Рішення

від 31.10.2013 по справі 922/568/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2013 р.Справа № 922/568/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод", м.Єнакієве, Донецька область до Закритого акціонерного товариства "Елтехком", м.Харків про стягнення 1267350,00 гривень за участю представників:

позивача - Сагіна М.В. (довіреність №73/5-42 від 27 грудня 2012 року),

відповідача - Яблонської Н.Г. (довіреність б/н від 04 березня 2013 року).

ВСТАНОВИВ:

06 лютого 2013 року Позивач, Публічне акціонерне товариство "Єнакієвський металургійний завод", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Елтехком" (Відповідача) грошових коштів у розмірі 1267350,00 гривень. Заявлену вимогу обґрунтував неналежним виконанням Відповідачем умов договору поставки №2700817, укладеного між сторонами 25 червня 2007 року. Крім того, Позивач просив суд стягнути з Відповідача 25347,00 гривень судового збору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08 квітня 2013 року позов було задоволено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13 червня 2013 року апеляційну скаргу Відповідача залишено без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 08 квітня 2013 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15 серпня 2013 року касаційну скаргу Відповідача задоволено частково, рішення господарського суду Харківської області від 08 квітня 2013 року та Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13 червня 2013 року скасовано, а справу №922/568/13-г направлено до господарського суду Харківської області на новий розгляд.

На підставі витягу автоматизованої системи документообігу суду від 03 вересня 2013 року для розгляду справи №922/568/13-г призначено суддю Аріт К.В.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 вересня 2013 року дану справу було призначено до розгляду у судовому засіданні на 01 жовтня 2013 року.

27 вересня 2013 року представник Відповідача надав через канцелярію суду письмові пояснення (вх.№35711) по суті спору, з врахуванням постанови ВГСУ від 15 серпня 2013 року, в яких просить суд відмовити Позивачу в задоволенні позову, так як к спірним правовідносинам не можна застосовувати приписи ст.ст.1212, 1213 Цивільного кодексу України, а також, тому що сплив строк позовної давності. Судом було досліджено надані пояснення та долучено до матеріалів справи.

30 вересня 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду клопотання (вх.№35910), в якому просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв'язку з неможливістю прибуття у призначене судове засідання.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 жовтня 2013 року було відкладено розгляд справи на 22 жовтня 2013 року, у зв'язку з неявкою Позивача.

22 жовтня 2013 року представник Позивача надав до суду документи для долучення (вх.№39026), та письмові пояснення (вх.№39030), в яких підтримав свої позовні вимоги, та просив суд стягнути з Відповідача 1267350,00 гривень як безпідставно набуте майно, на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України, тому що підстава, на якій ці гроші були перераховані, відпала. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 22 жовтня 2013 року Позивач підтримав позовні вимоги, заяву про забезпечення позову не підтримав. Відповідач, в свою чергу, проти позовних вимог заперечував, підтримав заяву про застосування позовної давності.

В судовому засіданні 22 жовтня 2013 року було оголошено перерву до 31 жовтня 2013 року.

31 жовтня 2013 року Позивач надав до суду за заявою (вх.№40315) додаткові документи, для долучення до матеріалів справи.

Також, 31 жовтня 2013 року Відповідач надав до суду письмові пояснення (вх.№40352), в яких заперечував проти переривання перебігу позовної давності.

Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

Представник Позивача у відкритому судовому засіданні 31 жовтня 2013 року підтримав позовні вимоги в повному обсязі, змін не мав, посилався на ст.1212 Цивільного кодексу України, та вважав, що перебіг позовної давності переривався діями Відповідача.

Представник Відповідача у відкритому судовому засіданні 31 жовтня 2013 року проти позовних вимог заперечував, зазначив про їх необґрунтованість та безпідставність, вважаючи їх такими, що не підлягають задоволенню. Також, Відповідач підтримав надану раніше заяву (вх.№11795 від 29 березня 2013 року) про застосування позовної давності.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

25 червня 2007 року між Публічним акціонерним товариством "Єнакієвський металургійний завод" (покупець, Позивач по справі) та Закритим акціонерним товариством "Елтехком" (постачальник, Відповідач по справі) було укладено договір поставки продукції №2700817.

Відповідно до умов вищевказаного договору, постачальник зобов'язався передати у власність покупцю продукцію (товар), а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його.

Згідно з п.11.1. договору, договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 01 червня 2008 року.

Додатковою угодою №1 від 21 травня 2008 року до договору поставки продукції №2700817 від 25 червня 2007 року, строк дії договору було продовжено до 30 червня 2009 року.

Згідно з п.2.1. договору, асортимент, кількість та ціна товару узгоджується сторонами в специфікаціях до Договору, які підписуються уповноваженими представниками сторін, скріплюються печатками та є невід'ємною частиною вищевказаного договору.

Відповідно до п.5.1. договору, порядок та строки поставки товару визначаються сторонами в специфікаціях.

У відповідності до п.3 специфікації №2 від 02 червня 2008 року до договору поставки продукції №2700817 від 25 червня 2007 року, покупець повинен був здійснити 50% передоплати протягом 10 банківських днів від дати підписання цієї специфікації шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, 20% передплати - через 2 місяці з моменту перерахування першої передплати, 10% - на протязі 7 банківських днів від дати повідомлення за допомогою засобів факсимільного зв'язку про готовність товару до відвантаження і підписання акта приймання товару фахівцями покупця на складі постачальника, 20% - протягом 5 банківських днів від дати приймання товару на складі покупця.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач на виконання умов Договору, перерахував на рахунок Відповідача грошові кошти в сумі 1267350,00 гривень в якості передплати у розмірі 70%, що підтверджується платіжними дорученнями №2808507 від 20 червня 2008 року на суму 905 250,00 гривень та №2811888 від 26 серпня 2008 року на суму 362100,00 гривень, які долучені до матеріалів справи.

Однак, Відповідач свої зобов'язання за умовами договору поставки продукції №2700817 від 25 червня 2007 року не виконав, товар Позивачеві не поставив.

В матеріалах справи знаходиться претензія №111/7 910а від 06 липня 2012 року, в якій Позивач вказує на те, що 04 липня 2012 року продукція була поставлена відповідачем в неповній комплектації, тобто замість двигуна постійного струму МП-1350, 1000 кВт, 330 об/хв. згідно кресл. 103268, 5БС.263.061, ІН6909, 5БС.675.114 - 1 шт., Відповідачем поставлені лише відповідні деталі. Одночасно Позивач просив Відповідача повернути суму передплати в розмірі 1267350,00 гривень та забрати браковану продукцію.

Суд вважає безпідставним посилання Відповідача на часткове виконання своїх зобов'язань за договором, в зв'язку з тим, що ним було поставлено Позивачу комплектуючи двигуна, оскільки умовами договору чітко передбачено, що Відповідач повинен поставити двигун, що відповідає вимогам, визначеним в специфікації №2 до договору.

Суд також не приймає до уваги лист Позивача від 25 листопада 2008 року №65/7-2069 про повідомлення Відповідача щодо призупинення робіт за договором, оскільки вказаний лист не може вважатися належним та допустимим доказом по справі, за відсутності підтвердження повноважень у особи, яка його підписала - начальника ОКО Дегтярева К.Л. вчиняти дії від імені Позивача.

При цьому, умови договору в установленому законом порядку, сторонами не змінювались, у тому числі в частині перенесення або призупинення строків поставки товару.

Відповідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту виконання своїх зобов'язань в порядку та на умовах визначених договором, ні в передбачений договором строк, ні після його закінчення.

Сторони передбачили претензійний порядок вирішення спорів (п.10.2 договору).

Позивач 24 грудня 2012 року звернувся до Відповідача з претензією про повернення безпідставно отриманих коштів в розмірі 1267350,00 гривень.

Оскільки строк дії договору поставки продукції №2700817 від 25 червня 2007 року закінчився 30 червня 2009 року, зобов'язання з поставки товару Відповідачем не виконані, Позивач вважає, що грошові кошти в сумі 1267350,00 гривень, які були перераховані в якості попередньої оплати на виконання умов договору, знаходяться у Відповідача в якості безпідставно отриманого майна, оскільки підстава, за якою грошові кошти були перераховані, відпала. Позов обґрунтовує положеннями ст.ст.1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Відповідно до частини 3 статті 1212 названого Кодексу положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Зі змісту цієї норми убачається, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали. У розумінні приписів пункту 3 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України необхідність у поверненні виконаного однією із сторін договору виникає у разі дострокового припинення договору. Якщо одна сторона своє зобов'язання до цього належно виконала, таке виконання втрачає правову підставу. Зокрема, частиною 4 статті 653 Цивільного кодексу України передбачено, що сторона договору не має права вимагати повернення того, що було виконане сторонами за зобов'язаннями до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому (за приписами вказаної норми) право вимагати повернення виконаного надається не стороні договору, а суб'єкту, який уже втратив статус сторони договору. Аналогічно й обов'язок повернення несе не сторона договору, а суб'єкт, котрий мав такий статус у минулому проте, в подальшому, його втратив.

За приписами ст.ст.264, 265 Господарського Кодексу України, матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу. Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні приписи містить й ст.712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Виходячи з вищевикладеного, Позивач має право вимагати від Відповідача, на свій вибір, передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, а Відповідач зобов'язаний виконати вимогу Позивача, виходячи з положень Цивільного кодексу України.

Отже, договір поставки продукції №2700817 від 25 червня 2007 року, укладений між сторонами, є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань, згідно яких Відповідач повинен був поставити товар в обумовлений договором строк.

Згідно зі ст.631 Цивільного кодексу України, строком дії договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Таким чином, діюче законодавство чітко передбачає, що з закінченням строку дії договору припиняються і зобов'язання сторін за зазначеним договором, окрім відповідальності за його порушення.

Згідно з п.11.1. договору, договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 01 червня 2008 року.

Додатковою угодою №1 від 21 травня 2008 року до договору поставки продукції №2700817 від 25 червня 2007 року, строк дії договору було продовжено до 30 червня 2009 року. В подальшому термін дії договору сторонами не продовжувався.

Суд встановив, що підставою для набуття спірних коштів є договір поставки №2700817 від 25 червня 2007 року, укладений між сторонами, цей договір не припинено передчасно, строк дії договору сплив 30 червня 2009 року.

В контексті наведених правових норм, грошові кошти в сумі 1267350,00 гривень, які Позивач просить суд стягнути з Відповідача, не є безпідставно набутим майном, відповідно до приписів ст.1212 Цивільного кодексу України, а мають іншу правову природу.

Відповідно до ч.2 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки Позивач просить суд стягнути з Відповідача саме безпідставно набуте майно, посилаючись на ст.1212 Цивільного кодексу України, клопотання до суду не надавав про вихід за межі позовних вимог, то суд, враховуючи вищевикладене, відмовляє в задоволенні позову.

Розглянувши заяву Відповідача про застосування строків позовної давності, суд встановив наступне.

Позовна давність - це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шляхом подачі позовної заяви до суду.

Відповідно до ст.261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно з п.5 даної статті, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За загальним правилом, перебіг загальної або спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права. У визначенні моменту виникнення права на позов відображуються як об'єктивні, так і суб'єктивні моменти: об'єктивний - сам факт порушення, суб'єктивний - особа дізналася або могла дізнатися про це порушення.

Відповідно до п.2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29 травня 2013 року: "перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення".

Суд встановив, що Відповідач не виконав умови спірного договору, чим порушив права Позивача.

Відповідно до п.4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29 травня 2013 року, у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Оскільки строк дії договору сторонами було встановлено до 30 червня 2009 року, то Позивач, починаючи з 01 липня 2009 року повинен був дізнатися про порушення свого права за договором постачання. Таким чином, Позивач міг реалізувати право звернення до суду з вимогою про захист свого права за договором постачання в межах строку з 01 липня 2009 року по 01 липня 2012 року.

Щодо посилань Позивача стосовно переривання позовної давності, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

В матеріалах справи знаходиться лист Закритого акціонерного товариства "Елтехком" від 19 квітня 2010 року, який направлений на адресу Публічного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод". В даному листі Відповідач просить Позивача вирішити питання щодо оформлення актів на суму авансу з передачею виконаної технічної документації та виготовлених деталей за договором № 2700817 від 25 червня 2007 року (а.с.62).

Позивач вважає, що строк позовної давності був перерваний 19 квітня 2010 року вчинення Відповідачем дій, а саме направленням Позивачу вищезазначеного листа, який свідчить про визнання останнім своїх зобов'язань перед Позивачем за договором.

В матеріалах справи також знаходиться лист ЗАТ "Елтехком" №65/7 від 06 травня 2010 року про направлення позивачу креслень двигуна та перелік виготовлених деталей. Доказів направлення даного листа на адресу Позивача до суду не надано.

Суд встановив, що предметом спірного договору є поставка двигуна постійного струму МП-1350, 1000 кВт, 330 об/хв. згідно кресл. 103268, 5БС.263.061, ІН6909, 5БС.675.114 - 1 шт. Договір, додаткова угода та специфікація до нього не містять обов'язку Відповідача щодо інформування Позивача про виготовлені деталі та креслень двигуна.

Також, у справі містяться копії інших листів між сторонами, направлених факсимільним зв'язком.

Як вказує Відповідач у своїх поясненнях (вх.№40352), відповідно до п.13.5. договору, всі повідомлення, листи та інші документи, пов'язані з договором, надсилаються сторонами на адреси, вказані у договорі.

Відповідно до п.13.7. договору, з допомогою факсимільного зв'язку, сторони повинні повідомляти лише про зміну назви сторін, місцезнаходження, реквізитів.

Відповідно до п.4.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29 травня 2013 року: "У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Бездіяльність боржника (наприклад, неоспорювання ним безспірного списання коштів, якщо така можливість допускається за законом або договором) не свідчить про переривання перебігу позовної давності, оскільки таке переривання можливе лише шляхом вчинення дій.

Визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності".

Практика застосування ст.264 Цивільного кодексу України виходить з того, що вчиненням дій, які свідчать про визнання обов'язку, є часткове виконання зобов'язання.

Дослідивши листування, що відбувалось між сторонами, суд прийшов до висновку, що його неможливо розцінювати як дію, що свідчить про часткове виконання зобов'язання.

Таким чином, строк позовної давності по договору сплив 01 липня 2012 року.

04 липня 2012 року продукція була поставлена Відповідачем Позивачу в неповній комплектації, тобто після спливу строку позовної давності, Відповідач вчинив дії, що свідчать про визнання ним обов'язку за спірним договором.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач, до спливу позовної давності, не вчинив дій, які перервали перебіг позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, заява Відповідача про застосування строків позовної давності є обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою що підлягає задоволенню судом.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, при відмові в позові, судовий збір покладається на Позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.261, 264, 509, 526, 530, 631, 693, 712,1212 Цивільного кодексу України, ст.ст.264, 265 Господарського Кодексу України, ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 05.11.2013 р.

Суддя Аріт К.В.

справа №922/568/13-г