Постанова

від 30.01.2014 по справі 922/568/13-г

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2014 р. Справа № 922/568/13-г

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Могилєвкін Ю.О.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників:

позивача - Томицької Н.М. за довіреністю №73/5-19 від 01.01.2014 р.,

відповідача - Яблонської Н.Г. за довіреністю б/н від 04.03.02013 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№3540Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 31.10.13 у справі № 922/568/13-г

за позовом Публічного акціонерного товариства "Єнакіївський металургійний завод", м. Єнакієво, Донецька область

до Закритого акціонерного товариства "Елтехком", м. Харків

про стягнення 1 267 350,00 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2013р. Публічне акціонерне товариство "Єнакіївський металургійний завод" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просило стягнути з відповідача - Закритого акціонерного товариства "Елтехком" грошові кошти у розмірі 1267350,00 грн. як безпідставно набуте майно, у відповідності до ст.1212 Цивільного кодексу України (за неналежне виконання останнім умов договору поставки №2700817 від 25.06.2007 р.). Крім того, просив судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08 квітня 2013 р. позов задоволено повністю. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Елтехком" на користь Публічного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод" грошові кошти у розмірі 1 267 350,00 грн., судовий збір в сумі 25 347,00 грн. У задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову - відмовлено. Рішення мотивовано тим, що договір поставки №2700817 від 25.06.2007 р., припинив свою дію, відповідачем не виконані договірні зобов'язання та не поставлено позивачеві спірний двигун, спірні кошти утримуються без достатніх правових підстав, керуючись при цьому приписами пункту 3 ч.3 ст.1212 Цивільного Кодексу України.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13 червня 2013 р. апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 08 квітня 2013 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15 серпня 2013 р. касаційну скаргу відповідача задоволено частково, рішення господарського суду Харківської області від 08 квітня 2013 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13 червня 2013 р. скасовано, справу №922/568/13-г направлено до господарського суду Харківської області на новий розгляд з тих підстав, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про наявність підстав для стягнення спірних коштів з огляду на те, що наслідки набуття, збереження майна без достатньої правової підстави унормовано Главою 83 Цивільного Кодексу України та у розумінні приписів пункту 3 частини 3 ст.1212 Цивільного Кодексу України необхідність у поверненні виконаного однією із сторін договору виникає у разі дострокового припинення договору. Якщо одна сторона своє зобов'язання до цього належно виконала, таке виконання втрачає правову підставу. Зокрема частиною 4 ст. 653 ЦК України передбачено, що сторона договору не має права вимагати повернення того, що було виконане сторонами за зобов'язаннями до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Суди викладеного не врахували, не надали оцінки спірним правовідносинам в контексті наведених норм, не з'ясували обставин, з якими наведена норма пов'язує обов'язок повернення безпідставно утримуваного майна, а також не досліджували усіх обставин справи, з наданням оцінки зібраним у справі доказам та доводам сторін.

Рішенням господарського суду Харківської області від 31 жовтня 2013 р. у справі № 922/568/13-г (суддя Аріт К.В.) в позові відмовлено повністю.

Позивач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 31 жовтня 2013 р. у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, крім того, судові витрати покласти на відповідача.

В апеляційній скарзі позивач посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. Вважає висновок суду першої інстанції, що приписи ч.3 ст. 1212 ЦК України застосовуються тільки у разі дострокового припинення договору визнати обґрунтованим не є можливим, саме тому що такі випадки регулюються положеннями ст. 653 ЦК України. Таке тлумачення норм ст. 1212 Кодексу автоматично позбавляє особу права вимагати повернення свого майна. Також застосовуючи при розгляді спору позовну давність суд мав дійти висновку про обґрунтованість позовних вимог, що не відповідає висновкам в мотивувальній частині рішення.

Представник відповідача у відзиві від 18.12.2013р. (вх.№12207), а також у додатку до відзиву від 17.01.2014р. (вх.№440) проти вимог апеляційної скарги заперечує. Оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, та таким , що прийняте при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права. Не визнає позов саме з мотивів зазначення позивачем ст.1212 ЦК України в якості підстави для задоволення позовних вимог і визнає лише факт, що неналежним виконанням ним зобов'язання з поставки двигуна за договором, було порушено право позивача на належне отримання виконання умов договору, а саме на поставку визначеного договором двигуна у встановлений договором строк. Також вважає, що позивачем не надано до матеріалів справи та матеріали справи не містять належних і допустимих доказів переривання позовної давності. Просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення. Крім того, представник позивача стверджує, що суд першої інстанції у повній мірі з'ясував обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, висновки, викладені в оскаржуваному рішенні відповідають обставинам справи, тому підстави для скасування оскаржуваного рішення суду відсутні.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві на скаргу та додатку до відзиву на скаргу доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як свідчать матеріали справи, встановлено судом першої інстанції та під час апеляційного провадження, 25.06.2007р. між Публічним акціонерним товариством "Єнакієвский металургійний завод" (покупець) та Закритим акціонерним товариством "Елтехком" (постачальник) був укладений договір поставки №2700817 (далі договір), у відповідності до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар (двигун постійного струму МП-1350), а останній, в свою чергу, прийняти та сплатити за нього відповідну грошову суму (п.1.1.).

Згідно з пунктами 2.1, 5.1 договору асортимент, кількість, ціна товару, порядок та строки його поставки узгоджуються сторонами в специфікаціях до договору.

Строк дії договору було встановлено сторонами до 01.06.2008 р. (п. 11.1. договору). В подальшому, строк дії договору було змінено до 30.06.2009 р., про що сторони узгодили додаткову угоду № 1 від 21.05.2008 р. до договору.

У відповідності до специфікації №2 від 02.06.2008р. покупець повинен був здійснити 50% передоплати упродовж 10 банківських днів від дати її підписання шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника; 20 % передплати - через 2 місяці з моменту перерахування першої передплати; 10% - від дати повідомлення за допомогою засобів факсимільного зв'язку про готовність товару до відвантаження і підписання акту приймання товару фахівцями покупця на складі постачальника; 20% - упродовж 5 банківських днів від дати приймання товару на складі покупця.

Зазначені правочини були узгоджені, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками Товариств.

Позивач на виконання умов договору згідно з платіжними дорученнями №2808507 від 20.06.2008р., №2811888 від 26.08.2008р. перерахував відповідачеві в якості передоплати за двигун 1267350,00 грн.

Проте, відповідач свої зобов'язання за умовами спірного договору не виконав, двигун позивачеві не поставив.

06.07.2012 р. позивач на адресу відповідача направив претензію №111/7 910а (т.1 а.с. 69), зазначивши, що 04 липня 2012 р. продукція була поставлена відповідачем в неповній комплектації, тобто замість двигуна постійного струму МП-1350, 1000 кВт, 330 об/хв. згідно кресл. 103268, 5БС.263.061, ІН6909, 5БС.675.114 - 1 шт., Відповідачем поставлені лише відповідні деталі. Одночасно позивач просив відповідача повернути суму передплати в розмірі 1267350,00 грн. та забрати браковану продукцію.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Публічного акціонерного товариства "Єнакіївський металургійний комбінат" про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Елтехком" 1267350,00 грн. безпідставно набутих коштів у відповідності до ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Як стверджує відповідач, в листопаді 2008 р. йому стало відомо про те, що позивач може відмовитися від заказу у зв'язку з тим, що із-за мирової фінансової кризи обжимний цех позивача, куди планувалося встановити двигун за договором, було законсервовано.

У зв'язку з цим, відповідач направив на адресу позивача листи вих. № 344z-08 від 05.11.2008 р. та вих. № 350z-08 від 12.11.2008 р. (т.1. а.с. 52, 53), в яких, враховуючи необхідність залучення кредитних коштів на подальше виготовлення двигуна, просив повідомити про дійсність заказу, оскільки, двигун за договором є іменним виробом, призначеним лише позивачеві, і в разі відмови від його подальшої оплати відповідач не зможе його реалізувати іншим споживачам, і в такому випадку двигун може бути реалізований лише по вартості металобрухту.

У листі від 25.11.2008 р. № 65/7-2069 (т.1. а.с. 54), направленому електронною поштою 26.11.2008 р. на адресу ЗАТ "Елтехком", начальник ОКО УМТСиО Дегтярьов К.Л. (комерційна служба позивача) у зв'язку з глибокою кризою просив відповідача зупинити виготовлення двигуна МП-1350 за спец. № 2 договору № 2700817 від 25.06.2007 р.

Матеріали справи свідчать та не заперечується представником відповідача у судовому засіданні, відповідач визнає, що не виконав зобов'язання, взяті на себе у договорі у повному обсязі, але це пов'язано з об'єктивними обставинами, а саме з тим, що позивач сам просив зупинити виготовлення двигуна через світову фінансову кризу та консервування цеху, для якого призначався двигун.

Крім того, посилається на те, що на суму авансу за спірним договором ним були виготовлені техдокументація та заготовки, які не могли бути реалізованими будь-яким іншим споживачам, окрім позивача, оскільки замовлений за спірним договором двигун не був серійним. У зв'язку з цим, відповідач стверджує, що за умови існування між сторонами договірних правовідносин, неналежне виконання обов'язків однією із сторін таких відносин є підставою для відповідальності за порушення зобов'язання. А неналежне виконання умов договору щодо обсягу та якості виконаних робіт не є підставою для повернення грошових коштів на підставі ч. З ст. 1212 ЦК України.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, встановивши що право позивача порушено невиконанням відповідачем умов спірного договору і позовна давність спливла, про що зроблено заяву іншою стороною у справі, яку визнав обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою що підлягає задоволенню, суд відмовив в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. При цьому суд також виходив з того, що грошові кошти в сумі 1267350,00 гривень, не є безпідставно набутим майном, відповідно до приписів ст.1212 Цивільного кодексу України, а мають іншу правову природу. Клопотання про вихід за межі позовних вимог позивач до суду не надавав тому, враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову також з наведених підстав.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може в повному обсязі погодитися з наведеними обґрунтуваннями висновків місцевого господарського суду у мотивувальній частині рішення.

Так, в силу ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його в себе за рахунок іншої особи.

Правовідносини про повернення безпідставно набутого майна, врегульовані ст.ст. 1212 не є деліктними, але мають позадоговірний характер. Із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов'язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала.

У розумінні приписів пункту 3 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України необхідність у поверненні виконаного однією із сторін договору виникає у разі дострокового припинення договору ( до його повного виконання ). Якщо одна сторона своє зобов'язання до цього належно виконала, таке виконання втрачає правову підставу. Зокрема, частиною 4 статті 653 Цивільного кодексу України передбачено, що сторона договору не має права вимагати повернення того, що було виконане сторонами за зобов'язаннями до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому (за приписами вказаної норми) право вимагати повернення виконаного надається не стороні договору, а суб'єкту, який уже втратив статус сторони договору. Аналогічно й обов'язок повернення несе не сторона договору, а суб'єкт, котрий мав такий статус у минулому проте, в подальшому, його втратив.

Правовою підставою виникнення зобов'язання згідно ч. 2 ст. 11 ЦК України можуть бути договори та інші правочини.

Як свідчать матеріали справи, грошові кошти в сумі авансу у розмірі 1267350,00 грн. були набуті відповідачем за правовою підставою - за умовами договору постачання продукції № 2700817, укладеному 25.06.2007 р. між Закритим акціонерним товариством «Елтехком» та Відкритим акціонерним товариством «Єнакієвський металургійний завод».

Правова підстава отримання коштів не відпадала, оскільки доказів визнання цього договору у встановленому законом порядку недійсним або розірваним матеріали справи не містять, а відтак, в силу приписів ст.1212 ЦК України, відповідача не можна вважати особою, яка набула спірні грошові кошти без достатньої правової підстави. Отже, договір поставки продукції №2700817 від 25.06.2007 р. є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань, за якими відповідач повинен був поставити товар в обумовлений договором строк.

Згідно зі ст.631 Цивільного кодексу України, строком дії договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Таким чином, діюче законодавство чітко передбачає, що з закінченням строку дії договору припиняються і зобов'язання сторін за зазначеним договором, окрім відповідальності за його порушення. Закінчення ж терміну дії договору не може трактуватися як підстава, що згодом відпала.

Тому, судом першої інстанції вірно встановлено, що підстави до застосування правових наслідків за позовом ПАТ «Єнакієвський металургійний завод», що передбачені ст. 1212 ЦК України, відсутні.

Стосовно висновку суду першої інстанції щодо застосування приписів пункту 3 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України тільки в разі необхідності повернення виконаного однією із сторін договору при його достроковому припиненні, колегія суддів вважає його обґрунтованим та правильним, оскільки, такий висновок в жодному разі не позбавляє автоматично особу права вимагати повернення свого майна, якщо договір не було достроково розірвано сторонами, а надає таке право вже не стороні договору (оскільки договір достроково припинено), а суб'єкту, який вже втратив статус сторони договору.

Як зазначив в постанові ВГСУ у даній справ від 15.08.2013р.і, аналогічно й обов'язок повернення несе не сторона договору, а суб'єкт, котрий мав такий статус у минулому проте, в подальшому, його втратив. Отже, повернути виконане однією із сторін у зобов'язанні за приписами вказаної норми Цивільного кодексу України має право суб'єкт, котрий мав статус сторони договору у минулому проте, в подальшому, його втратив. Позивач же такого статусу не втратив, оскільки договір не було достроково розірвано, виконане позивачем зобов'язання не втратило правової підстави, оскільки договір не припинено, тому позивач не має права вимагати повернення виконаного у зобов'язанні на підставі приписів ст.1212 ЦК України. Щодо ч.4 с. 653ЦК України, то дана норма забороняє саме стороні по договору вимагати виконане у зобов'язанні до моменту зміни або розірвання договору, натомість особа, що втратила статус сторони по договору, має право вимагати повернення виконаного на підставі норм інституту набуття або збереження майна без достатньої правової підстави. У випадках, коли положеннями законодавства про окремі види зобов'язань передбачено обов'язок повернути отримане на виконання зобов'язання у зв'язку з достроковим припиненням зустрічного зобов'язання, повернення отриманого регулюється нормами інституту, що поширюються на відповідні зобов'язальні правовідносини

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, колегія суддів зазначає про безпідставність їх застосування, оскільки судом розглянуто позовні вимоги по суті та правомірно відмовлено у їх задоволенні за необґрунтованістю, а право за захистом якого звернувся до суду з позовом ПАТ «Єнакієвський металургійний завод», виходячи з підстав та предмету позову, не є порушеним,

Відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2009р., встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з підстав, зазначених вище. А оскаржуване рішення місцевого господарського суду Харківської області від 31.10.2013р. у справі № 922/568/13-г має бути залишене без змін, враховуючи постанову пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» зі змінами, внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України від 16.01.2013р. №3 «Про внесення змін і доповнень до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України, в яких зазначено, що з урахуванням припису ч. 2 ст. 104 ГПК України не підлягає скасуванню рішення суду першої інстанції, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 31.10.2013р. у справі № 922/568/13-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови підписано 24.01.2014 року.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Могилєвкін Ю.О.