Постанова

від 30.10.2013 по справі 823/2392/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 року справа № 823/2392/13-а

м. Черкаси

16 год. 20 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Тимошенко В.П.

за участю секретарів судового засідання Кулика О.П., Цаплі І.Ю.,

за участю представника позивача - Чернеця С.С.-- за довіреністю,

представника відповідача - Савенко Ю.Н. - за довіреністю,

представника третьої особи - Чернеця С.С. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Транс-С» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - приватного підприємства «Сервісно-виробничий центр «Шлях», про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У липні 2013 року до суду звернулося приватне підприємство «Тран-С» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - приватне підприємство «Сервісно-виробничий центр «Шлях», про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що оскаржувані рішення базуються на акті документальної позапланової виїзної перевірки ДПІ у м. Черкасах від 25.12.2012 № 400/22-14/33456775 з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні позапланової невиїзної перевірки взаємовідносин з ПП «СВЦ «Шлях» за період з 01.09.2012 по 30.09.2012, згідно описово-мотивувальної частини якого фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом не відбувалися. Позивач вважає, що висновки акту побудовані виключно на припущеннях, господарські відносини між підприємствами оформлені відповідними первинними бухгалтерськими документами, відображені у податковій звітності позивача та фактично відбулися. Договірні відносини суб'єктів господарювання відбувалися у правовому полі, досягнуті угоди на момент проведення перевірки є чинними та не були визнані в законному порядку недійсними чи нікчемними, а тому податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню як незаконні.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення.

Представник ДПІ у м. Черкасах проти задоволення позову заперечувала з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Представник третьої особи позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Приватне підприємство «Транс-С» зареєстроване виконавчим комітетом Черкаської міської ради 18.03.2005р., про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис № 10261020000001875.

23.05.2005р. ПП «Транс-С» взято на облік у ДПІ м. Черкаси за № 270 ( а.с. 13) та зареєстровано платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію № 32152614 від 29.03.2005 р. ( а.с. 14).

25.12.2012 головним державним податковим ревізором-інспектором проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Транс-С» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ПП «СВЦ «Шлях» за період з 01.09.2012 по 30.09.2012.

Перелік документів, що були використані працівниками податкової інспекції при проведенні перевірки наведені на стор. 3 акта перевірки від 25.12.2012 № 400/22-14/33456775.

При цьому під час проведення перевірки працівником відповідача були враховані висновки акту перевірки від 13.12.2012 № 110/22-11/30705629 «Про результати проведення зустрічної звірки приватного підприємства «Сервісно-виробничий центр «Шлях» (код ЄДРПОУ 30705629), щодо документального підтвердження господарських відносин із постачальником ПП «Фортуна-Експрес» (код ЄДРПОУ 33870095) та покупцями, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.09.2012 по 30.09.2012» та висновки ГВПМ ДПІ у м. Черкасах від 05.12.2012 № 6795/07-510 та № 6798/07-510.

За результатами перевірки складений акт від 25.12.2012 № 400/22-14/33456775, згідно з висновками якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:

пп.138.1.1 п. 138.1 та п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в 3 кварталі 2012 року на суму 94815грн;

п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за вересень 2012 року на суму 90300 грн.

Також суд зауважує, що в акті перевірки від 25.12.2012р. № 400/22-14/33456775 з посиланням на висновки акту перевірки від 13.12.2012р. № 110/22-11/30705629 зазначено, що в ході проведеного аналізу діяльності ПП «СВЦ «Шлях» згідно реєстраційних документів основним видом діяльності вказаного підприємства являється - інші послуги, надані юридичним особам та не включені до інших угруповань. Кількість працюючих ПП «СВЦ «Шлях» згідно реєстру « 1-ДФ» становить одну особу (Чайка О.О. - працює на посаді офіс-менеджера), до того ж, Матковський В.М.(керівник) заробітну плату на даному підприємстві не отримує. В результаті проведеного аналізу звітності ПП «СВЦ «Шлях» по податку на прибуток підприємств встановлено, що підприємство не подає додаток «АМ» - «Нарахована амортизація за звітний період», а відтак на ПП «СВЦ «Шлях» відсутні основні засоби. В результаті проведеного аналізу звітних декларацій з ПДВ ПП «СВЦ «Шлях» за вересень 2012 року встановлено, що відповідно до декларації з ПДВ (вх. № 9065002777 від 22.10.2012) загальна сума задекларованих податкових зобов'язань становить 317 354 грн та загальна сума податкового кредиту - 309 522 грн, сума до сплати - 7832 грн. Відповідно до додатку № 5 до декларації з ПДВ ПП «СВЦ «Шлях» за вересень 2012 року основним його постачальником являється ПП «Фортуна Експрес» (код 33870095, м. Бориспіль, Київська область) - на суму ПДВ 309321, 65 грн. ПП «Фортуна Експрес» відобразило податкові зобов'язання сформовані за рахунок ПП «СВЦ «Шлях» в розмірі 309 321, 65 грн в додатку № 1 до декларації з ПДВ за вереснь 2012 року (вх.. № 14659 від 22.10.12). Також, в додатку № 5 до декларації з ПДВ за вересень 2012 року ПП «Фортуна Експрес» відобразило формування податкового кредиту з ПДВ за рахунок СГД з і.п.н. 364511114201 в розмірі 197 216, 73 грн. відповідно до «Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів платник податків з і.п.н. 364511114201 зареєстрованим не значиться.

Також, в акті перевірки зазначено, що відповідно до додатку № 5 до декларації з ПДВ основними покупцями ПП «СВЦ «Шлях» у вересні 2012 року являються: ПП «Хлібороб» - на супу ПДВ 109 316, 67 грн, ПП «Транс-С» - 90400 грн.

З метою відпрацювання ПП «Фортуна Експрес» на адресу ГВПМ Броварської ОДПІ направлений відповідний запит ( № 34919/07-3207 від 26.11.2012). Відповідно до листа ГВПМ Броварської ОДПІ ( № 7146/7/07-10 від 04.12.2012) встановлено, що ПП «Фортуна Експрес» 28.08.2012 перереєстровано на ОСОБА_5, який у свою чергу повідомив, що не має ніякого відношення до діяльності вказаного підприємства.

Таким чином, в акті перевірки зроблений висновок, що ПП «СВЦ «Шлях» відобразило формування податкового кредиту у вересні 2012 року за рахунок ПП «Фортуна Експрес» з метою щтучного формування власного податкового кредиту та реалізації такого штучно сформованого кредиту в адресу ПП «Шлях хлібороба» - на суму ПДВ 109316,67 грн, та ПП «Транс-С» - 90400 грн, ФОП ОСОБА_6 - на суму ПДВ 67850 грн та інших восьми СГД на суму 49787, 66 грн. Таким чином, ПП «Фортуна Експрес» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

На підставі акту перевірки від 25.12.2012 № 400/22-14/33456775 та з врахуванням заперечень (були надані товарно-транспортні накладні) на акт перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення від 11.01.2013 року:

- № 0000232301, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість за основним платежем на суму 90300 грн та 22575 грн. - за штрафними санкціями;

- № 0000242301, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 94815 грн., штрафна санкція - 23704 грн.;

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (почав діяти з 01 січня 2011 року, далі - ПК України, ), «податковий кредит» - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього

Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (який набрав чинності 10 січня 2011 року та втратив чинність 16 грудня 2011 року)(далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у його листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, відповідно до статті 138 Податкового кодексу України, зокрема п. 138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп.138.1.1 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно із п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу валових витрат витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу вищенаведених норм права слідує, що підставою для формування валових витрат є наявність первинних бухгалтерських документів, що підтверджують понесені підприємством валові витрати. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

При цьому у вищезгаданому листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Основні поняття «транспортно-експедиторська діяльність», «транспортно-експедиторська послуга», «експедитор» і «перевізник» закріплені в Законі України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004р. № 1955-IV, а саме: «транспортно-експедиторська діяльність» - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; «транспортно-експедиторська послуга» - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; «експедитор (транспортний експедитор)» - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування, та «перевізник» - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.

Згідно ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Істотними умовами договору транспортного експедирування є відомості про сторони договору; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов'язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України наведена наступна характеристика договору транспортного експедирування. Так, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником (ч. 2 ст. 929 цього Кодексу).

Судом встановлено, що між позивачем (замовник) та ПП «СВЦ «Шлях» ( експедитор) укладений договір транспортного експедирування від 13.05.2011 № 13/5, відповідно до умов п.1.1 якого експедитор зобов'язується надати замовнику послуги з організації та перевезення вантажів автомобільним транспортом. Згідно п. 1.1 цього Договору замовник доручає експедитору, а експедитор зобов'язується надати замовнику послуги з організації та перевезення вантажів автомобільним транспортом, а також надавати інші послуги, пов'язані з перевезенням,в порядку та на умовах, передбачених даним договором. Обов'язки cторін за цим Договором передбачені у розд. 2, 3.. Зокрема, Експедитор надає послуги з перевезення вантажу на підставі заявки. Заявка вважається прийнятою до виконання, якщо вона підтверджена підписами уповноважених осіб та скріплена печатками сторін. У відповідності до пунктів 4.1, 4.2 даного Договору вартість послуг визначається у Заявці та в подальшому зазначається в актах про виконання послуг.

Судом встановлено, що в наданому позивачем договорі сторонами не передбачено заповнення товарно-транспортної накладної, але пунктом 8.5 даного договору визначено, що у випадках не передбачених цим договором, сторони керуються чинним законодавством.

Також судом встановлено, що між позивачем (експедитор) та ТОВ «Завод теплоізоляційних матеріалів» ТЕХНО» (клієнт) укладений договір № ЗТ/9 від 03.01.2012 про те, що клієнт доручає, а експедитор (позивач) бере на себе зобов'язання, за оплату, за рахунок клієнта, надати транспортно-експедиторські послуги, пов'язані з організації і забезпеченням перевезення вантажів і його збереження на терміналах експедитора. Пунктом 1.4 даного договору передбачено, що експедитор приймає вантаж на підставі заявки встановленого зразка для транспортного експедирування у вантажовідправника і видає вантаж вантажоотримувачу на підставі товарно-транспортної накладної.

При цьому суд зважає на те, що ряд нормативно-правових актів (Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001р. № 2344-ІІІ, Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила), затверджені Наказом Мінтрансу України від 14.10.1997р. № 363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, та Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. № 1306) визначають товарно-транспортну накладну обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Загальна процедура оформлення товарно-транспортної накладної, яка виписується при перевезеннях на договірних засадах, регламентована пунктами 11.5 - 11.10 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні. Відповідно до вимог зазначених пунктів Правил товарно-транспортну накладну виписує Замовник (вантажовідправник). Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

На підтвердження фактів отримання замовлених послуг від контрагента позивач надав до суду копії наступних документів (окрім самого договору):

- разових договорів-заявок на перевезення вантажів, датованих вереснем 2012 року ;

- актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг), датованих вереснем - жовтнем 2012 року - щодо надання транспортно-експедиційних послуг по Україні за визначеними маршрутами. Одночасно будь-яких первинних документів, що засвідчують здійснення передачі вантажів і відповідних товаросупровідних документів ПП «СВЦ «Шлях» позивач суду не надав;

- товарно-транспортних накладних, датованих вереснем 2012 року (в яких відомості про автопідприємство взагалі відсутні), замовник послуг (платник) і вантажовідправник - ТОВ «Завод теплоізоляційних матеріалів «ТЕХНО», «Вантажоодержувач» - певні суб'єкти господарської діяльності (юридичні особи). Жодні відомості про задіяння в процесах вантажних перевезень ПП «СВЦ «Шлях» як експедитора (у якого відсутні основні засоби) або перевізника (не зрозуміло чиї автомобілі використовувалися), відбитки печаток і штампів цього підприємства в наявних у матеріалах справи товарно-транспортних накладних - відсутні.

- рахунків-фактур, датованих вереснем 2012 року ;

- платіжних доручень за вересень 2012 року, де у графі «призначення платежу» зазначено оплата за транспортне експедитування згідно договору 13/5 від 13 травня 20011 року;

- податкових накладних датованих вереснем 2012 року на загальну суму податку на додану вартість 90 300 грн. Вся сума ПДВ по вказаним податковим накладним була повністю включена позивачем до складу податкового кредиту за звітний період - вересень 2012 року.

Враховуючи вищенаведений аналіз наявних в матеріалах справи первинних і розрахункових документів позивача, судом вбачається, що позивачем ні під час проведення документальної перевірки, ні в ході розгляду даної справи в суді, не були надані документи, зокрема первинні, які б підтверджували факти дійсного надання ПП «СВЦ «Шлях» на адресу позивача транспортно-експедиторських послуг, передбачених укладеним Договором від 13.05.2011 № 13/5.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведений факт здійснення господарських операцій з транспортних та/або транспортно-експедиційних послуг від контрагента належними первинними документами, як і не надано суду жодних товаросупровідних документів (маршрутних листів, товарно-транспортних накладних, довіреностей, документів з відображенням шляху прямування вантажу, тощо) на підтвердження тієї обставини, що здійснювались господарські операції саме по транспортуванню товару.

З огляду на те, що позивачем не підтверджені витрати на придбання послуг належними первинними і розрахунковими документами та зв'язок їх з його господарською діяльністю, віднесення сум податку на додану вартість з вартості таких послуг до податкового кредиту, є безпідставним, суд дійшов висновку про правомірність донарахування податковим органом позивачу суми податку на додану вартість та суми податку на прибуток із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, у зв'язку з чим адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючисьстаттями 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку, передбачені статтями 185-187 цього Кодексу.

Суддя В.П. Тимошенко

Повний текст підписаний та виготовлений 04 листопада 2013 року