 року - 16,5% річних.

У відповідності з пп. 2.1-2.3 Договорів поруки-1,2, Відповідачі зобов’язані відповідати перед Позивачем за виконання Відповідачем-1 в повному обсязі зобов'язань, які випливають з Кредитного договору; у разі порушення Відповідачем-1 зобов’язання, передбачених Кредитним договором, Відповідач-1 та Відповідачі-2,3 несуть перед Позивачем солідарну відповідальність; у випадку невиконання Відповідачем-1 зобов’язань, передбачених договором, Позивач має право пред’явити Відповідачам-2,3 вимогу про сплату ним в повному обсязі боргових зобов’язань Відповідача-1. Аналогічні правові положення передбачені ст. 554 Цивільного кодексу України.

Позивач свій обов’язок по Кредитному договору, щодо надання кредиту у сумі 119 000 доларів США ОСОБА_1 виконав, що підтверджується випискою з позичкового рахунку заявою на видачу готівки №412723 від 12.07.2007р.

Проте Відповідачем за зустрічним позовом порушені умови п.4.3 Кредитного договору, а саме: з липня 2012 року не здійснюються щомісячні платежі зі сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідно до п.5.1 Кредитного договору, при порушенні Відповідачем-1 якого-небудь із зобов’язань по сплаті кредиту та/або відсотків, передбачених пп.1.1, 4.1-4.3 цього договору, останній сплачує Позивачу пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу.

Згідно з розділом 7 Кредитного договору несплата Відповідачем-1 передбачених Кредитним договором платежів у строки, передбачені Кредитним договором, тлумачиться Сторонами договору як подія невиконання зобов’язань. Внаслідок виникнення вказаної події, Позивач за зустрічним позовом, згідно умов договору та в силу ч.2 ст.1050 ЦК України, набув право вимагати від Відповідача-1 дострокового виконання зобов’язань за Кредитним договором у повному обсязі (включаючи повну суму кредиту, відсотків за користування кредитом, нарахованої пені по простроченим платежам).

Сума заборгованості за кредитним договором становить 1 266 755 (один мільйон двісті шістдесят шість тисяч сімсот п’ятдесят п’ять) грн. 26 коп.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст.530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові, у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

У відповідності до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст.550 ЦК України визначено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання.

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Ст. 554 ЦК України зазначає, що в разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

При таких обставинах суд вважає, що зустрічний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати покладено на Відповідачів.

На підставі ст.ст. 15, 16, 202, 203, 526, 533, 553, 554, 610, 612, 1048, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 47, 49 Закону України В«Про банки і банківську діяльністьВ» від 07.12.2000 року №2121-III, ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України В«Про систему валютного регулювання і валютного контролюВ» від 19.02.1993 року №15-93, п.1.4, п.1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 року № 483 та керуючись ст.ст.4, 10, 11, 60, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Даніель» про захист прав споживача та розірвання кредитного договору - відмовити.

Зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Приватне підприємство «Трейдпак» про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), Приватного підприємства «Трейдпак» (код ЄДРПОУ 32384857) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 266 755 (один мільйон двісті шістдесят шість тисяч сімсот п’ятдесят п’ять) грн. 26 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), Приватного підприємства «Трейдпак» (код ЄДРПОУ 32384857) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» судовий збір у розмірі 3 219 (три тисячі двісті дев’ятнадцять) грн. 00 коп.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Нікушин В.В.